168772 (Екологічна оцінка стану довкілля Коростишивського району та розробка заходів з його поліпшення), страница 6

Найбільшими водними артеріями області є: Тетерів з Гнилоп’яттю, Гуйвою та Іршею; Ірпінь і Здвиж (верхні течії); притоки Прип’яті – Уборть, Словечна та Уж з Жеревою і Норином; притока Горині – Случ.

Фізико-географічне розташування Житомирської області позначилось як на розвиткові річкової мережі, так само і на водному режимі цих річок. Пересічна густота річкової мережі області становить 0,36 км/км². Для річок області характерне мішане живлення з переважанням снігового. Понад 50% річкового стоку припадає на талі снігові води. Частка підземних і дощових вод у живленні, приблизно, однакова.

Льодоутворення на річках області починається, як правило, в кінці листопада на початку грудня. Середня тривалість льодоставу – 3,4 місяці, середня товщина – 0,2-0,4 м.

В залежності від геолого-морфологічних умов і рельєфу сформувались географічні особливості річок: ширина, характер річкової долини, будова русла, нахил річки, швидкість течії тощо. Річки півночі області мають більш повільну течію. Заплави лучні або чагарникові, подекуди заболочені. Річки центральної і південної частини області мають добре вироблені терасові долини. Середня ширина їх становить 0,5-0,8 км (на р. Тетерів – до 4 км); схили високі (10-20м),часом круті. Русла річок помірно звивисті. Ширина річок у межень на перекатах дорівнює 5-20 м, на плеснових ділянках 30-50 м (на р. Случ – до 110м). Середній похил річок порівняно значний (0,6-1,2 м/км), швидкість течії на перекатах дорівнює 0,1-0,4 м/с 20.

Великі площі в області займають болота, які підрозділяються на низинні верхові. У подільській частині переважають трав'яні болота, які утворюються в результаті періодичного затоплення низинних боліт місцевості річковими водами, характеризуються незначною глибиною, підвищеним вмістом мінеральних сполук. Верхові, мохові болота, утворюються після того, як трав'яні болота перестають систематично заливатися річковими водами, починає змінюватись рослинність, з'являється сфагновий мох, зменшується мінеральне живлення.

Ґрунтові води на Поліссі досить розповсюджені. Залягають вони, як правило, на глибині, доступній для коріння рослинності, що звичайно не перевищує 5-10 м. За мінералізацією вони прісні, за хімічним складом – гідрокарбонатно-кальцієві [13.

Ґрунти у межах Житомирської області за їх механічним складом та фізико-хімічними властивостями досить різноманітні. На їх утворення та географічне поширення впливають рельєф, материнські породи, кліматичні умови, а також рослинний покрив і тваринний світ. Характерна для Полісся найбільша обводненість сприяє тривалому сезонному перезволоженню ґрунтів і формуванню в них без кисневого середовища. В результаті створюються сприятливі для розвитку відновлювальних процесів умови. Ґрунти набувають типовий сизо-сірий колір. Зональними типами ґрунтів є дерново-підзолисті і болотні, які часто змінюють один одного і перемежовуються з більш рідкими сірими лісовими ґрунтами 13.

Порівняно теплий і вологий клімат зони лісів сприяє розвитку процесів біохімічного вивітрювання і утворенню кислих ґрунтових вод. Відбувається вилуження мінералів і формування елювіального горизонту, бідного глинистими частинками, оксидами і вільним кремнеземом. Ґрунтоутворюючі і гіпергенні процеси в лісовій зоні мало енергійні і не проникають глибше 1-1,2 м. В умовах достатньо застійної зволоженості, яка ускладнена близьким від поверхні заляганням ґрунтових вод, інтенсивно розвивається процес утворення торф'яників, потужність яких досягає декількох метрів. Негативною особливістю є заболоченість, низька природна родючість ґрунтів, вітрова ерозія незахищених рослинністю піщаних ґрунтів і ін.

У Поліссі переважають піщані, супіщані і зрідка легкі суглинисті ґрунти, які підстилаються різними материнськими породами. Все це зумовлює значну мозаїчність ґрунтового покриву і поширення дерново-підзолистих ґрунтів, які займають майже 60% ґрунтового покриву 14.

2.2 Загальна характеристика водних ресурсів Коростишівського району

У світі все живе пов'язане з водою і значною мірою складається з води. Академік В.І. Вернадський зазначав, що "вода стоїть осібно в історії нашої планети, не має природного тіла, яке могло б зрівнятися з нею за впливом на хід основних природних та суспільних процесів" [30]. З одного боку, вона є носієм життя, формуючи умови для відтворення, розвитку, існування усіх живих організмів, природного середовища в цілому, самої людини. З іншого вода використовується як природна сировина, виступає елементом виробничих відносин практично у всіх галузях господарської діяльності, у виробництві багатьох видів продукції. Тому забезпечення людства чистою водою є однією з найбільших проблем сьогодення, гострота якої підвищується внаслідок зростання дефіциту води та погіршення її якості. Саме виживання людини, як біосоціального виду, в значній мірі залежить від наявності та стану водних ресурсів.

Загальний об'єм гідросфери становить трохи менше 1,5 млрд. куб. км, 94 % якого та 72 % поверхні земної кулі займає світовий океан. Із загального об'єму гідросфери 60 тис. куб. км припадає на підземні води, більшу частину яких становлять глибинні розсоли, і лише близько 4 тис. куб. км - прісні підземні води зони активного водообміну. Третьою великою частиною гідросфери є полярні льодовики - 24 млн. куб. км (1,6 %). На долю поверхневих прісних вод в гідросфері припадає близько 360 тис. куб. км або 0,25 % її загального об'єму, з них 278 тис. куб. км зосереджено в озерах, 83 тис. куб. км - ґрунтова волога. Незначний об'єм руслових річкових вод Землі - близько 1,2 тис. куб. км - служить початком формування майже всіх джерел прісних вод, доступних для використання. Отже, резерв води, на яке може розраховувати людство в недалекому майбутньому, орієнтовно становить 6 тис. куб. км. В той же час використання води, як природного ресурсу, протягом останніх десятиріч різко зросло: у 1900 році світове споживання води складало 400 куб. км на рік у 1950 - 1100, у 1975 - вже 3000. За прогнозами у 2010 р. річний обсяг водоспоживання досягне 6000 куб. км.

Характер і ступінь використання водних ресурсів залежить від природних умов, у тому числі водозабезпеченості та економічних і соціальних факторів [33]. На розвиток галузей водного господарства і будівництва гідротехнічних споруд впливають також рельєф місцевості, ґрунтовий і рослинний покрив, гідрогеологічні умови, гідрологічні особливості басейну та інші природні фактори. Масштаби і спрямованість економічних чинників визначаються рівнем розвитку продуктивних сил, структурою територіально-виробничих комплексів, існуючих і тих, що формуються, а також рівнем заселеності і густотою населення.

При цьому господарська діяльність людини здійснює все більший вплив на умови формування і використання водних ресурсів, їх кількісні та якісні зміни. Вона визначається, в першу чергу, безпосереднім використанням води для виробничих, соціальних, господарсько-питних потреб, прямою зміною режиму та якості води в процесі господарської діяльності. При цьому забруднення водних ресурсів набуває таких значних масштабів, що ставить під загрозу існування екосистем і функціонування економіки.

Склад та якість води характеризуються багатьма фізичними, хімічними та мікробіологічними показниками [31]:

• мутність (вміст завислих речовин в одиниці об'єму суміші води з наносами);

• забарвлення, запахи та присмак;

• температура;

• мінералізація (наявність у воді розчинених речовин);

• наявність розчинного кисню і біохімічна потреба (БСК) у ньому на окислення органічних та хімічних речовин, які надійшли до водойми;

• вміст отруйних та радіоактивних речовин;

• бактеріальні та санітарно-гігієнічні показники (дотримання яких гарантує безпечні або оптимальні умови водоспоживання) тощо.

За запасами власних водних ресурсів, доступними для користування, Україна належить до найменш забезпечених серед європейських держав. Питне водопостачання в Україні на 2/3 забезпечується за рахунок поверхневих вод. Напруженість водогосподарсько-екологічного становища зумовлена двома граничними умовами: з одного боку низькою середньорічною водозабезпеченістю - на одного мешканця припадає близько 1 тис. куб. м на рік, а це у 15 разів нижче за норму, визначену Європейською Економічною комісією ООН; і з другого - майже катастрофічним якісним станом водних джерел [20, 33]. Поряд з цим водні ресурси використовуються нераціонально, з порушенням екологічних вимог, що пов'язано з екстенсивним характером розвитку економіки країни, наявністю застарілих водо- та енергомістких технологій.

Через надмірне антропогенне навантаження, негативний вплив наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, порушення умов формування водного стоку і природної рівноваги, що зумовило зниження якості водних ресурсів, загрозливе екологічне становище склалося майже в усіх річкових басейнах нашої країни. Вода, яка використовується для виробничих та господарських потреб, повертається у природні ланки як зворотна, у вигляді стічної, і несе у собі забруднюючі речовини, розчинні солі, хімічні домішки, частки ґрунту та біологічні відходи, які не характерні для живої природи. Особливу стурбованість викликають такі забруднюючі речовини як токсини, подібні до важких металів та пестицидів; органічні речовини, викиди поживних елементів, подібних до стоку добрив; осідання кислотних опадів, хвороботворні організми. Все це призводить до погіршення якості води і деградації водних ресурсів.

Комплексна екологічна оцінка стану річок басейнів Дніпра за методикою, яка розроблена Українським НДІ водогосподарсько-екологічних проблем, показала, що немає жодного басейну, стан котрого можна було б класифікувати, як добрий (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Екологічна оцінка басейнів малих річок

Дані таблиці свідчать, що задовільно оцінений екологічний стан лише 22% річок Полісся (10% обстежених річок України), стан 33% характеризується, як поганий (39% - по Україні), 28% мають дуже поганий екологічний стан (31% - по Україні). І лише 6% обстежених річок Полісся зазнали незначних змін (2% загалом по Україні). З наведених даних можна зробити висновок, що чистих річок на сьогодні в Україні не залишилось. Лише 11% річок Полісся мають воду задовільної якості (3% - по Україні). Стан якості води решти річок характеризується від забрудненої до дуже забрудненої. Житомирщина, у порівнянні з іншими областями України, належить до регіону з низькою водозабезпеченістю. Загальна площа земель водного фонду області становить 129,5 тис. га - 4,3% всієї території. Вони зайняті природними водотоками (річками та струмками) -7,3 тис. га, штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) - 20,1 тис. га, озерами і замкнутими водоймами - 0,7 тис. га, ставками - 16,0 тис. га та штучними водосховищами - 4,0 тис. га (рис.2.2). Крім того, болотами і заболоченими землями зайнято 81,4 тис. га, якої знаходяться переважною мірою у північній частині області.

Рис. 2.2 Структура земель, які знаходяться під водою (на 1 січня 2006р.)

За даними обласного управління земельних ресурсів основними платниками та користувачами земель водного фонду регіону є водогосподарські підприємства - 9,7 тис. га (20,2%) та сільськогосподарські - 6,2 тис. га (12,9%).

По території області протікає 246 річок (довжиною більше 10 км кожна) загальною протяжністю 5,8 тис. км та майже 2,5 тисячі струмків (довжиною менше 10км) протяжністю понад 6,1 тис. км. По території Коростишівського району протікає 13 річок (довжиною 173 км). Сама найбільша річка району має протяжність 36 км - р. Тетерів. Середня щільність річкової мережі Коростишівського району становить 0,43 км на кв. км території. В сердній за водністю рік місцевий стік річок району становить 315 млн. куб. на 1 людину припадає 2,14 тис. куб. м води. Сумарний стік, який формується в межах, сягає 371 млн. куб. м або 2,52 тис. куб. м на одного жителя. По Україні на 1 людину припадає 1,03 тис. куб. м місцевого 4,12 тис. куб. м сумарного стоку. В маловодний рік місцевий стік по області становить 105 млн. куб. м, а сумарний - 128 млн. куб. м.

Річка Тетерів, права притока р. Дніпро, протяжність на території області 247 км. Кількість контрольних створів - 27, з них згідно до «Програми...» - 7. Відбір проб проведений 4 рази.

Погіршився стан річки в створі нижче смт. Чуднів: збільшився в 2 рази вміст сольового амонію в порівнянні з 2004 роком (0,79мг/дм³ – у 2000 році та 1,56 мг/дм³ – у 2001 році). Збільшились показники по сухому остатку, сульфатам і фосфатам.

У створі 5 км вище міста Житомира (водосховище «Відсічне») різких змін якості води не спостерігається за винятком літнього періоду. Протягом липня-серпня поточного року спостерігалася екстремальна ситуація з вмістом марганцю. Його вміст в 13-14,5 разів перевищував ГДК. Причиною такого явища була надзвичайно висока температура повітря, а разом з тим і води протягом цього періоду, що призвело до порушення окисловідновних процесів в поверхневих водах.

В міру спадання температур якість води покращилась. На кінець 2001 року збільшення вмісту марганцю не спостерігалося.

У створах вище гирла річки Кам’янка в порівнянні з минулим роком, показники стабільні.

У створі, нижче гирла річки Кам’янка, у порівнянні з минулим роком збільшився вміст сольового амонію з 0,8 мг/дм³ до 1,06 мг/дм³, фосфатів з 0,42мг/дм³ до 0,66 мг/дм³. Це пояснюється скидом в річку Кам’янку декількох скидів зливових стоків та частими аварійними скидами з каналізаційно-насосних станцій.

У створі, нижче міста Житомира, с. Левків у порівнянні з 2000 роком спостерігається зниження розчинного кисню та збільшення сольового амонію, ХСК, БСК₅, сульфатів, що пояснюється впливом скиду ОСК Житомирсього ВУВКГ.

У прикордонному з Київською областю створі с. Вишевичі всі показники, проти минулого року стабільні, за винятком незначного підвищення вмісту сольового амонію в 2 рази.

На річках Житомирської області створено 43 водосховища (з запасом води кожного більше 1 млн. куб. м) загальною площею водного дзеркала 6,8 тис. га повним об'ємом 163,13 млн. куб. м (корисний об'єм - 30,84 млн. куб. м). Площа водного дзеркала 825 ставків становить 9,8 тис. га, їх об’єм майже 115 млн. куб. м. Запаси підземних вод області питного призначення порівняно незначні - 70 млн. куб. м на рік, прогнозні оцінюються у 300 млн. куб. м на рік. Кількість свердловин на початок 1998 р. становила 3768 одиниць. Розрахунковий обсяг водних ресурсів усіх водойм області становить близько 3,3 млрд. куб. м.