160010 (Адаптація світового досвіду до умов діяльності фінансових посередників України (в аспекті діяльності інвестиційних фондів)), страница 9

У загальних зборах акціонерів корпоративного інвестиційного фонду можуть брати участь з правом дорадчого голосу представники компанії з управління активами, реєстратора, зберігача та незалежного оцінювача майна корпоративного інвестиційного фонду. Зазначені особи повинні проінформувати загальні збори акціонерів про діяльність фонду.

Позачергові збори акціонерів корпоративного інвестиційного фонду можуть скликатися на вимогу спостережної (наглядової) ради, компанії з управління активами або зберігача у разі:

• неплатоспроможності товариства;

• зменшення вартості чистих активів більш як на 25 відсотків порівняно з останньою оцінкою (для фондів закритого або інтервального типу);

• зменшення вартості чистих активів більш як на 15 відсотків за семиденний строк (для корпоративних інвестиційних фондів відкритого типу);

• зменшення вартості чистих активів нижче їх номінальної вартості;

• необхідності затвердження рішення про укладання або розірвання договору з компанією з управління активами, зберігачем;

• необхідності обрання нових членів спостережної (наглядової) ради;

• наявності обставин, визначених у статуті корпоративного інвестиційного фонду.

Нагляд за діяльністю компанії з управління активами здійснює на підставі статуту корпоративного інвестиційного фонду спостережна (наглядова) рада. Спостережна (наглядова) рада збирається на свої засідання в строки, передбачені статутом, але не рідше одного разу на квартал. Голова спостережної (наглядової) ради організовує ведення протоколу. Рішення спостережної (наглядової) ради приймаються простою більшістю голосів і вважаються правомочними у разі участі в голосуванні не менш як двох третіх складу ради. Розмір винагороди членам спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду затверджується загальними зборами акціонерів корпоративного інвестиційного фонду.

Склад спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду визначається його статутом. Члени спостережної (наглядової) ради обираються загальними зборами акціонерів фонду. Представники компанії з управління активами, торговців цінними паперами, які обслуговують корпоративний інвестиційний фонд, їх пов'язаних осіб не можуть бути членами спостережної (наглядової) ради. До складу спостережної (наглядової) ради не можуть входити представники зберігача, реєстратора, аудитора (аудиторської фірми), незалежного оцінювача майна корпоративного інвестиційного фонду та пов'язаних з ними осіб.

До компетенції спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду належить:

• скликання загальних зборів акціонерів;

• підготовка порядку денного загальних зборів акціонерів;

• визначення дати проведення загальних зборів, дати складання списку осіб, які мають право брати участь у загальних зборах, та інші питання, пов'язані з організацією проведення загальних зборів;

• обрання голови спостережної (наглядової) ради (президента корпоративного інвестиційного фонду) та заступника голови;

• підготовка для затвердження загальними зборами проекту рішення загальних зборів акціонерів про розмір дивідендів та порядок їх виплати (для закритих корпоративних інвестиційних фондів);

• укладення та розірвання договорів з компанією з управління активами, зберігачем, затвердження договорів з реєстратором, аудитором (аудиторською фірмою) та незалежним оцінювачем майна;

• прийняття змін до проспекту емісії акцій корпоративного інвестиційного фонду;

• затвердження договорів (угод) щодо активів ІСІ, укладених компанією з управління активами, на суму, яка перевищує встановлену регламентом фонду мінімальну вартість.

Спостережна (наглядова) рада корпоративного інвестиційного фонду забезпечує контроль за належним виконанням умов договорів про управління активами фонду, зберігання його активів, ведення реєстру власників акцій, проведенням аудиторських перевірок його діяльності та оцінки його майна [1].

У Великобританії, в схожих з українськими пайових фондах, функції контролера за діяльністю управляючої компанії виконує трастьї, функції якого в більшості випадків здійснюють великі кастодіальні банки. У Німеччині діяльність управляючої компанії договірними інвестиційними фондами контролюється депозитарним банком, що, як правило, є засновником даної управляючої компанії. В акціонерних інвестиційних фондах відкритого типу в США за керуючим, так само як за реєстратором і кастодіаном наглядає Рада директорів інвестиційного фонду.

У сфері контролю функції трастьї у Великобританії дуже схожі з контрольними функціями депозитарного банку в Німеччині. Головна відмінність "німецької моделі контролю" полягає в тому, що вона жорсткіше, ніж контроль трастьї і припускає обов'язковість попереднього узгодження більшості угод, що укладаються управляючою компанією від імені інвестиційного фонду, з депозитарним банком, а також надає право зазначеному банку відмовитися від виконання угод, що суперечать законодавству і правилам інвестиційного фонду. Помітимо, що значною мірою такий досить жорсткий контроль у Німеччині можливий тому, що управляюча компанія інвестиційним фондом, як правило, є на 100% дочірньою компанією самого депозитарного банку - контролера. У Німеччині практично не існує незалежних по капіталу від депозитарного банку керуючих компаній, хоча і є обмеження на взаємну участь посадових осіб депозитарію і управляючої компанії в органах управління один одного. У цих умовах депозитарний банк має можливість непрямим чином контролювати діяльність управляючої компанії, і тому не побоюється майнової відповідальності перед інвесторами фонду у випадку помилки при попереднім узгодженні угоди, що укладається управляючою компанією [31].

У Великобританії закон вимагає повної незалежності трастьї (контролера) від управляючої компанії. У цих умовах без серйозного збитку оперативності прийняття і виконання інвестиційних рішень для трастьї дуже важко судити про законність угоди, чиненою управляючою компанією, на етапі її укладання і відповідно нести відповідальність за це перед власниками паїв. Тому в даному випадку контроль носить переважно споглядовий характер, інакше процес інвестування може перетворитися в непривабливу для інвестора "бюрократичну тяганину". При виявленні грубих порушень з боку управляючої компанії пайовим фондом трастьї, як правило, може лише зажадати від порушника розірвання відповідної угоди і повідомити про виявлене порушення в саморегульовану організацію - ІMRO.

У США, де більшість "відкритих" інвестиційних фондів (mutual funds) мають корпоративну форму, функції контролера здійснює Рада директорів. Для США типові "нейтральні" зберігачі цінних паперів і коштів фонду (кастодіани), що не виконують спеціальних контрольних функцій стосовно своїх клієнтів. Управляюча компанія інвестиційного фонду, як правило, є лише інвестиційним консультантом. Бухгалтерський облік, оцінку ВЧА, також як ведення реєстру акціонерів Рада директорів передає спеціалізованій організації - трансфер-агенту. У ряді випадків його функції може виконувати кастодіальний банк [31].

Таким чином, незалежно від особливостей кожної з країн, є деяка загальна риса, властива схемі інвестиційного фонду відкритого типу, а саме, необхідність забезпечення в інтересах інвесторів контролю за діями управляючої компанії з незалежною від нього особою. Необхідність зазначеного контролю за діяльністю управляючої компанії з боку спеціалізованого депозитарію, і навпаки, контролю спеціалізованого депозитарію з боку управляючої компанії в інтересах власників інвестиційних паїв повинна бути реалізована і стосовно до схеми пайових інвестиційних фондів в Україні.

Організація взаємного контролю управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію в Росії насамперед залежить від того, яким чином "розподілені" права, обов'язки і відповідальність управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію в схемі пайового інвестиційного фонду відповідно до вимог діючих правових актів, правилами фонду і договором, що укладається між управляючою компанією пайовим інвестиційним фондом і його спеціалізованим депозитарієм.

Організація взаємного контролю управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію насамперед залежить від того, яким чином "розподілені" обов'язки і відповідальність управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію в схемі фонду відповідно до діючих вимог актів ФЦКП Росії, правилам пайового фонду і договором, що укладається між управляючою компанією фондом і його спеціалізованим депозитарієм.

Примірна схема розподілу функцій управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію й аналіз можливості делегування ними своїх обов'язків третім особам, аналізуються в Додатку А.

Як видно з таблиці, основні обов'язки перед власниками інвестиційних паїв пайового інвестиційного фонду, несе управляюча компанія. Разом з тим, значну частину своїх обов'язків управляюча компанія вправі, а в ряді випадків і зобов'язана, делегувати іншим особам. Наприклад, не виключається можливість делегування управляючою компанією функцій здійснення бухгалтерського обліку майна, що складає пайовий інвестиційний фонд і оцінки ВЧА спеціалізованим професійним організаціям, що надають відповідні послуги своїм клієнтам.

Досвід подібних організацій за рубежем - "адміністраторів" у Великобританії чи "трансферт-агентів" у США, показує, що подібний вид професійної діяльності може активно сприяти ефективності діяльності інвестиційних фондів відкритого типу насамперед за рахунок концентрації цих послуг, що надаються для багатьох інвестиційних фондів і управляючих компаній у великих спеціалізованих організаціях.

Делегування управляючою компанією пайового інвестиційного фонду своїх прав і обов'язків спеціалізованому депозитарію чи іншим особам не звільняє управляючу компанію від майнової відповідальності перед власниками інвестиційних паїв пайового фонду.

З переліку зобов'язань спеціалізованого депозитарію видно, що його головний обов'язок перед інвесторами фонду - забезпечити контроль за відповідністю діяльності управляючої компанії законодавству, актам ФКЦП і правилам пайового інвестиційного фонду.

Контроль спеціалізованого депозитарію поширюється на наступні сфери:

• контроль за дотриманням управляючою компанією установлених вимог до складу і структури активів пайового інвестиційного фонду;

• контроль за правильністю оцінки вартості чистих активів і розрахунку і вартості інвестиційного паю;

• звірення даних про майно, що складає пайовий інвестиційний фонд, з управляючою компанією і спеціалізованого депозитарію цього фонду.

Стосовно дотримання вимог до складу і структури активів російських пайових інвестиційних фондів, то у даному випадку можна виділити попередній і наступний контроль за складом і структурою активів фонду.

На попередньому етапі контролю можна виявити тільки найбільш істотні порушення управляючою компанією вимог до складу активів.

При порушенні установлених вимог до структури активів пайового інвестиційного фонду управляюча компанія повинна усунути порушення протягом 30 днів із дня їх виникнення. Кількаразове недотримання вимог до термінів усунення порушень за структурою активів є підставою для призупинення й анулювання ліцензії управляючої компанії на здійснення діяльності по довірчому управлінню майном пайових інвестиційних фондів.

Аналогічні вимоги можуть відноситися і до визначених порушень у складі активів пайових інвестиційних фондів, що виявляються в процесі наступного контролю. Управляюча компанія також протягом 30 днів зобов'язана усунути допущені порушення. Кількаразове порушення вимог по складу активів є підставою призупинення чи анулювання ліцензії управляючої компанії фондом [36, c.52].

В схемі пайового інвестиційного фонду найбільш дієвий є наступний контроль. Активному застосуванню попереднього контролю в даний час перешкоджає нерозв'язаність у законодавстві Російської Федерації й у конкретних депозитарних договорах уже діючих фондів питань майнової відповідальності спеціалізованого депозитарію перед інвесторами і управляючою компанією.

Узагальнюючи основні засади функціонування інститутів спільного інвестування в різних країнах розглянемо особливості управління американським біржовим індексним фондом на прикладі одного з перших інвестиційних фондів подібного типу - SPDR Trust та іShares Trust (див. додаток Б і В).

2.3. Цінні папери інститутів спільного інвестування як особливий вид фондового інструменту.

З початком процесів масової приватизації в Україні та створенням інститутів спільного інвестування виникла потреба у особливому фондовому інструменті, який би являвся синтезом існуючих форм цінних паперів і підходив саме для обслуговування такого специфічного ринкового утворення як ІСІ. Такий інструмент на українському ринку цінних паперів з’явився лише у 1994 році і має назву інвестиційний сертифікат. Інвестиційним сертифікатом визнається цінний папір, який випускається інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає його власникові право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Правовий статус інвестиційних сертифікатів нормативно закріплений у Положенні про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженому Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. № 55/94 "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії". Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Випускаються вони з метою залучення коштів інвесторів для здійснення спільного інвестування і не дають їх власникові права участі в управлінні юридичною особою, що випустила їх. Якщо емітентом інвестиційних сертифікатів є акціонерне товариство (інвестиційна компанія може бути створена також у формі товариства з обмеженою відповідальністю), то номінальна вартість одного сертифіката має дорівнювати номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам цього акціонерного товариства. [1]

Щоб випустити інвестиційні сертифікати, емітент повинен укласти договір з інвестиційним керуючим, аудитором або аудиторською фірмою, а також депозитний договір з депозитарієм, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, а також опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск інвестиційних сертифікатів. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру їх статутних фондів. Інвестиційні сертифікати закритих фондів можуть обмінюватись на приватизаційні папери, якщо ці фонди отримали у встановленому Фондом державного майна України порядку дозвіл на комерційну діяльність з приватизаційними паперами. Такі фонди мають право здійснювати додаткову емісію інвестиційних сертифікатів у 50-кратному розмірі обсягу прийнятих для розміщення приватизаційних паперів у порядку, який затверджується Фондом державного майна України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.