147676 (Техніко–криміналістичне дослідження підроблених документів на право водіння, володіння і користування автотранспортом), страница 9

Практично при огляді документів можна розрізнити штрихи, виконані олівцями графітними, кольоровими і копіювальними. Останні мають звичайно характерний синювато-фіолетовий відтінок, краще помітний при огляді в косопадающем світлі. Анілінова фарба, що міститься в копіювальних олівцях, добре копіюється на злегка зволожений фільтрувальний папір. Штрихи, виконані зволоженим копіювальним чи олівцем по зволоженій поверхні, мають характерний «чорнильний» вид.

Олівці розрізняються також по ступені твердості, обумовленої на спеціальних приладах. Ступінь твердості позначається буквами і цифрами від «7Т» (самий твердий креслярський) до «6М» (самий м'який креслярський). При слідчому огляді документів визначити ступінь твердості олівця, яким були виконані штрихи, практично неможливо. При вивченні за допомогою лупи і мікроскопа, про що говорилося вище, можна в Окремих випадках судити про відносну твердість олівців, якими виконані пересічні чи поруч розташовані штрихи.

По ширині штрихів судити про тип олівця практично неможливо: олівці графітні шкільні мають товщину стрижня 1,8—3,0 мм, канцелярські від 1,0 до 3,6 мм, креслярські—1,6—3,2 мм, малювальні— 1,6—3,6 мм.

Чорнило, як відомо, являють собою водяний розчин барвного речовини з додаванням загустителей, антисептиків і т.п. і можуть бути фіолетового, зеленого, синього і червоного кольорів. Чорнило для автоматичних ручок відрізняються тим, що швидко висихають. Тому виконані ними штрихи мають більш чіткі краї, особливо при листі на папері з невисоким ступенем проклейки. Крім того, вони майже не блищать при огляді в косопадающем чи світлі блищать значно менш, ніж штрихи, виконані звичайним чорнилом. Останні можуть блищати по-різному в залежності від ступеня густоти, наявності яких-небудь чи домішок забруднень. Розходження в ступені блиску чорнила в одному документі може в деяких випадках свідчити про дописку.

В окремих випадках при огляді у фільтрованих променях може бути виявлена різниця у відтінках штрихів, що також свідчить про дописки.

При листі чорнилом використовуються різні пера:

пера першого класу — гострі;

пера другого класу— із загнутим носиком;

пера третього із широким носиком.

Пера для автоматичних ручок виготовляються з нержавіючої сталі й інших металів, кінчик пера зміцнюється твердим сплавом.

В окремих випадках на основі вивчення штрихів за допомогою лупи, мікроскопа в косопадающем світлі і т.п., з урахуванням ступеня блиску і характеру країв штрихів можна приблизно визначити, якої перо,м був написаний текст.

Копії накладних, рахунків і т.п. документів виготовляються звичайно через копіювальний папір.

Штрихи, виконані барвником копіювального папера, не блищать у косо падаючому світлі на відміну від штрихів, виконаних олівцем. Крім того, при огляді за допомогою лупи можна знайти, що барвник копіювального папера лягає на документ як би шарами, покриваючи як виступаючі волокна, так і проміжки між ними. Графить олівця розташовується невеликими брилами по волокнах папера відповідно до напрямку руху олівця.

У звичайних випадках відрізнити написане олівцем від написаного через копіювальний папір не складає особливої праці.

Про особливості огляду документів, видрукуваних на друкарській чи машинці типографським шляхом, говориться нижче у відповідних розділах.

При вивченні матеріалів документів важливо оцінити усе виявлене в сукупності і з урахуванням змісту і форми документів, що оглядаються.

У службових документах рукописні тексти виповнюються, як правило, чорнилом чи копіювальним олівцем. Підпису в службових документах повинні бути виконані чорнилом. У деяких документах, наприклад довідках і відносинах, підписі іноді виконуються кольоровим олівцем, а в таких документах, як накладні,— копіювальним олівцем.

Невідповідність матеріалів документа його змісту і формі може свідчити про його чи підробку про якісь особливі умови його виконання, що також має немаловажне значення при розслідуванні справи. Особливо ретельно варто вивчати документи, виконані через копіювальний папір, звертаючи увагу на характер натискань і особливості почерку.

Завжди варто намагатися знайти оригінали, тобто перші екземпляри, подібних документів. Якщо передбачається підробка шляхом перекопировки, то важливо відшукати доці позначки, з яких могла бути зроблена перекопировка, ретельно оглянути їхній і направити в належних випадках на криміналістичну експертизу.

При вивченні матеріалів документа необхідно також звертати увага на особливості штрихів, зокрема особливості перетинання штрихів з чи складками перетинання штрихів між собою. По цих особливостях в окремих випадках можна судити про послідовність виконання фрагментів чи документа про тім, був написаний текст до чи після утворення складки.

При утворенні складки волокна папера в місці згину частково ламаються і фарбуються. У тих випадках, коли текст виповнювався до складання папера, у місці перетинання штрихів і складки можна побачити при огляді за допомогою лупи і мікроскопа світлу лінію на штриху, що виникає внаслідок отскакивания барвника при згинанні і розгинанні папера. Якщо ж, навпаки, текст писали після утворення складки, то в місці перетинання складки чорнильними штрихами можна спостерігати расплывы чорнила, відхилення лінії штриха, що перетинає, іноді невелика перерва штриха, що утвориться при проскакуванні пера через складку. В олівцевих штрихах можна спостерігати трохи більше відкладення графіту на складці, чим в іншій частині штриха, а також аналогічні описаним відхилення і перерви штриха.

При перетинанні між собою чорнильних штрихів у деяких випадках можна спостерігати в мікроскоп своєрідні расплывы чорнила пізніше написаного штриха по раніше написаному .

Звичайно, до своїх висновків у подібних випадках слідчий повинний відноситися дуже критично, оскільки ці ознаки можуть чи змінюватися маскуватися в залежності від різних причин і умов чи виконання збереження документів.

Дуже важливо при вивченні матеріалів документа звернути увагу на залиті чи закреслені ділянки і постаратися шляхом огляду у фільтрованих чи в край-1їх червоних променях прочитати те, що закреслено чи сховане плямою чорнила і т.п.

Питання про підробки приватних документів шляхом підчищень, переробок, дописок звичайно не виникає.

Але, проте, при огляді документів у ряді випадків важливо звертати увагу на те, чи маються в них дописки і виправлення, які й у якій кількості. По цих особливостях можна судити про тім, чи є документ чи чернеткою закінченим листом. Наявність численних закреслювань, дописок, уставок, переробок характерно для чернеток

Необхідно враховувати, що можуть бути випадки, коли виконавець листа, написавши ім'я обличчя, причетного до здійснення злочину, чи згадавши про визначені обставини, потім закреслює написане чи підчищає його. Відновлення закресленого чи підчищеного тексту може мати в таких випадках важливе значення для розслідування.

У таких випадках необхідно оглянути документ у крайніх червоних чи променях застосувати інші прийоми з числа описаних вище. Якщо при огляді документа виникне припущення про наявність тайнопису, документ варто оглянути в ультрафіолетових променях.

На закінчення зупинимося на особливостях огляду розірваних і спалених документів.

При виявленні частин розірваних документів випливає, по «можливості, оглянути їхній відразу, на місці, перевіривши при цьому, чи є вони частинами одного чи декількох і яких саме документів.

Для цього клаптики розірваних документів варто розкласти на чистому чи склі чистому листі білого папера і спочатку підібрати друг до друга по сорті папера, характеру линовки, змісту наявних текстів і по загальній конфігурації ліній відриву. Потім ці клаптики підбираються друг до друга по особливостях ліній відриву, для чого в необхідних випадках використовується лупа, і потім зібраний з них документ оглядається відповідно до загальних правил огляду документів.

Якщо зібрати документ із розірваних частин на місці їхнього виявлення неможливо, то ці частини варто скласти в конверт, заклеїти його й опечатати, про що зробити належну оцінку в протоколі огляду місця події, протоколі обшуку і т.п. Надалі документ складається й оглядається по доставлянні в кабінет слідчого, також відповідно до загальних правил огляду документів

При виявленні залишків спалених (обвуглілих) документів, як рекомендується в літературі, потрібно відразу обробити їх зволожити водяною парою за допомогою струменя пари з чайника, а потім помістити в судину (тарілку) з чи водою «сумішшю води і гліцерину (20%). Узявши чисте скло (від змитої фотопластинки і т.п.), помістити його в ту ж судину під залишки, що плавають, спаленого документа і, піднімаючи скло, дуже обережно розмістити на ньому і розправити ці спалені залишки. Після цього скло з поміщеними на ньому спаленими залишками документа вийняти із судини, дати небагато просохнути і накрити зверху іншим таким же склом; скла по краям.оклеить (окантувати) смужками папера дли тканини.

Описана операція вимагає досить багато часу і дуже великої обережності, тому робити її на місці виявлення документів не завжди представляється можливим.

Думаємо, що випливає, обережно підсунувши під згорілі залишки документа лист чистого папера, на ньому підняти їхній і помістити в приготовлену коробку з чи ватою чистим папером, достатнього розміру. Коробці закрити кришкою і, по можливості уникаючи різких струсів, доставити в криміналістичну чи лабораторію в кабінет криміналістики, де піддати спалені залишки документа відповідній обробці.

В даний час запропонована обробка розірваних чи спалених документів розчинами спеціальних речовин (полімерів).

Після цього буває можливо прочитати текст документа, використовуючи прийоми огляду до косопадающем світлі, у фільтрованих променях видимого світла, а іноді в ультрафіолетових променях.

У деяких випадках тексти на незначно обгорілих документах розрізняються і без спеціальної обробки. У складних же випадках документи після обробки, в окантованому між стеклами виді потрібно нацькувати для криміналістичного дослідження у відповідне установу. Там же, якщо буде потрібно, повинне вироблятися і збирання частин документа, якщо він перед спаленням був розірваний, і т.п.

Огляд і дослідження відбитків печаток і штампів

Відбитки печаток і штампів мають важливе значення, насамперед як удостоверительные знаки, що свідчать про істинність документа. При підробках документів злочинцям часто буває неможливо використовувати належні чи печатки штампи і вони прибігають або до виконання відбитків іншими печатками (штампами), оказавшимися в їхньому розпорядженні, або до рисовке зображень відбитків, виконанню їх кустарними кліше і т.п.

При огляді і дослідженні відбитків печаток (штампів) на документі звичайно .буває потрібно. з'ясувати наступні питання:

1. Який відбиток мається на документі — гербової чи іншої печатки, кутового чи іншого штампа, якому установі (організації і т.д.) належить печатка (штамп).

2. Чи дійсно це відбиток печатки (штампа), а не зображення, намальоване від чи руки виконане іншим способом.

3. Чи даною печаткою (штампом) був залишений відбиток.

4. По яких ознаках можна розшукати печатка (штамп), що був нанесений відбиток.

При рішенні цих питань, насамперед, виявляються і вивчаються загальні ознаки: вид і форма відбитка (зображення), зміст написів і вид знаків (емблем), кількість слів і знаків у написах, загальні розміри відбитка, розміри окремих частин, букв і інших знаків, а також приватні ознаки.

Маються наступні види відбитків печаток і штампів на документах:

1. Пофарбовані відбитки гумових печаток (штампів), виконані за допомогою типографської (штемпельної) фарби, чорнила чи спеціальної мастики (.іноді називаються відбитками мастичных печаток).

2. Відбитки металевих печаток на сургучі.

3. Рельєфні (утиснені) відбитки металевих печаток, виконані за допомогою особливих пристосувань, без Красин, на фотокартках у паспортах, посвідченнях і т.п.

4. Відбитки поштових календарних штемпелів, виконані металевими штемпелями за допомогою фарби.

Відбитки печаток бувають у формі кола, чи трикутника багатокутника. Відбитки штампів звичайно мають форму прямокутника, відбитки поштових календарних штемпелів — форму кола.

Гербові печатки звичайно мають круглу форму.

У центрі міститься зображення герба СРСР чи союзної республіки (якщо організація республіканського підпорядкування), а по окружності між зовнішніми і внутрішніми лініями рамок розташовуються написи.

У написах дається повне найменування установи (організації) із указівкою підпорядкованості останнього — міністерство СРСР чи союзної республіки, обласне керування, районна Рада і т.п. У печатках установ союзних республік написи звичайно даються на двох мовах: російській і державній мові союзної республіки.

Крім гербових, мається велика кількість інших печаток, що відрізняються значною розмаїтістю. Зокрема, печатці правлінь колгоспів і інших громадських організацій у центрі мають зображень не герба, а якої-небудь емблеми (умовного малюнка):

снопа колось, трактора і т.п.

У багатьох установах маються печатки для внутрішнього користування. У центрі таких печаток розташовується напис (в одну чи кілька рядків), що вказує на цільове призначення печатки («Для пакетів», «Для довідок» і т.п.) чи означаюча найменування структурного підрозділу організації («Господарське керування», «Центральна бухгалтерія» і т.п.).

Зі штампів особливо важливе значення мають кутові. Вони названі так тому, що відбиток такого штампа займає кутову частину документа. У кутовому штампі вказуються найменування організації, що видала документ, і її адреса. Як правило, у них передбачені спеціальні рядки, на яких проставляються дата видачі документа і його реєстраційний номер. Тексти в кутових штампах розташовуються в кілька рядків і притім симетрично. Іноді над текстом міститься зображення чи герба якої-небудь емблеми.