133199 (Взаємозв’язок життєвого самовизначення і професійного вибору у студентів коледжу і учнів СЗШ), страница 6

Світоглядні установки старших підлітків мають багато протиріч. Різна поверхово засвоєна інформація складається в голові підлітка як «вінегрет» , в якому перемішано все що завгодно. Серйозні, глибокі судження переплітаються з наївними, дитячими. Підлітки не помічають цього і протягом однієї і тієї ж розмови радикально змінюють свою позицію, однаково категорично відстоюють протилежні, несумісні один з одним погляди. Дорослі часто применшують цей сумбур недолікам навчання і виховання. Це нормальна властивість ранньої юності. Польський психолог К. Обухівський(1972) писав, що потреба в сенсі життя, в тому, щоб усвідомлювати своє життя не як серію випадкових, розрізнених подій, а як цілісний процес, який має певний напрям, послідовність і зміст – одна із найважливіших потреб особистості. В старшому підлітковому віці, коли людина вперше стає перед усвідомленим вибором життєвого шляху, ця потреба периживається особливо гостро. Світоглядний пошук включає в себе соціальну орієнтацію особистості, тобто усвідомлення себе частиною, елементом соціальної общини, вибір свого майбутнього соціального положення і способів його досягнення. В ході цих пошуків юнаки шукають формулу, яка вказала б йому і на сенс власного існування і на перспективи розвитку всього людства.

На ці питання немає і не може бути загальних відповідей, їх необхідно вистраждати самому , до них можна прийти тільки практичним шляхом. Форм діяльності багато і зарані неможна сказати , де людина знайде себе. Життя багатогранне, його не можна вичерпати яким – не - будь видом діяльності яким би він не був важливим. Питання що стоїть перед юнаком не тільки ким бути в рамках існування розділення праці (вибір професії) ,а яким бути ( моральне самовизначення).

Питання про сенс життя має симптоми визначеної незадоволеності. Коли людина цілком охоплена справою , вона не запитує себе, чи має це діло сенс, - таке питання не виникає. Рефлексія, критична переоцінка цінностей, найбільш загальним вираженням якого є питання про сенс життя , пов’язане з якоюсь паузою, «вакуумом» в діяльності ,чи у відносинах з людьми. Саме тому ця проблема практична, задовільну відповідь на неї може дати тільки діяльність.

Критично оцінюючи свій життєвий шлях і свої відносини з оточуючим світом, особистість піднімається над безпосередньо даними їй умовами, відчуває себе суб’єктом діяльності. Тому світоглядні питання не вирішуються один раз і назавжди, кожен поворот життя змушує особистість знову і знову повертатися до них, підкріплюючи і переглядаючи свої минулі рішення .В юності це відбувається найбільш категорично. Для світоглядних проблем характерно протиріччя між абстрактними , як і в стилі мислення. Питання про сенс життя постає в ранній юності глобально і на нього чекають універсальної , гідної для всіх відповіді.

Труднощі юнацької рефлексії про сенс життя – у правильному поєднанні того, що А.С. Макаренко назвав близькою і далекою перспективою. Розширення часової перспективи вглиб (охоплює більш тривалий відрізок часу) і вшир ( включення свого особистого майбутнього в коло соціальних змін, які торкаються суспільства в цілому) – необхідна психологічна передумова світоглядних проблем.

Діти і підлітки, описуючи майбутнє, говорять про свої особисті перспективи, а юнаки на перший план виносять загальні проблеми. З віком збільшується вміння розрізняти можливе і бажане. Здібність відстрочити безпосереднє задоволення, трудитися заради майбутнього, не чекаючи нагороди – показник морально – психологічної зрілості людини. Але поєднання близької і далекої перспективи дається людині нелегко. Є юнаки, які не хочуть задумуватися про майбутнє, відкладають всі важливі питання на потім. Установка (зазвичай не усвідомлена) на продовження веселощів і безтурботності існування не тільки соціально шкідлива, але і шкідлива для самої особистості . Юність – прекрасний, дивний вік, який дорослі згадують з ніжністю і сумом. Але все добре в свій час. Вічна юність – вічна весна, вічне цвітіння, це також і вічне безпліддя. «Вічний юнак» не щасливчик. Це людина, яка не зуміла у визначений термін вирішити завдання самовизначення і пустив глибоких коренів в важливих сферах життєдіяльності. Його мінливість і поривчатість можуть здаватися привабливими на фоні побутової приземленості і буденності багатьох однолітків, але це не стільки свобода, скільки неприкаяність. йому можна скоріш поспівчувати, ніж позаздрити.

Не краще і на протилежному полюсі, коли в теперішньому бачать тільки засіб досягнення чогось в майбутньому. Відчувати повноту життя – означає вміти бачити в сьогоднішній праці «завтрашню радість», і разом з тим відчувати самоцінність кожного даного моменту діяльності, радість подолання труднощів, пізнання нового. Психологу важливо знати чи уявляє підліток своє майбутнє як продовження теперішнього чи як його заперечення, що зовсім протилежне, і чи бачить він в цьому майбутньому результат своїх власних зусиль чи щось таке, що саме настане. За цими установками (зазвичай неусвідомленими) стоїть цілий комплекс соціальних і психологічних проблем.Погляд на майбутнє як результат власної, спільної з іншими людьми діяльності – установка діяча, борця, який щасливий тим, що вже сьогодні працює заради завтрашнього дня. Уявлення того, що майбутнє «саме настане» ,що «його не уникнути»,- установка «трутня», споживача і спостерігача, носія лінивої душі.

Поки юнак не знайшов себе в практичній діяльності, вона може здаватися йому дрібною і неважливою. Ще Гегель відзначив це протиріччя «До цих пір займаючись тільки загальними предметами і працюючи тільки для себе, юнак, який тепер перетворюється на чоловіка, повинен, вступаючи в доросле життя ,стати діяльним для інших і зайнятися дрібницями. І хоча це справді так як повинно бути, бо необхідно діяти, то необхідно перейти до частин, але для людини початок може все-таки бути досить тяжким, і неможливим, і неможливість безпосереднього здійснення його ідеалів може привести його до депресії. Цієї депресії, якою незначною вона була у багатьох, мало кому вдалося уникнути. Чим пізніше вона виникає у людини, тим важчими бувають її симптоми. У слабких людей вона може затягтися на все життя. В цьому стані людина не хоче відмовитися від своєї суб`єктивності, не може подолати свою відразу до дійсності саме тому знаходиться в стані відносної нездатності ,яка може легко перетворитися в дійсну нездатність».

Єдиний засіб зняти це протиріччя – творчо – перетворююча діяльність, в ході якої суб’єкт змінює як самого себе, так і оточуючий світ. В житті завжди іде боротьба старого і нового і кожен приймає участь у цій боротьбі. Ідеали звільнені від елементів ілюзорності, які притаманні юності, стають для дорослої людини орієнтиром в практичній діяльності.

2.3 Особливості професійного самовизначення в старшому підлітковому віці

Як було сказано вище, професійне самовизначення - це процес, що проходить ряд етапів, тривалість яких різна в залежності від соціальних умов і індивідуальних особливостей розвитку. Найважливышим є етап підліткового і юнацького віку, так як саме в цей період іде обрання майбутньої професії. Підліткові захоплення спочатку можуть бути обумовленими випадковими факторами. Підліток орієнтується лише на зміст і зовнішній престиж професійної діяльності не помічаючи інших її аспектів. Світ професій часто здається чорно-білим :в хорошій професії все добре, в поганій – все погано. Категоричність вибору і не бажання розглянути інші варіанти і можливості виступають як психологічно – захисний механізм, як засіб утікання від сумнівів. В майбутньому це може привести до розчарувань. Рання професіоналізація часто пов’язана з негативними сімейними умовами , низькою успішністю і іншими негативними факторами, які понижають рівень свідомості і добровільності вибору.

Дуже важливий рівень інформованості підлітків як про професію, так і про самих себе. Підлітки погано обізнані з колом професій із яких треба вибирати, це робить їх вибір випадковим. Чим молодше людина в момент вибору професії, тим більша ймовірність не самостійного вибору, а по підказці інших. Обізнаність хлопців про різні сучасні професії вища, а сама диференціація професійних інтересів починається у них раніше, чим у дівчат. Юнаки більш критично оцінюють можливості і вимогливіше відносяться до своєї майбутньої професії; дівчата у цьому відношенні більш пасивні і більш легко миряться з невдачами надаючи більше значення влаштуванню особистого життя. Вибір професії відображає певний рівень особистих вподобань, які включають оцінку своїх об’єктивних можливостей і оцінку своїх здібностей.

Рекомендації Є.І. Головахи професійного самовизначення [9]

1. Професійна орієнтація не повинна обмежуватися безпосередньо професійною сферою, але завжди спиратися на важливі життєві цілі молоді.

2. Для формування реалістичної життєвої перспективи необхідно знайомити юнаків і дівчат з конкретними прикладами вдалих і невдалих життєвих шляхів, які пов’язані з вибором тієї чи іншої професії. Найбільш важливим є знання майбутніх умов праці, яке займає одну з найвищих позицій в системі юнацьких вимог до майбутньої професії.

3. Враховувати, що для юнаків при виборі професії більш важливим є розмів заробітної платні, а для дівчат –сприятливі умови праці. Робочі професії захоплюють молодь перш за все можливістю більш швидкого досягнення самостійності і незалежності. Для тих, хто їх обирає, майбутня зарплатня інколи має менше значення , ніж для тих , хто обирає професію розумової праці високої кваліфікації.

4. Незалежно від рівня знань підлітків, вони потребують спеціальної профорієнтаційної інформації. Шкільна програма цього не забезпечує.

5. Необхідно пояснити старшокласникам взаємозалежність майбутніх професійних і життєвих досягнень від їх готовності до самовіддачі в роботі і самостійності в реалізації життєвих цілей.

6. У профорієнтаційній роботі важливо враховувати не тільки раціональні моменти, пов’язані з визначенням життєвих цілей та планів, але й емоційної сторони особистості.

Ці питання не мають певних рішень. В умовах науково–технічної революції початкова професійна підготовка дуже часто стає недостатньою і перестає цінуватись по об’єктивним причинам, примушує особистість, бажає вона цього чи ні, перенавчатися чи навіть змінювати рід занять. Неповна задоволеність професією в одному випадку стає причиною поганої роботи, а в іншому – полегшує професійну мобільність і зміну форм трудової діяльності. Життєвий шлях сучасної людини – не одноманітний рух по одного разу наїждженій колії, де все наперед відомо. У ньому є і карколомні повороти, і непередбачувані нові старти. Це робить наше життя тривожним і хвилюючим, але одночасно дає особистості нові можливості самореалізації.

Вибір професії. Яким глибоким змістом переповнене це, здавалося б, звичне словосполучення, скільки в ньому приховано емоцій, тривог, сподівань. Адже це не лише вдале чи невдале рішення юності, а й подальша доля людини, активне, творче, радісне життя або ж пасивне збайдужіле існування; насамкінець, вдалий вибір професії – одна з головних складових і умов людського щастя, усвідомлення своєї потрібності в соціумі. Слід зазначити, що процес професійного самовизначення є досить складним, на нього здійснюють вплив різні фактори. Російський вчений Євгеній Олександрович Клімов[15], котрий зробив великий внесок у дослідження світу професій та професійного самовизначення людей, пропонує вісім основних факторів, які впливають на вибір людиною професії:

1) позиція батьків, старших членів сім'ї. Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від неї самостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини і пропонують переглянути свої плани й зробити інший вибір. Правильному вибору професії часто заважають установки батьків, які прагнуть, щоб діти компенсували їхні недоліки в майбутньому, у тій діяльності, у якій вони не змогли себе повністю виявити в свій час. Спостереження показують, що в більшості випадків діти погоджуються з вибором батьків, розраховуючи на їхню допомогу при вступі в який-небудь навчальний заклад;

2) позиція друзів. Дружні відносини старшокласників є досить міцними і вплив їх на вибір професії не виключено. Позиція мікрогрупи може навіть стати вирішальною у професійному самовизначенні. Особливо це актуально для людей зі стандартизованим мисленням, схильних до наслідування і стереотипів, не спроможних чітко сформулювати власну життєву позицію. Споживачів а не творців (якщо такий умовний поділ доречний). Звісно, в рамках розумного, почуття групи, орієнтація на однолітків – позитивні особливості молоді. Вони потрібні для освоєння норм поводження в суспільстві, формування образу "Я" і самооцінки. Але оглядатися на інших слід щоб побачити спільне і відмінне, краще взнати свої індивідуальні особливості, а не сліпо повторювати, чи переносити захоплення якоюсь людиною на професію, котрою та володіє;

3) позиція шкільних педагогів. Кожен учитель, спостерігаючи за поводженням учня під час навчального процесу, аналізує його інтереси, схильності, напрямки мислення і звісно може дати дуже цінну пораду, до того ж, досвідчений педагог здатен запобігти такій розповсюдженій помилці при виборі професії, як ототожнення шкільного предмета і певної, спорідненої з ним професії. Він допоможе чітко розрізняти ці поняття;

4) особисті професійні плани. Під планами у цьому випадку маються на їхні плани. Під планами у цьому випадку маються на увазі уявлення про етапи освоєння професії, засоби потрібні для цього. Плани формуються залежно від складу розуму й характеру людини. Якщо виникають ускладнення, розумно звернутися до спеціаліста, котрий допоможе побудувати професійний план;

5) здібності. Це індивідуальні психологічні особливості людини, що проявляються в трудовій або іншій діяльності і є умовою успішності її здійснення. Від здібностей залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, набуття умінь і навичок. Але самі здібності не зводяться до знань й умінь. Розвиток здібностей має відбуватись протягом всього життя. Про своєрідність своїх здібностей треба судити не тільки по успіхах у навчанні, але й по досягненнях у найрізноманітніших видах діяльності. Об’єктивне уявлення про них формується також за допомогою спеціальних досліджень, тестувань, спрямованих на активізацію самопізнання. Це запобігає наклеюванню ярлика про те, яка людина;