Порівняння положення дітей з соціально неблагополучних сімей в різних країнах призводить до однозначних висновків. Убогість, невлаштованість побуту, відсутність культури і освіти – найголовніші дітовбивці. Вони ж обумовлюють постійну репродукцію дітей з низьким рівнем інтелекту. Відмінність між країнами полягає у відмінності кількості соціально благополучних і бідуючих сімей. В Англії – неблагополучних сімей всього 1%.

Результати комплексного вивчення стану здоров'я дітей з деяких регіонів переконливо доводять вплив сімейного благополуччя на здоров'я дитини. У неблагополучних сім'ях (у порівнянні з благополучними) більш ніж у 7 разів вища питома вага новонароджених III-ї групи здоров'я, в 1,6 рази більше тих, хто захворів вперше до тримісячного віку, в 2 рази більше часто і важко хворіючих на першому році життя, в 5 разів вище захворюваність дітей грудного віку пневмонією. У благополучних сім'ях значно нижчий рівень захворюваності дітей у віці до 15 років і в три рази рідше виявлялася хронічна патологія. У неблагополучних сім'ях в два рази вища частота госпіталізації дітей раннього віку і в стільки ж разів частіше відзначались відмови батьків від госпіталізації дитини [56, с. 51].

В сім'ях, де батьки зловживають алкоголем, поганий психологічний клімат, більше число абортів, ускладнень вагітності і пологів, перинатальної і дитячої смертності. На «сім'ї високого соціального ризику» припадає 67,1% всіх дітей, що народилися недоношеними. У дітей з сімей «крайнього соціального ризику» неврологічна патологія зустрічається в 36, дитячий травматизм – в 16, шлунково-кишкові захворювання – в 54 рази частіше, ніж у благополучних сім'ях. З числа дітей, померлих у віці до 1 року, 75–80% припадає на соціально неблагополучну групу сімей.

Як свідчать дослідження соціопатичних сімей, в них частота зниження і дисгармонії фізичного розвитку дитини в 2-3 рази вище, ніж в благополучних, повних сім'ях. Для таких сімей характерний високий відсоток часто хворіючих дітей, особливо у віці до 3 років, і дітей з морфофункціональними порушеннями і хронічними захворюваннями. Кожне четверте ускладнення після перенесення ОРВІ має у них досить серйозний характер: пневмонія, патологія з боку шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, крові. Крім того, в 46,0% випадків у дітей з неблагополучних сімей такі ускладнення ведуть до госпіталізації в стаціонар. Кожне третє інфекційне захворювання лікується в стаціонарі, що свідчить, з одного боку, про важчий перебіг захворювання у дітей з соціопатичних сімей, а з іншого боку – про неможливість забезпечення батьками умов і адекватного догляду за хворою дитиною удома [37, с. 8].

В сім'ях, де батьки страждають алкоголізмом, майже дві третини дітей гинуть не від захворювань, а внаслідок травм і отруєнь, внаслідок бездоглядності, відсутності контролю і уваги з боку батьків. Від 22% до 44% дітей, померлих від неприродних причин, жили в соціально-неблагополучних сім'ях.

Отже, психологічна атмосфера неблагополучної сім'ї неминуче викликає у дитини емоційно загострені і суттєві для нього переживання, з якими він не може справитися через вікову незрілість психіки, інтенсивності психотравмуючих впливів або нерозв'язних обставин. Все це призводить до дитячих неврозів. У соціопатичних сім'ях в 1,5 рази частіше виявляються хвороби нервової системи, в 2 рази частіше – відхилення в психічному здоров'ї. У однієї третини дітей з соціопатичних сімей при профілактичних оглядах була діагностована розумова відсталість, в благополучних сім'ях таких дітей не було. До того ж, ще не повною мірою оцінені масштаби загрози суспільству, яке несе таке підростаюче покоління.

1.3 Сімейні «алкогольні традиції» та їх вплив на дитячу свідомість

Особлива небезпека пияцтва і алкоголізму полягає в руйнівному впливі на сім'ю – основу і первинне основу суспільства. Відомо, що негативні наслідки систематичного вживання алкоголю завжди виявляються спочатку на рівні міжособових стосунків, в сферах життєдіяльності людей, де дія соціального контролю обмежена. Такою сферою є перш за все сім'я. Наслідки систематичного вживання алкоголю, що проявляються тут, менш помітні для суспільства, але по характеру і глибині своєї дії є найбільш небезпечними і шкідливими. Одним з найтяжчих наслідків пияцтва дорослих є потворне виховання дітей [50, с. 16].

Поведінка систематично питущих батьків або одного з них створює в сім'ї обстановку, яка неминуче формує у підлітків стійкі психічні установки на вжиток алкоголю по самих різних приводах і обставинах, служить негативним прикладом, що постійно діє, для наслідування, основою для засвоєння норм і стереотипів алкогольної поведінки.

Раннє залучення до алкоголю виявляється особливо згубним для фізичного і етичного розвитку підлітків, нерідка грає трагічну роль в їх життя. У цьому можна легко переконатися, вдавшись до результатів деяких спеціальних досліджень. Так, недавно в різних регіонах країни проаналізовані долі тих людей, які в дитинстві неодноразово були зареєстровані, як що «вживають алкоголь». Всього обстежено 156 чоловік. 31 з них (19,9%) померли у віці 20–30 років – в результаті хвороб на ґрунті алкоголю або насильницької смерті. 82 людини (52,5 %) притягнені до кримінальної відповідальності за різні злочини, у тому числі за вбивства, хуліганство, бандитизм. 43 людини (27,6 %) стали хронічними алкоголіками, не змогли влаштувати нормальне родинне життя, вели паразитичний спосіб життя, мали недоумкуватих дітей.

При обстеженні великої групи людей, страждаючих алкоголізмом, встановлено, що близько 95% з них вперше залучилося до алкоголю у віці до 15 років. До 19 років самостійно і систематично вживали спиртне майже 90% обстежених. Пияцтво, що почалося в підлітковому і юнацькому віці, до 20-25 років вживання алкоголю перейшло у них в звичку [50, с. 17].

В результаті соціологічних досліджень, з'ясувалося, що в 67% випадків знайомство дітей із спиртним сталося удома, в сім'ї. Зазвичай це буває, так би мовити, «безневинна» чарочка на честь дня народження або іншого торжества. І хоча це відбувається з відома батьків, в крузі сім'ї, все ж і таке залучення дітей до вина ні в якому разі не можна виправдати. Адже якщо раз торкнутися до спиртного, як вже знімається психологічний бар'єр і підліток відчуває, що має право випити з товаришами, якщо з'являється така можливість [50, с. 17].

Недаремно в народі говорять: «Річки починаються з потічка, а пияцтво – з чарочки». У багатьох випадках залучення до алкоголю починається з пива, про вживання якого дітьми писали психологи Митюхляев А. В. і П. І. Сидоров в книзі «Ранний алкоголизм» [39, с. 31].

Раннє залучення до алкоголю веде потім до систематичного вживання алкогольних напоїв в підлітковому і юнацькому віці і розвитку зловживання алкоголем у молодих людей.

Серед обставин, сприяючих цьому, що веде роль належить цілому ряду соціальних і соціально-психологічних чинників: алкогольним традиціям в сім'ї, низькому культурному рівню батьків і необізнаному родинному вихованню, негативному відношенню до навчання, відсутності суспільної активності і соціально значимих установок, невизначеності в питаннях професійної орієнтації і так далі Так, статистичні дані показують, що 75% 8-10-х класів учнів вживають алкогольні напої в сім'ї у свята і родинним торжествам. Перше залучення до алкоголю в 78% випадків стається під впливом батьків і родичів підлітків. У сім'ях, де підлітки часто вживали алкогольні напої, 68% батьків і 64% матерів мали лише початкову або восьмилітню освіту [50, с. 18].

Що стосується психологічного клімату в сім’ях, викликані пияцтвом грубість, сварки, скандали, несправедливість і нещирість в стосунках з близькими формують несприятливу морально-психологічну атмосферу, породжує тим самим в сім'ї постійна психологічна напруга, що особливо згубно позначається на здоров'ї її членів. Напруга протиборства (стрес), чекання неприємностей можуть викликати важкий стан хворобливого збудження або депресії, які не залишаються без наслідків для здоров'я людей. За даними досліджень, 9 з 10 дружин алкоголіків в тій чи іншій мірі страждають невротичними відхиленнями. Подібна морально-психологічна атмосфера виявляється ще згубнішою для психічного здоров'я дітей і підлітків.

Вживання алкоголю пов'язане із значними грошовими витратами, що вельми істотно відбивається на матеріальному положенні сім'ї. Засоби, необхідні для забезпечення інших членів сім'ї, часто витрачаються на придбання спиртних напоїв.

З родинного бюджету осіб, що зловживають алкоголем, на придбання спиртного витрачалося грошей майже удвічі більше, чим в сім'ях, де помірно вживалися алкогольні напої [41, с. 247].

Є досить підстав вважати, що різниця в грошових витратах на спиртне між п'яницями, алкоголіками і основною масою споживачів алкоголю складає набагато більшу величину. Так, при вибірковому опиті населення двох міст було встановлено, що особи, в сильній мірі схильні до алкоголю, складаючи 11 % від загальної кількості людей, що удаються до спиртного, споживають близько 54 % всіх алкогольних напоїв, що реалізовуються, тобто інтенсивність їх алкогольного вжитку і, отже, розміри витрат на спиртне в 4,9 разу перевищують ці ж показники серед останнього населення. Аналогічні результати отримані і зарубіжними дослідниками. Якщо враховувати, що заробітна плата у п'яниць і алкоголіків в середньому на 15–20 % нижче в порівнянні з основною масою робітників, то стає очевидним, що витрати на придбання спиртних напоїв є ще обтяжливішими для родинного бюджету і служать серйозною причиною великої матеріальної скрути. З 2259 обстежених, хворих алкоголізмом, 18% порвали з сім'ями, в 11 % родинне життя знаходилося під загрозою розлучення, 68 % пропивали свою зарплату.

Таким чином, пияцтво створює украй несприятливі умови для нормального функціонування сім'ї, згубно позначається на фізичному, розумовому і етичному розвитку дітей і підлітків, утрудняє формування у них соціальних якостей і рис, необхідних для становлення повноцінних членів суспільства. Підриваючи засади сім'ї, вживання алкоголю у багатьох випадках наводить до її розпаду. Тут слід обмовитися: у взаємозв'язку пияцтва і характеру родинних стосунків останнє не завжди виступає як наслідок першого. Надмірне, вжиток алкоголю нерідка є результатом стосунків, що не склалися, між подружжям. І проте пияцтво, як показують дослідження, є одній з головних причин появи неповних сімей [41, с. 249].

Для обгороджування сім'ї від руйнівної дії пияцтва і алкоголізму, збереження її здібності до виховання у дітей необхідних соціальних якостей, високих етичних засад потрібні перш за все різке посилення антиалкогольної освіти батьків, вживання дієвих заходів по підвищенню їх відповідальності за виховання дітей. Завдання полягає в тому, аби, використовуючи величезні можливості засобів масової інформації, системи суспільного виховання, довести до свідомості дорослого населення, у тому числі і майбутніх батьків, наскільки небезпечне пияцтво і як важкі його наслідки. У цій роботі особливо важливо використовувати такі форми і засоби освіти, які емоційно, дохідливо і переконливо показали б весь тягар згубного впливу «п'яної атмосфери» на моральне здоров’я, матеріальне благополуччя, на життєву долю дітей.

Розділ 2. Соціально-педагогічна проблема дитячого алкоголізму

2.1 Причини та чинники виникнення дитячого алкоголізму

Складна соціально-економічна ситуація, що спостерігається в Україні, зумовлює негативні тенденції, серед яких не останнє місце займає зростання зловживання не тільки алкоголем, а й наркотичними речовинами. Поширення серед дітей, підлітків та молоді таких небезпечних явищ становить загрозу для здоров'я нації.

Проблемі порушеної поведінки дітей і підлітків приділяють увагу спеціалісти в галузі педагогіки, психології, соціології, права, дитячої і підліткової психіатрії. Це зумовлено великим діапазоном вираженості поведінкових розладів, високою частотою їх появи, непосильними для дітей та підлітків труднощами їх навчальної та соціальної адаптації. Зокрема, спектр проблем, пов'язаних із зловживанням молоддю алкогольними напоями, у широкому соціальному контексті можна віднести до проблеми девіантної поведінки, тобто до ненормативної поведінки особистості в суспільстві.

Останніми роками найбільш серйозною тенденцією в зловживанні алкоголем є швидке зростання вживання молоддю слабоалкогольних напоїв. Особливої уваги у розв'язанні цієї проблеми потребує дослідження соціально-психологічних чинників. Саме вивчення проблеми соціально-психологічних причин поширення пияцтва в молодіжному середовищі в теперішній час слід вважати надзвичайно актуальним завданням як у теоретичному, так і в практичному вимірах. Це явище є досить розповсюдженим, але, на жаль, суспільство належним чином не усвідомлює його небезпеки для сучасності та майбутнього української держави і українського суспільства [50, с. 17].

Часто доводиться чути: «Вип'ємо, зігріємося». Вважається в побуті, що спирт є хорошим засобом для зігрівання організму. Вважається, що спирт має лікувальну дію не тільки при простудних, а й при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту, наприклад при виразці шлунка. Лікарі ж, навпаки, вважають, що виразковому хворому категорично не можна вживати алкоголь. Адже невеликі дози спиртного справді збуджують апетит. Або інше існуюче серед людей переконання: алкоголь збуджує, підбадьорює, поліпшує настрій, самопочуття, робить бесіду більш жвавою і цікавою, що досить важливо для компанії молодих людей. Мовляв, недарма спиртне вживають «проти втоми», при нездужаннях і практично на всіх святах. Більше того, існує думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, який швидко забезпечує енергетичні потреби організму, що важливо, наприклад, в умовах походу. А в пиві і сухих виноградних винах, до того ж, є цілий набір вітамінів та ароматичних речовин. У медичній практиці використовують бактеріостатичні властивості спирту, вживаючи його для дезінфекції, готування ліків, але аж ніяк не для лікування хвороб. Алкоголь вживають для підняття настрою, для зігрівання організму, для запобігання хворобам та їх лікування, зокрема, як дезінфікуючий засіб, а також як засіб підвищення апетиту й енергетично цінний продукт [40, с. 6].

Міркування про корисність алкоголю для здоров'я – досить поширене хибне уявлення. Можна проаналізувати такий факт – чарка горілки або вина збуджує апетит. Але ж тільки на короткий час, поки спирт викликав «запальний сік». Надалі прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню. Адже спиртне паралізує роботу таких важливих органів, як печінка і підшлункова залоза. Потреба в алкоголі не входить до числа природних життєвих потреб людини, як, наприклад, потреба в кисні або їжі, і тому сам по собі алкоголь не має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші «потреби» людини, з'являється тому, що суспільство, по-перше, виробляє даний продукт і, по-друге, «відтворює» звичаї, форми, звички й забобони, пов'язані з його споживанням. Зрозуміло, що ці звички не властиві всім однаковою мірою. Причини першої спроби алкоголю різноманітні. Але простежуються їх характерні зміни залежно від віку. До 11 років перше знайомство з алкоголем відбувається або випадково, або його дають «для апетиту», «лікують» вином, або ж дитина сама з цікавості пробує спиртне. У старшому віці це частіше трапляється з традиційного приводу: «свято», «сімейне торжество», «гості». Зазвичай, це буває, так би мовити, «безневинна» чарочка на честь дня народження або іншого свята. І хоча це відбувається за згодою батьків, у колі родини, все ж і таке прилучення дітей до вина небезпечне. Адже варто раз доторкнутися до спиртного, як уже знімається психологічний бар'єр - і підліток вважає, що він уже має право випити з товаришами або навіть сам, якщо з'явиться така можливість [19, с. 12].

У 14-15 років з'являються приводи на зразок: «незручно було відстати від хлопців», «друзі умовили», «за компанію», «для хоробрості». У цілому мотиви вживання спиртного підлітками поділяються на дві групи. В основі мотивів першої групи лежать бажання дотримуватись традицій, випробувати нові відчуття, цікавість. Формуванню цих мотивів сприяють деякі властивості психіки неповнолітніх, прагнення дорослості, яке в них пробуджується, бажання бути як усі, намагання брати приклад зі старших. Віковими особливостями підлітків певною мірою можна пояснити і вживання ними спиртних напоїв «для хоробрості». Цей мотив пов'язаний з відсутністю в неповнолітніх життєвого досвіду, знань, що дозволяють їм вільно вступати у спілкування з оточенням. Усі ці групи мотивів першого знайомства з алкоголем більш притаманні хлопцям. Для дівчат типова в основному друга група мотивів, пов'язана з дотриманням традицій.