123374 (Модернізація механізму товаровідтягування побутової трикотажної машини "Українка-2"), страница 7

При розробці технічного проекту, яка проводилася в даному дипломі, коефіцієнт можна приймати 0,5-0,7. Так як дана розробка ґрунтується на принципах, які вже використовуються, то приймаємо .

Тоді річний економічний ефект остаточно:

грн.

Висновок: На основі проведених розрахунків можна зробити висновок, що пропозиція щодо модернізації плосков’язальної машини «Українка-2» за рахунок встановлення механізму товаровідтягування цілком доречна з точки зору ефективності капіталовкладень, необхідних для виконання запроектованих заходів. Хоча вартість машини зростає на 197,80 грн., але завдяки покращенню техніко-економічних показників (зокрема збільшення продуктивності устаткування), зменшилась трудомісткість виготовлення трикотажу Це стало причиною зменшення поточних витрат, а отже собівартості продукції. Річний економічний ефект від зниження собівартості продукції становить 1144,01 грн. при програмі випуску 20000 кг трикотажу, або 8 коп. на 1 кг виробленого трикотажу.

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Аналіз об’єкта модернізації та виробництва для якого він призначений з точки зору безпеки праці та охорони навколишнього середовища

В плосков’язальному цеху на здоров’я працюючих впливає ряд небезпечних та шкідливих факторів, таких як підвищений вміст пилу в повітрі, недостатня освітленість робочої зони, рівень шуму, дія електричного струму та рухомих частин механізмів і машин на працівника.

• Освітлення виробничого приміщення

Правильно спроектоване і виконане освітлення забезпечує можливість нормальної діяльності працівників. Збереження зору людини, стану його центральної нервової системи і безпеки на виробництві в значній мірі залежать від умов освітлення. Даний фактор впливає на продуктивність праці і якість виготовленої продукції.

На підприємствах текстильної промисловості використовують комбіноване освітлення. В спектрі природного світла, на відміну від штучного, більше ультрафіолетових променів необхідних для людини. Для природного освітлення характерне високе розсіювання світла, що найкраще сприймається при зорових умовах праці.

• Вплив шуму на організм людини

За даними досліджень продуктивність праці в шумних умовах може знижуватись до 60%.

Шум при рівні 50-60 дБА створює значні навантаження на нервову систему людини, створюючи психологічну дію. При підвищенні рівня до 70 дБА і більше шум може викликати видимі зміни в організмі.

При тривалій роботі в шумових умовах перш за все уражається нервова, серцево-судинна системи та органи травлення працівників. Впливаючи на кору головного мозку, шум викликає подразнюючу дію, прискорює втомлюваність, послаблює увагу, сповільняє психічні реакції.

Вплив даного фактора на організм людини індивідуальний, ступінь шкідливості залежить від того наскільки він відрізняється від звичного рівня, часу дії та величини.

На розглянутому підприємстві джерелом шуму є електродвигуни, встановлені на трикотажних машинах, тертя спряжених і рухомих металевих деталей.

В цеху рівень шуму становить 100 дБА, що перевищує нормоване значення на 8 дБА.

• Виробничий пил

Виробничий пил досить розповсюджений і являється шкідливим виробничим фактором в текстильному виробництві. Шкідливість виробничого пилу обумовлена його здатністю викликати професійні захворювання легень, в першу чергу пневмоконіози. Але слід зазначити, що вплив шкідливих речовин на організм людини відбувається в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини концентрацію.

Пил, що утворюється при проведенні технологічних операцій називають основним або первинним. Крім того в умовах виробництва виникає вторинний пил під час прибирання чи русі людей.

Дія шкідливих речовин в умовах підвищених температур посилюється, оскільки судини розширюються, посилюється потовиділення, пришвидшується дихання, що прискорює потрапляння шкідливих речовин в організм працівників.

В даному випадку ГДК не перевищує 1,1 мг/м3.

• Дія електричного струму на людину

Оскільки підприємства текстильної галузі як основне джерело енергії використовують електричний, то його дія в окремих випадках може спричиняти негативний вплив на працівників. Проходячи через організм, електричний струм викликає термічну, електролітичну, біологічну дію.

Термічний вплив виражається опіками окремих ділянок тіла, нагріванні судин, нервів та інших тканин. Електролітична дія проявляється у розкладанні крові та інших органічних рідин, що викликає зміну їх фізико-хімічного складу. Біологічна дія викликає подразнення та збудження живих тканин організму (некеровані скорочення м’язів), а також порушення внутрішніх біоелектричних процесів, які пов’язані з життєвими функціями організму.

Залежно від виду впливу електричного струму розрізняють місцеві та загальні електротравми.

Місцеві електротравми – це чітко виражені місцеві пошкодження тканин організму, викликані дією електричного струму. Їх поділяють на: електричні опіки, електричні знаки, металізацію шкіри, механічні пошкодження та електрофтальмію.

Загальні електротравми (електричний удар) – це збудження живих тканин організму при проходженні через нього електричного струму, супроводжене судорожним скороченням м’язів. Розрізняють чотири ступені ударів: I – судоржне скорочення м’язів без втрати свідомості; II – судоржне скорочення м’язів з втратою свідомості; III – втрата свідомості і порушенні серцевої діяльності або дихання; IV – клінічна смерть.

Кінцевий результат дії струму залежить від значення та тривалості протікання через тіло, частоти струму та індивідуальне сприйняття людини. Електричний опір тіла і прикладена до нього напруга також впливають на силу ураження, визначаючи значення сили струму, який проходить через організм.

Значення сили струму є головним фактором впливу: чим більший струм, тим небезпечніша дія. Людина відчуває протікаючий через тіло струм промислової частоти (50 Гц) відносно малого значення: 0,6–1,5 мА. Цей струм називають пороговим відчутним струмом.

Струм 10–15 мА (при 50 Гц) викликає сильні і больові судоми м’язів рук, які людина не може перебороти. Це пороговий невідпускаючий струм.

При 25–50 мА дія струму поширюється на м’язи грудної клітки, що приводить до ускладнення дихання або навіть його зупинки.

При 100 мА струм безпосередньо впливає на серцеві м’язи і викликає фібриляцію (зупинку) серця. Такий струм називають фібриляційним.

Найнебезпечнішим є змінний струм частотою 20–100 Гц. При частоті менше 20 Гц або більше 100 Гц небезпека ураження струмом помітно знижується ([19]).

Індивідуальні властивості людини – стан здоров’я, підготовка до роботи на електроустановці та інші фактори впливають на силу ураження.

Випадки ураження можливі лише при замиканні електричного ланцюга через тіло людини або при доторканні людини не менше, ніж до двох точок між якими існує напруга. Небезпека доторкання залежить від: схеми включення людини в ланцюг, напруження в мережі, її схеми, режиму нейтралі, ступеня ізоляції струмопровідних частин від землі.

Обладнання в плосков’язальному цеху працює в трифазовій електричній мережі з глухозаземленою нейтраллю під напругою 220 В і частотою 50 Гц.

Аналіз нещасних випадків в легкій промисловості, які супроводжуються тимчасовою втратою працездатності потерпілими, свідчить, що кількість травм, викликаних дією електрики, порівняно невелика і складає 0,5–1% від загальної кількості травмованих. Проте, у загальній кількості нещасних випадків зі смертельним наслідком його рівень становить 20–36%, що більше, ніж внаслідок дії інших факторів. Причому 80% смертельних електротравм відбувається в електроустановках напругою до 1000 В.

4.2 Заходи спрямовані на приведення виявлених небезпечних та шкідливих виробничих факторів до нормативних вимог

Існуюче на підприємстві природне освітлення є боковим одностороннім. Воно надходить через вікна у зовнішніх стінах. Проте, за лабораторними дослідженнями коефіцієнт природного освітлення КПО<5% і не відповідає нормативним значенням, що визначаються «Будівельними нормами та правилами» (СНиП ІІ-4-79), а тому для досягнення необхідної освітленості на робочих місцях слід оптимізувати штучне освітлення з використанням люмінесцентних ламп. Систему освітлення цеху проектуємо локалізовано, щоб врахувати розподілення світлового потоку безпосередньо по робочих місцях.

Освітленість цеху повинна становити не менше 750 Лк ([19], с.121).

В текстильних приміщеннях доцільним буде застосування світильників марки ЛСП або ЛОУ. В них встановлено дві люмінесцентні лампи, що дає можливість зменшити пульсацію сумарного світлового потоку і уникнути стробоскопічного ефекту.

Світильники розміщуємо у верхній зоні цеху на висоті 3 м від підлоги.

Допустимий коефіцієнт пульсації не повинен перевищувати 15% ([19]).

Для захисту від шуму в цехах підприємства застосовують ряд заходів.

Найбільш дієвий з них – боротьба з шумом в джерелі його виникнення (створення малошумних механічних передач, вентиляторів, зменшення тертя в підшипниках).

Ефективною являється і акустична обробка приміщень цехів. Вона передбачає покриття стелі та внутрішньої поверхні стін звукопоглинаючими матеріалами. Внаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Додатково до стелі можна підвісити звукопоглинальні щити. Враховуючи, що висота приміщень цехів на даному підприємстві не перевищує 6 м , цей метод дозволить знизити шуми до нормованого значення – 92 дБА ([16], с.164).

Для очищення повітря та створення оптимальних мікрокліматичних умов у приміщенні рекомендовано організувати загальнообмінну припливно-витяжну вентиляцію.

При реконструкції даної системи слід звернути увагу на винесення шумового обладнання (вентилятора) в окреме приміщення (горище).

Для контролю концентрації шкідливих речовин в повітрі виробничих приміщень та робочих зон використовують лабораторний метод, що полягає у відборі проб повітря робочої зони і проведення фізико-хімічного аналізу;

Запиленість повітря на даному підприємстві визначається ваговим, методом. Вимірювання та контроль проводять щомісячно.

Для захисту від шкідливої дії речовин в текстильному виробництві потрібно застосовувати наступні заходи та засоби:

– удосконалення технологічного процесу та устаткування (застосування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів);

– герметизацію виробничого устаткування;

– нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінної вентиляції;

– попередні та періодичні медичні огляди працівників, дотримання правил особистої гігієни;

– контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони.

Основні технічні засоби, які впроваджують в трикотажному виробництві для безпечної експлуатації електрообладнання:

Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, котрі можуть опинитися під напругою. Призначення захисного заземлення – усунення небезпеки ураження людей електричним струмом при появі напруги на конструктивних частинах електрообладнання, тобто при замиканні на корпус швейної машини або праски.

Область його застосування трифазні трипровідні мережі напругою до 1000 В з будь-яким режимом нейтралі, що практично підходить для умов даного виробництва. Отже, для безпечної експлуатації електрообладнання пропонується організувати виносне заземлення.

Для штучних заземлювачів слід застосовувати вертикальні та горизонтальні електроди. В якості вертикальних використовують сталеві труби, діаметром 30–50 мм або сталеві кутники (від 40×40 мм до 60×60 мм) довжиною 2,5–3 м. Можливе використання сталевих прутів діаметром 10–12 мм. Для з’єднання вертикальних електродів використовують стрічкову сталь перерізом не менше 4×12 мм або сталь круглого перерізу діаметром не менше 6 мм ([16], с.282).

Під час експлуатації і обслуговування електроустановок доцільно використовувати ізолювальні електрозахисті засоби (гумові килимки, доріжки, підставки).

Важливу роль слід приділяти організації безпечної експлуатації електроустановок, яка передбачена такими нормативними актами, як «Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів» та «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів».

Ремонтно-обслуговуючі роботи в діючих електроустановках з врахуванням заходів безпеки поділяються на: виконувані зі зняттям напруги та без зняття напруги на струмоведучих частинах і поблизу них; без зняття напруги на віддалі від струмоведучих частин, котрі знаходяться під напругою. При цьому слід виконувати такі організаційні заходи:

– оформлення роботи по наряду-допуску, розпорядженню або за переліком робіт, виконуваних в порядку поточної експлуатації;

– допуск до роботи;

– нагляд під час роботи;

– оформлення перерви під час роботи;

– переведення на інше місце роботи.

Всі роботи в електроустановках, де немає потреби оформляти наряд-допуск повинні виконуватись:

– за розпорядженням осіб уповноважених на них; з оформленням в оперативному журналі;

– в порядку поточної експлуатації з подальшим записом в оперативному журналі.

Під час виконання ремонтних робіт зі зняттям напруги необхідно виконувати наступні заходи:

– вимкнути необхідну комунікаційну апаратуру та забезпечити унеможливлення подачі напруги до місця роботи внаслідок помилкового або добровільного її вмикання;

– вивішувати на приводах ручного та ключах дистанційного керування комунікаційної апаратури (автоматах, рубильниках, вимикачах) заборонні плакати;

– вивісити попереджувальні та приписувальні плакати; встановити огородження, при необхідності, на робочі місця, які залишились під напругою.

Важливим заходом є підготовка обслуговуючого персоналу, який насамперед полягає в навчанні та перевірці знань з електробезпеки (не рідше одного разу в рік) всіх категорій (починаючи із відповідального по підприємству за електрогосподарство (енергетика) до електрика з ІІ і вище групою допуску; проведенні інструктажів з не електротехнічним персоналом (не рідше одного разу в 6 місяців) із відповідною реєстрацією в журналі інструктажів з питань охорони праці.

При виконанні вище перерахованих засобів і заходів на даному підприємстві будуть створені безпечні умови праці.

4.3 Заходи щодо охорони навколишнього середовища

Оскільки викиди пилу від трикотажного виробництва є незначними, то спеціальних заходів щодо захисту навколишнього середовища в дипломному проекті не передбачаємо.

4.4 Розрахунок штучного та природного освітлення

Розрахунок штучного освітлення в робочій зоні приміщення проводиться одним із існуючих методів – використання світлового потоку. Методика розрахунку взята із ([16]). Цех швейного виробництва оснащений освітлювальною арматурою, яка забезпечує нормативні значення освітлення, що відповідають вимогам СНиП 11-4-79.

Розрахунок загального рівномірного освітлення по горизонтальній робочій поверхні визначаємо за формулою:

, (4.1)

де Nв – кількість світильників, шт;

Еn =300 – нормоване мінімальне освітлення, Лк;

Фл =1640 – світловий потік однієї лампи, Лм;

S =50 – площа освітлювального приміщення, м2;

К3 =1,3…1,8 – коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп. Для розрахунку приймаємо К3 =1,5;

Zn =1,1…1,15 – коефіцієнт мінімального освітлення. Приймаємо Zn =1,13;

Кл =2 – кількість ламп в світильнику, шт;

ŋ – коефіцієнт використання світлового потоку ламп.

Для визначення ŋ обчислюємо індекс приміщення за формулою:

, (4.2)

де h – висота підвішування світильників, м;

b і l – ширина і довжина приміщення, м;

Приймаємо ŋ = 49 ([19], с.128).

Для освітлення виробничого приміщення приймаємо люмінесцентні лампи типу ЛД30. Тоді за формулою (5.1) визначаємо кількість світильників у швейному цеху:

Отримані результати розрахунку:

– тип джерела світла…………………………люмінесцентна лампа;

– потужність лампи, Вт……………………..30;

– марка світильника…………………………ЛСП–01;

– кількість світильників, шт………………..16;

– висота підвішування, м……………………3,0.

Рівномірність освітлення у виробничому приміщенні досягається при умові того, що світильники підвішені на висоті 3,0 м від підлоги, а відстань між їх центрами становить 2,5–2,8 м.

Оскільки в цеху запропонований комбінований вид освітлення, то необхідно провести розрахунок природного освітлення.

Площа вікон проектованого приміщення обчислюється за формулою:

(4.3)

де е – коефіцієнт природного освітлення;

τ – коефіцієнт, що враховує втрати світла від забруднення вікон.

4.5 Пожежна безпека

Згідно діючого законодавства керівнику підприємства необхідно виконати ряд організаційно-технічних заходів направлених на створення пожежобезпечних умов у всіх структурних підрозділах підприємства. Основними з них є:

• розробка і затвердження положень, інструкцій, інших нормативних актів, що діють в межах підприємства, а також здійснення постійного контролю за їх дотриманням;

• забезпечення дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів органів державного пожежного нагляду;

• утримання у справному стані засобів протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар;

• здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж.

Загальновідомі наслідки пожеж. На основі статистичних даних основними причинами виникнення пожеж на виробництві є:

• незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації;

• порушення режимів технологічних процесів;

• несправність опалювальних приладів та порушення правил їх експлуатації;

• невиконання вимог нормативних документів з питань охорони праці.

Пожежі через виникнення коротких замикань, перевантаження електродвигунів, освітлювальних та силових мереж внаслідок великих місцевих опорів, роботу несправних або залишених без нагляду електронагрівальних приладів складають більше 25% випадків.

Для запобігання пожежі від великих перехідних опорів мідні проводи та кабелі з’єднують скручування жил, а потім спаюють їх оловом без застосування кислоти. Алюмінієві кабелі з’єднують гільзами. В якості профілактичного необхідно застосовувати такий захід, як щорічні лабораторні випробування електропроводки на опір ізоляції, а заземлюючий пристрій на опір розтікання струму.

Необхідно передбачити систему евакуації працюючих на випадок виникнення пожежі. При цьому потрібно дотримуватись таких основних принципів:

• евакуаційні виходи в приміщенні повинні розташовуватись зосереджено;

• число евакуаційних виходів повинне бути не менше двох;

• двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з приміщень (будівель). Допускається влаштування дверей з відчиненням всередину приміщень в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік;

• мінімальна ширина шляхів евакуації – не менше 1 м, дверей – 0,8 м;

Важливим елементом пожежної безпеки є наявність і справність засобів гасіння. Виробничі приміщення повинні мати зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними насосами, які забезпечують подання компактних струменів на висоту не менше 10 м.

Для підприємств легкої промисловості більш доцільним буде застосування внутрішнього водопостачання, яке здійснюється пожежними кранами на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітинах. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава – 10–20 м. продуктивність кожного крана повинна бути не меншою, ніж 2,5 л/с.

Із усього різноманіття існуючих вогнегасників в умовах трикотажного виробництва найбільш раціональним буде використання вуглекислотних, порошкових і пінних. При цьому слід враховувати особливості кожного виду. Так вуглекислотні вогнегасники ефективні при гасінні електрообладнання, що знаходиться під напругою до 1000 В, а також горючих рідин і твердих речовин. Не можна гасити спирт і ацетон, які розчиняють вуглекислоту та матеріали, що горять без доступу повітря (терміт, целулоїд).

В цеху використовуємо вогнегасники типу ОУ-2М. Вогнегасники типу ОУ-2М бувають різних видів та використовуються для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою.

Вуглекислотне гасіння ОУ-2М базується на ізоляції палаючих предметів від кисню повітря. Для того щоб скористатися таким вогнегасником, необхідно взяти його лівою рукою за рукоятку, вийняти підвіски та піднести до вогню.

Дифузор потрібно направити в сторону палаючого предмета і правою рукою повернути до маховичок запірного вентиля проти годинникової стрілки, направляючи струмінь у вогонь.

Необхідно спочатку направити дифузор на вогонь, а потім повертати маховичок. Рідкий вуглекислий газ, що знаходиться у верхній частині балона, видавлюється через сифонну трубку. Попавши в дифузор, вуглекислота миттєво випаровується. Процес випаровування проходить із поглинанням тепла, тому в самому дифузорі відбувається різке зниження температури. Коли рідкий вуглекислий газ потрапляє в охолоджену зону, він частково переходить у твердий стан (при температурі -79 С), а частина продовжує випаровуватись.

Температурні межі нормальної роботи вуглекислотних пристроїв від –35 С° до 50 С°. Тривалість дії 30-60 С.

Також використовуються пінні вогнегасники, але слід мати на увазі, що піна електропровідна – нею не можна гасити електрообладнання під напругою, а також калій, натрій, магній та їх сплави, оскільки внаслідок взаємодії з водою, що міститься в піні, з цих речовин виділяється водень, який посилює горіння. В умовах даного виробництва застосовують ручні вогнегасники: ОХП–10, ОВП–10.

Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної і ручної дії, які доцільно встановлювати у виробничих приміщеннях.

ВИСНОВОК