115147 (Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури), страница 7

Систематичне спостереження за партнером по команді, за самим собою і обстановкою, в спортивному залі або на спортивному майданчику, призводить до того, що спостереження і увага стають властивостями дитини - спостережливістю та уважністю. Спостережливістю називається уміння помічати малопомітні ознаки або особливості предметів і явищ, що мають значення для пізнання їхнього єства. Уважність, як виборча спрямованість свідомості на предмет спостереження, невід’ємна сторона спостережливості.

Процес спостереження на уроках фізичної культури слугує основним каналом пізнання учнем самого себе, його партнерів з метою розгадування їхніх тактичних задумів і реалізації власних тактичних дій. Наприклад, в спеціальному дослідженні проведеному на борцях, встановлена важливість створення на основі спостереження образу суперника. В структуру образу входять знання про техніку, тактику, стилі ведення поєдинку, досвідченості борця, відомості про його фізичні якості (силу, швидкість, витривалість, спритність), про емоційно-вольові особливості (змаганні на будові, сміливості, рішучості, наполегливості, завзятості) та ін. В оцінці перерахованих характеристик найбільше труднощів викликають емоційно-вольові особливості. Помічено, що чим більше таких труднощів, тим нижче спортивна кваліфікація оцінюючого борця. Складений на основі спостережень образ супротивника зіставляється з уявленням спортсмена про себе самого. Це дозволяє намітити тактичний план дії в майбутній сутичці з даним супротивником. Спостереження ведеться в ході поєдинку змагання з метою розгадати окремі наміри супротивника і з'ясувати його тактичний план в цілому [2, 3].

Орієнтирами при цьому служать статичні ознаки (поза, дистанція, характер захоплень та ін.) динамічні (сила, швидкість, темп і ритм дій, маневрування по килиму та ін.), функціональні (характер дихання, своєчасність реакцій, міміка та ін.) і результативні (активність, число вдалих і невдалих дій, попереджень та ін.). На підставі такої поточної інформації в тактичні дії вносяться корекції уже в процесі самого бою. В іншому дослідженні вивчалися різні ознаки обманних і істинних дій у боксерів. За допомогою спостереження боксери навчаються розрізняти їх в підготовчі моменти і у момент виконання дії. В першому випадку вони орієнтуються на дистанцію (вона при підготовці обманних дій є більшою, ніж при підготовці істинних дій), на характер стійки боксера (відкрита-закрита) і на вираз обличчя (наприклад, один з боксерів перед істинним ударом мимовільно зводить брови).

Для успішного розвитку організованості на уроках фізичної культури в молодших класах необхідно використовувати різноманітні засоби та методичні прийоми. У відповідності до методичних рекомендацій вправи для розвитку організованості необхідно виконувати як на місці так і в русі [43].

Для успішного розвитку організованості дітей молодшого шкільного віку необхідне застосування відповідних методичних прийомів [45]:

Формування сильного інтересу до справи, що вимагає напруженої організованості. Під час проведення уроків фізичної культури вчитель повинен створити такі умови, щоб учні зацікавились тими завданнями, іграми та вправами котрі він їм пропонує.

Захоплювати цікавою, важкою, але посильною грою. Для розвитку організованості у початкових класах необхідно використовувати різноманітні рухливі ігри (в спортивному залі, на спортивному майданчику, на місцевості), проте при підборі ігор необхідно враховувати вік дітей і підбирати ті ігри, які будуть для них посильні, але водночас вимагатимуть від них прояву як фізичних, так і психічних зусиль.

Усвідомлення значущості (справи, праці), відчуття відповідальності за себе перед колективом. Для підвищення відповідальності необхідно змінювати капітанів команд під час проведення естафет, рухливих ігор, міні змагань. Призначати заступників капітанів, відповідальних за інвентар, тощо.

Розуміння зв’язку уваги з вимогами дисципліни.

Чергування сильної концентрації організованості з менш напруженою. Під час проведення уроків фізичної культури з дітьми молодших класах, протягом яких розвивається увага, необхідно підбирати вправи таким чином, щоб вони чергувалися за своєю складністю. Це сприятиме підтриманню інтересу до діяльності і не втомлюватиме дитину. Швидке переключення організованості з об'єкту на об'єкт. Використання вправ та рухливих ігор, в яких умовою є утримання в полі зору декількох об’єктів, предметів, суперників та партнерів.

Проведення занять в різних умовах. Проведення уроків фізичної культури у спортивному залі, на спортивній площадці, в парку, тощо.

Нічого не дозволяти виконувати (робити) недбало. При виконанні вправ або проведенні ігор наголошувати на дотриманні правил та умов виконання того чи іншого виду діяльності.

3.2 Оцінка рівня розвитку організованості молодших школярів

3.2.1 Рівень розвитку об’єму уваги учнів другого класу

Середні статистичні показники розвитку об’єму уваги дітей другого класу представлені у таблиці 3.2.1

Таблиця 3.2.1

Статистичні показники розвитку об’єму уваги молодших школярів

Як видно з таблиці 3.1 середнє значення розвитку об'єму уваги у хлопців становить 397±3,21, а у дівчат цей показник дещо менший і становить 381±2,89.

Також у хлопців вищі мінімальні та максимальні показники розвитку уваги: 364 і 424 та 355 і 407 відповідно.

Також нами було проведено якісну оцінку розвитку уваги учнів початкових класів, яка показала (рис 3.2.1 та рис 3.2.2).

Рис 3.2.1 Якісна характеристика об'єму уваги хлопців початкових класів

З рисунку 3.2.1 видно, що у більшості (40%) хлопців другого класу виявлений низький рівень об'єму уваги. Високий та середній рівень розвитку об'єму уваги визначений у 20%. В одинакової кількості хлопців другого класу спостерігається нижчій за середній та вищий за середній рівнь розвитку об'єму уваги (по 10% відповідно).

Рис 3.2.2 Якісна характеристика об'єму уваги дівчаток початкових класів

Схожа ситуація спостерігається і при діагностиці рівня об'єму уваги у дівчат другого класу.

У більшості (42%) дівчат другого класу виявлений низький рівень об'єму уваги. Також у значної кількості дівчат виявлений об'єму уваги нижчий за середній та середній (відповідно 22% та 22%).

У найменшої кількості дівчаток (7%) спостерігається вищий за середній та високий рівень об'єму уваги.

3.2.2 Рівень розвитку концентрації і стійкості уваги учнів другого класу

Якісна оцінка розвитку концентрації і стійкості уваги учнів початкових класів представлена на рисунках 3.2.2 та 3.2.3

Якісна оцінка розвитку концентрації і стійкості уваги хлопців початкових класів, показала, що у найбільшої кількості (40%) обстежених хлопців визначено високий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги.

Рис.3.2.2 Якісна оцінка розвитку концентрації і стійкості уваги хлопців початкових класів

У 20% досліджуваних виявлений середній та вищий за середній рівень концентрації і стійкості уваги.

У найменшої кількості обстежених хлопчиків другого класу (10%) визначений низький та нижчий за середній рівень концентрації і стійкості уваги.

Рис.3.2.3 Якісна оцінка розвитку концентрації і стійкості уваги хлопців початкових класів

Дещо інша ситуація склалась при визначенні концентрації і стійкості уваги у дівчат.

В однакової кількості обстежених нами дівчат (відповідно 22% та 22%) виявлено рівень розвитку концентрації і стійкості уваги вище середнього та високий.

У найбільшої кількості обстежених дівчат другого класу (35%) визначений середній рівень концентрації і стійкості уваги.

Низький рівень розвитку концентрації і стійкості уваги виявлений у 14% дівчат.

Рівень розвитку концентрації і стійкості уваги нижче середнього спостерігається у найменшої кількості (7%) дівчат.

Дані результати дають підстави стверджувати, що у більшості дітей другого класу показники концентрації та стійкості уваги знаходяться на рівні вище середнього, до того ж у хлопців концентрація і стійкість уваги розвинуті дещо краще ніж у дівчат.

Загальні висновки

Аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що молодший шкільний вік - один із сприятливих періодів для розвитку організованості дітей. Більшість учених переконана у величезній ролі даного вікового відрізка у формуванні і розвитку пізнавальних процесів. Цій проблемі присвячена достатня кількість досліджень, в яких теоретично і експериментально обґрунтовуються можливості засобів і методів різних видів виховання для створення умов, необхідних для розвитку організованості у дітей. На жаль, наукові дослідження в області фізичної культури і спорту, щодо даного питання, нечисленні і, як правило, в них розглядаються окремі фрагменти цієї проблеми. До того ж, розвиток організованості у процесі фізичного виховання ще не зайняв належного місця серед головних навчально-виховних завдань початкової школи.

Результати тестування з визначення рівня розвитку об’єму уваги молодших школярів показали, що розвиток об'єму уваги у хлопців та дівчат другого класу знаходиться на недостатньому рівні. В однакової кількості хлопців і дівчат (40% та 42% відповідно) виявлений низький рівень розвитку об'єму уваги. Також в однакової кількості обстежених дітей, 20% та 21% відповідно, виявлений середній рівень розвитку об'єму уваги. Рівень розвитку об'єму уваги вище за середній та високий виявлено у найменшої кількості дівчат: 7% відповідно, а у хлопців такий рівень розвитку виявлений відповідно у 10 та 20% обстежених.

Результати тестування з визначення рівня розвитку концентрації і стійкості уваги показали, що у більшості дітей другого класу концентрація і стійкість уваги знаходяться на рівні вище середнього. Практично в однакової кількості обстежених нами хлопців та дівчат (відповідно 20% та 21%) виявлено рівень розвитку концентрації і стійкості уваги вище середнього. Низький рівень розвитку виявлений у 10% хлопців та 14% дівчат. Рівень розвитку концентрації і стійкості уваги нижче середнього спостерігається у 10% хлопців та у найменшої кількості (7%) дівчат. Середній рівень розвитку виявлений у 20% хлопців, а у дівчат такий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги виявлений у найбільшої кількості - 35%.

Таким чином, в процесі занять на уроках фізичної культури вчитель повинен цілеспрямовано розвивати організованість молодших школярів, використовуючи для цього відповідні методи, засоби та методичні прийоми.

Список використаниж джерел

1. Абросимова Л.И., Карасик В.Е. Определение физической работоспособности детей и подростков // Медицинские проблемы физической культуры. - К., 1978. - Вып.6. - С.38-41.

2. Аверин В.А. Психология детей и подростков: Монография. - Санкт-Петербург, 1994. - С.3, 5, 113, 132-135.

3. Адаптация организма учащихся к учебной и физическим нагрузкам /Под ред.А.Г. Хрипковой. - М.: Педагогика, 1982. - 240с.

4. Андрюлис Э.К., Прошкувене Р.Т. Умственная работоспособность школьников в зависимости от общего уровня физического развития // Новые исследования по возрастной физиологии. - 1986. - №2. - С.63 - 67.

5. Аникеева Н.П. Воспитание игрой: Кню для учителя. - М.: Просвещение, 1987.

6. Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков. - К.: Здоров’я, 1985. - 80с.

7. Ашмарин Е.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании: Пособие для студентов, аспирантов и преподавателей ИНФИЗов. - М.: Физкультура и спорт, 1978. - 223с.

8. Аяшев О.Д. Учитель и перестройка процесса физического воспитания в школе // Теория и практика физической культуры. - 1990. - N9. - С.5-37.

9. Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. - К.: Здоров’я, 1987. - 224с.

10. Барон В.Н. Некоторые пути формирования потребностей на занятиях физической культурой и спортом у школьников // Проблемы перестройки массовой физической культуры. - Алма-Ата, 1990. - С.28-33.

11. Безруких М.М. Двигательный режим школьника в семье. // Физическая культура в школе. - 1982. - N1. - С.56-59.

12. Белоус П.Д. Умственная работоспособность учащихся: ее динамика и методы изучения // Міжнар. наук. - практ. конф. “Фізична культура, спорт та здоров’я нації". - Вінниця, 1994. - Ч.1. - С.116-118.

13. Бернштейн Н.А. О построении движений. М., 1947.

14. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М., 1966.

15. Богданов Г.П. Школьникам - здоровый образ жизни: внеурочные занятия с учащимися по физической культуре. - М.: Физкультура и спорт, 1989. - 122с.

16. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М., 1968.

17. Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів. - К.: Радянська школа, 1989. - 191с.

18. Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів. - К.: Рад. школа, 1980. - 143 с.

19. Брунер Дж. О перцептивной готовности. - В кн.: Хрестоматия по ощущению и восприятию. М., 1975.

20. Виговська О. Які ж шляхи до особистісно орієнтованої педагогіки? // Освіта. - №3, 2003. - С.3.

21. Властовский В.Г. Типология физического развития детей в свете акселерации роста и развития поколений (динамические наблюдения): Автореф. дис... док. пед. наук. - М., 1971, - 19с.

22. Влияние разных режимов двигательной активности на физическую и умственную работоспособность / Доломан В.И. и др. // Медицинская радиология, 1986. - Т.31. - № 8. - С.33-37.

23. Вопросы психологии. - 1966. - № 6.

24. Воспитание детей в игре: Пособие для воспитателя дет. сада/ Сост.А.К. Бондаренко, А.И. Матусик. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1983.

25. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - М., 1960.

26. Гальперин П.Я. К проблеме внимания. - Докл. АПН РСФСР, 1958, №3.

27. Гальперин П.Я., Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное формирование внимания. - М., 1974.

28. Гандельсман А.Б. Характеристика возрастных особенностей функций организма детей школьного возраста в связи с физическим воспитанием /Физиология человека: Учеб. для ин-тов физической культуры / Под общ. ред. Н.В. Зимкина. - М.: Физкультура и спорт, 1975. - С.477-492.

29. Гельфан Е.М., Шмаков С.А. От игры к самовоспитанию. - М.: Педагогика, 1971.

30. Глухов В.І. Нові напрямки розвитку фізичного вихованя учнів у загальноосвітніх школах України // Матеріали I Републ. конф. “Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні”. - Луцьк: Надстир’я, 1994. - С.367-369.

31. Гузов Н.М., Антонов М.Ф., Юшковская Т.И. и др. // Материалы II Регион. науч. - практич. конф. “Совершенствование форм и методов физического воспитания учащихся общеобразовательных школ”. - Витебск, 1997. - С.159-162.

32. Державнi тести i нормативи оцiнки фiзичної пiдготовленостi населення України: Постанова Кабiнету мiнiстрiв України вiд 15 сiчня 1996 р. - 22с.

33. Добрынин Н.Ф. О теории и воспитании внимания. - Советская педагогіка. - 1938. - №8.

34. Добрынин Н.Ф. Об изучении свойств внимания. - В кн.: Вопросы психологии внимания, вып. IV. - Саратов, 1972.

35. Дубогай О.Д., Пангелов Б.П., Фролова Н.О., Горбенко М.І. Інтеграція пізнавальної і рухової діяльності в системі навчання і виховання школярів. - К.: Оріяни, 2001. - С.29.

36. Дьюи Д., Дьюи Э. Школы будущего. - М.: Работник просвещения, 1922. - 321 с.

37. Занков Л.В. Развитие школьников в процессе обучения. - М., 1967.

38. Иванов В.Д. Самодеятельность, самостоятельность, самоуправление. - М., 1991. - 128 с.

39. Колесов Д.В. Физическое воспитание и здоровье школьников. - М.: Знание, 1983. - С.56-64.

40. Колесов Д.В., Мягков И.Ф. Учителю о психологии и физиологии подростка. - М.: Просвещение, 1986. - 80с.

41. Кон И.С. Ребенок и общество. - М., 1988.

42. Минскин Е.М. От игры к знаниям: Пособие для учителя. - 2-е изд., дораб. - М.: Просвещение, 1987.

43. Молоде поколiння нової України. - К.: А.Л.Д., 1995. - 96с.

44. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество - 5 изд., стереотип. - М.: Издательский центр "Академия", 2000. - С.249, 250-252, 259, 342.

45. Нiколаєв Ю. Шляхи i форми фiзкультурно-оздоровчої роботи з дiтьми в школi. // Здоров’я, фiзична культура i спорт: Науковий вiсник ВДУ. - Луцьк, 1997. - N6. - С.72-75.

46. Найссер У. Селективное чтение: метод исследования зрительного внимания. - В кн.: Хрестоматия по вниманию. - М., 1976.

47. Никитин Б.П. Развивающие игры. - 2-е изд. - М.: Педагогика, 1985.

48. Норман Д. Память и внимание. - В кн.: Зрительные образы: феноменология и експеримент. - Душанбе, 1973.

49. Основи загальної психології / За ред. С.Д. Максименка. - К.: НПЦ Перспектива, 1998. - С.46.

50. Основы теории и методики физической культуры: Учеб. для техникумов физической культуры. / Под ред. А. А. Гужаловского. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 352с.

51. Педагогика и психология игры: Межвузовский сб. науч. трудов. - Новосибирск: Изд. НГПИ, 1985.

52. Петровский В.А. Личность в психологии с позиций системного подхода. - Вопросы психологии, 1981. - №1.

53. Подласый И.П. Педагогика - М.: Просвещение: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1996. - С.114-117, 126-129.

54. Рибо Т. Психология внимания. - Спб., 1882.

55. Романов В.Я., Фейгенберг Е.И. О единицах графической деятельности. - В кн.: Новое в психологии, вып.1. - М., 1975.

56. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - М., 1940; изд.2-е - 1945; изд.3-е - 1946.

57. Соколов Е.Н. Восприятие и условный рефлекс. - М., 1958.

58. Терский В.Н., Кель О.С. Игра. Творчество. Жизнь. - М.: Просвещение, 1966.

59. Усикова Н.О. Фізичне виховання в початкових класах. - К.: Рад. школа, 1965. - С.5-30

60. Хрестоматия по вниманию. Под ред. А.Н. Леонтьева, А.А. Пузырея, В.Я. Романова. - М., 1976.

61. Шмаков С.А. Игра и дети. - М.: Знание, 1968.

62. Эльконин Д.Б. Психология игры. - М.: Педагогика, 1978.

63. Язловецький В.С. Основи діагностики функціонального стану та здоров’я. Навчальний посібник. - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. Володимира Винниченка, 2002. - С.13-22.

64. Яновская М.Г. Творческая игра в воспитании младшего школьника: Метод. пособие для учителей и воспитателй. - М.: Просвещение, 1974.