114819 (Формування у молодших школярів естетичних почуттів на уроках класного читання), страница 5
Описание файла
Документ из архива "Формування у молодших школярів естетичних почуттів на уроках класного читання", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "педагогика" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "остальное", в предмете "педагогика" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "114819"
Текст 5 страницы из документа "114819"
Відомо, що стан природи викликає певний настрій.
Очевидно, естетичне освоєння дійсності не є чимось зовсім самостійним, відокремленим від інших форм її відображення. Музика з властивими їй художніми засобами відтворює мову природи. Слухаючи музику, у якій відображена природа, пори року та інші явища, не кожний учень може розповісти про свої почуття, тому що немає відповідної підготовки.
Наприклад, слухаючи музику П. І. Чайковського з циклу «Пори року», деякі діти визначають її як хорошу музику. В уяві інших виникають певні картини. Вони ніби бачать, що йде сніг і білою пеленою лягає на спляче місто, а сніжинки, кружляючи, або падають на землю, або не можуть спуститися на неї. Покриваються інеєм дерева, сніг рипить під ногами, і колючі голки, доторкаючись до обличчя, падають на землю. Музичні образи викликають емоції, діти радіють, уявляючи зимовий пейзаж.
Підготовка до уроку з використання ілюстрацій вимагає від вчителя того, щоб він сам усвідомив на чому зосередив основну увагу художник, як він використав різні графічні і живописні засоби. Викладач повинен ясно уявити собі, яке методичне завдання буде вирішуватись з допомогою ілюстрацій. Ілюстрації дають наочний і точний коментар до відповідних сторін тексту, допомагають учням закріпити певні образи, сформувати відповідні уявлення. Коли і як рекомендується працювати з ілюстраціями ?
Основними методичними прийомами роботи з ілюстраціями є: бесіда, розповідь вчителя, яка поєднується з словесним і графічним малюванням. [34] Виділяють наступні моменти при роботі з ілюстраціями: самостійний розгляд зображення самими учнями, згодом запитання вчителя: подобається дана ілюстрація ? Як вона співвідноситься з твором ? Що зображено на передньому плані, на другому плані ? Що бачимо в центрі, зліва ? Що найбільш головне, істотне ? Яку думку виразив художник ? Як підкреслив, виділив героя ? За допомогою яких засобів: малюнка, колориту, лінії горизонту, розміру, форми?
При аналізі літературного твору ілюстрації, використовують частіше, особливо в роботі над окремим епізодом. Зображення допомагає привернути увагу учнів до епізоду і підвести до словесно - образного аналізу, наприклад ілюстрації до творів Т.Г.Шевченка, В.Шевчука. [34]
Ілюстрації до окремих епізодів творів, а також ілюстрації - пейзажі можуть бути активно використані і для розвитку мови учнів: можна побудувати усну розповідь чи виконати письмову роботу. Великі виховні можливості містить робота з ілюстраціями при розгляді образів -персонажів, діючих осіб. Розмову про дійову особу, літературного героя, можна почати після уважного розгляду ілюстрації, запитавши у дітей:
- Хто зображений на малюнку? З чого це можна побачити?
Згодом зупинитися на таких запитаннях:
-
Як підходить художник до зображення діючих персонажів: дає лише портрет персонажа чи показує його у стосунках з іншими ?
-
Які риси характеру, поведінки героя вдалось художнику передати ?
-
Як художник використовує графічні засоби з метою характеристики персонажа ? Наскільки це вдало ?
Співвідносячи ілюстрацію з текстом, вникаючи в її зміст, учні глибше осмислюють і емоційно співпереживають.
«Ніякі роз'яснення вчителя,— як читати, як вимовляти, як правильно передати інтонацію, не зможуть навчити дитину емоційно багатого читання, якщо вона не знає стежки до джерела живого слова і думки». [61]
Природа діє разом на всі наші відчуття. Є люди, які твердять, що спів солов'я їх не хвилює. Але сама обстановка — таємничість лісу, зоряне небо, місяць, запахи свіжих трав — надає особливої чарівності солов'їному співу, Травневий вечір зі співом соловейка збуджує нашу уяву так сильно, ніби це музика. Споглядаючи об'єкти природи: гори, море, рівнини, ліс, річки, степ разом з тими великими змінами, котрі внесла людська рука (неозорі ниви, нові канали, моря), ми відчуваємо своєрідне емоціональне збудження від того, якою постає природа: у першому цвітінні чи, навпаки, в період уявного в'янення життя; чи вона спокійна, чи погрозлива. Процеси, що відбуваються у навколишньому середовищі, впливають на характер естетичних переживань: радості, спокійного захоплення чи своєрідної тривоги тощо, залежно від характеру явищ реального світу у нас з'являється бажання щось змінити, удосконалити, виникає прагнення до творчої діяльності.
В естетичному вихованні засобами природи вчитель повинен зважати на особливості віку. В учнів почуття прекрасного виявляється у широкому розумінні. Осінь подобається, бо збирають урожай, вона красива, всі дерева ніби в золоті, є гриби, ягоди, тобто дітей більше цікавить безпосередня діяльність у природі. В описах природи діти передають свій настрій, свої переживання, почуття любові до України.
Таким чином, уроки класного читання із використанням засобів мистецтва сприяють всебічному, естетичному розвитку особистості, формуванню естетичних почуттів, суджень, смаків, творчих здібностей учнів, естетичного відношення до дійсності і мистецтва.
Уроки класного читання включають у себе мистецтво художнього слова, навички літературної, художньо - творчої діяльності, здатності естетичного сприймання, аналітичного і критичного мислення.
Розділ ІІ. Виховання естетичних почуттів на уроках читання у початкових класах
2.1 Відбір засобів мистецтва до уроків класного читання
Існує здатність, без якої неможливо помітити красу і милуватися нею,— дар здивування. Цю здатність треба розбудити та виховати ще в дитинстві й зберегти на все життя. З почуття подиву, яке викликають дерева — біло-рожеві навесні чи золоті восени, зграї відлітаючих журавлів, давні кургани, неозоре нічне небо, снігові вершини гір, морська стихія, дотепно та майстерно зроблена річ,— з цього починається залучення дітей до світу прекрасного. Не розвинувши в собі цієї здатності, можна позбавити себе тієї радості, яку несе зустріч з прекрасним.
Учитель готуючись до уроку класного читання повинен ретельно підбирати засоби образотворчого мистецтва: репродукції картин, малюнки, ілюстрації.
Вдало підібрані засоби образотворчого мистецтва спроможні активно сприяти моральному й естетичному розвитку учнів, здатні глибоко захоплювати емоції, хвилювати серця бентежити розум.
Саме в молодшому шкільному віці діти тягнуться до всього яскравого, нового, красивого. Тому дуже важливо щоб дитина відчула красу, захоплювалась нею, вражалась прекрасними художніми картинами і красою природи. [43]
Найпростіше і найзвичайніше явище природи здатне викликати сильне естетичне переживання. Ось як описують лілію учні: "Вона лежить на воді, чиста, строга, байдужа... А це її відбиття у воді,— навіть важко сказати, яка з них прекрасніша,— а барви? Вона не біла, тобто вона біла, але скільки відтінків,— жовтуватих, рожевих, якихось небесних"
Сприйнятливість до прекрасного, піднесеність почуттів сприяють гармонійному розвитку особистості.
Чим же вражає й дивує людину краса? І чому зустріч з нею настільки сильно впливає? Питання це можна поставити й ширше: чому одні предмети та явища довколишнього світу викликають у людині радісне почуття милування й захоплення, а інші, навпаки, почуття протесту, заперечення? В обох випадках почуття, яке ми відчуваємо, є естетичне почуття. Які ж якості й особливості реальної дійсності викликають в одному випадку відчуття краси, а в іншому — відчуття потворного?
"Засоби образотворчого мистецтва дають можливість ознайомлювати учнів з новими для них явищами життя, природи, а також збагачують уявлення про вже відомі явища." [50]
Проте художник не лише показує ті чи інші предмети і явища життя, але дає їм характеристику, змальовуючи їх в яскравих образах. Художнє зображення предметів та явищ викликає в дітей почуття симпатії, радості, смутку. Першою ознакою краси будь-якого предмета чи явища природи давні філософи вважали врівноваженість частин цілого. Врівноваженість, організованість всіх частин цілого, відповідність зовнішнього вигляду предмета його внутрішній суті ми називаємо гармонією. [69]
Гармонія сприймається людиною як найперша умова краси і позитивна властивість життя. Наприклад, листок дерева захоплює людину не тільки своїм тонким візерунком, химерним малюнком, а й зеленим кольором — ознакою життя. Інше естетичне почуття викликає той самий листок, коли він пожовк, відпав і висох. Це золоте, як його називають, але вже мертве листя. Гармонія як ознака досконалості та життєвої сили предмета, явища має якусь приховану основу. Що ж це за основа?
Основа природної краси — доцільність, тобто відповідність предметів і явищ своєму життєвому призначенню. Те, що для нас просто гарне в мінералі, рослині чи тварині, для них самих є те, без чого вони не могли б бути даним предметом або явищем, а значить—існувати. Яскраві пелюстки квітки чи крила метелика, які змушують говорити про їхню красу, допомагають їм пристосуватися до навколишнього середовища, вистояти в боротьбі за існування. Розміри, форма, внутрішня будова, співвідношення цілого та його частин, колір — все пропорційне та погоджене, впорядковане та взаємопов'язане. Зелений колір листя теж доцільний, оскільки всією своєю будовою, малюнком, кольором і запахом нагадує нам про життя, яке невіддільне від руху, зростання, цвітіння. Найчастіше ми застосовуємо слово «гарний» або «прекрасний», коли хочемо підкреслити доцільність якогось явища чи речі. [34]
Доцільний, гарний, наприклад, літак, і не тільки зовнішньою формою, яка нагадує силуетом, контуром великого та сильного птаха. Реактивний лайнер вражає нас своєю викінченістю, злитністю частин і цілого, досконалістю у вираженні свого призначення — літати швидше будь-якого птаха та інших літаків.
Яскраві картини, добре виконані репродукції, малювання, художня творчість розвивають уміння сприймати прекрасне, виховують потяг до всього справді талановитого, творчого. [37]
Картини художників вражають учнів своєю досконалою красою. А краса завжди там, де міри дотримано, де жодна з частин не суперечить цілому, де — і це найголовніше — саме пропорційність сприймається як гарне, дарує людині глибоку насолоду.
Отже, відчуття краси викликають ті репродукції картин, яким властиві міра, доцільність і гармонія.
Особливість почуття краси М. Г. Чернишевський визначив таким чином: "Відчуття, яке викликає в дітях прекрасне,— світла радість. Діти безкорисливо люблять прекрасне, милуються, радіють з нього." [37]
Зустріч з прекрасним викликає у людини саме світлу радість, бо світло протистоїть темряві, пітьмі, створює святковий, веселий або урочистий настрій. Можна сказати: прекрасне світиться життям. Естетична культура, високі художні смаки погляди мають формуватися на найкращих зразках мистецтва. [13]
Дитина повинна побачити глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, прозорий серпанок степових просторів, червоний захід сонця перед вітряним днем, тремтіння марева над горизонтом, сині тіні в заметах березневого снігу, журавлину зграю в голубому небі, відображення сонця в міріадах крапель вранішньої роси, сірі нитки дощу в похмурий день, фіолетову хмарку на кущі бузку, ніжну стеблину й блакитний дзвоник проліска. [46]
Художня література, живопис, допомагають розвивати і вдосконалювати уяву, фантазію, пробуджувати безмежні творчі можливості учнів.
"Твори живопису вчать учнів бачити і розуміти оточуючий світ, краще розуміти природу. Блиск кристалів, сліпуче сяйво сніжинок на сонці, яскравість оперення багатьох птахів, світлий розум (глибокий, ясний і чіткий), добра усмішка, привітний погляд, який ніби випромінює співчуття, розуміння та підтримку, сміливий і мужній вчинок — все це нагадує про життя і стверджує життя." [27]
Картини "Зимовий сонячний день" І.Грабаря, "Голуба весна" В. Бакшеєва, "Відлига" Ф. Васильєва, "Граки прилетіли" А. Саврасова, "Золота осінь" І. Левітана - завжди хвилюють, захоплюють, тому що сповнені життям, великим змістом буття. Щоб пережити визначні мистецькі цінності, потрібно їх зрозуміти, глибоко усвідомити. А глибина проникнення в суть твору вимагає зусиль, активної роботи розуму. Зате які творчі сили пробуджує таке мистецтво у дітей.
Важливо, щоб усе прекрасне, що створили генії в мистецтві, торкнулося серця, облагородило його. Засоби образотворчого мистецтва концентрують в собі усі головні особливості естетичного ставлення до світу і покликані насамперед розвивати здібності людини до творчості за «законами краси», формувати й виховувати її смак. [43]
Не буде перебільшенням сказати: мистецтво у повному розумінні цього слова «завідує»красою та естетичним вихованням дітей. Так чи так кожен з нас від раннього дитинства відчуває благотворну, живильну силу мистецтва.
Воно сприяє духовному зростанню, допомагає розібратися у складних питаннях життя, а часто й визначити своє місце у світі. Аби переконатися в цьому і повною мірою використати мистецтво у розвитку своїх творчих здібностей, треба зрозуміти, що таке мистецтво.
Твори образотворчого мистецтва справедливо називають підручниками з життя, тим самим підкреслюючи їх пізнавальне значення. Мистецтво правдиво відображає життя, допомагає учням розібратися в довколишньому світі й усвідомити його складність.
Називаючи мистецтво «підручником життя», М. Г. Чернишевський вкладав у це такий зміст: «Відтворення життя — загальна характеристична ознака мистецтва, становить його суть; часто твори мистецтва мають і інше значення — пояснення життя; часто мають вони й значення вироку явищам життя». 3 сивої давнини людина прагне до краси. У творах мистецтва поєднуються реальні риси та фантазія митця бути людиною.
Пізнання дійсності через мистецтво випливає з його призначення: пробудити в людині художника життя, виробити в неї певне моральне та естетичне ставлення до дійсності. [40]
Мистецтво не випадково називають естетичною школою моралі, підкреслюючи тим самим його виховне значення.