103273 (Форми та методи державної підтримки експортерів), страница 6

 використання бюджетних форм підтримки національних експортерів, а саме:

 кредитно-страхова підтримка розвитку високотехнологічних та інноваційних експортоорієнтованих виробництв;

 надання податкових пільг виробникам – експортерам високотехнологічної продукції;

 розробка і фінансування програм розвитку пріоритетних експортоорієнтованих проектів в рамках спеціально створених фондів;

 адміністративно-організаційна підтримка національних виробників;

 ухвалення міждержавних документів щодо координації єдиних принципів страхування ризиків, здійснення валютного і експортного контролю;

 створення сприятливих умов для організації дво- та багатосторонніх торговельно-промислових палат, бізнес-центрів і представництв в країнах євро зони і СНГ.

Середзаходів державної підтримки експорту промислової продукції центральне місце має посісти фінансова підтримка, до якої належать експортні премії (субсидії) та фінансові пільги, що надаються урядом, або приватними фінансовими інститутами експортерам, зокрема:

 субсидування процентних ставок за експортними кредитами;

 гарантійна підтримка (державне гарантування політичних і довгострокових комерційних ризиків при проведенні експортних операцій);

 довгострокове експортне кредитування.

В Україні система державної фінансової підтримки експорту знаходиться на недостатньому рівні розвитку. Механізм відшкодування ПДВ експортерам викликає численні нарікання, система страхування експортних кредитів практично відсутня. Лише обмежене коло банків надає такі послуги, насамперед, ВАТ Укрексімбанк. За високих темпів розвитку українського експорту

нагальної необхідності зміцнення існуючих та завоювання нових позицій на світових ринках чинних заходів фінансової підтримки експорту вочевидь недостатньо. За вступу до СОТ нерозвиненість системи державної підтримки українського експорту негативно позначатиметься на рівні захисту вітчизняних експортерів та може привести до зниження їх фінансової стійкості і платоспроможності.

Отже, невідкладним завданням слід визнати як вдосконалення діючих механізмів, так ухвалення кардинальних рішень щодо посилення фінансової підтримки вітчизняного експорту. Необхідність виконувати вимоги СОТ означає, що пряме економічне стимулювання експорту може здійснюватися тільки у формі:

 субсидування (компенсації) процентної ставки українським експортерам промислової продукції;

 страхування експортних кредитів у формі надання державних гарантій для забезпечення платіжних доручень урядів та експортно-кредитних агенцій іноземних країн, гарантії платіжних зобов’язань банка-агента (передусім, виділення державних гарантій за позиками Укрексімбанку, а також відшкодування його видатків у зв’язку з наданням ним авансових гарантій за контрактами українських експортерів);

 забезпечення діяльності вітчизняних експортно-кредитних агенцій.

В процесі реалізації зазначених форм фінансової підтримки необхідно звернути увагу на наступні аспекти.

По-перше,пункт "к" ілюстративного переліку заборонених субсидій]встановлює, що, якщо країна-член СОТ є стороною міжнародної домовленості по офіційних експортних кредитах, або якщо застосовує на практиці положення про процентні ставки Угоди про основні умови експортних кредитів, що надаються за державної підтримки, діючої в рамках ОЕСР, то практика експортних кредитів, яка відповідатиме цим положенням, не розглядатиметься як експортна субсидія, заборонена Угодою. Країни, що практикують державну фінансову підтримку експорту за допомогою прямих кредитів/фінансування, рефінансування або у формі часткової компенсації процентної ставки, повинні застосовувати ставки, які будуть не нижчими за відповідні комерційні процентні ставки (CIRR), діючі на ринку. При цьому, згідно зі світовою практикою,

кожен випадок має розглядатися індивідуально і необхідна сума резервуватися у спеціальному фонді. Відшкодування відбувається тільки після оплати процентів по кредиту. Таким чином, державна підтримка українських експортерів у вигляді компенсації процентної ставки за експортними кредитами в межах мінімально дозволеної ставки кредитування з врахуванням валюти, що використовується, і терміну експортного кредиту, стане ефективним механізмом просування українських товарів на зовнішні ринки, що не суперечитиме зобов'язанням України в рамках СОТ.

Довідково: ставки за експортними кредитами, які щомісячно переглядаються, на цей час складають 5,5-6,0 %. Тому якщо, наприклад, Укрексімбанк надає підприємству експортеру кредит в доларах під 10 % річних, то субсидування не більше як 4,0-4,5 % буде припустимим з позицій СОТ.

На наш погляд, в Україні доцільно розвивати такий механізм субсидування процентних ставок, за якого органи виконавчої влади на умовах спільного фінансування здійснюють розподіл бюджетних коштів і несуть відповідальність за їх цільове використання, а Міністерство економіки України проводить конкурсний відбір підприємств. Подібний механізм успішно реалізується в програмі підтримки малого бізнесу і сприятиме доступності і оперативності отримання експортерами державної допомоги.

По-друге,страхування експорту, що здійснюється через надання державних гарантій за експортними кредитами, є не лише дозволеним, а й дешевшим інструментом фінансової підтримки, ніж пряме фінансування. Гарантії надаються банкам, що надають експортні кредити. Страхування покриває не тільки традиційні комерційні, але і політичні ризики та поширюється на широке коло товарів і країн. Цей механізм реалізується через спеціальні установи типу Ексімбанку (США), Департаменту гарантій експортних кредитів (Великобританія) або через приватні страхові компанії, які мають в своєму розпорядженні і державні кошти (Німеччина, Бельгія).

Механізм страхування експортних кредитів заснований на щорічному виділенні у державному бюджеті резервного фонду, призначеного для виплати страхових відшкодувань у разі нестачі власних активів страхувальника. Законодавчо встановлюється об'єкт

страхування, вказується перелік ризиків (на перших етапах це можуть бути лише комерційні – неплатоспроможність і банкрутство контрагента), категорії кредитного ліміту, відсоток власної участі страхувальника в покритті можливих збитків. За визначенням, частина гарантійного покриття може перетворитися на зовнішній борг іноземної держави перед Україною. Тому величина гарантійного покриття має визначатися залежно від категорії країни.

Беручи до уваги зарубіжний досвід (Фінляндії, Південної Кореї, Китаю, Росії, Казахстану та інших) для забезпечення високої ефективності державних гарантій необхідно спрямовувати їх на оптимізацію діяльності експортерів, передусім, високотехнологічної продукції, а не створювати для них "парникових" і демпінгових умов роботи на світовому ринку, що пригнічує ефективну конкуренцію. Тому при наданні державних гарантій за експортними кредитами слід уникати тривалої і забюрократизованої процедури, що вимагає великої кількості узгоджень між органами виконавчої влади, підприємствами-експортерами, банківськими структурами, (для отримання державної гарантії, наприклад, російському експортеру необхідно представити близько 30 документів, а банку, що кредитує експортера або імпортера, 60 документів.

Разом з тим для забезпечення ефективного функціонування системи державного гарантування експорту в Україні необхідно:

 вдосконалити законодавчу базу з метою розвитку системи страхування комерційних ризиків при проведенні експортних операцій (у тому числі, в частині віднесення на собівартість страхових внесків);

 встановити порядок надання державних гарантій на трирічний бюджетний період з можливістю їх коригування при ухваленні закону про бюджет на відповідний рік;

 спрощувати механізми і процедуру надання державних гарантій, зменшувати перелік необхідних документів і скорочувати терміни їх розгляду;

 щорічно переглядати і розширювати перелік іноземних держав, для експорту до яких промислової продукції здійснюється державна гарантійна підтримка;

 налагодити систему оцінки проектів по значущості для українського експорту і можливості відновлення втрачених або заняття нових позицій на зарубіжних ринках;

 визнати перспективним напрямом державної фінансової підтримки експортоорієнтовані науково-дослідні і експериментальні роботи, освоєння наукоємної і високотехнологічної продукції, закупівлі обладнання для розвитку експортного виробництва (термін кредитів визначається відповідно до терміну окупності проектів);

 розглянути можливість першочергового надання кредитів на виробництво експортної продукції з тривалим циклом виготовлення, включаючи закупівлю сировини і матеріалів, які не виробляються в Україні;

 наділити агента уряду (уповноважений банк) правом достатньо високої самостійності в ухваленні рішень за наданням фінансових гарантій (за чітко встановленими правилами);

 стимулювати подальшу капіталізацію Укрексімбанку та інших державних банків, що займаються наданням експортних кредитів;

 сприяти розвитку консалтингової інфраструктури, насамперед, компаній що надаватимуть інформаційні послуги експортерам, у т ч. збиратимуть інформацію про ділову репутацію підприємств.

На основі аналізу абсолютних показників і динаміки витрат на підтримку експорту в зарубіжних країнах можливо рекомендувати довести щорічні бюджетні асигнування на фінансову підтримку українського експорту до 0,3% від обсягу ВВП, розрахованого за підсумками року, який передує ухваленню держбюджету. Рекомендований показник обчислений як середня для 22-х країн питома вага (частина) чистих державних витрат на сприяння експорту в доданій вартості обробній промисловості. При цьому за можливості для України, яка відчуває гострий дефіцит в комерційному кредитуванні і страхуванні експорту, доцільно передбачити можливість застосування більш широкої бази розрахунків з використанням прогнозного показника ВВП поточного року.

Довідково: Якби в бюджеті поточного року було передбачено виділення коштів у розмірі 1,5 млрд грн для гарантійної підтримки експорту промислової продукції і 500 млн. грн. для субсидування частини процентних ставок, що у сумі становить 0,85% загального обсягу бюджетних видатків, або 0,3 % ВВП 2007 року, то, за приблизними розрахунками, очікуваний ефект склав би2 млрд грн * 2,3 = 4,6 млрд грн або 0,91 млрд дол.

За даними Держкомстату України, обсяг експорту товарів і послуг за минулий рік становив 58,2 млрд дол. США. Відтак додатковий приріст експорту товарів і послуг у 2008 р. становив би 1,7%.

По-третє,формування ефективної системи державної підтримки неможливо безекспортно-кредитних агенцій(ЕКА) – структур, що займаються страхуванням ризиків експортерів. Вони можуть існувати не лише у формі спеціалізованих державних агентств, але і у вигляді банків – державних, приватно-державних або приватних страхових компаній. Як правило, їхня ресурсна база формується за рахунок власних коштів, залучених коштів і коштів державних бюджетів.

Кредитування під гарантії ЕКА може здійснюватися за двома схемами: 1) кредит надається вітчизняному банку для фінансування цільового контракту вітчизняного експортера; 2) зарубіжний банк-кредитор надає прямий кредит вітчизняному експортеру під гарантії вітчизняного банку. Вибір конкретної схеми залежить від того, хто саме – банк або підприємство-експортер – користується більшою довірою у банку і ЕКА.

За експертними оцінками, в середньому діяльність ЕКА забезпечує додатково 12 % приросту експорту країни, а один додатковий долар бюджету ЕКА забезпечує в середньому приблизно 302 дол. додаткового експорту (при цьому є відмінність по регіонах – в ОЕСР відповідний показник дорівнює 160 дол. США).

На поточному етапі в Україні розвиток ЕКАстримують два чинники:

 недосконала нормативно-правова база;

 необхідність сплачувати страхові внески за рахунок прибутку (так, в межах проекту Укрексімбанку з розвитку експорту Всесвітній банк встановив маржу інвестиційних проектів на рівні не нижче 15 %. За такої норми прибутку з участі у системі кредитування виявилися виключеними деякі базові підприємства, у т.ч. металургійні).

Для пришвидшення процесу становлення і активізації діяльності вітчизняних ЕКА необхідно:

 за рахунок коштів державного бюджету вже в наступному році сформувати Фонд страхування експортних кредитів;

 розробити механізми залучення до системи надання державних гарантій відділень, філіалів і дочірніх банків українських банків за кордоном, що дозволить активніше використовувати зовнішні фінансові ресурси на користь українських підприємств експортерів;

 розглянути можливість створення Державної корпорації страхування експортних кредитів і інвестицій як основного інституту розвитку і реалізації експортного потенціалу.

На наш погляд, реалізація наведених пропозицій сприятиме інтенсифікації процесу створення в Україні системи державної фінансової підтримки експорту, що дозволить:

 сприяти диверсифікації української економіки та поліпшенню структури експорту;

 поліпшити умови для активізації зовнішньої торгівлі вітчизняних підприємств і підтримати їх в конкурентній боротьбі з зарубіжними виробниками, агресивна експортна політика яких нині негативно позначається на позиціях українських експортерів;

 наблизити інституційно-організаційні аспекти зовнішньоторговельної діяльності до світових стандартів;

 активізувати процес інституційного розвитку вітчизняної фінансової системи – в процесі надання державної фінансової підтримки встановлюються загальні принципи, правила і традиції, яким повинні слідувати приватні компанії з своїми страховими і кредитними інструментами;

 позбавити підприємства невластивих їм функцій кредитного менеджменту і стягнення боргів при настанні страхового випадку.

Технологічна структура експорту з України та світового експорту

8. Досвід окремих зарубіжних країн в сфері державної фінансової підтримки експорту

Досвід агресивної політики сприяння експорту має Південна Корея(1961-1973 рр.), що проводилася одночасно із захистом в сфері імпорту. Жорсткий контроль над торгівлею і обмінним курсом поєднувався з послідовною фінансовою і промисловою політикою. Торговельна політика була спрямована на нарощування обсягів експорту, будучи достатньо нейтральною по відношенню до його структури. Експортери підтримувалися шляхом запровадження системи множинних валютних курсів, надання прямої фінансової допомоги, дозволу використовувати зароблену валюту на імпорт потрібних їм товарів, розширення можливостей брати кредити в іноземній валюті. Одночасно для корейських експортерів було встановлені послаблення щодо імпортного контролю, а також тарифні пільги.

Китайська корпорація страхування експортних кредитів(Sinosure) була створена за рішенням Держради КНР 18 грудня 2001 року. Це державне експортне кредитне агентство, що підтримує, насамперед, експорт машино-технічної і високотехнологічної продукції китайського виробництва шляхом страхування експортних кредитів. Володіючи статусом "політичної компанії", Корпорація відіграє роль інструменту реалізації державної політики в області стимулювання національного експорту виробів з високим ступенем доданої вартості. Джерелом її капіталу є Фонд страхування експортних кредитів, що формується за рахунок державного бюджету. Основні функції Корпорації включають: страхування короткострокових і середньо- і довгострокових експортних кредитів, страхування китайських інвестицій за кордоном, надання гарантій, стягнення комерційної заборгованості, оцінка кредитоспроможності торгових партнерів тощо.