48862 (Розробка автоматизованого робочого місця науково-технічної бібліотеки університету), страница 2

Дослідивши роботу науково-технічної бібліотеки університети були виявлені істотні недоліки традиційного робочого місця у бібліотеці, що і послужило метою для постановки завдання диплому.

Об'єкт розробки - електронна бібліотека.

Мета розробки - створення електронної бібліотеки. Вона має бути простій в розробці і супроводі, надійною і зручною для адміністрування, має бути доступна через інтернет. Електронна бібліотека є досить простої бази даних. Такі системи успішно розробляються вже декілька десятиліть, методологія і практичні прийоми вирішення таких завдань добре відпрацьовані. Проте з розвитком обчислювальної техніки і вдосконаленням методологій і інструментів розробки з'являються нові варіанти вирішень старих завдань.

До таких новітніх засобів розробки відноситься, насамперед, обширний набір інструментів створення програмного забезпечення для платформи Visual Basic. Найважливішим з них є інтегроване середовище розробки (IDE) Microsoft Visual Studio, до складу якої входять декілька мов програмування (Visual C++, Visual C#, Visual Basic і так далі), велике число інструментів проектування, редагування, відладки, обширна і добре складена документація.

З Visual Studio тісно інтегрована СУБД від Microsoft - Microsoft SQL Server. І Visual Studio, і SQL Server добре пристосовані, перш за все, до створення Інтернет - застосувань, але і класичні настільні Windows – застосуваня з їх допомогою розробляються швидко, надійно і легко.

Основне завдання дипломного проекту - розробка корисної для користувача програми. Програмування, за своєю суттю, - це не мистецтво використання корисних алгоритмів і розумних інструментів, а професійна діяльність, направлена на створення продукту (програмного забезпечення) з корисними споживчими властивостями.

Окрім можливості отримання довідки по Інтернету є, наприклад, можливість пошуку книги не тільки в базі даних програми але і в усесвітній павутині. Електронна бібліотека, що розробляється, також може бути використана як індивідуальна довідкова система, що настроюється, для окремого користувача.

Розроблена по нових технологіях програмна система, крім усього іншого, володітиме великими перевагами по частині її супроводу, модифікації і розвитку, що дасть серйозний економічний ефект в частині експлуатації системи.

1 ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ РОЗДІЛ

1.1 Загальносистемні рішення

1.1.1 Загальні положення

1.1.1.1 Мета, задачі та принципи створення інформаційних систем

Мета створення інформаційних систем – у гранично короткі терміни створити систему обробки даних, яка має задані споживчі якості. До них належать: функціональна повнота, своєчасність, функціональна надійність, адаптивна надійність, економічна ефективність[1].

Функціональна повнота – це властивість інформаційної системи, яка характеризує рівень автоматизації управлінських робіт.

Своєчасність – це властивість інформаційної системи, яка характеризує можливість отримання апаратом керівництва необхідної інформації.

Функціональна надійність – це властивість інформаційної системи виконувати свої функції з обробки даних. Це сукупність надійностей програмного, інформаційного та технічного забезпечення.

Адаптивна надійність – це властивість інформаційної системи виконувати свої функції, якщо вони змінюються в межах умов, зумовлених розвитком системи керування об’єкта впродовж заданого проміжку часу.

Економічна ефективність інформаційної системи виявляється в покращенні економічних результатів функціонування об’єкта в результаті впровадження інформаційної системи.

Створення інформаційної системи передбачає частковий чи повний перегляд методів і засобів функціонування інформаційної системи економічного об’єкта і виконання таких завдань:

• виявлення його суттєвих характеристик;

• створення математичних і фізичних моделей досліджуваної системи та її елементів;

• встановлення умов взаємодії людини та комплексу технічних засобів;

• детальна розробка окремих проектних рішень;

• аналіз проектних рішень, практична апробація та впровадження.

Принципи створення інформаційної системи поділяють на дві частини: загальні та часткові.

Загальні принципи мають універсальний характер і визначають методологічний підхід до створення будь-яких об’єктів. Це такі принципи: науковості, нормативності, неперервності, розвитку, ефективності, послідовності, від загального до часткового, системний, комплексності, використання типових і керівних матеріалів.

Часткові принципи: систему управління потрібно розглядати як людино-машинну; чіткий поділ системи на складові, забезпечення сумісності й зв’язку між усіма видами забезпечення; забезпечення єдності обліку, типізація, уніфікація та стандартизація.

При створенні інформаційної системи треба керуватися принципами, визначеними РД 50–680–88 «АС Основные положения»: системності, розвитку (відкритості), сумісності, стандартизації (уніфікації) та ефективності[1].

Принцип системності: при декомпозиції мають бути встановлені такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечують цілісність інформаційної системи та її взаємодію з іншими системами.

Принцип розвитку (відкритості): виходячи із перспектив розвитку об’єкта автоматизації інформаційну систему треба створювати з урахуванням можливості поповнення та обновлення функцій і складу інформаційної системи, не порушуючи її функціонування.

Принцип сумісності: при створенні систем мають бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти з іншими системами за встановленими правилами.

Принцип стандартизації (уніфікації): при створенні систем мають бути раціонально використані типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм, комплекси, компоненти.

Принцип ефективності: досягнення раціонального співвідношення між затратами і цільовими ефектами, включаючи кінцеві результати, отримані завдяки автоматизації.

Однією з основних умов створення високоефективної інформаційної системи є орієнтація на користувача. При функціонуванні інформаційної системи, розв’язанні завдань управління діє велика кількість обмежень, які потрібно враховувати під час її розробки. Крім того, в процесі самого проектування виникає багато обмежень. Це призводить до того, що в пошуках найкращого шляху, за який часто беруть найбільш простий, швидкий і дешевий, розробники свідомо чи підсвідомо перекладають частину проблем, що виникли, на користувача. Цей шлях може призвести до згубних наслідків. Користувачі, в свою чергу, прагнучи мінімізувати обсяги своєї роботи, не виконують інструкцій розробника й ігнорують систему, яка не полегшує, а ускладнює їм життя. При цьому слід ураховувати основну особливість об’єкта: до створення інформаційної системи завдання управління можуть розв’язуватись «вручну», без використання ЕОМ. Тому основне питання в якості та ефективності рішень, які приймаються. Отож інколи інформаційна система функціонує сама по собі, а управління об’єктом здійснюється майже без неї. Інформаційна система має бути інструментом управління, в якому основну роль відіграє людина.

1.1.1.2 Основні поняття автоматизованого робочого місця

Автоматизоване робоче місце (АРМ) – це програмно-технічний комплекс інформаційної системи, призначений для автоматизації діяльності певного виду.

АРМ в основному орієнтовані на людину, яка не має професійної підготовки з користування обчислювальною технікою, але професійно знає конкретну проблемну сферу. За допомогою АРМ можна набути навичок розв’язання нових задач. Гнучкість і динамічність АРМ, здатність порівняно легко адаптуватися до умов, які міняються, привертає увагу багатьох спеціалістів.

Використання АРМ дозволяє уникнути багатьох труднощів, які стоять перед користувачем. Цього досягають організацією дружнього інтерфейсу, інтерактивним аналізом результатів обробки інформації в режимі реального часу, ітеративністю прийняття рішень, агрегуванням і дезагревуванням даних.

При розробці АРМ крім загальних принципів створення інформаційних систем дотримуються ще таких принципів[1,2]:

• персоніфікація обчислень і самонавчання спеціаліста, який не може програмувати;

• автоформалізація професійних знань;

• автоматизація нових задач;

• безпаперова технологія;

• раціональне сполучення розподіленої, децентралізованої та централізованої обробки даних.

АРМ можемо поділити на: АРМ для особи, яка приймає рішення (АРМ ОПР) (АРМ керівника); АРМ спеціаліста (АРМ бухгалтера, АРМ майстра, АРМ оператора-технолога, АРМ інженера і т.п.); АРМ дослідника (АРМ проектувальника, САПР і т.п.).

АРМ спеціаліста призначене для користувачів, які вміють працювати з клавіатурою і користуються нею для отримання даних у інформаційно-довідковому режимі.

АРМ мають створювати автоматизоване середовище для людино-машинного розв’язання задач і є структурними (системоутворюючими) елементами сучасних ІС різних рівнів, типів і призначень, які дають змогу розв’язувати широкий спектр задач на робочих місцях.

Досвід розробки і впровадження ІС показує, що одним із перспективних напрямків їх розвитку є створення інтегрованих ІС. Вони характеризуються більшими функціональними можливостями і засобами, інтеграцією окремих функцій в рамках єдиної системи, а також застосуванням ускладненого комплексу видів забезпечення, що сприяє створенню систем з якісно новими характеристиками. При цьому центральним питанням створення ІС є вибір її функціональної структури.

Одним із напрямків створення структури ІС є створення на основі функціонально-спеціалізованих АРМ, які в цьому разі є системоутворюючими модулями інтегрованої ІС (див. рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Загальна схема ІС економічного об’єкта на базі АРМ

Від структури залежить кожний з видів забезпечення АРМ: буде це автономна АРМ чи АРМ у системі, мережі й т.п. Завжди можемо виділити ту частину, яка безпосередньо належить до даного АРМ.

1.1.1.3 Бібліотечні системи на Україні

Вперше поняття "електронна бібліотека" з’явилося в зарубіжних публікаціях у середині 80-х років [4]. Електронна бібліотека — це “інформаційна система, що дозволяє надійно зберігати і ефективно використовувати будь-які колекції електронних документів (текстових, графічних, звукових, відео, аудіо тощо), локалізованих в самій системі, а також доступних їй через телекомунікаційні мережі” [5].

Набуває нового рівня міжбібліотечна взаємодія та зв'язок бібліотек з іншими суб'єктами інформаційної сфери. Метою інформаційної співпраці стає створення корпоративних бібліотечних систем, організація певної каталогізації першоджерел та систем розподілених ресурсів з онлайновим доступом, зокрема електронних бібліотек.

Отже, інформаційна діяльність бібліотек активно переміщується в нове інформаційно-комунікаційне середовище. За цих обставин важливим є підбір необхідного програмного забезпечення (ПЗ), що відповідало б вимогам щодо основних функцій та завдань електронної бібліотеки [6, 7], а саме, керування і користування такими її основними блоками як: електронний фонд, електронний каталог, віртуальна читальна зала .

Дослідження в галузі опису і каталогізації Інтернет-ресурсів у Європі та США звертають значну увагу на програмні системи, що побудовані за принципом Дублінського ядра метаданих (Dublin Core) [8].

Дублінське ядро — це сукупність елементів метаданих, значення яких описують вміст інформаційного ресурсу. Специфікації Дублінське ядро, прийняті як рекомендація створеною для їх розробки і розвитку організацією Dublin Core Metadata Initiative (1998), включають п'ятнадцять елементів. У 2001 р. ці специфікації отримали статус американського національного стандарту Z39.85-2001. Стандарт містить 15 метаданих з відповідними множинами кваліфікаторів та пропонує правила опису загальних характеристик електронних ІР, що містять :

• вміст ресурсу: Title — Назва, Subject — Предмет, Description — Опис, Type — Тип, Source — Джерело, Relation — Відношення;

• інтелектуальну власність ресурсу: Creator — Створювач, Publisher — Видавець, Contributor — Співавтор, Rights management — Права, Coverage — Охоплення;

• стан ресурсу: Date — Дата, Format — Формат, Identifier — Ідентифікатор, Language — Мова.

Популярності набувають і програмні системи на основі Дублінського ядра, наприклад, такі як: Greenstone, Koha, Fedora, DSpace тощо.

Так програмну систему Greenstone розроблено на факультеті комп'ютерних наук університету Вайкато в Новій Зеландії в рамках проекту зі створення цифрових бібліотек. Керівник проекту — Ян Віттен (Ian H. Witten). Розробка проводилася за сприяння ЮНЕСКО і неурядової організації Human info. Розповсюджується з листопада 2000 року.

Існує дві версії Greenstone — локальна та мережева. Система працює на платформах Windows (95/98/NT/XP/2000) та Unix з використанням стандартних Web-серверів. Плагіни написані мовою Perl. Усі вхідні документи, внесені в цю систему, конвертуються у формат архіву XML (Greenstone Archive Format). Система кожному документа автоматично привласнює унікальний ідентифікатор OID (Object Identifier).

На сайтах http://greenstone.org, http://www.nzdl.org представлено декілька прикладів колекцій цифрових бібліотек Greenstone. Ці колекції включають статті з газет, технічні документи, художні книжки, наукові журнали, фольклор, аудіо і відео інформацію тощо.

Greenstone надає можливості:

• створювати колекції електронних документів;

• детально визначати документи залежно від метаданих;

• зберігати великий обсяг тексту, зображень, аудіо і відеодокументи;

• здійснювати повнотекстовий пошук, а також пошук і перегляд документів за полями метаданих;

• зберігати документи в різних форматах;

• здійснювати обробку документів на будь-якій мові і підтримувати багатомовний інтерфейс користувача;

• організовувати і публікувати інформацію в Інтернеті або на компакт-дисках;

• використовувати стандартні та нестандартні метадані для опису вмісту документів;

• ієрархічно структурувати у вигляді вкладених розділів (sections) (розділи, підрозділи тощо) кожен текстовий документ.

Користувачі можуть задавати формати документів HTML, Word, PDF, Postscript, PowerPoint, Exсel або формати зображень TIFF, GIF, PNG, JPEG тощо. Крім того можна задавати набір доступних метаданих MARK, архіви OAI, BibTex, бази даних CDS/ISIS [8].