Якщо замовлення умисного вбивства мало форму угоди, відповідальність за п.“11” ч.2 ст.115 КК настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії матеріального чи нематеріального характеру - до чи після вбивства, виконав чи не виконав їх замовник, збирався він це робити чи ні.

До дій матеріального характеру в таких випадках треба відносити, зокрема, сплату виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передачу чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань тощо.

Під діями нематеріального характеру необхідно розуміти будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов'язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства (допомога у працевлаштуванні, вирішенні певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності, залучення до вчинення інших злочинів, якщо цього бажає виконавець, тощо).

Дії виконавця умисного вбивства на замовлення належить кваліфікувати за п.“11” ч.2 ст.115 КК, а за наявності й інших обтяжуючих обставин, зазначених у ст.115 КК, - і за відповідними пунктами цієї статті. Зокрема, у випадках, коли умисне вбивство на замовлення вчинюється з метою одержання від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального характеру, дії виконавця мають кваліфікуватися за пунктами п.“11” та п.“6” ч.2 ст.115 КК.

Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підмовником, або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем) і його дії мають кваліфікуватися за відповідною частиною ст.27 та п.“11” ч.2 ст.115 КК, а за наявності до того підстав і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, за п.“6” - якщо виконавець вчинив убивство з метою одержання вигод матеріального характеру, за п.“12” - якщо вбивство було замовлено групі осіб).

Дії замовника умисного вбивства, який був співвиконавцем цього злочину, належить кваліфікувати за пунктами п.“11” та п.“12” ч.2 ст.115 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попереднім зговором групою осіб чи організованою групою, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті.

У разі, коли замовник, який не є співвиконавцем убивства, керується корисливими, а виконавець - якимись іншими мотивами, дії замовника треба кваліфікувати за ст.27 і пунктами п.“11” та п.“6” ч.2 ст.115 КК

Зважаючи на те, що відповідальність за п.“11” ч.2 ст.115 КК настає лише у випадках, коли замовляється саме умисне вбивство особи, а не якийсь інший насильницький злочин щодо неї, цей пункт ст.115 КК не може застосовуватися тоді, коли замовник доручив заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого. У цьому разі замовник повинен нести відповідальність за співучасть у вчиненні того злочину, який він організував чи до вчинення якого схилив виконавця, а останній - за той злочин, який він фактично вчинив.

У випадках, коли виконавець взяв на себе обов'язок позбавити потерпілого життя, але з не залежних від його волі причин умисел на вбивство до кінця не реалізував, дії замовника залежно від конкретних обставин справи повинні розглядатись як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину і кваліфікуватися за відповідними частинами статей 27 і 15 та п.“11” ч.2 ст.115 КК.

Особа, яка добровільно відмовилась від вбивства потерпілого, підлягає кримінальній відповідальності лише за фактично вчинене діяння, якщо воно утворює інший склад злочину.

Це не стосується тих випадків, коли відмова сталася вже після здійснення всіх дій, які винний вважав за необхідне виконати, але злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від його волі. Таке діяння належить кваліфікувати як закінчений замах на той злочин, котрий винний бажав вчинити.

У випадку, коли до кримінальної відповідальності притягується декілька осіб, які діяли спільно, з умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого, необхідно досліджувати характер дій, ступінь участі в злочині кожного з них і зазначати про це у вироку.

Дії осіб, які безпосередньо брали участь у позбавленні життя потерпілого, належить кваліфікувати за статтею Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за умисне вбивство.

Дії організаторів, підмовників і пособників, які не були співвиконавцями злочину, необхідно кваліфікувати за тиєю ж статтею з посиланням на відповідну частину ст.27 КК України .

При ексцесі виконавця, коли один із співучасників вийшов за межі домовленості про обсяг злочинних дій і вчинив більш тяжкий або інший злочин (наприклад, при домовленості заподіяти потерпілому тілесні ушкодження його було позбавлено життя), відповідальність за цей злочин несе лише його виконавець, інші ж особи повинні відповідати за злочини, вчинені в межах домовленості.

Серед вбивств на замовлення можна виділити два основних різновиди:

1. вчинені на побутовому грунті;

2. вчинені у сфері бізнесу та організованої злочинності.

Злочини у першій групі до 1990р мали явну перевагу над вбивствами на замовлення, віднесеними до другої групи і складали приблизно 85%. Абсолютно точна кількість вбивств на замовлення, вчинених на побутовому грунті, невідома, оскільки у статистичному звітності вони окремо не відокремлювалися та мало чим відрізнялися від звичайних побутових вбивств способом вчинення, знаряддям, яке застосовувалось, ступенем тяжкості та методикою розслідування. Результативність їх розкриття, звичайно, була достатньо високою та складала в середньому не меньше 70%.

Якщо побутові вбивства по найму відомі вже давно, то вбивства в сфері бізнесу, як легального, так і тіньового, можна вважати явищем відносно новим, яке почало розповсюджуватися здебільшого з початку 1990 року. Ці злочини являють особливу суспільну небезпечність, відрізняються крайнім цинізмом та жорстокістю, показовою демонстративністю, високим професіо-налізмом їх організаторів та виконавців.

Із розвитком ринкових відносин, легалізацією тіньового бізнесу зріст заказних вбивств у сфері предприємництва став найбільш інтенсивним.

Абсолютна більшість подібних злочинів (близько 90%) вчинюються по економічним мотивам. Багато заказних вбивств у корисних цілях за бажанням наймачів, які належать до комерційних структур, вчинюються на грунті конфліктів через сфери впливу, лідерства всередині злочинних угрупувань або розподілу набутого, залякування та усунення конкурентів.

Місце вчинення вбивства на замовлення. Місце вчинення вбивства злочинці часто прив´язують до місця проживання жертви. Третина загиблих була знайдена у квартирах, приватних будинках, ще третину злочинів було вчинено у під´їздах, дворах і на вулиці. Часто вбивство вчинюється на виході з дому, чи під час повернення, рідше — на робочому місці. Значна кількість злочинів вчинена на автодорогах, у автомобілях чи з їх допомогою.

Наприклад, у Києві з метою вчинення вбивства Л. було знайдено виконавця за винаго­роду, і згідно з розробленим планом організатор вбивства С. під приводом передачі необхідних ліків для хворої сестри викликала по телефону потерпілу на вулицю, запросила в автомобіль і у безлюдному місці її вбили, а труп вивезли у паркову зону, де приблизно за 150—200 метрів від берега затоки Дніпра закопали.⁶

Характерним є те, що половина вбивств на замовлення вчинена у обласних центрах, третина — за межами населених пунктів і лише кожне п´яте у сільській місцевості.

Якщо ж ми розглянемо місця вчинення вбивств за їх видами, тобто у сфері побуту і у сфері бізнесу, то ми зможемо побачити, що:

Вбивства першої групи найчастіше вчинюються в місці, де проживає потерпілий або біля нього, на території підприємства, установи, організації, де він працює, в громадському місці, поза населенним пунктом, куди його виманює виконавець або замовник.

З іншої сторони вбивства другої групи у своїй абсолютній більшості вчинюються на вулицях, іноді шляхом обстрілу жертви злочину із рухомих транспортних засобів таких, як автомобіль, мотоцикл та інші. Досить часто такі вбивства вчинюються в під´їздах будинків в яких мешкає або працює потерпілий або біля них. Іноді місцем вбивства є автомобіль, в який закладується вибуховий пристрій, що в свою чергу частково дозволяє уникнути зайвих слідів злочину.

Характерним для таких вбивств є те, що місце вчинення злочину дуже тісно пов´язане із часом його вчинення. Так як вихід на роботу та повернення з неї є найбільш прогнозуємими для злочинця місцями, в яких можна очікувати на появу майбутньої жертви злочину. Це дозволяє виконавцю недовго знаходитись у місці очікування та залишатись непоміченим.

А, отже, найбільш ймовірним часом вчинення цього злочину є від 6 до 10 години в ранковий час, а також з 18 до 22 години у вечірній час. Взагалі при таких вбивствах час злочинів обирається з урахуванням розкладу дня потерпілого.

Способи вчинення вбивств на замовлення різноманітні і являють собою активні дії, безпосередньо спрямовані на позбавлення життя потерпілого. За даними кримінологічного аналізу для вбивства на замовлення найбільш характерним є відкритий, зухвалий напад на потерпілого, нерідко групою осіб, вчинення вбивства способом, небезпечним для життя багатьох людей — з перестрілкою груп злочинців, використанням вибухових пристроїв, в тому числі радіоуправляємих, автоматичної зброї, гвинтівок з оптичним прицілом, гранат, гранатометів тощо.

Знаряддя злочину добираються ретельно, з урахуванням обраного способу вчинення вбивства, що виключало б можливість потерпілому залишатись живим. Вони відрізняються кількістю, характером і локалізацією ушкоджень потерпілих.

Серед способів вбивства останнім часом набувають поширення вибухи, які дозволяють діяти на відстані, замести сліди, мають достатньо високу вірогідність досягнення мети.

Способи вчинення вбивств на замовлення різні. Відомі факти подвійної гри, імітації вбивства з наступним отриманням винагороди, або й з усуненням замовника вбивства. Ос­таннім часом простежується нова тенденція, коли після вчинення вбивства на замовлення починають зникати і замовники. Отже, фізичні особи чи структури підпадають під вплив виконавців.

При вчиненні вбивства на замовлення у помешканні потерпілого мають місце випадки, коли злочинці інсценують розбійний напад, зґвалтування, нещасний випадок, здійснюють посмертне нанесення ушкоджень, подряпин на його тілі тощо.

За даними російських кримінологів в останні роки серед виконавців вбивств на замов­лення, крім злочинців-колишніх рецидивістів, осіб без визначеного місця проживання і роду занять. з´явились вбивці-професіонали, для яких вбивства стали постійним джерелом доходів⁷.

Рівень професійної підготовки злочинців підтверджується наявністю фактів досконалого володіння пістолетом чи автоматом, використання вогнепальної зброї з глушителем, виконання серії точних пострілів в голову, шію або область серця потерпілого, використання прийомів рукопашного бою. Це може свідчити про залучення до виконання злочину колишніх військо­вослужбовців, що пройшли спеціальну підготовку, співробітників правоохоронних органів, спортсменів, учасників бойових дій тощо.

Характерним також є і те, що після вбивства одного чи декількох членів злочинного угруповання або невдалої спроби напади і вбивства з боку конфліктуючих сторін продовжую­ться.

Знищуються будь-які особи, що мають відношення до злочинних груп та конфліктуючих сторін.

Більшість вбивств на замовлення вчинено злочинними групами. Третина знешкоджених злочинних груп була озброєна вогнепальною зброєю та оснащена автотранспортом, кожна шоста мала холодну зброю і вибухові речовини, кожна десята підтримувала зв'язки з іншими злочинними угрупованнями в Україні та за її межами. Злочинні зв'язки співучасників вбивств у кожному четвертому випадку тривали понад рік, ще у чверті випадків від трьох місяців до одного року.

Зброя та інші засоби і знаряддя, шо застосовуються кілерами для вчинення вбивства. Одним з важливих факторів, що впливають на стан боротьби з насильницькими злочинами в Україні, є незаконне розповсюдження та зберігання вогнепальної зброї і вибухових речовин.

Вибір виконавцем замовлення зброї, засобів і знаряддя визначається обраним способом вчинення злочину. Арсенал надзвичайно різноманітний: автоматична зброя, гвинтівки з оптичним прицілом, вогнепальна зброя з глушителем, вибухівка, саморобні вибухові пристрої, отрута, сильнодіючі медичні препарати, холодна зброя, транспортні засоби, тощо.

Знову ж таки для того, щоб розібратись, які саме знаряддя злочину є найбільш характерним для нього, необхідно порівняти засоби, що застосовуються при вбивстві, що вчинюється на побутовому грунті, у сфері бізнесу та організованої злочинності.

В першому випадку частіше всього використовується холодна зброя така, як фінські, мисливські або іншого роду ножі, різноманітні інструменти, наприклад, сокира, засоби для удушення потерпілого (петля-удавка) або важких тупих предметів – палиця, молоток тощо. Досить рідко використовується вогнепальна зброя, а у разі її застосування, зазвичай це мисливська довгоствольна зброя.

У другому ж випадку широко використовується бойова вогнепальна зброя та вибухові речовини. Фактор, який ускладнює розслідування – це те, що використовується зброя, яка на знаходиться на обліку в ОВС.

У якості вибухових речовин часто використовуються звичайні гранати армійського зразку, зокрема Ф-1, РГД-5 та ін., а також противотанкові та протипіхотні міни, саморобні вибухові пристрої.⁸

Нерідко каналами надходження вибухонебезпечних матеріалів і пристроїв до рук злочин­ців є їх викрадення із заводів-виготовлювачів, об´єктів гірничодобувної і вугільної промисловості, складів артозброєння і військових частин, місць міжнаціональних конфліктів та конт­рабанда.

Місцем придбання зброї та вибухових речовин злочинці нерідко називають ринок, чим значною мірою пояснюється невпинне збільшення злочинів, пов´язаних з незаконним носін­ням, зберіганням, придбанням, виготовленням і збутом зброї.

Вбивства, що вчинюються у сфері бізнесу готуюються більш досконало та професійно, ніж ті, які вчиюються у сфері побуту. Дістаються:

• всі необхідні технічні засоби (зброя, вибухові пристрої або інші знаряддя вбивства);

• засоби маскування зовнішності (маска, накладні вуса, борода тощо).

У необхідних випадках найомник проводить пристрілку вогнепальної зброї

Часто придбаються будь-якими шляхами (шляхом викрадення у тому числі) автомобіль, який використовується для того, щоб швидко та непомітно зникнути з місця події.

Найомник встановлює місце проживання та роботи, розклад дня, маршрути руху, зовнішні ознаки жертви. Добуваються прикмети автомобіля особи, яка приречена на смерть, встановлюється місце її стоянки. Також до готування злочину часто входить вивчення системи охорони майбутнього потерпілого, виявлення її слабких місць. Якщо це необхідно, то з ціллю отримання найбільш достовірної інформації про намічену жертву, в її середовище вводиться агент.