Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти оприбуткування товарів. Джерелами перевірки є регістри синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та руху товарів, звіти матеріально- відповідальних осіб з прикладеними до них документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків із постачальниками, покупцями тощо.

Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених товарів в Об’єднанні “Сумипошта” аудитори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку товарів, даним інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Поряд із тим доцільно перевірити погодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються товари. Виявлені розходження є результатом неповного оприбуткування товарів. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”, за дебетом якого відображається оплата боргу постачальнику за доставлені товари, за кредитом - їх надходження (оприбуткування). Протягом місяця, як правило, дебетових залишків на цьому рахунку не повинно бути, за винятком вартості оплачених товарів, що залишилися на кінець місяця в дорозі або не були вивезені зі складів постачальників.

За документами Об’єднання “Сумипошта”, прикладеними до виписок банку, встановлюють дату оплати розрахункових документів постачальників і назву цінностей. За матеріальними звітами наступного місяця перевіряють повноту їх оприбуткування. Якщо товари не оприбутковані, з'ясовують нормативний термін перебування їх у дорозі та яку роботу проведено підприємством щодо їх розшуку.

За авансами, виданими під поставку товарів, виставлених акредитивами, векселями встановлюють повноту оприбуткування товарів і з'ясовують, чи не минули строки їх поставки, виясняють причини затримки надходження.

Основними документами для оприбуткування товарів є супровідні документи постачальників, прикладені до звітів матеріально-відповідальних осіб: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, специфікації, пакувальні ярлики, посвідчення якості, приймальні квитанції тощо. Під час перевірки повноти оприбуткування товарів внутрішні документи (приймальні акти, прибуткові накладні) звіряються із супровідними документами постачальників.

Аудитору слід перевірити правильність складання актів розбіжності кількості та якості товарів, що надійшли, і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації (залізниці). Практика показує, що такі розбіжності зумовлені привласненням товарів і оформленням фіктивних (підроблених) актів із метою приховування нестач або пересортиць.

Для виявлення фактів зміни назв або споживчих якостей цінностей (ґатунку, марки, розміру, вологості тощо), штучного завищення ваги брутто, тари застосовують експертну оцінку документів.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування товарів в Об’єднанні “Сумипошта” вивчають правильність їх оцінки, керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. Придбані (отримані) товари зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Правильна оцінка товарів залежить від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час аудиторської перевірки з'ясовують, чи ведеться облік на рахунку 28 “Товари” у розрізі субрахунків і за кожним найменуванням, номенклатурним номером.

Під час дослідження документів в Об’єднанні “Сумипошта” застосовують логічну, нормативно-правову, зустрічну перевірку. Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор приступає до аналізу списання товарів.

Насамперед слід встановити відповідність даних складського обліку даним синтетичного обліку за рахунком 28 “Товари”, для чого загальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, показаними у відомості обліку товарів і тари. Таке зіставлення здійснюють за кожним складом, зокрема, на перше число відповідного періоду. Загальні обороти вибуття товарів за місяць за всіма складами і залишки товарів на кінець місяця, показані у відомості, звіряють із кредитовим оборотом і залишками на рахунку 28 “Товари” в Головній книзі. Якщо всі розбіжності були наслідком занедбаності обліку, то перевірка зупиняється до відновлення бухгалтерського обліку.

Під час перевірки операцій з товарами аудитор може натрапити на такі відхилення, як:

недоліки в обліку;

неправильний залік пересортиці товарів;

неповне оприбуткування товарів, що надійшли;

безпідставні претензії до постачальників;

відсутність оперативного контролю за виконанням договорів на постачання і відпуск товарів;

відсутність договорів про повну матеріальну відповідальність матеріально-відповідальних осіб;

недотримання правил зберігання товарів;

дописки;

заниження залишку товарів у описах;

завищення цін на товари;

крадіжки, підробка документів, привласнення.

Для виявлення вищевказаних відхилень застосовують такі прийоми і способи аудиторських процедур: інвентаризацію; контрольне порівняння фактичних залишків товарів із даними останньої інвентаризації; зіставлення (порівняння) документальних даних; переоцінку й уцінку товарів; контроль за використанням доручень на одержання товарів; вибіркові перевірки; перевірки правильності розрахунків природного убутку товарів тощо.

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТОВАРІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Удосконалення оцінки товарів

В бухгалтерському обліку згідно п. 16 П(С)БО 9 „Запаси” при визначенні собівартості вибувши товарів (продаж та інше вибуття) можна застосовувати один з методів:

ідентифікованої собівартості

середньозваженої собівартості,

ФІФО (перших за часом надходження товарів)

ЛІФО (останніх за часом надходження товарів)

ціни продажу.

Згідно ЗУ № 349 від 24.12.2008 року „ Про внесення змін до ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, починаючи з 1.01.2009 року у випадку убутку запасів, в т.ч. і товарів, оцінка їх вартості здійснюється за методами (не змінюється протягом року):

ідентифікованої собівартості

ФІФО (перших за часом надходження товарів),

що визначається платником податку згідно з національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Теоретично в бухгалтерському обліку підприємства торгівлі можуть використовувати будь-які з перелічених методів, але для податкового обліку треба використовувати один з двох методів згідно Закону України № 349.

Практично з 1.01.2009 року поєднувати бухгалтерський і податковий облік товарів можна лише обравши для них однакові методи вибуття. Для Об’єднання “Сумипошта” це - метод ФІФО, так як для методу ідентифікованої вартості необхідно мати або потужну комп’ютерну базу, або специфічний і невеликий асортимент запасів (великогабаритні товари).

Оцінка товарів за методом ФІФО базується на тому, що вони використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство і відображалися в обліку, тобто товари які першими реалізуються, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження товарів і таке правило застосовується до кожної одиниці товару.

Таблиця 3.1.1

Оцінка товарів при списанні за методом ціни продажу

При обліку товарів за продажними цінами торговельна націнка розподіляється між товарами протягом місяця і тими, що знаходяться в залишку на кінець місяця. За даної умови використовується метод ціни продажу.

Приклад розрахунку ТН на реалізовані товари та відображення в бухгалтерському обліку заданих операцій

Таблиця 3.1.2

Вихідні дані для розрахунку собівартості товарів за методом ціни продажу

1. Залишок товарів на кінець місяця

30000 + 25000 – 42000 = 13000

С % ТН = ( 6000 +7500 / 30000 + 25000 ) * 100 % = 24,545 %

1. ТН на реалізовані товари

424000 * 24,545 % = 10308,9

1. Собівартість реалізованих товарів

42000 –10308,9 = 31691,1

1. ТН на залишок товарів на кінець місяця

6000 + 7500 – 10308,9 = 3191,1

1. Купівельна (балансова) вартість товарів на кінець місяця

24000 + 17500 – 31691,1 =9808,91

Таблиця 3.1.3

Кореспонденція рахунків за даними операціями

До транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) підприємства відносять оплату тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування товарів всіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи суми страхових ризиків. ТЗВ або прямо включаються до собівартості придбаних товарів, або відображаються на окремому субрахунку обліку товарів (286) і щомісячно розподіляються між залишком нереалізованих товарів і вартістю проданих товарів за місяць.

Перший варіант застосовується рідко, так як не завжди можна ТЗВ віднести на конкретні товари. Більшість ТЗВ розподіляються за методикою (п.9 П(С)БО 9) (рис.2).