Зміст

Введення

1. Загальна характеристика звітності

1.1. Історія виникнення й створення розумів для переходу до загальноприйнятих стандартів складання звітності. Закордонний досвід

1.2. Банківська звітність і її значення

1.3. Склад, зміст і періодичність звітності

1.4. Проблеми, пов'язані зі складанням і поданням звітності кредитними організаціями

1.5. Види звітності

1.6. Підготовча робота до складання річного звіту. Заключні оберни

1.7. Пояснювальна записка і її зміст

1.8. Фінансова звітність кредитних організацій, її позначка й значення

1.9. Нормативні документи, що регулюють порядок складання звітності. Роль Центрального банку - як наглядового органа

1.10. Зміст і порядок складання звітності

1.11. Консолідована звітність і її значення

1.11. Публикуемая звітність

1.12. Значення звітності в сучасних умовах

2. Аналіз звітності кредитних організацій

2.1. Організація роботи з формування бази даних для складання звітів

2.2. Аналіз звітності по кількості і якості звітів і її значення

2.3. Структура показників, що включаються у звіт

2.4. Фактори, що впливають на кількість звітів і показників у них

2.5. Заходу щодо скорочення й виключенню дублюючих показників

3. Висновки й пропозиції

3.1. Перехід до міжнародних стандартів складання фінансової звітності к частина реформування банківської системи

3.2. Проблеми кредитних організацій по переходу до міжнародних стандартів

3.3. Шляхи вдосконалювання звітності

Висновок

Список літератури

Додатка

1. Введення

Останні роки відзначені посиленням уваги до проблеми міжнародної уніфікації бухгалтерського обліку. Розвиток бізнесу, що супроводжується зростанням ролі міжнародної інтеграції в сфері економіки, висуває певні вимоги до однаковості й зрозумілості застосовуваних у різних країнах принципів формування й алгоритмів вирахування прибутку, оподатковуваної бази, умов інвестування, капіталізації зароблених засобів і т.д.

Однієї із пріоритетних завдань Банку Росії по модернізації банківського сектора є завершення підготовки до переходу кредитних організацій на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку й фінансової звітності (МСФО) з 1 січня 2004 року.

Базовою передумовою впровадження МСФО повинне стати прийняття нового Федерального Закону «Про бухгалтерський облік». Відповідні корективи повинні бути також внесені в податкове законодавство. До кінця 2002 року Банк Росії внесе у свої нормативні документи зміни, що випливають із вимог МСФО, для того, щоб у кредитних організацій було досить часу на підготовку до практичного переходу на нові стандарти.

Актуальність і значимість даної проблеми й визначили тему моєї дипломної роботи.

2. Загальна характеристика звітності

1. Історія виникнення й створення умов для переходу до загальноприйнятих стандартів складання звітності. Закордонний досвід

Крах 1929 року на світових фондових ринках, що породив багаторічну глобальну економічну кризу в індустріально розвинених країнах і регіонах, виявив недостатність системи, що застосовувалася, бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

Концептуальні принципи складання фінансової звітності в різних країнах і навіть у різних компаніях істотно відрізнялися друг від друга й привселюдно не тільки не оголошувалися, а навіть усіляко ховалися від користувачів звітності. Через цього звітність різних компаній виявлялася непорівнянн і незрозумілої, приводила до помилкових і неоднозначних висновків про результати й фінансове становище компанії. Рух капіталів направлялося по помилковому руслу, що могло привести до новим біржових крахам.

На початку 30-х років у США почали розробляти систему національних загальновизнаних стандартів бухгалтерського обліку й звітності, які добровільно застосовувалися великими компаніями, представленими на фондових біржах. На цій основі згодом виникла система ГААП США, що дійшла до наших днів.

У Європі пішли по шляху обов'язкового застосування компаніями національних планів рахунків бухгалтерського обліку, з яких, до речі, після другої світової війни виникла система національних рахунків для обліку внутрішнього валового продукту (ВВП) і інших показників національної економічної статистики.

Національні Загальновизнані принципи обліку (ГААП), що зародилися в США, одержали поширення в Канаді, Англії, Мексиці, Італії й деяких інших країнах. ГААП у кожній країні мали свої особливості, але скрізь забезпечували певна єдність і стабільність підходів до ведення бухгалтерського обліку й складанню фінансової звітності, гарантували її порівнянність зі звітністю інших національних компаній, з ретроспективною інформацією компанії, що представила звітність. Вірогідність і надійність облікової інформації підвищилися. Зросла довіра до фінансової звітності найрізноманітніших користувачів. Європейський Союз видав Четверту й Сьому директиви, що уніфікують фінансову звітність країн, що входять у ЄС.

В умовах глобалізації економіки, розвитку міжнародних фінансових ринків, створення регіональних економічних просторів (Єдиний ринок у Європі), розширення інвестиційних можливостей, распространиния інформаційних технологій все більшого значення набуває необхідність гармонізації стандартів фінансової звітності.

Відсутність єдиної системи бухгалтерського обліку й різна інтерпретація існуючих стандартів часом приводять до парадоксальних ситуацій. При цьому можна послатися на два класичних приклади, які досить часто фігурують у фінансовій літературі й у виступах фахівців.

Один випадок приблизно 30-літньої давнини відбувся в Англії, коли дві політичні партії (правляча й опозиційна) у ході передвиборної боротьби привели результати економічної діяльності правительства за той самий рік. Відповідно до підрахунків однієї партії економіка була прибуткової, за даними іншій - вона виявилася збитковою. При цьому використовувані показники не спотворювалися й бухгалтерські принципи не порушувалися.

Інший приклад ставиться до 1993 р. Він був наведений у виступі голови Комісії з коштовних паперів і бірж США Артура Левитта на Американській раді по Німеччині 7 жовтня 1999 р. у Нью-Йорку. Компанія Даймлер-Бенц, відповідно до фінансової звітності, проведеної на підставі німецьких бухгалтерських стандартів, показала прибуток в 1993 р. у розмірі 168 млн. западногерманских марок, а з використанням стандартів американської системи GAAP - зазнала збитків у розмірі майже 1 млрд. западногерманских марок за той же період.

Подібного роду розбіжності у фінансових показниках викликають заклопотаність і замішання в економістів і фінансистів, що управляють банків, керівників комерційних структур і особливо в інвесторів.

При відсутності єдиної бухгалтерської звітності міжнародні інвестори, зацікавлені в збереженні капіталу й зменшенні інвестиційних ризиків, змушені проводити додаткові аналітичні дослідження, спрямовані на виявлення щирого фінансового становища конкретних підприємств або компаній, у результаті чого капітал стає дорожче.

Постачальники капіталу повинні мати можливість оцінювати результати діяльності структур на основі повної порівнянності, що можлива тільки в умовах чіткої стандартизації фінансової звітності. В ідеальному варіанті мова йде про єдиний звід стандартів, що дозволив би забезпечити максимальну порівнянність бухгалтерських характеристик і на цій основі досягти повного взаєморозуміння з боку користувачів фінансових звітів.

Загальноприйняті стандарти фінансової звітності необхідні країнам, що розвиваються, і країнам з економікою, що формується, які, будучи зацікавлені в залученні іноземного капіталу, мають можливість дістати изыскиваемые кошти на більше пільгових умовах і в більше стислий термін.

В удосконалюванні системи міжнародних фінансових стандартів зацікавлені також і країни з розвитий економікою, які, діючи в умовах диверсифицированного міжнародного ринку, підданого в сучасних умовах різним коливанням і ризикам, прагнуть не тільки досягти певного рівня стабільності, але й забезпечити подальший економічний ріст.

Але епоха національних ГААП проходить. Вони поступово витісняються Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФО). Хоча останні вбрали в себе багато хто "загальноприйняті принципи обліку", але пішли набагато далі в розробці стандартних положень і інструкцій з відбиття у фінансовій звітності нових явищ в економіці й фінансах.

Розробка МСФО почалася в 60-е роки під егідою Центра ООН по транснаціональних корпораціях. Виступаючи на генеральній асамблеї ООН на початку шістдесятих, американський президент Д. Кеннеді звернув увагу на розвиток глобальних економічних відносин, що виникають на основі транснаціональних корпорацій. Для нормального функціонування нових відносин необхідна "універсальна мова спілкування бізнесменів". Як така мова він назвав бухгалтерський облік і фінансову звітність, доступним і зрозумілу всім зацікавленим особам.

Сьогодні вже можна говорити про те, що зложилася глобальна система бухгалтерського обліку на базі МСФО. Працюючий з 1973 року в Лондоні Комітет з міжнародним стандартам фінансової звітності (КМСФО), що складає із представників професійних організацій бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Німеччини, Японії, Мексики, Нідерландів, Великобританії, Ірландії й США, є незалежним органом приватного сектора, метою якого зізнається уніфікація принципів бухгалтерського обліку, використовуваних компаніями для складання фінансової звітності в усьому світі. З 1983 р. до складу КМСФО ввійшли всі професійні бухгалтерські організації, що є членами Міжнародної федерації бухгалтерів (IFCA). На сьогоднішній день КМСФО поєднує посланців 143 бухгалтерських організацій з 104 країн, що представляють інтереси двох мільйонів бухгалтерів.

Комітет з міжнародним стандартам фінансової звітності є незалежною приватною організацією, ціль якої складається в розробці єдиних принципів бухгалтерського обліку, використовуваних комерційними підприємствами й іншими організаціями всього миру при складанні фінансової звітності.

Комітет працює в тісному контакті з національними організаціями по розробці стандартів, з комітетами із цінним паперам і з біржами ряду країн, зі Світовим банком, а також з міжурядовими організаціями, такими як Європейська Комісія, Організація економічного співробітництва й розвитку, ООН і ін.

До теперішнього часу КМСФО затвердив 39 стандартів, які добровільно застосовують близько 40 тисяч транснаціональних корпорацій і більш ніж 200 тисяч підприємств у багатьох країнах миру. Європейська комісія заявила, що вона розглядає МСФО як підходящу основу для гармонізації фінансової звітності усередині ЄС, що дозволить відмовитися згодом від застосування європейських директив по обліку й звітності. Деякі держави, включаючи й Російську Федерацію, вирішили привести у відповідність із МСФО свої національні правила бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.

Особливу актуальність здобуває застосування МСФО для складання звітності компаній, що виступають зі своїми фінансовими інструментами на світових фондових ринках. В останнє десятиліття істотно зросли канали фінансування, не залежні від банківського кредитування, тобто прямі запозичення шляхом поширення цінних паперів на фондових ринках. Ріст біржових спекуляцій ініціював появу безлічі "похідних цінних паперів". В 1997 році на світовому фінансовому ринку зверталися цінні папери, номінальна вартість яких на порядок перевищувала річний валовый продукт всіх країн миру (близько 360 трильйонів доларів США).

У таких умовах обґрунтування великих фінансових операцій може бути зроблено тільки на підставі надійної, однозначно идентифицируемой фінансової інформації, забезпечуваної застосуванням МСФО. Більшість бірж миру прийняло МСФО для застосування у фінансовій звітності компаній, цінні папери яких мають міжнародне котирування.

Виключення становлять поки біржі США й Канади, які застосовують свої системи ГААП, але КМСФО має угода з Міжнародною організацією комісій з коштовних паперів про підготовку ключового комплекту стандартів, що дозволить повсюдно застосовувати МСФО для компаній, що представляють фінансову звітність на міжнародні фондові біржі. Комплект цих стандартів уже підготовлений. Найбільш важливі з них - по обліку й оцінці фінансових інструментів - МСФО-32 і МСФО-39 затверджені й застосовуються.

Використання МСФО переслідує дві взаємозалежні цілі: досягнення однаковості фінансової звітності і її застосування багатонаціональними компаніями, а також удосконалювання національних стандартів обліку й застосування їх у якості базових для переходу на міжнародні стандарти. Крім того, використання МСФО припускає додаткову інформативність, прозорість фінансової звітності, відсутність якої може стримувати публічний розвиток компанії й залучення інвесторів. Важливою функцією МСФО є також удосконалювання корпоративного керування з обліком накопиченого міжнародного досвіду й наявних передових технологій у цій області.

2. Банківська звітність і її значення

Відповідно до Федеральних законів "Про Центральний банк Російської Федерації (Банці Росії)" (пункт 14 статті 4, стаття 57) і "Про банки й банківську діяльність" (статті 40, 43), іншими законодавчими актами Російської Федерації й нормативних актів Банку Росії уведена Вказівка від 24 жовтня 1997 р. N 7-В “Про порядок складання й подання звітності кредитними організаціями в ЦБ РФ”, що встановлює обов'язкові для кредитних організацій правила складання й подання звітності в Банк Росії, а також уніфіковані вимоги до оформлення, побудові й твердженню форм звітності.

Під звітністю розуміється передбачена чинним законодавством Російської Федерації й нормативних актів Банку Росії форма одержання інформації про діяльність кредитних організацій, при якій Банк Росії одержує інформацію у вигляді встановлених звітних документів (форм звітності), затверджених Банком Росії, підписаних електронним цифровим підписом або власноручно особами, відповідальними за вірогідність представлених відомостей.

Бухгалтерська звітність - єдина система даних про майнове й фінансове становище організації й про результат її господарської діяльності, що становиться на основі даних бухгалтерського обліку по встановлених формах.