16498 (585677), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Відмінною рисою аналізу ФС є роль у ньому людського фактора й бухгалтерського ризику. Методика аналізу включає: аналіз платоспроможності підприємства, аналіз структури майна й засобів, вкладених у нього, аналіз оборотності оборотних коштів, аналіз ділової активності й ефективності керування.

Склад що представляється ФО, залежно від періоду звітів, складається з балансу підприємства, форми №1, форми №2, форми №3 (Прил.1,2,3) і пояснювальноїої записки. У пояснювальній записці пояснюються основні фактори, які вплинули на господарські й фінансові результати роботи підприємства, висвітлюється фінансовий і майновий стан підприємства, яка частина статутного фонду (УФ) на дату складання звіту фактично оплачена засновниками, у якому порядку визначена вартість нематеріальних активів (НА), внесених учасниками в УФ, яким органом і коли розглянута й затверджена річна ФО. У пояснювальній записці приводяться відомості про намір змінити на майбутній рік методологію відбиття окремих господарських операцій, і включається відомість результатів інвентаризації майна, засобів і розрахунків, приводиться курс перерахування іноземної валюти в національну грошову одиницю.

2. Структура показників, що включаються у звіт

У Положенні по бухгалтерському обліку «Бухгалтерська звітність організації» (ПБУ 4/99) установлено:

1. Бухгалтерська звітність організації повинна включати показники діяльності філій, представництв і інших підрозділів, у тому числі виділених на окремі баланси.

2. Якщо при складанні бухгалтерської звітності виходячи із установлених правил виявляється недостатність даних для формування повного подання про майнове й фінансове становище організації, а також фінансових результатах її діяльності, то в бухгалтерську звітність організації включаються відповідні додаткові показники. Як правило, це показники, які розшифровують основні показники в додатках до балансу.

3. Зміст і форми бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати й пояснень до них застосовуються послідовно від одного звітного періоду до іншого. Так, по кожному числовому показнику бухгалтерської звітності, крім звіту, що становиться за перший звітний період, повинні бути наведені дані за період, що передував звітному.

Якщо дані за період, що передував звітному, непорівнянний з даними за звітний період, то перші з названих даних підлягають коректуванню виходячи із правил, установлених нормативними актами системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Російській Федерації. Кожне коректування повинна бути розкрита в поясненнях до бухгалтерського балансу й звіту про фінансові результати разом із вказівкою її причин.

4. Бухгалтерська звітність складається за звітний рік. Первісним звітним роком для вперше створеної або реорганізованої організації вважається період від дня її державної реєстрації по 31 грудня включно, а для організації, уперше створеної після 1 жовтня, - з дати державної реєстрації по 31 грудня наступного року включно.

5. У формах бухгалтерської звітності повинні заповнюватися всі передбачені цими формами показники; при відсутності показників відповідні рядки форм прокреслюються.

Відповідно до Федерального закону “Про бухгалтерський облік” установлена наступна вимога: у складі річної бухгалтерської звітності обов'язкове подання підсумкової частини аудиторського висновку для організацій, у яких їх бухгалтерська (фінансова) звітність підлягає обов'язковій щорічній перевірці відповідно до постанов Правительства Російської Федерації від 7 грудня 1994 р. № 1355 і від 25 квітня 1995 р. № 408.

2. Фактори, що впливають на кількість звітів і показників у них

У формах звітності приводяться всі передбачені в них показники. На кількість звітів і показників у них, у першу чергу, впливає кількість операцій, проведених у кредитній організації. Наприклад, деякі операції в даному звітному періоді не здійснювалися. Як це вплине на заповнення звітності? У випадку відсутності даних по одному або декількох показниках у відповідній статті (рядку, графі) звітності проставляється нуль для цифрових показників. У випадку відсутності даних за нецифровими показниками (символьним, дата) відповідна стаття (рядок, графа) звітності не заповнюється.

У випадку, якщо форма звітності містить тільки нульові показники, звіт не представляється, при цьому в Банк Росії направляється повідомлення про відсутність відповідних операцій (якщо інше не передбачене порядком складання й подання звіту) і утримуючий атрибути, що дозволяють однозначно визначити форму звітності. Тобто чим активніше діяльність організації, тим більше звітів, і навпаки.

Деякі з форм бухгалтерської звітності містять по кілька десятків показників, що значно ускладнює роботу. Як приклад можна привести додатка 1,3,15 до Інструкції 17 ЦБ РФ «Про складання фінансової звітності», які містять більше 250 показників.

Іноді, при неузгодженій роботі, виникає зайво велика кількість показників або дублюючі показники. Це проблема, з якої зіштовхуються кредитні організації багатьох країн. Поява дублюючих показників пов'язане з нескоординованими діями департаментів.

2. Заходу щодо скорочення й виключенню дублюючих показників

Досить часто відбувається дублювання показників, що, очевидно, є результатом нескоординованих розробок деякими департаментами. Було б доцільно розглянути питання про більше ретельну координацію обсягів і складу звітності.

Виключення й відокремлення дублюючих показників - проблема, що коштує перед багатьма організаціями. Методичними рекомендаціями про порядок формування показників бухгалтерської звітності організації передбачене тільки виключення обороту усередині організації, викликаного переміщенням наявних коштів між касою організації і її розрахунковими й валютними рахунками. На практиці це не єдиний оборот, що спотворює реальних грошових обіг, завищуючи їх.

Виділені в такий спосіб показники, що дублюють переміщення коштів усередині організації, за бажанням організації можна виключити з оборотів по надходженню й вибуттю коштів (із включенням відповідного застереження в пояснення до звіту) або представити у звіті обособленно із введенням додаткових рядків.

Тому доцільно виключати зі звіту про рух грошових коштів конкретної організації:

• оборот між різними банківськими рахунками, що належать даної організації, наприклад, переклад засобів на депозитні рахунки, відкриття акредитивів і т.п.;

• оборот між банківськими рахунками підрозділів (філій) організації.

Крім цього, треба обособленно виділяти у звіті про рух грошових коштів організації:

• оборот, пов'язаний з покупкою іноземної валюти (з показників інших надходжень і перерахувань), тому що він не має принципового економічного значення, але може бути істотним по величині при великому зовнішньоторговельному обігу й спотворювати картину потоків коштів;

• оборот із продажу іноземної валюти за рублі або конвертації однієї іноземної валюти в іншу. Особливість тут лише в тім, що надходження від продажу іноземної валюти відбивається не в складі інших оборотів, як при покупці валюти, а в складі показника стор. 040 "Виторг від продажу основних засобів і іншого майна". Тому доцільно ввести додатковий рядок "Виторг від продажу й конвертації іноземної валюти".

За такі операції банк і біржа стягують винагороду, тому сума коштів, спрямована на покупку валюти, і карбованцевий еквівалент придбаної валюти (навіть при незмінному курсі) не будуть збігатися. Обороти по надходженню й вибуттю коштів у зв'язку із продажем або покупкою іноземної валюти можуть також не збігатися по наступних причинах: внаслідок різниці курсів (виторг від продажу фіксується на дату проведення операції, а валюта, спрямована на продаж, відбивається у звіті за курсом на звітну дату), якщо вибуття й надходження коштів по покупці або продажу іноземної валюти по даті відбиття довелися на різні звітні періоди (наприклад, 31 грудня й 3 січня). У цій ситуації в бухгалтерському обліку застосовується рахунок 57 "Переклади в шляху", що для цілей складання звіту про рух грошових коштів не розглядається як тридцятилітній поняття "кошти".

2. Висновки й пропозиції

1. Перехід до міжнародних стандартів складання фінансової звітності - як частина реформування банківської системи

У березні 1998 року Правительство РФ прийняло Програму реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Завдання реформи полягають у наступному:

• Сформувати систему стандартів обліку й звітності, що забезпечують корисною інформацією користувачів, у першу чергу інвесторів;

• Забезпечити вв'язування реформи бухгалтерського обліку в Росії з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні;

• Надати методичну допомогу організаціям у розумінні й впровадженні реформованої моделі бухгалтерського обліку.

Відповідно до Заяви Правительства й Центрального Банку РФ (квітень 2001 р.), поставлене завдання переходу російських організацій і банків на Міжнародні стандарти фінансової звітності, починаючи з 1 січня 2004 року. Впровадження МСФО, що є найважливішоїої тридцятилітньому частиною реформування банківської системи, повинне сприяти інтеграції економіки Росії, її банківської системи у світову економіку (входження у ВТО й інші світові проекти).

У цей час комерційні банки фактично готовлять два пакети звітності: один - для внутрішнього користування, іншої - для спілкування з контрагентами, у тому числі міжнародними. Непрозорість існуючої звітності в ряді випадків стримує запозичення на світовому ринку, розвиток міжнародних контактів.

Сьогодні вже робляться практичні кроки по переходу на МСФО. Так, є проект, бенефициаром якого є Банк Росії, фінансує його ТАСИС (Європейська система консалтингових послуг), виконавець - «Прайсвотерхаускуперсаудит».

Даний проект містить у собі навчання, практичне застосування МСФО на пилотной основі, розробку й введення в дію нормативних документів, перенастроювання електронних засобів. Ціль цього проекту - створення основ інфраструктури для переходу російської банківської системи на Міжнародні стандарти. Учасниками пилотного проекту є 6 комерційних банків. Через якийсь час планується розширити кількість учасників до 50 банків.

Однак при переході на Міжнародні стандарти фінансової звітності виникає ряд питань, які вимагають попереднього пророблення. Насамперед, це ставиться до можливості й практичного застосування методу «нарахувань» замість повсюдно використовуваного сьогодні «касового» методу бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення ЦБ РФ № 39-П від 26 червня 1998 року «Про порядок нарахування відсотків по операціях, пов'язаним із залученням і розміщенням коштів банками», кредитні організації мають право здійснювати облік деяких банківських операцій, зокрема, нарахування відсотків, «касовим» методом або методом нарахувань. Однак банки практично не користуються методом «нарахувань» і продовжують ураховувати операції «касовим» методом. У той же час саме метод «нарахувань» є основним принципом, без якого неможливе використання МСФО. Застосування даного методу в реальних умовах російської економіки вимагає додаткового вивчення деяких питань. І, насамперед, питання про те, як буде відбуватися формування й використання прибутку. На практиці буде потрібно реально розділяти поняття бухгалтерського прибутку для складання фінансової звітності й визначення фактичного оподатковуваного прибутку. В остаточному підсумку мова повинна йти про те, щоб банки й інші структури, що використовують при складанні звітності стандарти МСФО, обчислювали розмір оподатковуваного прибутку виходячи з отриманих (а не нарахованих) доходів з урахуванням оплачених витрат.

Податковим Кодексом уводиться поняття «податковий облік», що буде існувати паралельно з бухгалтерським обліком. Мінфін розробив план заходів щодо переходу підприємств і організацій на МСФО. Тому дуже важливо правильно розуміти, що відбудеться з банківським прибутком після впровадження МСФО, чи не вийде так, що банки будуть платити «живі» податки, а прибуток одержувати «повітряне».

Крім того, використання методу «нарахувань» повинне внести зміни в методику оцінки реальної вартості активів банку, наприклад, розмір вартості цінних паперів уже не повинен визначатися за ціною покупки. Аналогічні зміни повинні бути внесені в методику обліку доходів і витрат майбутніх періодів і, відповідно, у підрахунок фінансових результатів. Класифікація й облік кредитів по групах ризику також повинні будуть вироблятися з урахуванням використання методу «нарахувань». Хоча, застосування стандартів МСФО дозволяє більш гнучко підходити до рішенню питання про віднесення виданого кредиту до тієї або іншої групи ризику.

Головна небезпека при впровадженні МСФО полягає в тім, що прискорений і недостатньо підготовлений перехід до нової системи звітності й, зокрема застосування методу «нарахувань», може привести до значної недооцінки розмірів капіталу банків і підприємств, що може негативно позначитися на їхньому стані.

При переході на міжнародні стандарти фінансової звітності треба враховувати й інші особливості російської економіки, які мають істотне відношення до обговорюваної теми. Наприклад, низький рівень монетизации економіки, великий обсяг не грошових розрахункових операцій. Тому до кінця не ясно, як забезпечити принцип переваги змісту над формою, передбача_ фактично МСФО, коли половина розрахунків у Росії здійснюється безнадійно.

Характеристики

Список файлов ВКР