182882 (Цінова стратегія підприємства і сучасний стан, тенденції розвитку та цінова політика на ринку продовольчих товарів), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Цінова стратегія підприємства і сучасний стан, тенденції розвитку та цінова політика на ринку продовольчих товарів", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "экономика" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "экономика" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "182882"
Текст 2 страницы из документа "182882"
Звідси можна було б зробити висновок, що магазин отримає додатковий дохід від підвищення ціни, якщо попит впаде менше ніж на 25 %. Але насправді такий висновок буде хибним, тому що частина покупців переключиться на придбання плівки «Коніка», завдяки чому певна частка втрат від підвищення ціни плівки «Фуджі» буде компенсована приростом доходу від продажу дешевшої продукції. Таким чином, щоб визначити економічні на-слідки ефекту заміщення, необхідно встановити дійсну величину маржинального доходу від реалізації однієї плівки фірми «Фуджі». Складність розв’язання цієї задачі полягає в тому, що досить важко встановити очікуваний приріст продажу плівки «Коніка». Він може бути визначений або шляхом проведення експерименту, або на основі експертних оцінок фахівців із продажу аналогічної продукції.
Припустимо, що експерти прогнозують збільшення продажу плівки «Коніка» на 20 %. Тоді реальні втрати питомого маржинального доходу від підвищення ціни плівки «Фуджі» будуть не 3 грн,а менші на величину приросту питомого доходу внаслідок збільшення продажу плівки «Коніка», який дорівнює 0,5 грн (2,5 x 0,2). Звідси реальна величина питомого маржинального доходу плівки «Фуджі» становить 2,5 грн, а його частка в ціні буде вже дорівнювати 20 %.
За цих умов визначимо беззбиткове скорочення попиту на плівку фірми «Фуджі»:
Таким чином, дохід магазина від 8 % підвищення ціни на фотоплівку «Фуджі» навіть зросте, якщо падіння попиту на неї буде в межах до 28,6 %.
Поряд із взаємозамінними товарами при розробці цінової стратегії підприємства необхідно враховувати і наявність взаємодоповнюючих виробів. Прикладами таких товарів може бути комп’ютер і принтер, тенісна ракетка і м’яч. При обґрунтуванні цінових рішень щодо зміни ціни на такі вироби можна використати попередню логіку розрахунків, у яких при визначенні реальної величини маржинального доходу, показники потрібно не віднімати, а підсумовувати.
Існує деяка особливість установлення цін на взаємодоповнюючі товари, які не можуть використовуватись окремо, наприклад, магнітофон та аудіокасети, фотоапарат і плівка, станок для гоління і лезо. У цьому випадку стратегія ціноутворення основних товарів (наприклад, фотоапаратів, станків для гоління) полягає у встановленні на них, як правило, низьких цін, а на доповнюючі речі (фотоплівка, лезо) — високих. Реалізуючі основний товар за невисокими цінами, підприємство збільшує свої доходи за рахунок продажу доповнюючих речей, що в ряді випадків дає змогу успішно протидіяти конкуренції. Так, якщо конкуренти виробляють лише основний товар, наприклад, фотоапарати, і не виготовляють власну плівку, то вони змушені для одержання тієї ж величини доходу встановлювати на свою продукцію вищі ціни, що ускладнює її реалізацію.
Цінова стратегія підприємства не може бути сталою. Підприємство має контролювати ринкову ситуацію, оцінювати міцність своїх позицій і при необхідності вносити зміни в стратегію формування цін.
2. Сучасний стан, тенденції розвитку та цінова політика на ринку продовольчих товарів
Більшість вітчизняних вчених-економістів, дослідників припускають, що стрижнем інституційної моделі Спільної аграрної політики ЄЕС є ступінь зближення процесу ціноутворення на сільськогосподарську продукцію і продовольство національних економік з метою стабілізації спільного ринку. Таке припущення обґрунтовується рядом причин, серед яких:
-
1) на мікрорівні ціна виконує облікову, розподільчу, стимулюючу та інші не менш важливі функції, а процес ціноутворення є тією кінцевою ланкою в ланцюгу економічних відносин між виробниками сільськогосподарської продукції, переробними підприємствами, торгівлею, споживачами та іншими суб'єктами аграрного ринку, що, зрештою, і визначає доцільність виробництва того чи іншого виду продукції. Звідси цінові сигнали в системі ринкових координат мають істотний вплив на прийняття конкретних господарських рішень;
-
2) на міждержавному рівні цінова політика - фундамент усієї системи обміну агропродовольчою продукцією в межах спільного ринку, оскільки інтегруються економіки з різним рівнем цін виробників на однакові або взаємозамінні сільськогосподарські товари, що є похідними від концентрації і структури виробництва, грунтово-кліматичних умов, стану ринкової і соціальної інфраструктури, платоспроможного попиту споживачів та інших національних особливостей.
Сфера ціноутворення - потенційно конфліктна, бо тут зосереджена дія ринкових законів, регуляторні ініціативи державних органів, інтереси компаній та міжнародних торговельних організацій. Від комбінації або співвідношення впливів цих інституцій на ринкову ситуацію залежить формування того чи іншого типу аграрної політики. Ціноутворення на продукти харчування - одне з найактуальніших і найболючіших питань сьогодення, адже торкається кожного громадянина нашої держави. При розрахунку ІСЦ (індексу споживчих цін) продукти харчування та безалкогольні напої складають у ваговій структурі 53,1% (станом на 09.07.2008р.), що свідчить про значну питому вагу, а отже, дана проблема потребує детального аналізу. Особливо важливим є співвідношення продуктів харчування, що виробляються домогосподарствами для власного споживання, до продуктів, що купляються на ринку. Домогосподарство вважається чистим покупцем продовольства, якщо вартість вироблених ним основних продуктів харчування менша вартості спожитих ним харчових продуктів. Бідні домогосподарства зазвичай є чистими покупцями продовольства, навіть у сільській місцевості, де сільське господарство і виробництво основних продовольчих продуктів є основними засобами існування для багатьох людей. За даними ФАО близько 70% сільських домогосподарств і 97% міських є чистими покупцями продуктів харчування (дослідження за 9 країнами, що розвиваються) [2].
Про темпи змін цін на продукти харчування у 2007-2008 роках свідчать дані рис. 2.1.
Рис. 2.1 Темпи приросту (зниження) цін на продукти харчування у 2007-2008 роках, % (грудень до грудня попереднього року)
Як бачимо, у 2007 році ціни зросли на всі основні продовольчі продукти, причому найбільший приріст відбувся у ціні на олію (70,4%), фрукти та яйця (60,3 та 54,4%), найменшого зростання зазнали ціни на цукор та рибу і рибопродукти (1,2 та 9,3% відповідно). Нічим не кращою, у порівнянні з 2007 роком, була ситуація у останньому звітному 2008 році, адже найбільший приріст цін відбувся на такі важливі продовольчі товари, як м'ясо та м'ясопродукти - на 34%, фрукти, яйця і хлібобулочні вироби - 37,8; 28,8 та 25,1% відповідно, незначне зниження цін спостерігаємо на олію (1,3%) та овочі (0,4%). Негативним фактом залишається досить значна питома вага витрат на продовольчі товари у структурі споживчих витрат домогосподарств, яка в середньому по Україні за 9 місяців 2008 року склала 50,6%, хоча в динаміці цей показник має тенденцію до зменшення. Стабільність цін завжди була й залишається в центрі грошово-кредитної політики більшості розвинених країн світу. Зменшення рівнів інфляції вони розглядають як важливий інструмент забезпечення стабільності цін. Зокрема, Великобританія, Канада, Фінляндія, Нова Зеландія та Швеція чітко визначають конкретні показники інфляції як цілі поточної грошово-кредитної політики, а Нова Зеландія законодавчо фіксує необхідність подолання інфляції задля стабілізації цін як окремого напрямку діяльності свого центрального банку.
Табл. 2.1 - Індекси споживчих цін у окремих країнах Європи (до попереднього року, %).
Країна | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2007 р. |
Україна | 100,8 | 105,2 | 109,0 | 113,5 | 109,1 | 112,8 |
Австрія | 101,8 | 101,4 | 102,0 | 102,3 | 101,4 | 102,2 |
Бельгія | 101,6 | 101,6 | 102,1 | 102,8 | 101,8 | 101,8 |
Великобританія | 101,6 | 102,9 | 103,0 | 102,8 | 103,2 | 102,3 |
Греція | 103,6 | 103,5 | 102,9 | 103,6 | 103,2 | 103,0 |
Данія | 102,4 | 102,1 | 101,2 | 101,8 | 101,9 | 101,7 |
Естонія | 103,6 | 101,3 | 103,0 | 104,1 | 104,4 | 106,7 |
Іспанія | 103,1 | 103,0 | 103,0 | 103,4 | 103,5 | 102,8 |
Італія | 102,5 | 102,7 | 102,2 | 102,0 | 102,1 | 102,0 |
Німеччина | 101,4 | 101,0 | 101,7 | 102,0 | 101,7 | 102,3 |
Польща | 101,9 | 100,8 | 103,6 | 102,1 | 101,1 | 102,6 |
Португалія | 103,5 | 103,3 | 102,4 | 102,3 | 102,7 | 102,4 |
Франція | 101,9 | 102,1 | 102,1 | 101,7 | 101,7 | 101,6 |
Швеція | 102,2 | 101,9 | 100,4 | 100,4 | 101,4 | 101,7 |
Як свідчать дані табл. 2.1, починаючи з 2004 року рівень інфляції в Україні є найвищим серед усіх європейських країн, а отже, про стабільність цін в нашій державі говорити поки що не доводиться.
Асортимент продуктів харчування, що пропонується останнім часом споживачам роздрібними, оптовими та посередницькими структурами, вітчизняними та імпортними виробниками, вражає різноманітністю, з якою вони виготовлені, та діапазоном цін. Аналіз даних статистичних спостережень свідчить про певні зміни, які відбуваються в структурі витрат населення на продукти харчування у роздрібній мережі юридичних осіб. Так, витрати населення на придбання продуктів харчування в торговій мережі юридичних осіб за 9 місяців 2008 року, в порівнянні з відповідним періодом минулого року, ціни на 6% зросли. Питома вага їх в загальному обсязі реалізованих товарів зменшилась за цей час з 23,9% до 22,2%, а в складі продовольчої групи навпаки - збільшилась з 70,9% до 72,0%.
Значно зріс купівельний попит населення: на картоплю - в 1,8 раз, цукор - в 1,7 раз, консерви м'ясні - в 1,5 рази, яйця, консерви овочеві, консерви рибні, сир і бринзу, масло тваринне, цукрові кондитерські вироби, макаронні вироби (26,3% - 3,0%). Скоротився продаж морозива, маргарину, борошна, круп і бобових, консервів фруктово-ягідних, хліба і хлібобулочних виробів, плодів, ягід, винограду, горіхів, молока та молочної продукції (34% - 0,5%). Найбільшу частку в товарообороті продовольчої групи складають: цукрові кондитерські вироби -10%, м'ясо солоне копчене та ковбасні вироби - 8,2%, м'ясо та птиця свіжі та заморожені - 7,4%. В загальному обсязі роздрібного продажу продовольчих товарів переважає продукція вітчизняних виробників. За 9 місяців через торгову мережу підприємств реалізовано 67,8% продуктів харчування виробництва України. Продовольча продукція українських товаровиробників на 94-98% забезпечує продаж переважної більшості продуктів харчування. Всі підприємства роздрібної торгівлі, що реалізують хлібобулочні вироби, м'ясо та птицю, масло тваринне, яйця та яйцепродукти, борошно, крупи, бобові, сіль на 99-100% забезпечені вітчизняною продукцією.