Особливість ринку досконалої конкуренції полягає в тому, що на ньому суперничають безліч дрібних фірм, а то й окремих виробників, зайнятих виробництвом однакової продукції і послуг. При цій конкуренції кожна фірма може вільно ввійти в цей ринок, вступити в конкуренцію з іншими, а також вільно вийти з нього. До того ж ніхто з них окремо не може вплинути на зміну ціни, оскільки частка кожного в загальному обсязі товарів дуже незначна.

Чи існує сьогодні даний вид конкуренції на якому-небудь виді транспорту? В економічній літературі з'явилося висловлення про те, що ринок транспортної продукції може бути або ринком "чистої монополії", або олигополистическим. Чи не так це насправді? У будь-якій країні з ринковою економікою на транспортному ринку є тисячі окремих суб'єктів ринку або дрібних фірм, що пропонують свої транспортні послуги. Є сотні і тисячі приватних власників автомобілів, що займаються перевізництвом. Серед них є й об'єднані в дрібні організації, що займаються перевезенням людей і вантажів. І жоден з них окремо не може вплинути на зміну ринкових цін через ту невелику частку, що приходиться на його перевезення. Як бачимо, ринок досконалої конкуренції існує на транспорті і деяких його видах. Інше питання, що такий ринок не є пануючим на транспорті, а на ж/д, як і на трубопровідному він узагалі відсутній .

На транспортному ринку існує і ринок монополістичної конкуренції, що не слід плутати з чистою монополією. Ринок монополістичної конкуренції з'єднує в собі риси досконалої конкуренції і монополії. Подібність монополістичної конкуренції з досконалою складається в наявності значної кількості продавців, послуг і майже відсутності контролю над цінами. Але разом з цим мається значна спеціалізації в наданні тих самих послуг, у тому числі і послуг по перевезенню.

Вітчизняна практика господарських взаємин на автомобільному транспорті й у галузях, що обслуговуються ним, будувалася на системі централізованого планування. Автотранспортні підприємства (АТП) одержували з директивних органів перелік обов'язкової клієнтури і номенклатури перевезених вантажів, а клієнтура - перелік АТП, послугами яких вона могла користуватися.

Тверде централізоване планування приводило до відсутності конкуренції. У такій системі автотранспортні підприємства мали можливість, не витрачаючи ніяких зусиль, диктувати клієнтам свої умови. Більшість підприємств виконувало тільки перевізні операції, не цікавлячи потребами клієнтів в інших послугах.

У транспортному ланцюзі виробник-перевізник-споживач були, на нашу думку, недоліки :

низький рівень взаємодії між підприємствами транспорту і споживачами їхніх послуг;

значна роз'єднаність інтересів сторін ;

низький рівень інформаційного зв'язку між учасниками перевізного процесу;

значні простої вантажних одиниць (контейнерів) у вузлових пунктах у чеканні обслуговування підприємствами транспорту;

неможливість інформування споживача про місце перебування, відправлення і часу прибуття до місця призначення;

недосконала система документообігу і т.п.

В міру ослаблення планової економіки виникла необхідність переходу економіки країни до ринкових відносин. А функціонування економіки України в ринкових умовах висуває перед автомобільним транспортом ряд проблем по адаптації до ринкової економіки. Характерними рисами функціонування автотранспорту в умовах ринкової економіки є такі об'єктивні обставини, як:

нові економічні умови роботи автомобільного транспорту і споживачів його послуг,

формування ринку послуг транспорту,

посилення конкуренції між підприємствами транспорту і різних видів транспорту.

Без врахування вимог ринку не може нормально розвиватися жодне підприємство. Кінцевою метою будь-якого підприємства транспорту, що функціонує в умовах ринку, є одержання прибутку на основі виробництва послуги, необхідного споживачеві.

Автотранспортна галузь є однієї з найбільш доступних з погляду приватизації власності. Купити один або кілька автомобілів у приватне або колективне користування, не настільки складно і дорого, ніж велике виробниче підприємство.

Для країн з розвинутою ринковою економікою характерна спеціалізація діяльності підприємств транспорту, що дозволяє кожному окремому учасникові процесу доставки домагатися високого рівня якості обслуговування при менших витратах. Спеціалізація виявляється насамперед у різному статусі підприємств, тобто в запропонованому їм на підставі отриманого дозволу (ліцензії) виду діяльності. Підприємства транспорту поділяються на наступні групи: транспортні, експедиційні, інформаційно-посередницькі, лізингові, по ремонту рухливого складу й устаткування і т.п.

Крім спеціалізації по виду діяльності, існує також спеціалізація територіальна, тобто право на обслуговування визначеного регіону, спеціалізація по виду перевезених вантажів, по характеру маршрутів і т.п. Експедиційні підприємства поряд з обслуговуванням споживачів надають послуги транспортним підприємствам, пропонуючи і виконуючи оптимальні варіанти доставки вантажу.

Однією з головних умов успішної діяльності підприємств транспорту в умовах ринку є знання і володіння основними ринковими поняттями і положеннями.

До 90-х років поняття послуга транспорту не використовувалося в практиці планування й організації роботи автомобільного транспорту. Виключенням була така сфера діяльності, як транспортно-експедиційне обслуговування, де це поняття є загальноприйнятим.

Такий підхід був обумовлений традиційним поглядом на автомобільний транспорт нарівні з виробничими галузями. Як продукцію автомобільного транспорту при цьому розглядалося тільки перевезення, вимірювана такими валовими показниками, як обсяги перевезень, вантажообіг і т.п. Ці показники традиційно використовувалися як показники оцінки якості діяльності підприємств автомобільного транспорту. В умовах ринку необхідний новий підхід до даного питання, тому виникає необхідність у розгляді такого ринкового поняття, як послуга.

До послуг відносяться усі види праці, безпосередньо не зайняті зі зміною і перетворенням форм матерії і сил природи і виробляючі особливу споживчу вартість, що виражається в суспільно корисній діяльності самої праці в різних галузях суспільного господарства (наука, освіта, охорона здоров'я і т.д.).

Визначення Райзберга Б.А.: " Послуга - вид діяльності, робіт, у процесі виконання яких не створюється новий, що раніше не існував матеріально-речовинний продукт, але змінюється якість уже наявного, створеного продукту. Це блага, надані не у виді речей, а у формі діяльності."

Таким чином, саме надання послуг створює бажаний результат.

Послуги транспорту відносяться до послуг, що завершують і (або ) передують процесу матеріального виробництва . Послуги транспорту визначаються як підвид діяльності транспорту, спрямований на задоволення потреб споживачів і характеризующийся наявністю необхідного технологічного, фінансового, інформаційного, правового і ресурсного забезпечення. Під послугою, отже, мається на увазі не тільки власне перевезення вантажу, але і будь-яка операція, що не входить до складу перевізного процесу, але зв'язана з його підготовкою і здійсненням.

До послуг автомобільного транспорту відносяться :

перевезення вантажів, пошти;

послуги вантажно-розвантажувальні (навантаження, вивантаження, перевантаження, складські операції);

послуги по збереженню вантажів;

послуги по підготовці до перевезення перевізних засобів;

надання перевізних засобів на умовах оренди, прокату;

послуги транспортно-експедиційні і додаткові, виконувані під час перевезення вантажів, багажу й ін. по обслуговуванню підприємств, організацій, населення;

перегін нових і відремонтованих перевізних засобів і т.п.

Перевезення вантажу є основним видом послуг транспорту. Перевезення вантажу, як правило, супроводжується наданням одного або декількох видів інших послуг (навантаженням, розвантаженням, експедируванням і т.п.).

Аналіз вітчизняного і закордонного досвіду дозволяє дати наступну класифікацію послуг транспорту: по ознаці взаємозв'язку з основною діяльністю підприємств транспорту - на перевізні (тобто з одним елементом перевезення) і не перевізні; по виду споживача, якому надається послуга, - на зовнішні (наданим нетранспортним підприємствам і організаціям) і внутрішні (тобто надані іншим підприємствам і організаціям автомобільного транспорту або інших транспортних галузей). Прикладом внутрішньої послуги є надання транспортним підприємством рухливого складу експедиторському підприємству для виконання перевезення; по характері діяльності, зв'язаної з наданням даної послуги, - на технологічний, комерційний і інформаційні і т.п. Попит на послуги транспорту визначаються, зокрема, розвитком у регіоні інших видів транспорту, ступеня їхньої інтеграції, рівнем тарифів різних видів транспорту, якості послуг, наданих споживачам підприємствами різних видів транспорту.

Спостерігаються два напрямки в організації послуг транспорту:

пристосування асортименту пропонованих послуг до специфічних вимог споживачів;

активне формування потреби і попиту з метою найбільш прибуткової реалізації наявних послуг (пропозиція уніфікованих послуг).

Питома вага послуг транспорту в міру розвитку економіки, як правило, зростає або стабілізується. Подібна ситуація простежується практично у всіх країнах.

Рішення проблеми ефективності розподілу товарів і підвищення рівня якості обслуговування споживачів послуг транспорту в ринкових умовах тісно зв'язується з проблемою якості послуг. Тільки високий рівень якості обслуговування може забезпечити надійний ринок збуту для послуг підприємств транспорту. Високий рівень якості й ефективності обслуговування повинні підкріплюватися відповідним рівнем матеріально-технічного забезпечення, включаючи розвиту систему складських і контейнерних терміналів, сучасну вантажно-розвантажувальну техніку, комп'ютерні засоби інформатики і керування .

Дослідження й аналіз проблеми якості транспортно-експедиційного обслуговування споживачів послуг транспорту показав, що в основі існуючих концепцій обслуговування лежить судження, що високий рівень якості обслуговування споживачів послуг транспорту досягається за умови забезпечення комплексного обслуговування, тобто чим більше послуг буде надано споживачам, тим вище буде рівень якості обслуговування. Разом з тим в умовах ринку обслуговування з різноманітним асортиментом пропонованих послуг, чим це необхідно споживачеві, буде обходитися останньому дорожче.

Відповідно до стандарту ІSO 8402-86 якість послуг визначається як сукупність властивостей і характеристик послуги, їй здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби.

Таким чином, вимоги споживачів до доставки товарів, безпосередньо випливають з їхніх потреб. Дані потреби досить чітко обмовляються в контрактах, що укладаються. В інших випадках передбачувані потреби повинні бути встановлені і визначені за допомогою маркетингових досліджень. Потреби згодом міняються, що обумовлює необхідність періодичного проведення маркетингових досліджень.

Потреба в послугах транспорту повинна бути задоволена швидко, а іноді і негайно. У багатьох випадках, як було відзначено вище, не задоволена у відповідний час потреба стає непотрібною для споживача, тобто попит має змінний характер.

Список літератури:

1. Баликоев В. З., Общая экономическая теория: Учебное пособие / М.: «Изд-во ПРИОР»; Новосибирск: «Изд-во ЮКЭА», 1999

2. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. — М.: Юристъ, 1997г.

3. Быстраков Ю.И., Колосов А.В."Экономика и экология" М: ВО "Агропромиздат" 1992 г.

4. Гальперин В. М. Макроэкономика. С.-Петербург, 1994 г.

5. Дзарсов С.С., Политическая экономия / М.: Политиздат, 1988

6. Зубко Н. М., Экономическая теория / Мн.: «НТЦ АПИ», 1998

7. Козырев В. М., Основы современной экономики: Учебник / М.: Финансы и статистика, 1998

8. Кэмпбелл Р.Макконнелл, Стэнли Л. Брю. Экономикс. Пер. с англ. 11-го изд. – К., Хагар-Демос, 1993 г.

9. Маршалл А., Принципы экономической науки / М.: Прогресс, 1993

10. Николаева И. П. Экономическая теория. М.: Финстатинформ, 1997 г.

11. Носова С.С., Экономическая теория: Учебник для вузов / М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1999

12. Самуэльсон П. Экономика. В 2-х т. Т. 2. — М.: Машиностроение, 1997г.

13. Фишер С., Дорнбун Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. со 2-го изд. — М.: Дело, 1998г.

14. Экономика: Учебник./Под ред. доц. А. С. Булатова. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательство БЕК, 1997г.

15. Экономическая теория: Учебник для вузов / А. Н. Романов, И. П. Николаева, В. В. Клочков / М.: Финстатпром, 1999

16. Экономика: Учебник / Под ред. доц. А. С. Булатова. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательство БЕК, 1997. — 816 с.