176338 (583109), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У зв’язку з труднощами виміру процесу економічного розвитку у макроекономіці частіше за все аналізують економічне зростання, тобто змінення обсягу послуг й товарів що виробляються у країні. Хоча це лише один з критеріїв економічного розвитку. Економічне зростання може вимірюватися у фізичному та вартісному виразі.

Економічне зростання визначається рядом факторів виробництва: трудом, землею, капіталом, підприємницькою спроможністю. Вони, в свою чергу, складаються із ще дрібніших факторів (елементів), що дозволяє перегрупувати їх на зовнішньо- та внутрішньоеконмічні фактори, або на екстенсивні та інтенсивні фактори зростання.

Провідним елементом економічного зростання у наш час є науково-технічний прогрес. Із розвитком й освоєнням досягнень НТП інтенсивні фактори стають переважними.

Сучасні теорії економічного зростання розвиваються у рамках неокласичного, кейнсіанського, неокейнсіанського та посткейнсіанського напрямків, що знаходить відображення у державній стратегії економічного розвитку суспільства, методах й формах державного регулювання економічного зростання.

2. Транспортні послуги та їх економічний зміст.

В загальному значенні поняття функціонування і розвитку суспільства транспорт виявляється в якості:

а) територіального фактора - швидкість, надійність повідомлень дозволяють формуватися на місцевості конкретним соціально-економічним громадам;

б) тимчасового кордону пересування: структура бюджету часу (добового, тижневого, річного) на транспорті фіксує конкретні просторово тимчасові кордони міст, агломерацій, регіональних систем;

в) потенціалу соціально-інформаційної розмаїтості: з'єднання транспортом окремих елементів у територіальних кордонах, що розширюються, створює ефект експонентного росту соціально-інформаційної розмаїтості.

Найбільше істотно, що транспорт, з'єднуючи галузеву і територіальну структури, забезпечує системну єдність народного господарства і суспільства в цілому.

Нарешті, екологічний вплив транспорту (викиди, шум, вібрація й ін.) став відчуватися в розвитих країнах особливо інтенсивно з 50-х років.

При вивченні структурних зрушень на самому транспорті у видовому аспекті найбільш відчутна соціально-просторова роль його автомобільної складової; саме автомобільний транспорт найбільш наближений до повсякденних потреб і дій людей.

Справа в тім, що транспорт, орієнтований головним чином на далекі магістральні зв'язки і перевезення, забезпечує в основному ресурсно-виробничу сферу функціонування суспільства. Автомобільний транспорт, як і інші його види, як би втягує в цей процес явну продуктивну силу - людину. Під впливом автотранспорту міняються форми розселення, щоденні пересування населення. Автотранспорт усі в більшому ступені стає соціально-технічним засобом самоорганізації населення і господарства.

В умовах переходу до ринкових відносин важливо зрозуміти, які процеси структуроутворюючого характеру відбуваються в цілому на транспорті, який взаємозв'язок автотранспортної складової з народним господарством.

Динаміка зведених показників, що характеризують роботу транспорту, відрізняється помітним спадом, що наростає по роках. Якщо в 1990-1991 р. спад перевезень, викликаний скороченням виробництва, приблизно відповідав його рівневі, то в 1992-1994 р. темпи цього спаду прискорилася. Позначилися зміни пропорцій перевезень вантажів транспортом загального і не загального користування на користь останнього, а також криза платежів і розриви традиційних господарських зв'язків.

Автомобільний транспорт загального користування збільшив пасажирські перевезення на 2,0%, а вантажні перевезення автотранспортом усіх галузей економіки, по оцінці, скоротилися на 4,0%, на внутрішньому водному транспорті перевезення пасажирів зросли на 32%, вантажів - на 0,6%. На морському транспорті пасажирські перевезення знизилися на 28%, вантажні - на 8,5%. Перевезення пасажирів повітряним транспортом на регулярній основі знизилися в порівнянні з 1996 р. на 4,0%. У дорожньому комплексі обсяг робіт продовжував рости й у 1997 р. збільшився на 2%. Вантажообіг на залізничному транспорті зменшився на 2,7%. Питома вага залізниць у загальному обсязі перевезень вантажів (без трубопровідного транспорту) у 1997 р. досягла 49,6% за рахунок зниження питомої ваги автомобільного транспорту до 42%. Частка внутрішнього водного транспорту склала 5,7%, морського - 2,8% і повітряного - 0,03%. У пасажирообороті частка залізничного транспорту досягла 42%.

Однієї з найважливіших складових інфраструктури країни є транспортна система. Транспорт являє собою не просто одну з галузей господарства країни і нашого регіону, але й одну з найбільш істотних умов успішного функціонування всієї економіки, що робить активний вплив на формування територіальних пропорцій розвитку виробництва країни і регіонів.

Транспорт є комплексною галуззю інфраструктури, у неї входять такі види транспорту як (залізничний, річковий, морський, автомобільний, повітряний, трубопровідний і ін. ).

Види транспорту підрозділяються на водний (морський річковий ), наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний) і повітряний. Усі види транспорту, крім трубопровідного, використовуються для перевезення вантажів і пасажирів. Ці види транспорту відносяться до традиційних. Нетрадиційні види транспорту містять у собі пульпопроводи (навалочний вантаж подрібнюється і разом з водою перекачується по трубах), пневмотранспорт, транспорт на магнітній подушці.

У кожного виду транспорту є своя специфіка у відношенні його використання для перевезень вантажів.

Морський транспорт.

Переваги:

• Низькі вантажні тарифи;

• Висока продуктивність (за рахунок великої вантажопідйомності судів)

• Безперервність роботи ( 24 години на добу);

• Незначна залежність від погодних умов;

• Мобільність від попиту (морські судна можна направити в будь-яку точку світу );

• Практично необмежена пропускна здатність морських шляхів сполучення.

Недоліки :

• Відносно низька швидкість (для вантажних судів 18-20 вузлів );

• Порівняно невелика частота руху (можуть перевозити тільки велику кількість вантажу і тільки відразу);

• Необхідність ретельного упакування вантажів.

Ж/д транспорт

Переваги:

• Швидка доставка на великі відстані;

• Незалежність від кліматичних умов;

• Велика вантажопідйомність (3-4 тис.т - один склад );

• Порівняно низькі тарифи;

• При наявності під'їзних колій у вантажоодержувача виникають додаткові зручності (можливо організувати доставку "від дверей до дверей");

• Здатність перевозити саму широку гаму різних вантажів.

Недоліки :

• Наявність перевалки вантажів (пересортовування вагонів);

• Необхідність міцного упакування;

• Сприятливі умови для розкрадання;

• Залежність від географічного розташування ж/д шляхів;

• Необхідність переформування складів у дорозі .

Автомобільний транспорт

Переваги:

• Маневреність - можливість концентрації транспорту там, де потрібно;

• Терміновість і регулярність доставки;

• Можливість організації сучасних видів доставки (від дверей до дверей);

• Велика схоронність вантажів;

• Велика економічність під час перевезення на невеликі відстані;

• Ритмічність відправлень.

Недоліки :

• Залежність від дорожньої мережі ;

• Мала вантажопідйомність;

• Відносно високі тарифи.

Повітряний транспорт.

Переваги.

• Висока швидкість доставки;

• Випрямлення шляху;

• Висока схоронність вантажу ;

• Найвищий рівень сервісу;

• Більш просте упакування;

• Більш низькі страхові витрати (через мінімальний час перевезення).

Недоліки .

• Високі вантажні тарифи;

• Залежність від погодних умов;

• Обмеження по розмірі і вазі;

• Залежність від наземних служб;

• Віддаленість аеропортів від підприємств.

Трубопровідний транспорт.

Переваги.

• Незалежність від погоди;

• Безперервність подачі вантажу, що транспортується;

• Низька собівартість;

• Високий рівень автоматизації операцій.

Недоліки .

• Однобічне транспортування;

• Неможливість транспортування іншого роду вантажів;

• Висока собівартість спорудження .

Річковий транспорт

Переваги.

• Висока провізна спроможність по ріках;

• Низька собівартість перевезень, особливо масових вантажів і вантажів, що не вимагають термінової доставки;

• Можливість перевозити значні партії вантажів;

• Можливість використання в районах, де не розвита автодорожня і ж/д-а мережа.

Недоліки .

• Необхідність у будівництві гідротехнічних споруджень;

• Сезонність роботи на більшості рік світу;

• Необхідність вважатися з природним географічним розташуванням водних шляхів і частою розбіжністю їх з напрямком вантажопотоків.

У першу чергу переважний розвиток одержує автомобільний транспорт, тому що саме він є сполучним елементом між всіма іншими видами транспортами і споживачами транспортних послуг. Крім цього, будівництво транспортних артерій інших видів транспорту неможливо без участі автомобільного. Саме він здійснює завезення будівельних матеріалів для створення матеріально - технічної бази залізничного, водного, трубопровідного або повітряного транспорту. Але автомобільний транспорт складається як мінімум із двох технічних елементів: дороги й автомобіля, розвиток яких знаходиться в постійній діалектичній єдності і взаємозумовленості. При цьому, первинним є автомобільна дорога .

Саме вона "диктує" умови на вибір типу рухливого складу по прохідності і вантажопід’ємності і багато в чому визначає техніко - економічні параметри експлуатації рухливого складу, а отже, і економічні показники роботи автопідприємств.

Автомобільні дороги - найважливіша ланка транспортної інфраструктури, без якого в умовах ринку не може ефективно функціонувати жодна галузь економіки.

Автомобільні дороги створюють умови для задоволення автомобільним транспортом безупинно зростаючих потреб всієї економіки в перевезеннях. Інтенсивність руху на дорогах безупинно і неконтрольоване зростає, що викликає необхідність будувати дороги в розрахунку на досить віддалену перспективу.

Дорожнє господарство також включається в транспортний комплекс.

Існують дві основні особливості економічних відносин у дорожній галузі. Перша особливість полягає в особливому характері продукції галузі й у її подвійності: з одного боку, дорожнє господарство - це автомобільні дороги, а з іншого, - це виробнича діяльність трудових колективів, зв'язана з необхідністю збереження і розвитку мережі автомобільних доріг. При цьому автомобільні дороги формально є власністю відповідних виробничих дорожніх організацій, тобто перебувають на балансі дорожніх організацій, що здійснюють їхнє обслуговування. Ця обставина дозволяє вважати кінцевим результатом діяльності дорожніх організацій створення визначеного потенціалу дорожньої забезпеченості регіону, свого роду потенціалу послуг, що може реалізовуватися за допомогою роботи автомобільного транспорту. Цей потенціал - сукупність матеріально-технічних умов, що забезпечують ефективне функціонування автомобільного транспорту і всієї єдиної транспортної системи, задоволення соціальних потреб суспільства .

Друга особливість полягає в тім, що автомобільні дороги використовуються транспортними, промисловими, будівельними, сільськогосподарськими й іншими організаціями, а також населенням безкоштовно. Їхній знос не включається в собівартість перевезень, а відшкодовується шляхом безпосереднього фінансування витрат на виконання ремонтних робіт на автодорогах по встановленим податковим ставкам через дорожні фонди.

Створення раціональної структури транспортного виробництва вимагає глибокого аналізу і детального вивчення механізму дії факторів, що впливають на формування структури.

Аналіз загальної галузевої структури виробляється на основі розрахунку питомої ваги продукції кожної галузі у відсотках до валової продукції транспорту. У ряді випадків користуються і такими показниками, як чисельність робітників і вартість виробничих фондів по галузях.

Характеризуючи конкурентну ситуацію на транспортному ринку, варто сказати, що в умовах ринкової економіки конкуренція здобуває якісно нові риси, оскільки тепер усі види транспорту розвиваються за рахунок власних джерел фінансування.

Конкуренція, що існувала між різними видами транспорту при адміністративно-командній системі, не могла привести до руйнування якого-небудь виду транспорту, оскільки усі вони фінансувалися з бюджету держави, а тарифи встановлювалися зверху. У підсумку конкуренція носила символічний характер. Тепер зовсім інша справа . Конкуренція ставить перед підприємствами такі питання: вижити або загинути, мати високі доходи або тягнути злидарське існування.

Конкуренція між різними видами транспорту є внутрішньогалузевою, незважаючи на те, що кожний вид транспорту формально існує як самостійна галузь, що має своє відомство. Однак такий адміністративний розподіл не змінює сутності внутрішньогалузевої конкуренції, оскільки весь транспорт зайнятий одним видом діяльності.

Внутрішньогалузева конкуренція на транспорті - це конкуренція за клієнтуру, високий прибуток, нові більш ефективні технології, висока якість перевезень, надійність і швидкість переміщення вантажів і пасажирів. Відповідно до результатів конкуренції перерозподіляються ресурси між різними видами транспорту, а це значить, що між ними є елементи міжгалузевої конкуренції.

Між різними видами транспорту відбувається цінова і нецінова конкуренція. Цінова конкуренція йде навколо рівня тарифів, а нецінова зв'язана зі швидкістю, надійністю, комфортністю переміщення.

Конкурентний ринок товарів і послуг, як уже відзначалося теоретиками економічної думки поділяється на чотири види: ринок досконалої конкуренції, монополістичний ринок, олігополістичний і ринок чистої монополії. Дана класифікація відбиває ступінь досконалості конкурентності ринків. Перший вид ринку визначається як ринок досконалої конкуренції, а три інші види відносяться до ринку недосконалої конкуренції.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)