163232 (Якісні методи оцінки фінансових ризиків)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра ФІНАНСІВ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ»

на тему: Якісні методи оцінки фінансових ризиків

ВИКОНАВ:

студент гр. ЗФК

ПЕРЕВІРИВ:

ст. викладач Шишкіна О. В.

Чернігів, ЧДТУ, 2009

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

1.1 Якісні методи оцінки фінансових ризиків – суть - приклади застосування

і механізму оцінки

1.2 Особливості, механізми та сценарії управління бюджетними ризиками в іноземній та національній практиці

2. Практична частина

ВисновкиПерелік посилань

Додатки

Вступ

Фінансова діяльність підприємства пов’язана з багатьма ризикам, степінь впливу яких на результати його діяльності значно підвищується з переходом до ринкової економіки. Ризики, що супроводжують цю діяльність, виділяють в окрему групу фінансових ризиків, що відіграють найбільш значиму роль в загальному “портфелі ризиків” підприємства. Збільшення степеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов’язано з швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових фінансових технологій і інструментів. Ризик-це ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів у порівнянні з прогнозованим варіантом. Ризик – категорія імовірнісна і його вимірюють як ймовірність певного рівня втрат. Ризик-рівень непевності настання будь-якого фінансового випадку.

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов’язаних з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням. Політика управління фінансовими ризиками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи заходів по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків пов’язаних із здійсненням різноманітних аспектів фінансової діяльності.

В даній контрольній роботі теоретично та практично розглянемо питання з управління фінансовими ризиками.

2. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Якісні методи оцінки фінансових ризиків – суть - приклади застосування і механізму оцінки

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою систему принципів і методів розробки й реалізації ризикових фінансових рішень, що забезпечують всебічну оцінку різних видів фінансових ризиків і нейтралізацію їх можливих негативних фінансових наслідків. В умовах формування ринкових відносин проблема ефективного управління фінансовими ризиками підприємства здобуває все більшу актуальність. Це управління відіграє активну роль у загальній системі фінансового менеджменту, забезпечуючи надійне досягнення цілей фінансової діяльності підприємства. Особливу увагу приділяють розробці методів оцінки та управління фінансовими ризиками.

Як правило, ризик пов’язується з невпевненістю в можливому результаті.

Зростання ступеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов’язано зі швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових для нашої господарської практики фінансових технологій і інструментів та інших факторів.

На сучасному етапі до числа основних видів фінансових ризиків підприємства відносяться наступні: ризик зниження фінансової стійкості підприємства, ризик неплатоспроможності, інвестиційний, інфляційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний, податковий, структурний, криміногенний, та багато інших ризиків.

Для оцінки фінансових ризиків використовують сукупність методів якісного і кількісного аналізу. Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення.

Кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного розміру грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові та багато інших.

Аналіз ризику проводиться у такій послідовності :

1. визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику;

2. аналіз виявлених чинників;

3. встановлення допустимого ступеня ризику;

4. аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;

5. розробка заходів щодо зниження степеня ризику.

Узагальнену блок-схему процесу управління ризиком зображено на мал.1

Від якості оцінки ризику залежить ефективність управління цим ризиком.

Таким чином, якісний аналіз ризиків – швидкий і ефективний (з погляду вартості) метод встановлення пріоритетів для планування реакції на ризики, а також є основою для кількісного аналізу ризиків (якщо він виконується). Іншими словами якісна оцінка базується на використанні суб'єктивних критеріїв, які базуються на різноманітних припущеннях. Визначення рівня ризику в цьому разі носить описовий характер, наприклад: великий, середній, низький рівень ризику тощо.

1.2 Особливості, механізми та сценарії управління бюджетними ризиками в іноземній та національній практиці

Будь-яка фінансова діяльність пов’язана з ризиком, тому питання управління фінансовими ризиками набуває останніми роками дедалі більшої актуальності.

Під «ризиком» прийнято розуміти ймовірність (загрозу) втрати підприємцем частини своїх ресурсів, ймовірність недоодержання доходів, появи додаткових витрат у результаті проведення визначеної фінансової і виробничої стратегії. Сутність ризику складається в можливості відхилення отриманого результату від запланованого. Більш того, правомірно говорити про ризик упущеної можливої вигоди, тобто ризику непрямого (побічного) фінансового збитку (неотриманий прибуток) у результаті того, що який-небудь захід не було проведено чи була зупинена господарська діяльність. Якщо дивитися на проблему більш формально, то мова йде не тільки про ризик втрат, а й про ризик вигоди (одержання додаткового прибутку). Як відхилення від планованого результату він може мати й позитивну сторону. Отже, ризик як елемент господарського рішення може бути визначений у такий спосіб — це ситуативна характеристика діяльності будь-якого суб´єкта ринкових відносин, що відображає невизначеність її результату і можливі несприятливі (або сприятливі) наслідки у випадку неуспіху (або успіху).

В свою чергу можемо зазначити, що бюджетний ризик – це небезпека виникнення матеріально-фінансових втрат, збитків, ін. у процесі реалізації відносин за оперативними фінансовими планами.

Далі графічно зобразимо за допомогою яких механізмів ми зможемо впливати на ризик (рис. 1).

Рис. 1 Механізм впливу на ризик

Зниження ризику передбачає зменшення розмірів можливого збитку імовірності чи настання несприятливих подій.

Збереження ризику – найчастіше відмова від дій, спрямованих на компенсацію збитку, чи його компенсація з якихось спеціальних джерел.

Передача ризику – передача відповідальності за нього третім особам (часто за винагороду) при збереженні існуючого рівня ризику.

Далі розглянемо різні сценарії управління ризиками.

1. Уникнення ризику. Це означає відмову від реалізації заходу, зв’язаного з ризиком.. Разом з тим, як правило, уникнення ризику означає означає відмову від прибутку. Тому при необґрунтованій відмові від заходу, пов’язаного з ризиком, мають місце втрати від невикористаних можливостей.

2. Прийняття ризику – залишення всього ризику чи його частини на відповідальності підприємства. У цьому випадку приймаються рішення про покриття можливих утрат власними засобами.

3. Запобігання ризику означає просте відхилення від заходу, пов’язаного з ризиком. Однак запобігання ризику для особи, що приймає рішення, найчастіше означає відмову від прибутку.

4. Зниження ризику – це скорочення імовірності й обсягу втрат.

Для зниження ступеня ризику застосовуються різні прийоми. Найбільш розповсюдженими є:

• профілактика ризиків (уникнення ризиків; диверсифікація – процес розподілу капіталу між різними об’єктами вкладення, що безпосередньо не пов’язані між собою; лімітування – встановлення ліміту, тобто граничних сум затрат);

• самострахування, що заклечається в оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності;

• страхування;

• хеджування;

• придбання додаткової інформації про вибір і результати.

Зарубіжна практика свідчить про те, що керівництво успішних і динамічно зростаючих компаній достатньо широко застосовує управління ризиками як в окремих функціональних сферах бізнесу компанії (функціональний ризик-менеджмент), - виробництво, фінанси, кадри і т.п., - так і в рамках всієї компанії в цілому (стратегічний, комплексний, інтегральний ризик-менеджмент).

Результати опитування 460 європейських компаній, проведеного в 2006 році Федерацією європейських асоціацій з ризик-менеджменту (FERMA) показують, що в 80% з них є документи, що описують процес управління ризиками компанії, а в 39% - управління ризиками стало частиною системи управління компанією. Переважна більшість опитаних компаній (80%) розробила політику в області управління ризиками, а між працівниками більш, ніж половини із загальної кількості респондентів (54%) обмінюються інформацією один з одним щодо управління ризиками в компанії. Таким чином управління ризиками для європейських компаній є важливою ключовою компетенцією, яка дозволяє їм істотно зміцнити їх конкурентні позиції.

Українські компанії знаходяться тільки на самому початку шляху упровадження управління ризиками в практику своєї діяльності.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Аналіз фінансових ризиків будемо проводити на основі балансу підприємства ВАТ „Дружківський машинобудівний завод” та звіту про фінансові результати цього ж підприємства.

ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» - найбільший у СНД виробник гірничошахтного обладнання та спеціалізується на випуску обладнання для вугільних шахт, механізованих кріплень, штовхальників, рудничних електровозів і вагонеток.

Основними напрямами дiяльностi ВАТ "Дружкiвський машинобудiвний завод" в даний час є: виробництво механiзованих крiплень i агрегатiв для роботи в рiзних гiрничогеологiчних умовах з потужнiстю пласта вiд 0,8 м до 2,5м для пологих, похилих i крутих пластiв, стругових установок, стругових комплексiв, скребкових конвеєрiв, зварки конструкцiй прохiдницьких комбайнiв, вагонеток шахтних, електровозiв, гировозiв, дизелевозiв, верхнякiв металевих, стоїк посадочних, устаткування механiзацiї поверхнi шахт i околоствольних дворiв, запасних частин гiрничо - шахтного устаткування i iншої продукцiї для задоволення потреб вугiльної промисловостi.

Пiдприємство здiйснює i iншi види дiяльностi: науково-технiчнi, конструкторськi розробки, виготовлення експериментальних зразкiв i замовлень; ремонт, вiдновлення i сервiсне обслуговування гiрничо-шахтного устаткування; iнженернi послуги, виконання робiт у сферi проектування i програмного забезпечення промислового i непромислового характеру для власних потреб i по стороннiх наказах розробка, виготовлення i реалiзацiя товарiв народного споживання; здiйснення учбової дiяльностi - пiдготовка квалiфiкованих працiвникiв, перепiдготовка i пiдвищення квалiфiкацiї.

Найбiльшу питому вагу в виробництвi механiзованих крiплень - 75% складають низьколегованi марки сталi металопрокату (09Г2С, 40Х, ЗОХГСА, 16ХГМФТР 10Г2ФБ, 13Г1СУ та iншi).

Механiзованi крiплення рамного типу М 87, М 88, МТ останнiм часом замiнюються 4-х стоєчним механiзованим крiпленням типу КД-80, КД 90Т i двохстоєчним КДД i ДМ (щитовi), якi за своїми технiко - економiчними показниками не поступаються закордоним аналогам (ресурс 3-6 рокiв, продуктивнiсть 1000 - 1500 тон вугiлля на добу).

Поряд з випуском нових, високовиробничих i конкурентноздатних механiзованих крiплень заводом виконується ремонт гiрничо-шахтного обладнання.

Обсяг виробництв в 2008 р. в дiючих цiнах складає (тис.грн.):

Вагонетки 20507,8 - 1541 шт.

Конвеєри 85038 - 18 шт.

Електровози 7228,8 - 21 шт.

Крепi 549457,3 - 19 шт.

У зв'язку з постiйним i ритмiчним попитом на гiрничо-шахтне обладнання або його запаснi частини i комплектуючi, в поставках обладнання пiдприємством вiдсутнiй вплив сезонних коливань попиту на основну номенклатуру заводу. На об'єми i термiни поставок роблять вплив дещо iншi макроекономiчнi чинники.

Основними споживачами механiзованих крiплень є пiдприємства вугiльної промисловостi Донецької, Луганської, Днiпропетровської, та Львiвської областей. Реалiзацiя механiзованих крiплень на експорт протягом перiоду перевiрки не вiдбувалась.