161632 (Основи організації фінансів підприємтсв)

Документ 161632 (Основи організації фінансів підприємтсв), который располагается в категории "контрольные работы" в предмете "финансовые науки" израздела "Студенческие работы". 161632 (Основи організації фінансів підприємтсв) - СтудИзба 2016-07-29 СтудИзба

Описание файла

Документ из архива "Основи організації фінансів підприємтсв", который расположен в категории "контрольные работы". Всё это находится в предмете "финансовые науки" из раздела "Студенческие работы", которые можно найти в файловом архиве Студент. Не смотря на прямую связь этого архива с Студент, его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "финансовые науки" в общих файлах.

Онлайн просмотр документа "161632"

Текст из документа "161632"

Основи організації фінансів підприємств

Фінанси, кредит, гроші виступають основними регулювальниками як економіки, так і суспільних відносин взагалі. Ці регулювальники і забезпечують постійний розвиток суспільства. Безпосередні умови для виникнення фінансових відносин створюють грошові відносини. Але поява грошей не означала появу фінансів - фінанси є певна частина грошових відносин. Наявність фінансів передбачає обов'язкове існування грошей. Виконуючи функцію засобу обігу, гроші за певний період стають капіталом, тобто тією вартістю, що забезпечує отримання додаткового приросту в ході реалізації продукту - додаткової вартості.

Грошові відносини перетворилися в фінанси, коли рух грошей придбав відому самостійність. Внаслідок виробництва товарів і їх реалізації формуються грошові прибутки, формуються фінансові ресурси підприємства у вигляді різноманітних фондів. З'являється самостійна сфера діяльності кожного підприємства, що виходить за рамки його виробничих функцій, але яка представляє собою частину виробничих відносин, суть якої полягає в певній системі організації грошових потоків. Ця частина і є фінанси.

Фінанси підприємства являють собою систему грошових відносин, що виражають формування і використання грошових фондів в процесі кругообігу ресурсів підприємства, формування його грошових прибутків та накопичень.

Фінанси підприємств забезпечують кругообіг основного та оборотного капіталу, взаємовідношення з державними органами, податковою системою, бюджетами, банками і іншими кредитними установами, страховими компаніями і так далі. У кожній державі будь-яка державна система включає фінансову систему. Вона складається з двох підсистем:

- загальнодержавні фінанси;

- фінанси господарюючих суб'єктів.

Кожне підприємство використовує наступні основи для організації фінансів:

  • відособлення майна підприємства, яким дана юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями. Це відособлення майна фіксується в Статуті підприємства, а потім в балансі;

  • ведення самостійного балансу;

  • використання власного імені при здійсненні операцій і прийнятті відповідальності по них;

  • отриманий прибуток підприємства є власністю підприємства, тому розподіл і використання його відбувається на правах власності.

Фінанси підприємств - це економічні, грошові відносини, що виникають у результаті руху грошей: на їхній основі на підприємствах функціонують різні грошові фонди.

Фінанси підприємств як частина фінансової системи охоплюють процеси створення, розподілу і використання валового внутрішнього продукту у вартісному вираженні. Вони функціонують у сфері матеріального виробництва, де, в основному, створюються сукупний суспільний продукт і національний доход.

У ході фінансово - господарської діяльності комерційних організацій і підприємств виникають визначені фінансові відносини, зв'язані з організацією виробництва, реалізацією продукції, формуванням фінансових ресурсів, розподілом і використанням доходів.

Фінансові відносини підприємств складаються з чотирьох груп. Це відносини:

  • з іншими підприємствами й організаціями;

  • усередині підприємства;

  • усередині об'єднань, підприємств, що включають відносини з вищею організацією; усередині фінансово-промислових груп, а також холдингу;

  • з фінансово-кредитною системою - бюджетами і позабюджетними фондами, банками, страхуванням, біржами, різними фондами.

Фінансові відносини з іншими підприємствами й організаціями містять у собі відносини з постачальниками, покупцями, будівельно-монтажними і транспортними організаціями, поштою і телеграфом зовнішньоторговельними й іншими організаціями, митницею, підприємствами, організаціями і фірмами іноземних держав.

Найбільша по обсягу грошових платежів група - це відносини підприємств один з одним, зв'язані з реалізацією готової продукції і придбанням матеріальних цінностей для господарської діяльності. Роль цієї групи фінансових відносин первинна, тому що саме в сфері матеріального виробництва створюється національний дохід, підприємства одержують виторг від реалізації продукції і прибуток. Організація цих відносин оказує самий безпосередній вплив на кінцеві результати виробничої діяльності.

Фінансові відносини усередині підприємства включають відносини між філіями, цехами, відділами, бригадами і т.д., а також відносини з робітниками та службовцями. Відносини між підрозділами підприємства зв'язані з оплатою робіт і послуг, розподілом прибутку, оборотних коштів і ін. Роль їх складається у встановленні визначених стимулів і матеріальної відповідальності за якісне виконання прийнятих зобов'язань.

Відносини з робітниками та службовцями - це виплати заробітної плати, премій, посібників, дивідендів по акціях, матеріальній допомозі, а також стягнення грошей за заподіяний збиток, утримання податків. При цьому дуже важливо, щоб працівники підрозділів підприємств одержували саме те, що вони заробляють.

Фінансові відносини підприємства з вищими організаціями включають відносини з приводу утворення і використання централізованих грошових фондів, що в умовах ринкових відносин є об'єктивною необхідністю. Особливо це стосується фінансування інвестицій, поповнення оборотних коштів, фінансування імпортних операцій, наукових досліджень, у тому числі і маркетингових. Внутрішньогалузевий перерозподіл коштів , як правило, на поворотній основі відіграє важливу роль і сприяє оптимізації засобів підприємств.

В умовах приватизації власності, коли в руках держави залишається значна частина акцій приватизованих підприємств, велику роль відіграє наступний світовий досвід: у багатьох країнах основна частка (до 90 %) засобів від приватизації надходить у спеціальні фонди підтримки приватизованих підприємств.

Фінансово-промислові групи створюються, як правило, з метою об'єднання фінансових зусиль у напрямку розвитку і підтримки виробництва, одержання максимального фінансового результату. Тут можуть бути і централізовані грошові фонди, і комерційний кредит один одному, і просто фінансова допомога. Те ж саме стосується і відносин між підприємствами в умовах холдингу.

Відносини з фінансово-кредитною системою різноманітні. Насамперед це відносини з бюджетами різних рівнів і позабюджетних фондів, зв'язані з перерахуванням податків і відрахувань. Податкова система України недосконала і не сприяє нормальній виробничій діяльності. Світовий досвід показує, що знизити високі темпи інфляції можна тільки через підтримку виробництва і розвиток інвестицій. На це повинно бути спрямована, в основному податкова, а також кредитна і митна політика. Зокрема , у багатьох країнах певна частина чи весь приріст виробництва податками не обкладається. Це вигідно і підприємствам, і державі, тому що податки від таких підприємств надходять у повному обсязі, а через рік вони різко збільшуються.

Відносини зі страховою ланкою фінансової системи складаються з їхніх перерахувань коштів на соціальне і медичне страхування, а також страхування майна підприємств.

Фінансові відносини підприємств із банками будуються як у частині організації безготівкових розрахунків, так і у відношенні одержання і погашення короткострокових і довгострокових кредитів. Організація безготівкових розрахунків безпосередньо впливає на фінансове положення підприємств. Кредит є джерелом формування оборотних коштів, розширення виробництва, його ритмічності, поліпшення якості продукції, сприяє усуненню тимчасових фінансових труднощів підприємств.

Банки в даний час оказують підприємствам ряд так званих нетрадиційних послуг: лізинг, факторинг, форфейтинг, траст. У той же час можуть бути самостійні компанії, що спеціалізуються на виконанні зазначених функцій, з якими в них виникають безпосередні відносини, минаючи банк. В даний час у відносинах підприємств із банками є ряд серйозних проблем. Практика безготівкових розрахунків примітивна: передоплата, бартер, готівка , великі неплатежі. Кредит дуже дорогий, тому його питома вага при формуванні оборотних коштів підприємств дуже низька (у середньому не більш 10 %). Довгостроковий кредит на фінансування інвестицій практично не застосовується. Нетрадиційні банківські послуги також не одержали серйозного розвитку.

Фінансові відносини підприємств із фондовим ринком припускають операції з цінними паперами. Фондовий ринок в Україні розвинений поки що недостатньо.

Найважливішою стороною фінансової діяльності підприємств є формування і використання різних грошових фондів. Через них здійснюється забезпечення господарської діяльності необхідними коштами, а також здійснення розширеного відтворення; фінансування науково-технічного прогресу; освоєння і впровадження нової техніки; економічне стимулювання; розрахунки з бюджетом, банками.

До таких фондів відносяться наступні :

  • При організації підприємство повинне мати статутний фонд, чи статутний капітал, за рахунок якого формуються основні фонди й оборотні кошти. Організація статутного капіталу, його ефективне використання, керування ним - одна з головних і найважливіших задач фінансової служби підприємства. Статутний капітал - основне джерело власних засобів підприємства. Сума статутного капіталу акціонерного товариства відбиває суму випущених ним акцій, а державного - величину статутного фонду. Статутний капітал змінюється підприємством, як правило, за результатами його роботи за рік після внесення змін в установчі документи. Збільшити (зменшити) статутний капітал можна за рахунок випуску в обіг додаткових акцій (чи вилучення зі звертання якоїсь їхньої кількості), а також шляхом збільшення (зменшення) номіналу старих акцій. Резервний капітал - це грошовий фонд підприємства, утворений за рахунок відрахувань від прибутку. Призначений для покриття збитків, а в акціонерних товариствах також для погашення облігацій суспільства і викупу його акцій.

  • Фонд нагромадження - це кошти, що відчисляються з чистого прибутку підприємства і направляються на розвиток виробництва. Природно, одного чистого прибутку не завжди вистачає для фінансування програми розвитку виробництва. У цьому випадку підприємство утворює інвестиційний фонд, що концентрує всі кошти, що направляються на розвиток виробництва, у тому числі чистий прибуток, і амортизаційний фонд, призначений для простого відтворення основних фондів, а також залучення і позикові джерела. В акціонерних товариствах існує поняття "акціонерний капітал", що означає суму активів суспільства за винятком його боргів. Таким чином, акціонерний капітал являє собою практично суму власних засобів акціонерного товариства, що містить у собі всі перераховані вище фонди (за винятком інвестиційного), а також деякі інші.

  • Фонд споживання створюється за рахунок відрахувань від чистого прибутку і направляється на виплату дивідендів (в акціонерних товариствах), одноразових заохочень, матеріальної допомоги, на оплату додаткових відпусток, харчування, проїзду на транспорті й інші мети.

Крім цього на підприємстві формуються:

  • валютний фонд (якщо підприємство одержує валютний виторг);

  • фонд для виплати заробітної плати (двічі чи один раз на місяць);

  • фонд для виплати акціонерам дивідендів за акціями ;

  • фонд для платежів у бюджет різних податків .

Також формується ряд інших фондів коштів : для погашення кредитів банків, освоєння нової техніки, науково-дослідних робіт, відрахувань до вищої організації.

Фінансові відносини підприємств будуються на визначених принципах, зв'язаних з основами господарської діяльності: господарська самостійність, самофінансування, матеріальна зацікавленість, матеріальна відповідальність, забезпечення фінансовими резервами.

  • Принцип господарської самостійності не може бути реалізований без самостійності в області фінансів. Його реалізація забезпечується тим, що господарюючі суб'єкти незалежно від форми власності самостійно визначають свої витрати, джерела фінансування, напрямки вкладень коштів з метою одержання прибутку. Розвиток ринкових відносин істотно розширило самостійність суб'єктів господарбвання, з'явилися нові можливості в інвестуванні коштів. Комерційні організації і підприємства з метою одержання додаткового прибутку можуть здійснювати фінансові інвестиції короткострокового і довгострокового характеру у формі придбання цінних паперів інших комерційних організацій, держави, участі у формуванні статутного капіталу іншого суб'єкта, що хазяює, збереження коштів на депозитних рахунках комерційних банків. Однак сказати про повну фінансову самостійність суб'єктів господарювання у процесі формування фінансових ресурсів і використання приналежних їм коштів не можна. Держава регламентує окремі сторони їхньої діяльності. Так, комерційні організації і підприємства усіх форм власності відповідно до законодавства сплачують необхідні податки відповідно до встановлених ставок, беруть участь у формуванні позабюджетних фондів. Нарахування амортизації також відбувається по нормах, установленим законодавчо.

  • Принцип самофінансування. Реалізація цього принципу - однієї з основних умов підприємницької діяльності забезпечує конкурентноздатність суб'єкта господарювання. Самофінансування означає повну окупність витрат на виробництво і реалізацію продукції, інвестування в розвитку виробництва за рахунок власних коштів і, при необхідності, банківських і комерційних кредитів. В даний час не всі підприємства й організації здатні цілком реалізувати цей принцип. Підприємства різних галузей, випускаючи продукцію, необхідну споживачу, по об'єктивних причинах не можуть забезпечити її достатню рентабельність. До них відносяться окремі підприємства міського пасажирського транспорту, житлово-комунального господарства, сільського господарства, оборонної промисловості, підприємства добуваючих галузей. Такі підприємства одержують додаткові асигнування з бюджету на різних умовах.

  • Принцип матеріальної зацікавленості - об'єктивна його необхідність диктується основною метою підприємницької діяльності - одержанням прибутку. Зацікавленість у результатах господарської діяльності в однаковій мірі притаманна колективам підприємств і організацій, окремим працівникам і державі в цілому. Реалізація цього принципу може бути забезпечена цілісною оплатою праці, оптимальною податковою політикою держави, дотриманням економічно обґрунтованих пропорцій у розподілі чистого прибутку на споживання і нагромадження.

  • Принцип матеріальної відповідальності - означає наявність визначеної системи відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності. Фінансові методи реалізації цього принципу різні для окремих суб'єктів господарювання, їхніх керівників і окремих працівників. У цілому для суб'єкта господарювання цей принцип реалізується через пені і неустойки, штрафи, стягнуті при порушенні договірних зобов'язань (терміни, якості продукції), несвоєчасності повернення короткострокових і довгострокових позичок та погашення векселів, порушенні податкового законодавства, а також у випадку неефективної діяльності шляхом застосування до даного суб'єкта господарювання процедури банкрутства. Для керівників комерційних організацій і підприємств принцип матеріальної відповідальності реалізується через систему штрафів у випадках порушення суб'єктомгосподарювання податкового законодавства.

До окремих працівників підприємств і організацій застосовується система штрафів, гасіння премій, звільнення з роботи у випадках порушення трудової дисципліни, допущеного браку.

  • Принцип забезпечення фінансових резервів - необхідність формування фінансових резервів і інших аналогічних фондів зв'язана з підприємницькою діяльністю, що завжди сполучена з ризиком. В умовах ринкових відносин наслідки ризику лягають безпосередньо на підприємця, що добровільно і самостійно на свій страх і ризик реалізує розроблену їм програму. В економічній боротьбі за покупця підприємства змушені продавати свою продукцію в кредит з ризиком неповернення грошей у термін. При наявності тимчасово вільних коштів суб'єкт господарювання вправі розміщати їх у вигляді депозитних чи внесків цінних паперів з ризиком одержання недостатнього відсотка доходу в порівнянні з темпами інфляції чи новими, більш дохідними, сферами додатка коштів. Нарешті можуть мати місце прямі економічні помилки в розробці виробничої програми.

Усі принципи організації фінансових відносин підприємств знаходяться в розвитку і для їхньої реалізації в кожній конкретній економічній ситуації застосовуються свої форми і методи, що відповідають рівню розвитку виробничих сил і виробничих відносин.

Свежие статьи
Популярно сейчас