160985 (Кредитні ризики)

1. Поняття та сутність фінансових ризиків на підприємстві

Ризик властивий будь-якій формі людської діяльності, це пов'язано з безліччю умов і чинників, що впливають на позитивний результат рішень, що ухвалюються людьми. Історичний досвід показує, що ризик недоотримання намічених результатів особливо виявляється при товарно-грошових відносинах, конкуренції учасників господарського обороту.

Походження терміну «ризик» є грецьке слово ridsikon, ridsa – скеля. З італійської мови risiko – небезпека, погроза; risicare – лавірувати поміж скель. У французькій мові risdoe – погроза, ризикувати.

У роботі А.П. Альгіна поняття ризику розглядається набагато ширше, тобто як діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності у ситуації з неминучим вибором, у процесі якого є можливість оцінити ймовірності досягнення передбачуваного результату, невдач та відхилень від поставленої мети.

На думку Є.С. Стоянової, «економічний ризик» – це ймовірність виникнення збитків або недоотримання прибутку в порівнянні з прогнозом.

Сутність ризику розкривають його основні елементи:

1) ймовірність відхилення від припустимої мети, заради якої здійснювалась обрана альтернатива;

2) ймовірність досягнення бажаного результату;

3) відсутність упевненості у досягненні поставленої мети;

4) ймовірність матеріальних, моральних та інших втрат, які пов'язані зі здійсненням обраної в умовах невизначеності альтернативи.

Наявність ризику пов'язана з невизначеністю. Невизначеність – досить широке поняття, яке відображає об'єктивну неможливість отримання абсолютного знання про внутрішні та зовнішні умови їх функціонування, неоднозначність параметрів. Невизначеність трактують також як фундаментальну характеристику недостатньої забезпеченості процесу прийняття економічних рішень знаннями стосовно певної проблемної ситуації. Невизначеність можна трактувати та деталізувати як недостовірність, неоднозначність..

В.В.Вітлінський, П.І. Верченко, А.В.Сігал, С.І. Наконечний пропонують здійснювати класифікацію ризиків за такими ознаками:

1) щодо масштабу та розмірів – ризик глобальний, локальний;

2) щодо аспектів – ризик психологічний, соціальний, економічний, юридичний, політичний, медико-біологічний тощо;

3) щодо міри об'єктивності та суб'єктивності рішень – ризик з об'єктивною чи об'єктивно-суб'єктивною ймовірністю;

4) щодо міри ризиконасиченості рішення – ризик мінімальний, середній, оптимальний, максимальний;

5) щодо типу – ризик раціональний, нераціональний, авантюрний;

6) щодо часу прийняття рішення – ризик випереджувальний, своєчасний, запізнілий;

7) щодо чисельності осіб, які приймають рішення – ризик індивідуальний, груповий;

8) за терміном оцінки та урахування ризиків;

9) щодо ситуації прийняття рішення – ризик стохастичний, конкуруючий, розпливчатий, комплексний. Найбільш важливі елементи ризиків, на думку В.М. Гранатурова:

1) час виникнення, за яким елементи ризиків розподіляються на ретроспективні, поточні і перспективні;

2) основні фактори виникнення, за якими ризики діляться на політичні й економічні. Політичні ризики, пов'язані зі змінами політичних обставин, які впливають на діяльність підприємства. На економічні ризики впливають зміни в економіці підприємства або країни;

3) характер обігу, за яким ризики поділяються на зовнішні та внутрішні. На рівень зовнішніх ризиків впливають політичні, економічні, демографічні, соціальні, географічні фактори. Внутрішні ризики залежать від діяльності самого підприємства;

4) характер наслідків, залежно від якого ризики можна поділити на чисті й спекулятивні. Чисті ризики означають ймовірність прийняття негативного або нульового результату. Спекулятивні ризики можуть нести в собі як збитки, так і додатковий прибуток;

5) найбільша класифікаційна група – це за сферою виникнення, яка основується на сфері діяльності підприємств.

Певний інтерес становить класифікація ризиків, запропонована відомим економістом Й. Шумпетером, який виокремлює два види ризиків:

• ризик, пов'язаний з можливим технічним провалом виробництва. Сюди він відносить також загрозу втрати благ, пожежі, пошкодження, зумовлені стихійними лихами;

• ризик, пов'язаний з відсутністю комерційного успіху.

У повсякденній діяльності підприємств виникає потреба в організації систем управління економічними ризиками. Під системою управління економічними ризиками слід розуміти сукупність взаємопов'язаних і взаємодійних задач, принципів, факторів, підходів, методів та етапів управління, які забезпечують досягнення поставлених цілей в умовах ризику і невизначеності.

Таким чином, під економічним ризиком треба розуміти властивість суб'єкта підприємницької діяльності залежно від впливу зовнішніх і внутрішніх чинників переходити зі стану нормального функціонування в непередбачений стан, тобто у стан функціонування гірший ніж планувався, при якому виникає ймовірність втрати підприємством частини своїх активів, неотримання прибутку або виникнення додаткових витрат у результаті здійснення виробничо-комерційної діяльності.

Об'єктивна необхідність дослідження та вивчення сукупного ризику підприємства пояснюється тим фактом, що будь-яка його операційна, інвестиційна та фінансова діяльність у ринковому середовищі здійснюється виключно в умовах загрози формування негативних фінансово-економічних результатів – скорочення прибутків, падіння ринкової вартості підприємства або, у найгіршому випадку, оголошення неплатоспроможності підприємства із наступною його ліквідацією за процедурою банкрутства.

Це, у свою чергу, дає змогу говорити про існування своєрідних центрів формування ризиків, на основі яких можна структурувати три узагальнюючі рівні центрів формування ризику. Загалом центр формування ризику підприємства – це системоутворююча сукупність факторів формування невизначеності в його підприємницькій діяльності під час здійснення господарських операцій у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, їх якісних характеристик, а також визначення основних їх кількісних параметрів.

Формування класифікаційних ознак на основі наведеного вище структурування ризиків підприємства дає змогу виділити такі основні види ризиків:

• операційний ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах операційної діяльності підприємства;

• інвестиційний ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах інвестиційної діяльності підприємства;

• фінансовий ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах фінансової діяльності підприємства.

Сьогодні немає єдиного підходу до визначення сутності фінансових ризиків, вибору методів та способів їхньої мінімізації. Щоб покращити розвиток підприємств та господарювання в цілому, необхідно розробити, впровадити конкретні методики та напрямки управління фінансовими ризиками на практиці, які допоможуть вітчизняним підприємствам скоротити негативні наслідки їхнього прояву та підвищити ефективність функціонування й прибутковість.

Будь-яка господарська діяльність супроводжується небезпекою втрат, що випливають зі специфіки тих чи інших господарських операцій. Мета кожної підприємницької діяльності – отримання максимального доходу при мінімальних витратах капіталу в умовах конкуренції. Здійснення цієї мети потребує порівняння розмірів вкладеного у виробничо та несистематичні.

Рисунок 1 – Класифікація видів фінансових ризиків підприємства

2. Кредитні ризики в системі фінансових ризиків

Кредитний ризик – це ризик несплати позичальником основного боргу та процентів по ньому відповідно зі строками та умовами кредитної угоди.

Кредитний ризик, однаковою мірою стосується всіх контрагентів підприємства. Виникнення кредитного ризику можна пов'язати зі спадом виробництва та/або попиту на окремий вид продукції, товарів та послуг, невиконанням договірних зобов’язань, виникненням форс-мажорних обставин тощо.

Дослідження умов виникнення ризиків в діяльності підприємства можна дозволило виявити основні з них. Це:

• неефективне планування та прогнозування ринкової ситуації і фінансово-господарської діяльності при наданні кредиту;

• недостатнє обґрунтування оцінки ділової, фінансової і кредитної спроможності клієнта-споживача продукції підприємства, та його гарантій, а отже низький рівень ймовірності повернення коштів;

• виникнення непередбачених обставин, зумовлених політико-правовими, соціально-економічними і іншими факторами, що ускладнюють повернення кредиту підприємством-контрагентом;

• форс-мажорні обставини;

• вплив кримінального середовища, в тому числі, порушення персоналу підприємства, які призводять до фінансових втрат тощо.

В цілому ж кредитний ризик може бути пов'язаний з:

• формою власністю позичальника, а отже наявністю пріоритетних напрямків та законодавчих обмежень використання кредитних ресурсів;

• неплатоспроможністю підприємства-контрагента;

• нецільовим використанням кредиту;

• невиконанням попередніх зобов'язань підприємства-контрагента;

• збитковістю галузі застосування кредиту;

• безперспективністю подальшого розвитку позичальника, в тому числі за умови його банкрутства і ліквідації;

• складним фінансовим станом підприємства, яке отримало кредитні ресурси кредиту тощо.

Вищенаведене дозволяє стверджувати про наявність щільного зв’язку між кредитним ризиком і іншими видами ризиків, які виникають в процесі функціонування і розвитку суб’єкта господарювання. Так, наприклад, кредитний ризик в багатьох випадках пов'язаний з:

• ризиком зниження фінансової стійкості, який генерується недосконалістю структури капіталу, що породжує незбалансованість за обсягами позитивного і негативного грошових потоків підприємства;

• ризиком неплатоспроможності підприємства, який проявляється у зниженні рівня ліквідності оборотних активів, та призводить до розбалансованості позитивного і негативного грошових потоків підприємства в часі;

• процентним ризиком, який полягає в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку і може призвести до погіршення власних кредитних умов підприємства відносно його дебіторів, тобто підприємство буде надавати своїм дебіторам кращі умови, ніж само буде мати;

• правовим ризиком, тобто ризиком втрат через порушення вимог чинного законодавства, або наявність в ньому «лазівок»;

• рівнем професійної культури і професійної компетенції фахівців фінансово-економічних і юридичних підрозділів підприємств, з якістю кредитного менеджменту та рівнем документарного забезпечення укладання кредитних угод;

• криміногенним ризиком, ризиком шахрайства, які проявляються в розкраданні чужого майна або придбання прав на чуже майно шляхом обману або зловживання довірою;

• ризиком втрати ділової репутації, як самого підприємства, так і його контрагентів, пов’язаним з неспроможністю оцінити якісний склад учасників кредитних відносин;

• валютним ризиком, за умови, що підприємство проводить зовнішньоекономічну діяльність.

• інфляційним ризиком, який проявляється в знеціненні реальної вартості капіталу, а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції, тощо.

Проблема кредитного ризику досліджується багатьма вченими як в Україні, так і за кордоном. Проте дослідники майже не приділяють належної уваги аналізу галузевих аспектів кредитних ризиків та розробці механізмів його мінімізації з врахуванням цього фактору, хоч наголошують на високій ризикованості об’єктів кредитування у промисловості.

Аналіз публікацій цих авторів та робіт зарубіжних учених показав, що більшість із них зводить сутність кредитного ризику до ризику неповернення позичальником основного боргу та відсотків за кредитною угодою. Підкреслюючи, що кредитний ризик є специфічним ризиком банку, більшість авторів кредитний ризик пов’язує саме з банківською діяльністю 58, с. 142.

Окремі автори у роботах, кредитний ризик розглядають як ризик емітента, який випустив боргові цінні папери, тобто взяв на себе певні фінансові зобов’язання 37, с. 97. Оскільки цінні папери можуть випускати як підприємства, так і держава, то є можливість виділити три типи кредитного ризику: кредитний ризик банку, підприємства та держави, які взяли на себе певні фінансові зобов’язання.

На нашу думку, зводити кредитний ризик лише до невиконання кредитних зобов’язань недоцільно. На це вказується і в наукових джерелах. Зокрема, Р.В. Пікус наголошує на тому, що не можна зводити кредитний ризик до простого дефолту 90, с. 440. Адже суть кредитного ризику полягає в більш глибокому понятті – стосунках між кредитором і позичальником.

Для систематизації існуючих підходів до поняття та класифікації кредитних ризиків пропонуємо виділити кілька основних критеріїв, за якими можна їх розрізняти. Першим таким критерієм є джерело виникнення або сфера появи кредитного ризику.

Як вказує Л.О. Примостка кредитний ризик можна розглядати як кредитний ризик на рівні окремої позики так і ризик кредитного портфеля, відповідно до цього виділяються і методи управління кредитним ризиком 69, с. 85. Вітлінський В.В. та очолюваний ним колектив авторів суттєво розширюють суть кредитного ризику. Вони визначають його як поняття, що асоціюється не лише з процесом кредитування, а й має відношення до всіх фінансових угод, для яких характерним є виникнення пари «кредиторська вимога-боргове зобов’язання». Це стосується кореспондентських рахунків даного комерційного банку в інших банках, операцій з фінансовими інструментами, операцій з цінними паперами, а також лізинговими та факторинговими операціями» 43, с. 30. Такий підхід безумовно є досить широким і стосується різноманітних фінансових операцій. Але виходячи з того, що кредитний ризик, є перш за все ризиком, пов’язаним із кредитними відносинами така позиція авторів не є виправданою.

Уткін Є.А. розподіляє кредитний ризик на кілька інших структурних позицій: ризик неповернення кредиту, депозитний ризик, лізинговий, факторинговий, форфейтинговий 84, с. 61. Суть ризику неповернення кредиту випливає з назви цього виду ризику. Депозитний ризик пов’язаний з відзиванням вкладниками своїх внесків з кредитної установи до моменту закінчення угоди. Під лізинговим ризиком вчений розуміє ризик, який виникає при лізингових операціях як втрата комерційної репутації, погіршення фінансового стану лізингоодержувача, економічної, соціально-політичної та фіскально-монетариської ситуації в країні перебування цієї компанії, зниження ціни продажу та обсягів угод, умов експлуатації об’єкту лізингу. Факторинговий ризик – це ймовірність одержання певного результату внаслідок купівлі спеціалізованою фінансовою компанією грошових вимог експортера до імпортера. Форфейтинговий ризик – це ризик кредитної організації з оплати боргового зобов’язання імпортеру, без права регресу боргових і платіжних документів на попереднього власника.

Перевагою даного підходу є те, що автор вводить нові типи кредитного ризику. Водночас цим переліком не вичерпується різновиди ризиків, пов’язані з відображенням різновидів кредитів. Тому перелік таких ризиків можна доповнювати відповідно до класифікації кредитів.