141731 (Поняття соціальної структури)

Міністерство внутрішніх справ України

Запорізький юридичний інститут ДДУВС

Кафедра філософії та політології

Контрольна робота з соціології

«Поняття соціальної структури»

Виконала: студентка навчальної

групи № Г 651

Коваленко Ю. В.

Перевірив: к.ф.н., доцент кафедри

Рєзанова Н. О.

Запоріжжя – 2009

Зміст

Вступ

1. Соціологічне уявлення про структуру та поняття «соціальної структури»

2. Основні елементи макроструктури суспільства

3. Соціальна мобільність та маргінальність

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Ще зовсім недавно соціологія як наука і навчальна дисципліна залишалася майже невідомою не тільки для широкого загалу, а й для тих, хто отримав вищу освіту. Щоправда, інколи для обслуговування офіційної ідеології, виправдання рішень і дій керівних органів в трудових колективах, серед студентської та учнівської молоді проводились опитування. Але ці заходи мали епізодичний характер та й проводились вони скоріше для того, щоб скерувати формування громадської думки в напрямку підтримки дій офіційних установ, а не навпаки: вивчивши громадську думку, коригувати політику цих установ.

А тим часом в усьому світі соціологічна наука, розвиваючи свої теоретичні й методологічні засади, інтегруючись з іншими науками, активно займалася дослідженням, прогнозуванням та оптимізацією соціальних процесів, здобуваючи визнання в усіх сферах суспільного буття. Політика вбачала в ній ефективний засіб гармонізації інтересів та взаємодії особи та суспільства в цілому; економіка з її участю узгоджувала інтереси працівника, власника та підприємства.

Сучасна соціологія – це одне із найважливіших досягнень людства, теоретичне осмислення суспільного буття, без чого стає неможливим поступальний розвиток соціуму. Особливого значення соціологія набуває в умовах демократизації суспільства. Саме в такій ситуації соціологічні знання дають можливість визначити можливості конструктивних сил, зосередити всю увагу на вирішенні найголовніших завдань суспільного розвитку. Сьогодні вона – самостійна галузь знань у вищій школі і академічній науці. Розвивається мережа наукових та науково-дослідних установ, побачили світ багато наукових, навчальних, популярних видань. У вузах України йде процес становлення соціології як навчальної дисципліни, адже соціологічна освіченість, уміння мислити соціально, адекватно сприймати, осмислювати й тлумачити соціальні процеси та явища, врахувати у своєму бутті розмаїття соціальних чинників потрібні кожній людині.

1. Соціологічне уявлення про структуру та поняття «соціальної структури»

Завжди було так, що люди жили колективами і групами. Спочатку це були родоплемінні утворення, а згодом інші, разюче відмінні від племені: міста, держави, імперії, спілки, співтовариства. І сьогодні ніщо не свідчить про такий розвиток подій, за яким ми всі почали б жити самітниками чи зменшилася б влада над нами об’єднань та спільнот, до яких ми належимо. Навпаки, густота населення зростає, міста, збільшуючись, тіснять села; збільшується кількість контактів між людьми, дедалі більше зв’язків утворюється між ними, породжуючи нові залежності їх один від одного. Справжньою проблемою стає перебування на самоті. Потрібні значні зусилля для того, щоб протистояти тенденціям підпорядкування всього життя людини колективним та масовим формам. Ми маємо всі підстави стверджувати, що історія є не що інше, як перехід від порівняно простих до значно складніших форм організації та контролю спільного життя людей.

Об’єднання в колективи із самого початку не було актом доброї волі, дружелюбності чи взаємної симпатії. Для роду людського в цілому і його окремих представників об’єднання є жорсткою необхідністю. На ранніх етапах історії – це потреба протистояти природним явищам і вижити. Пізніше – це потреба протистояти формам та умовам спільного життя, втіленим у соціальних інститутах і організаціях, системах цінностей та моделях схвальної поведінки, які дещо дозволяють, але набагато більше забороняють, карають та переслідують за порушення обмежень. Тільки спільними зусиллями люди здатні змінити їх, привести у відповідність до своїх нових сподівань та домагань.

Таким чином, першою формою співжиття є «спільнота». Вона історично передує «суспільству», яке виникає пізніше, знаменуючи перехід людства до нового етапу розвитку цивілізації. Жити в різноманітних спільнотах і суспільствах, що успадковуються від попередніх поколінь та щойно створюються, – такою є доля людства і кожного з нас зокрема. Отже, соціальну структуру можна визначити як сукупність об’єднань людей, у кожному з яких індивідів може багато що об’єднувати: симпатії, інтереси, потреби, вік, стать, національність, спільність долі або становище в суспільстві. У соціології подібні об’єднання іменують класами (верствами), категоріями, групами, колами (адже ми говоримо «коло друзів і знайомих»), школами (наприклад науковими). Це – елементи соціальної структури, те, що становить власне «структуру». Деякі з них досить стійкі у часі. Стабільно відтворюючись, вони забезпечують наступність і порядок у суспільстві. Вік інших елементів значно коротший. Треті формуються зусиллями та енергією індивідів, іноді виникають і зникають буквально на наших очах. Адже, створюючи об’єднання або входячи до вже існуючих, індивіди задовольняють різноманітні потреби та домагання: в матеріальних благах, у повазі й визнанні, в любові та щасті, можливо, насамперед.

Проте соціальна структура – це не тільки елементи, а й те, що поєднує їх, утримує від розпаду, впорядковує і надає структурі конфігурації. Групи і категорії індивідів так чи інакше відчувають потребу одна в одній, залежать одна від одної та взаємно доповнюють одна одну.

Таким чином, поняття «соціальна структура» у науковій і соціально-політичній літературі має декілька трактувань. Частіше за все даний термін застосовують для визначення поділу суспільства на різні соціальні групи, системи сталих зв’язків між ними, а також внутрішньої структури певних соціальних спільнот.

В залежності від типу соціальної спільноти виділяють два основних рівні структурної організації: мікроструктуру та макроструктуру. Мікроструктура означає сталі зв’язки в малих групах (трудовий колектив, студентська група і т.ін.). Елементами структурного аналізу при цьому виступають індивіди, соціальні ролі, статуси, групові норми та цінності. Мікроструктура суттєво впливає на процеси суспільного життя, такі як соціалізація, формування суспільної думки, тощо.

Макроструктура – це характерний для даного суспільства склад класів, верств, етнічних груп та соціальних категорій, сукупність сталих відносин між ними і особливість їхньої структурної організації. Основними елементами макроструктури суспільства є соціально-класова, професійно-кваліфікаційна та соціально-демографічна структури. Дехто виділяє ще й соціально-територіальну та соціально-етнічну структури.

Отже, соціальна структура – це сукупність соціальних (клас, трудовий колектив, група, верства); соціально-демографічних (молодь, пенсіонери), професійно-кваліфікаційних, територіальних (місто, село) й етнічних (нації, народності) спільнот, пов’язаних між собою відносно сталими стосунками.

Слід мати на увазі ще й те, що соціальна структура суспільства – це явище історичне. Протягом тривалого часу, який характеризує історію суспільного розвитку, вона змінювалась. Можна сказати, що становлення і розвиток соціальної структури відображають процеси інституалізації та еволюції різноманітних соціальних інститутів, їх ускладнення та диференціації. Тому соціальну структуру суспільства, закономірності її становлення й функціонування слід розглядати в контексті реалізації соціальними інститутами відповідних функцій чи, навіть, дисфункцій.

В останні роки уявлення про соціальну структуру докорінно змінилися. По-перше, підтвердилась абсолютна непридатність ідеологізованої моделі «2+1» (два класи й прошарок), яка заперечувала соціальні ієрархії, відчуження, антагонізми, проповідувала концепцію прогресуючої соціальної однорідності. По-друге, виявилися серйозні суперечності між основними елементами соціальної структури – классами, етнонаціональними групами (страйки шахтарів).

У зв’язку з цим перед вітчизняною соціологією постала необхідність радикального перегляду й оновлення концепції соціальної структури суспільства.

Отже, перейдемо до розгляду основних аспектів суспільства на макроструктурному рівні.

2. Основні елементи макроструктури суспільства

Як я вже зазначала до основних елементів макроструктури суспільства належать соціально-класова, професійно-кваліфікаційна, соціально-демографічна, соціально-територіальна та соціально-етнічна структури.

Соціально-класова структура відображає найважливіший зріз соціальної структури класового суспільства: складну картину соціальної нерівності між суспільними класами, представниками розумової і фізичної праці, соціальними верствами всередині класів. Необхідно підкреслити, що розподіл членів суспільства на класи становить основу соціальної структури. Місце і роль інших соціальних груп (професійних, етнічних, релігійних і т.д.) може бути зрозумілим тільки з врахуванням того, яке місце члени цих груп займають у класовій структурі суспільства. Отже, належність до того чи іншого класу визначає основні характеристики соціального стану людей.

Слід мати на увазі те, що питання про класи є найбільш дискусійним. Адже, існують різні концепції класів. У вітчизняній соціології, наприклад, до недавнього часу переважав марксистсько-ленінський підхід до визначення класів. Він мав такі ознаки класів:

• відношення до власності (володіє, не володіє);

• роль у суспільному розподілу праці, тобто класи відрізняюся в залежності від тих функцій, які вони виконують (наприклад, люди фізичної або розумової праці);

• способи отримання і розміри доходів (зарплата, прибуток; мало, багато).

Таким чином, марксистсько-ленінський підхід передбачає в якості основного критерія розподілу суспільства на класи економічний критерій.

В сучасній західній соціології існує три основні підходи до виділення класів: на основі самооцінки, самовіднесення людей до тієї чи іншої групи; на основі зовнішньої оцінки статусу різних соціальних груп; на основі об’єктивних критеріїв (економічних, політичних і інших).

Інструментом для такого визначення класів стала теорія соціальної стратифікації – розподілу суспільства на вищий, середній та нижчий класи. Виділяють три види стратифікації: економічну, політичну, професійну.

Економічна стратифікація – це наявність у суспільстві груп з різним рівнем доходу, наявність багатих, заможних і бідних.

Політична стратифікація означає диференціацію людей по групам в залежності від їхньої можливості суттєво впливати на хід політичних процесів в державі і світі.

Професійна стратифікація передбачає, що різні професії відрізняються соціальним престижем та можливостями особистісного розвитку. Визначні актори, художники, музиканти, вчені, письменники також входять до вищого класу.

Необхідно зауважити, що класова і стратифікаційна моделі соціальної структури не заперечують одна одну, а навпаки – на основі вичленування у науковому аналізі реально існуючих класів, верств, інших соціальних груп може бути збудована «об’ємна», а не одноманітна модель соціальної структури, що має міцну емпіричну соціологічну базу. В останні роки у світовій соціологічній літературі поняття «класи» посідає таке ж визначне місце як і поняття «страти», й обидва вони використовуються як в національних, так і в міжнаціональних порівняльних дослідженнях.

Стратифікація сучасного суспільства на «вищий-середній-нижчий» класи – процес закономірний. Появу багатих людей не варто розглядати як відступ у соціальному розвитку. Треба лише створити умови для того, щоб їхні гроші були чесно зароблені. Крім цього потрібне ще й моральне переродження значної частини суспільства з тим, щоб забезпечити формування продуктивно орієнтованого підприємця. Для цього необхідною є нова етична установка. Мова іде про етику продуктивного використання капіталу про моральне значення економічного розрахунку. Потрібна нова структура мотивації в середині якої праця стане священним обов’язком. Тільки таким чином сформується прошарок власників, які сколотивши капітал, пустять його в ріст, тобто вкладуть у виробництво. Адже, тільки поява продуктивного капіталу дасть можливість підвищити матеріальний рівень життя в суспільстві, закладе основи для виникнення і росту «середнього» класу, який, в свою чергу, буде гарантом стабільності в суспільстві. При цьому «середній» клас має складати більшість населення держави. Він повинен володіти власністю або достатніми засобами для життя, бути позбавленим турбот про хліб щоденний. Адже, його інтереси об’єктивно збігаються з інтересами всього суспільства.