42454 (Формування і становлення української юридичної термінології), страница 2

У мовному аспекті сучасна вітчизняна кримінально-процесуальна та криміналістична теорія і практика оперують лексичними формами, що прийшли з прадавніх мовних культур - древньогрецької, древньоримські, старослов'янської та інших або з мов народів пізніших часів - французької, англійської, німецької, російської, польської та інших. Відповідно до принципу рівності усіх народів та їх мов кримінально-процесуальна та криміналістична термінологія на території України повинна мати вимову державною мовою - українською і не піддаватися впливові мов інших етнічних груп населення.

Слід зазначити, що вимоги до української юридичної термінології в сучасних умовах обмежені в Україні та за її межами певними обставинами, головними з яких, на нашу думку, є

- повільна українізація суспільного житія, особливо на буденному рівні;

- недостатня кількість вітчизняних криміналістичних і кримінально-процесуальних досліджень з даної проблеми;

- недостатнє пропагування української мови па міжнародному рівні.

Кримінально-правові науки у вирішенні своїх завдань змушені внаслідок взаємозалежності процесів, що відбуваються у світі, використовувати понятійний апарат та відповідну термінологію інших наук. У пізнанні злочинів та шляхів, їх припинення і попередження ці науки використовують загальнонаукові методи, методи окремих наук та власні (спеціальні) метоли. Таким чином, понятійний апарат і термінологія цих наук мають два масиви:

а) запозичений; б) власний.

Запозичені поняття і терміни зобов'язують до точного їх застосування і вживання.

Як приклад, можна навести поняття "криміналістичної технології". Це поняття пропонується без роз'яснення його змісту. Тому необхідно звернутися до корінного поняття технології, яке знаходиться за межами криміналістики і може вживатися лише як запозичене, в незмінному вигляді, бо бажано уникати в різних науках однакової термінології з різним значенням.

Одночасно запозичені поняття і терміни не можуть сприйматися без критичного їх осмислення. Як приклад, слід нагадати, що поняття "криміналістика" у різних світових доктринах мас різну систему і відповідно зміст.

Аналіз багаточисленних кримінально-процесуальних та криміналістичних досліджень вітчизняних і закордонних науковців вказує на те, що вироблені поняття і відповідні терміни поки що не мають цілісної і закінченої системи.

Навіть поняття категорійного рівня В понятті криміналістики, її завдань, системи, суті складових окремих та вузлових теорій –мають різне визнання і тлумачення. В цілому - це пояснюється складністю об'єкта пізнання і процесу його пізнання як основних категорій криміналістики.

В криміналістиці є таке поняття, як мова криміналістики. Це система загальних і окремих понять криміналістики, які знайшли свій вираз через визначення та позначення (терміни, знаки).

Мова криміналістики підлягає змінам, які пов'язані, наприклад, з розширенням кола визначень, які застосовуються. Ця тенденція проявляється у збільшені кількості визначень криміналістичних понять, тобто таких, які вживає криміналістична наука (наприклад, дактилоскопія, трасологія, негативні обставини). Мова криміналістики підлягає змінам у зв'язку з заміною одних визначень іншими, уточненням визначень, які застосовуються, у зв'язку з диференціацією визначень за ознаками їх підлеглості. При цьому виділяється група визначень, які відносяться до криміналістичних категорій, визначення яких виступають родовими по. відношенню до визначень понять, які входять в обсяг цих категорій (наприклад, категорія "криміналістичний прийом" об'єднує поняття і визначення техніко-криміналістичного і тактико-криміналістичного прийомів).

Нерівномірність розвитку окремих і вузлових теорій криміналістики передусім зовнішньо визначається термінологічне. Майже кожний новий підручник з криміналістики надає своєрідну систему і зокрема термінологію першого розділу ("Криміналістична техніка"), в якому розроблено проблему його співвідношення з криміналістичною експертологією.

Незважаючи на органічну єдність криміналістичної експертизи з криміналістичною технікою, а інших експертиз розслідування злочинів - з криміналістичною тактикою та методикою, навіть назви наукової спеціальності "кримінальний процес, криміналістика і судова експертиза" відокремлюють окреме (експертизу) від цілого (криміналістика).

Подібне відокремлення в криміналістичній тактиці і методиці розслідування злочинів ,с традиційним. Однією з причин цього є те, що ці складові частини науки криміналістики користуються переважно запозиченими, зокрема з кримінально-процесуальної науки, криміналістичне не специфічними поняттями . і термінами (доказами, предметом .доказування тощо). Це впливає на рівень визначення категорій криміналістичної тактики, розслідування злочину та інше.

3. Актуальні ресурси української правничої термінолексики

Наявність, у законодавчій практиці і у правотворчості термінологічних елементів, що вимагають критичного осмислення, становить одну із актуальних проблем політики права. Увагу привертають правничі терміті, що мають ряд лексичних відповідників (паралелей), зокрема ті, що стосуються міжнародного права. Уніфікація терміноелементів - необхідна умова адекватного сприйняття правничого тексту, професійного відтворений його під час перекладу.

Генетична неоднорідність сучасної української правничої термінології сформована на основі об'єктивного і закономірного співіснування національної та інтернаціональної підсистем. Процеси поєднання у такій особливій знаковій системі, як юридична, пояснюються кількома причинами.

Україна, "як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з пішими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере активну участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів" [1,0.1165] держави у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах.

Міжнародні договори України укладаються з іноземними та міжнародними організаціями від імені України, уряду, міністерств та інших органів державної виконавчої влади. Від імені України укладаються міжнародні політичні, територіальні та мирні договори; ті, що стосуються прав та свобод людини; договори про громадянство, про участь України в міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях та ін.

В умовах реформування правової системи, активної законотворчої діяльності завдання як правників, так і мовознавців полягає в тому, щоб піддати правову норму т. зв. критиці, метою якої є встановити чи дана норма є чинною правовою нормою, а також забезпечити правильний (автентичним) текст норми, викладеної у письмовій формі.

Постійна зміна життєвих обставин вимагає такої ж адекватної оцінки законодавчого характеру. У зв'язку з історичною зумовленістю наших пізнавальних інструментів виникає потреба заново оцінювати методологічний арсенал. Відома недосконалість статей Кримінального кодексу України, Адміністративного кодексу України, Цивільного кодексу України та інших.

Щоб позбутися "патологій" чинного законодавства, потрібний критичний аналіз їх причин, а це означає, що догматична юриспруденція ніби вимушена переходити під застосування права до відносно самостійної правотворчості. Тут догматика спікається із політикою права, наймолодшою галуззю юриспруденції.

Поняття критика патології у юриспруденції - це поняття Нового часу, якого не знало правознавство попередніх поколінь. На сучасному етапі розвитку юридичної науки (після Бальтасара Грасіана - і - Моралсса (1601-1658)) воно відновлене філософом права, нашим сучасником Костянтином Жалем.

Політика права бере початок від критики чинного прана і займається питаннями правотворчості. Об'єктом цієї галузі є питання не про чинний закон, а про закон, який має бути виданий і повинен діяти у зв'язку з новими соціальними потребами. Такий перспективний погляд пов'язаний із оцінюванням лексико-термінологічних основ законодавчих актів.

Тому варто вести мову із приводу тих проблемних аспектів, які у перспективі варто було б усунути, а мовний виклад окремих статей удосконалити.

В юридичній терміносистемі української мови особливе місце з-поміж поширених понять займають номінації на позначення міжнародних стосунків мі>к державами, що витікають у результаті спільної боротьби зі злочинністю та реалізацією курсу на здійснення взаємної допомоги.

На синхронному рійні у сучасній правничій мові можна виділити підсистему, пов'язану із міжнародними правовими діями, а в ній - як значний пласт лексики - спільнослов’янські назви, та більш давні запозичення і нові.

Інтернаціоналізм - це той шар термінолексики, який перебуває завжди під увагою мовознавців. Іншомовні елементи, пов'язані із транснаціональним характером злочинності, активно функціонують у сучасній українській мові, незважаючи на критичне ставлення до них. Наданій основі виникають так звані лексичні паралелізмі.

Процесії суспільного розвитку відображають активну протидію наростанню злочинності, появі нових її форм. На цій основі формується змінена система української термінології.

Терміном, запропонованим ОБСЄ, стала терміносполука контрабанда людей. У Сполучених Штатах Америки користуються терміном нелегальна торгівля, то означає вербування, викрадення людей або її організацію, передачу з рук у руки, переховування або перевезення особи під загрозою застосування сили чи примушення, шляхом шахрайства, введення в оману або шляхом купівлі - продажу, обміну, передачі або одержання особи з метою обернення цієї особи у примусове рабство, поневолення або застосування щодо неї подібної до рабства практики, примушення до підневільної праці чи служби або інші різновиди кримінальної експлуатації

Лексичні паралелізмі! утворені, як правило, через наявність кількох іншомовних варіантів, по - друге, через намагання українських мовознавців - термінології» і правників запропонувати найбільш адаптовані до умов практики термінологічні відповідники. У підсумку це і створює проблему, яка програмується на далеку перспективу. Адже через поширений характер сучасної злочинності взаємозв'язки держав світу триватимуть і поглиблюватимуться. Однак номінації однієї і тієї ж злочинної дії різними за фонетичним складом, за походженням термінами не сприятимуть установленню співпраці представників структур різних держав і швидкому їх порозумінню.

Отже, у міжнародній практиці наявний різнобій у використанні термінів на позначення одного і того ж поняття. На нашу думку, критерієм відбору того чи іншого терміна мас бути принцип уніфікації, і якщо мова йде про злочинність, що поширюється поза межі держави, то номінація тих чи інших понять особливо має враховувати принцип інтернаціоналізації, адекватної співвіднесеності із термінами, що наявні в міжнародній практиці. Цим можна уникнути семантичної ізольованості кожної мови, неоднакових асоціативних відтінків у сприйнятті термінів, їх тлумачень, а найголовніше – удосконалити переклад спеціальних правничих текстів з однієї мови на іншу.

4. Синтагматичні властивості гібридних дериватів в правничій термінології

У стратифікаційній панорамі мови науки як соціолінгвістичного феномена недостатньо дослідженою через об'єктивні причини лишається правнича мова, яка репрезентує гуманітарний підстиль української наукової літератури. Цей факт обумовлює актуальність студіювання правничих термінів при застосуванні множинності критеріїв їх аналізу і визначає пріоритетні напрями подальшого пошуку найраціональніших за кількістю та найефективніших за якістю характеристик для з'ясування природи цих комплексних одиниць [1]. Різнорівневе кваліфікативне і квантитативне лінгвістичне параметрування правничих термінів скеровує на вирішення питання, Ідо завжди було на часі, - про іншомовні: запозичення, яке, як одне із найскладніших у практиці термінологічної роботи, вимагає врахування багатьох чинників.

У своєму безперервному розвитку, хоча, й різному за напрямом, інтенсивністю, розмірами, характером та шляхами, "наука тяжіє, йде до єдності попри мовні кордони і бар'єри ідеологій", а мова, "як елемент національної культури, природно "прагне неповторності, являє світові унікальний духовний портрет нації" Дотик, перехрещення, перетинання і взаємодія цих різноспрямованих, проте діалектичне пов'язаних між собою процесів, сприяє розвиткові таких функційких різновидів сучасних розвинених національних мов, якими є субмови для спеціальних цілей, що використовуються як засіб спілкування в спеціальних сферах суспільних відносин (наука, економіка, виробнича сфера, управління, політика, медицина, культура, спорт, оборона тощо) та протиставляються неспеціальним сферам.

Таким чином, відбувається убезпечуваний національною, зокрема науковою, мовою (до речі, власне лінгвістичне вивчення мови науки почалось з часу виходу в світ книги англійського вченого Т. Сейворі "Мова науки") зв'язок зазначених процесів: під час пізнання в нашій свідомості переплітаються, перетинаються концептуальна (логічна) і вербальна (мовна) картини. Ігнорування мовної концепції наукової картини світу неприпустимо, що підтверджується цікавим парадоксом, який вивели семіологи, спираючись на теорію систем: "у глобальному масштабі існування мовних бар'єрів в науці сприяє її розвитку; в мікромасштабі, відносно окремих учених, воно є гальмом, оскільки наукова робота вимагає знання іноземних мов або хоча б перекладацьких праць". Інакше кажучи, малі системи науки (як-от: окремі представники науки, наукові школи), реально створюючи національною мовою в своїх дослідженнях множинність моделей пізнання: світу та членуючи його по-новому і в національний спосіб, справляють дієвий, живлючий вплив на розвиток і стійкість світової науки як великої системи, незважаючи на існуючі мовні бар'єри.

Специфічною рисою сучасних взаємовідношень між мовами та їх носіями-народами є стійка тенденція до активного використання іншомовних термінів та термінів, що містять у своєму складі морфоелементи чужих мов (головним чином з грецької та латини) і набули статусу інтернаціональних, засвідчуючи таким чином інтернаціоналізацію певних розрядів лексики, а також історичні витоки наукової галузі та різноджерельність походження національних терміносистем.

5. Іменникові композити у правничій термінології