42434 (Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему), страница 3

◊ Звуки нашої мови – це сухий механічний засіб, з допомогою якого будуються слова, чи це чарівний незбагненний світ, який хвилює і викликає захоплення. Яка ваша думка? Поміркуйте, підготуйте короткий усний твір-мініатюру.

У дитинстві ви часто виспівували окремі звуки. Чи не втратили ви цю здатність тепер ? Перевірте себе, .,

Артикуляційний тренінг.

Вимовіть поступово і плано звуки у кожному рядку:

О - У - Е - І - И - А

І - Е - А - О - У - И

А - О - У - Е - И - І

Е - И - І - А - О - У

Частота вживання голосних звуків порівняно з приголосними надзвичайно велика. Якщо у фонетичній системі голосні становлять лише 15,8 відсотків, то в живому мовленні ця кількість сягає майже 42 відсотків. За спостереженням дослідників, серед голосних найбільшу частоту у вживанні має звук [а], далі – в порядку зменшення частотності – [о], [і], [и], [е], [у]. А вживають ці звуки зазвичай насамперед діти.

◊ Прочитайте діалог. Чи впізнали ви себе серед цих дітлахів? Чи залишилися такими ж безпосередніми і щирими? Що приносить вам радість? Чому? Що впливає на формування вашої мовної особистості?

Прочитайте текст у ролях. Визначте, які звуки: голосні чи приголосні переважають і чому. Розподіліть, керуючись таблицею, що подана нижче, усі приголосні звуки на групи: за участю голосу і шуму, за місцем творення, за способом творення, за наявністю і відсутністю носового забарвлення. Прочитайте, дотримуючись нормативної вимови шиплячих приголосних звуків. З’ясуйте, у чому вона полягає.

Діти сиділи на колодах під березами і розмовляли

• А у мене радість, - сказала Оленка, - у мене нова стрічка, дивіться яка - блискуча!..

• У мене теж радість, - сказала Таня, - мені кольорові олівці купили…

• Пхі, радощі! – сказав Петрик. – Ось у мене вудочка є. Скільки хочеш риби наловлю. А що там олівці якісь? Спишуться, і все.

Тут і Дмитрику схотілося похвалитися.

- А у мене рожева сорочка, ось вона! – сказав Дмитрик і розкинув руки, щоб усі побачили, яка в нього гарна сорочка.

Тільки Івась слухав і нічого не говорив.

• А у Івася навіть ніякої, хоч би малесенької, радості немає, - сказала Оленка, - сидить і мовчить.

• Ні, є, - сказав Івась, я квіти бачив.

• Які квіти?

• Де?

• У лісі бачив. На галявинах, коли я заблудився. Вже вечір, навколо темно. А квіти стоять білі і наче світяться.

Діти засміялись.

Хіба мало квітів у лісі? Теж радість знайшов!

- А ще я якось узимку дахи бачив, - сказав Івась.

Діти засміялися ще дужче.

• Виходить, що влітку ти даху не бачиш?

• Бачу. Тільки взимку на дахах сніг був. І сонце сяяло. З одного боку дах синій, а з другого – рожевий. І весь блищить.

• Пхе! – сказала Оленка. Ніби ми снігу на дахах не бачили. А що він був синій та рожевий, то все ти придумав.

• Так, він просто вигадав, - сказав Петрик, - він навмисне!

• Може, у тебе ще якісь радощі є? – запитала Таня.

• Є, - сказав Івась, - ще я бачив сріблястих рибок.

Дмитрик стрепенувся:

• Де?

• Справжніх? Сріблястих?

Петрик навіть підскочив:

• У ставу? У річці?

• У калюжі, - сказав Івась.

Тут усі так і зайшлися від сміху.

А Петрик пробурчав:

- Я так і знав. Він же все навмисне!

- Ні, я не навмисне, - сказав Івась, - після дощу під яблунею була калюжа. Блакитна. А в неї сонце світить. І вітер був. Вода тремтіла, і в ній сріблясті рибки гралися.

- От базіка, - сказала Оленка, - ніякої у нього радості немає, то він і придумує.

Оленка засміялась. А Таня сказала задумливо:

• А може, у нього цих радощів більше, ніж у нас. Адже він їх де хочеш знайде…

(Л.Воронкова «Радощі»)

Приголосні звуки за участю голосу й шуму

Сонорні	Дзвінкі	Глухі
[в], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'], [j]	[б], [д], [д'], [г], [з], [з'], [ж], [ґ], [дж], [дз], [дз']	[к], [п], [с], [с'], [т], [т'], [ф], [х], [ш], [ц], [ц'], [ч]

Приголосні звуки за місцем творення

Губні	Передньоязикові	Середньоязикові	Задньоязикові	Глотковий
[б], [п], [в], [м], [ф]	[д], [д'], [т], [т'], [з], [з'], [c], [c'], [ц], [ц'], [дз], [дз'], [ж], [ч], [ш], [дж], [л], [л'], [н], [н'], [р], [р']	[j]	[ґ], [к], [х]	[г]

Приголосні звуки за способом творення

Ротові	Носові	Африкати	Щілинні	Дрижачі
[б], [п], [д], [д'], [т], [т'], [ґ], [к]	[м], [н'], [н]	[дж], [дз], [дз'], [ч], [ц], [ц']	[в], [ф], [з], [з'], [с], [с'], [ж], [ш], [j], [г], [х], [л], [л']	[р], [р']

Чи складно вам було читати діалог? Чи звернули ви увагу на голос? Власний і голос товаришів, які теж брали участь в інсценуванні? Який він - щирий, запальний, чіткий, м’який, а, можливо, надтріснутий, гугнявий? Чи правильно вимовляли ви звуки, чи дотримувалися пауз, чи всі слова, фрази були правильно почуті, а значить й усвідомлені?

У кожної людини голос має свій тембр (своєрідне забарвлення, силу, звучність), що багато в чому залежить не лише від фізіологічних, вроджених особливостей, а й від того, як ми дбаємо про свій голос, чи вдосконалюємо дикцію.

Виділення і характеристику звуків важливо починати із членування мовного потоку на великі відрізки мовлення (фонетичні одиниці), що характеризуються смисловою завершеністю та інтонаційною оформленістю, обмежені тривалими паузами і членуються на лінійні звукові сегменти меншої протяжності (синтагми). Ідеться про фонетичні фрази, відносно закінчені висловлювання, що співвідносяться з реченням.

Фрази можуть мати різну тривалість: так, у діалогах вони короткі, в монологах – довгі.

Наприклад: Щоб людина довше жила,/ треба, / щоб не старіла душа. /А що ж таке душа? /Мабуть,/ це просто внутрішній наш світ. / Дійсно!/(О.Захаренко)

Синтагма є відрізком усного мовлення, що виділяється в межах фрази як певна інтонаційно-смислова єдність. Може становити одне або кілька слів, що виражають в контексті одне, хоча б і складне поняття. Паузи між синтагмами не обов'язкові, вони коротші від міжфразових.

Наприклад, фраза Талановитій людині/ треба завжди пам'ятати,/ що шлях до зірок/ пролягає через труднощі…(І.Зязюн) складається із чотирьох синтагм.

У складі синтагм (мовленнєвих тактів) виділяють одне або кілька фонетичних слів.

Фонетичне слово – це самостійне слово разом із приєднаним до нього у мовленні (на початку чи в кінці) ненаголошеним службовим словом (прийменником, сполучником, часткою).

Наприклад: Стихає/ в класі /гомін / між дітьми (Л.Шило).

Фонетичне слово ділиться на склади, а в складах об'єднуються звуки.

◊ Перепишіть текст. Визначіть стильову приналежність тексту й основну думку автора. А якою була ваша перша вчителька? Яким, на вашу думку, має бути сучасний учитель?

Виділіть фонетичні фрази, синтагми, фонетичні слова. Поставте наголоси.

Коли я вперше приїхав з села до великого індустріального міста і зайшов на квартиру відомого українського поета, то побачив у нього над робочим столом портрет посивілої жінки з глибокими розумними очима.

Мати? Ні. Видатний поет не був схожий на неї. І я, після довгої розмови наважився запитати.

– Хто вона ця жінка?

Поет підвівся з крісла й тихо, але урочисто відповів.

– Моя перша вчителька. І якщо не в кожного з нас є такий портрет під склом, то я певен, кожний з нас носить дорогий образ у своєму серці” (В.Кучер «Учитель»)

Запишіть фонетичною транскрипцією останнє речення. Поділіть підкреслені слова на фонетичні склади.

Фонетична транскрипція - такий спосіб запису живої мови, при якому з можливою точністю передається кожен звук з усіма його відтінками.

Правила транскрибування

[еи] – голосний у ненаголошеній позиції [с'] — для позначення м'якості приголосного [в’] - для позначення напівм'якості приголосного [н:] – так позначається подовження звука [ў], [і] - для позначення нескладових, і [дж], [дз] – для позначення одного звука [г] - щілинний звук [ґ] зімкнений звук Я – [jа]; ю – [jу]; є – [jе] Я – [а]; ю- [у]; є – [е]: після приголосного: лялька [л а л к а] над голосним для позначення наголосу: [чиетатие]. | для позначення звичайної паузи: [йа бачиу \ диўний сон] // для позначення тривалої паузи

Цікаво знати Різні системи фонетичних транскрипцій відомі ще з ХYІ століття. У 1881 році було створено міжнародну фонетичну асоціацію, яка у 1888 році виробила принципи фонетичної транскрипції. Спочатку на основі латинського алфавіту. У1962 році спеціальна комісія у справі транскрипціїї Інституту мовознавства АН України виробила принципи, на яких має грунтуватися фонетична транскрипція української мови. Завдання фонетичної транскрипції - якнайточніше передати всі відтінки вимови у записуваному тексті. Система літер разом з додатковими знаками, які служать по можливості для точного відтворення звукової системи даної мови, називається фонетичним алфавітом.

◊ Прочитайте (проспівайте) пісню. Які почуття викликає ця пісня? Чому вона стала народною? Що вам відомо про авторів цієї пісні? Хто виконував цю пісню? Що вам відомо про співачку Раїсу Кириченко? Чке речення повторюється в тексті? Чому

Перший абзац поділіть на фонетичні фрази, синтагми, фонетичні слова, затранскрибуйте. Випишіть з тексту слова, де наявні такі приголосні: сонорні, зімкнені проривні, щілинні; подовжені. Поділіть виділені слова на фонетичні і орфографічні склади. Перевірте за таблицею, що подана нижче.

Мамина вишня

Знову наснилось дитинство,

Тепле, як гарна весна.

Вишня вдяглася в намисто,

Мама щаслива й сумна.

Там за село проводжала,

Долю мою молоду,

Щедро мені щебетала

Мамина вишня в саду

Вдаль голубими вітрами

Весни за обрій пливли.

Раннім туманом у мами

Коси, мов дим, зацвіли.

Мати в тривогах вінчала

Щастя жадане й біду,

Радо мене зустрічала

Мамина вишня в саду.

Здавна близьке й сокровенне

Все там, аж терпне душа.

Начебто й мама до мене

Стежкою в сад поспіша.

Знов, як бувало, до столу

Кличе, лиш в хату зайду...

Ронить зацвіток додолу

Мамина вишня в саду.

Пісня любові й дитинства

В серці бринить, як струна,

Наче священна молитва

З рідного краю луна.

Та не порадує літо |

Душу мою молоду... |

Плаче тепер білим цвітом |(2)

Мамина вишня в саду.

Слова:

Дмитро Луценко

Музика: Анатолій Пашкевич

Таблиця

Складоподіл: фонетичний та орфографічний

Основні правила фонетичного складоподілу

Основні правила орфографічного складоподілу

1. Один приголосний, що стоїть між голосними, завжди належить до наступного складу, наприклад: по-су-ха, за-го-ро-да, си-то. 2. Два шумні приголосні (обидва дзвінкі або обидва глухі) належать звичайно до наступного складу, наприклад: мі-сто, во-ско-вий, ді-жда-ти-ся, не-спо-кій, при-ї-зди-ти, не-ща-стя. 3. Три приголосні, коли два перші з них шумні (обидва дзвінкі або обидва глухі), а третій сонорний, належать до наступного складу, наприклад: го-стрий, по-стріл, за-здро-щі. 4. Сусідні приголосні, перший з яких більш гучний, ніж другий, належать до різнлх складів, наприклад: каз-ка, груд-ка, вез-ти. 5. Якщо між голосними є два або більше приголосних, то звуки [й], [в], [р], [л], [м], [н], що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них,— до наступного: гай-ка, майструвати, гав-кати, гір-ко, пал-ко, ям-ка, син-ку. 6. Коли другим приголосним є звук [й], [в], [р], [л], [м] або [н], то разом а попереднім він відходить до наступного складу: за-б/йу/, лю-блю, му-дрий, нудний, по-свист, Ку-зьма. 7. Два сусідні сонорні приголосні належать до різних складів: гар-ний, сур-ма, сум-ний, гор-ло. 8. Подовжені приголосні при складоподілі не розділяються , оскільки збіг двох приголосних вважається одним звуком о-бби-ти, жи-ття, пі-дда-шшя, зі-лля.

Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: гай-ка, зо-шит, книж-ка, ко-ло-дязь, паль-ці, са-дів-ник, Хар-ків. 1. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук: ґу-дзик, хо-джу. 2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери: бур’-ян, кіль-це, Лук’-ян, низь-ко. 3. Одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний: ака-де-мія, Ма-рія, олі-вець. 4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступінчастий, восьми-гранний, далеко-східний. 5. Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень цифр: АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, МАУ, НТШ, УАПЦ. 6. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про й Дніп-ро, Оле-ксандра й Олек-сандра, се-стра й сест-ра.

◊ Виразно прочитайте текст, попередньо виконавши мовні тренування*. А як ви розумієте слово молодість? Кого можна вважати молодим сьогодні? Як впливає інформаційно-технологічне двадцять перше століття на молодих людей? Які цінності прищеплює? Поміркуйте.

Поділіть текст вертикальними лініями на склади, позначте наголошені склади. Розбийте слова на склади. Дайте характеристику складів. Виділіть слова, у яких складоподіл не збгається з правилами переносу цих слів на письмі з рядка в рядок.

Молодість − це не вік людини, тільки стан її душі, твердість волі, сила уяви, змога захоплюватися, − це перевага відваги над страхом, нахил до пригод, нехіть до безділля. Ніхто не стає старшим через те, що прожив якусь кількість років. Люди старіють лише тоді, коли позбуваються своїх ідеалів. Роки морщать чоло, але втрата ентузіазму лишає зморшки на душі…

Як довго Ваше серце сприймає голос краси, радості, відваги, величі та сили від Землі, Людини і Вічного, − так довго Ви молоді…