41921 (Особливості відмінкових парадигм в англійській та українській мовах), страница 2

Описание файла

Документ из архива "Особливості відмінкових парадигм в англійській та українській мовах", который расположен в категории "контрольные работы". Всё это находится в предмете "иностранный язык" из раздела "Студенческие работы", которые можно найти в файловом архиве Студент. Не смотря на прямую связь этого архива с Студент, его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "иностранный язык" в общих файлах.

Онлайн просмотр документа "41921"

Текст 2 страницы из документа "41921"

He stopped the car. – Він зупинив машину.

Іменник без прийменника, що стоїть між перехідним дієсловом і іншим іменником, може виражати відношення, що передається в українській мові давальним відмінком (Кому? Чому?).

The teacher showed the student the map. – Викладач показав студентові карту.


2.6 Відповідність відмінків англійської і української мови при перекладі іменника з прийменником

Прийменники перед іменниками виражають граматичні відносини, що передаються в українській мові непрямими відмінками, тобто будь-якими, окрім називного і знахідного.

The answer of the student was excellent. – Відповідь (кого?) студента була відмінною.

I covered the drawing with а sheet of paper. – Я накрив креслення (чим?) листом паперу. [Матюшкин-Терке Т.И., 1990: 136].



3. Відмінок займенників

У англійській мові особисті займенники, а також питальний займенник who мають окрім називного ще і об'єктний відмінок.

Називний відмінок

Об'єктний відмінок

Who

Whom
Кого
Кому

I

You

He

She

It

We

They

Me

You

Him

Her

It

Us

Them

Мене

Вас

Його

Її

Його (її)

Нас

Їх

Мені

Вам

Йому

Їй

Йому (їй)

Нам

Ним

I am а student. – Я студент. (Називний відмінок)

Please, send him а letter. – Пошліть йому лист, будь ласка (Об'єктний відмінок).


4. Проблеми, пов'язані з визначенням відмінка в англійській мові

З визначенням загального відмінка жодних проблем не виникає. Найбільша проблема пов'язана з визначенням присвійного відмінка в усній мові. Англійці практично не вживають присвійний відмінок в множині в усній мові, бо на слух цю форму неможливо відрізнити від форми однини. Для порівняння: the boys room і the boysroom. Зрозуміло, можливі випадки однозначної інтерпретації his mothers voice, the boysheads, але вони не визначають загальної картини. Вона пояснюється омонімією форм типу boy’s, boys, boys’. Єдине виключення – форми men’s, childrens, що зберегли внутрішню флексію в множині, а у разі children ще і нестандартний внутрішній формант. Проте ці два випадки стоять за межами загальної моделі. [Иванова И.П., 1981: 123].




Висновки

До важливих критеріїв «типологічності» відмінка в тій або іншій мові відноситься число відмінків в парадигмі відмінювання іменників, а також наявність або відсутність узгоджувальних форм числа у інших частин мови.

В англійській мові існує два відмінки іменників: загальний відмінок (Common Case) і присвійний (Possessive Case).

Загальний відмінок є словниковою формою іменника однини або формою іменника в множині.

Іменники в присвійному відмінку виражають відношення приналежності предмету якій-небудь особі або іншому предмету.

Іменник в присвійному відмінку може перекладатися українською мовою також прикметником.

У присвійному відмінку можуть вживатися іменники, що позначають людей, тварин, час, назви країн.

Відносини між іменниками і іншими словами в реченні виражаються різними способами, зокрема, було виявлено шість головних способів.

З визначенням відмінка в англійській мові жодних проблем не виникає. Англійці практично не вживають присвійний відмінок в множині в усній мові, бо на слух цю форму неможливо відрізнити від форми однини.



Список використаних джерел

  1. Берман И.М. «Грамматика английского языка», М: «Высшая школа», 1994.

  2. Старостин П.И. «Учебник английского языка», Москва, 1976. – 187 с.

  3. Матюшкин-Терке Т.И. и др. «A Course of English. First year» М: «Высшая школа», 1990. – 129 с.

  4. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. «Теоретическая грамматика современного английского языка», Москва, 1981.

  5. Бонк Н.А., Котий Г.А., Лукьянова Н.А. «Учебник английского языка», Рыбинск, 1996.

  6. Широкова А.В. «Сравнительная типология разноструктурных языков», Москва: Добросвет, 2000. – 200 с.

  7. Ярцева В.Н. Лингвистический энциклопедический словарь. – Москва: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2002. – 685 с.

  8. Аракин В.Д. «Сравнительная типология английского и русского языков» – Изд: Физматлит, 2005. – 232 с.