38866 (Чи є "колонка редактора" самостійним жанром? Якщо так, то чим вона відрізняється від інших жанрів), страница 3

Композиційна стрункість – друга вимога. Авторові важливо мати почуття міри в обсягу – він не повинен бути більшим, ніж цього вимагає тема і фактаж. Структура має три класичні складники:

– зав'язку – перші речення, які покликані зацікавити читача, прикувати його увагу до теми;

– виклад – власне аргументація, покликана переконати читача, підвести до логічного висновку;

– резюме – висновок, згусток думки, яка випливає зі змісту, те, що хотів сказати автор, заради чого писалася стаття.

Якщо зав'язка – принада, своєрідна наживка для читача, аргументація – пожива для розуму, стимулятор, який збуджує думку, а разом вони – пристрілка, то висновок – це той головний постріл, що має вцілити в точку, вразити відкриттям істини. Це не тільки узагальнення, яке випливає з викладу, а й нерідко прогноз, що може бути, до чого може дійти, якщо не врахувати того, що є.

Ці класичні елементи композиції не обов'язково мають застосовуватися в послідовному порядку – стаття може починатися з викладу, а зав'язка – винесена у вріз чи в надзаголовок або підзаголовок, а може починатися з висновку, який далі аргументується у викладі. Головне, щоб усе це било в ціль, досягало мети, якнайточніше виражало позицію автора, а отже, й редакції.

Структура – хребет статті, зміст – її душа. Зображальні засоби – приправа до змісту, про яку також слід подбати. А це – влучне слово, метафора, порівняння, афоризм, приказка, гумор, іронія, сарказм, парадокс – все те, що допомагає чіткіше висловити позицію газети. Для успіху авторові матеріалу важливо:

– дотримуватися етичних норм;

– мати особисту точку зору, свої переконання і позицію;

– виробити публіцистичний стиль; емоційність, небайдужість, щоб душа вихлюпувалась, – це ніколи не завадить;

– бути добре поінформованим, зібрати достатній фактаж;

– дбати про пропорційне співвідношення теми і завдання;

– розраховувати власні сили і можливості при написанні;

– правильно будувати внутрішній сюжет, стежачи за динамічним рухом думки;

– забезпечити міцну аргументацію;

– намагатися писати просто і логічно;

– мати власну глибоку переконаність;

– подумати про ефективність виступу.

Не буде зайвим запросити читачів до дискусії, висловитися з цього приводу, подати адресу для відгуків.

6. Вузлики для пам'яті авторові "колонки"

Звичайно, якщо говорити в контексті високого рівня майстерності, то всі ті вимоги, що висуваються до будь-якого майстерно написаного тексту, стосуються й "колонки редактора". Та слід враховувати, що "колонка" – це особливий, редакторський, жанр, отже, і вимоги будуть особливими. Таких особливостей можна виділити кілька:

Перша. "Колонка" виражає позицію всієї редакції. Отже, слід особливо подбати про чіткість і дохідливість висловленої позиції.

Друга. Вона звернена до масової аудиторії, і дуже важливо з першого рядка зацікавити читача, щоб її прочитало якомога більше людей.

Третя. Оскільки автором є редактор (головний редактор), якому треба виправдовувати імідж першого пера редакції (саме так сприймається загалом його високе становище), то його твір має бути еталонним, взірцем високої майстерності для всього колективу.

З цього випливає, що редакторський твір оцінюватимуть набагато прискіпливіше не тільки читачі, а й колеги по перу з інших засобів масової інформації і передусім члени очолюваного колективу. Невдалий виступ може стати відчутним ударом по авторитету редактора, значно підмочити його репутацію як творчої людини, поставити під сумнів рівень його професійної майстерності, кинути тінь недолугості на очолюване ним видання. Все це висуває підвищені вимоги до автора, змушує його з особливою відповідальністю ставитися до власного публічного виступу.

Звісно, у кожного пишучого редактора є свої підходи, свої правила написання матеріалу, свій досвід і свій стиль. Можу поділитися своєрідним "катехізисом" із власного редакторського досвіду: у мене були виписані і лежали під склом на столі як нагадування десять правил, яких треба дотримуватися, працюючи над заголовною статтею. Ось вони:

1. З'ясувати для себе чітко, що хочеш сказати, і не говорити того, що не стосується теми.

2. Скласти план, про що саме і в якому порядку викладати думки.

3. Не писати довго і нудно, мати відчуття міри, стежити за тематичною пропорційністю текстових "вузлів".

4. Не пропустити нагоди послатися на власний досвід, якщо він є та якщо доречний у даному конкретному випадку.

5. Редагувати себе без жалю, відсікати будь-яку зайвину в думках і словах – під час і після написання.

6. Рішуче уникати банальностей та тривіальності.

7. Якомога менше посилатися на загальновідомі факти, згадувати їх тільки тоді, коли без них неможливо повніше і переконливіше розкрити тему.

8. Уникати мовних, сюжетних, мислительних та інших штампів – вони значно знижують професійний рівень матеріалу.

9. У жодному разі не застосовувати "оживляжу" та інших мовних красивостей – вони, як полова в добірному зерні.

10. Прочитати згодом: хай стаття по можливості відстоїться, щоб поглянути свіжим оком і доредагувати її.

Дотримуватися цих правил, за великим рахунком, не завадить будь-кому при написанні будь-якого матеріалу – це не викликає жодного сумніву. Для редактора як автора журналістського твору, тим більше заголовної статті, вони є обов'язковими. Хоча скласти перелік таких правил легше, ніж виконати їх: отут потрібні знання, досвід, практичні навички.

Література

1. Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". – 21,22 ст.

2. Карпенко В. Поодинці – вмирають, виживають – гуртом. – К.: Газета "Вечірній Київ", 1996. – 208 c.

3. Карпенко В. Як повернути манкурту пам'ять?.. – К., 1997. – 430 с.