37523 (Основні учасники спадкових правовідносин. Порядок оформлення права на спадщину)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

З Дисципліни Спадкове Право

За I та II змістовими модулями

(Варіант 12)

Підготував:

Студент 3 курсу

Асєєва Н.В.

Гр. ПЗ - 1

Перевірила:

Хачатрян Артур

Вміст

Перший змістовий модуль

Теоретична частина

Практична частина

Другий Змістовий модуль

Теоретична частина

Практична частина

Завдання I змістового модуля

1. Теоретична частина

1.1 Дайте поняття: спадкування, спадок, спадкоємиць, спадкодавець

1.2 Дайте порівняльну характеристику заповіту і договору дарування

Отже робимо висновок щодо характеристики договору дарування та заповіту. Договір дарування як і заповіт є письмовим, і підлягає нотаріальному посвідченню, договір дарування і заповіт є одностороннім правочином. Різниця в тому, що Заповіт є розпорядження, основним змістом якого є призначення спадкоємця або спадкоємців, а також визначення юридичної долі майна, а договір дарування спрямований на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності у обдарованої особи. За договором особа передає або зобов’язується передати, тобто самостійно, безоплатно майно обдарованому. Тоді коли за заповітом право власності виникає у спадкоємців тільки після смерті спадкодавця (Заповідача )

2. Практичне завдання

Громадянка Борисова Ганна Степанівна звернулась до державного нотаріуса за місцем проживання з проханням посвідчити договір дарування , за яким вона дарує своїй дочці Селезньовій І. П. приватизовану квартиру на випадок своєї смерті. Якими будуть дії нотаріуса?

По перше – почнемо з того, що згідно до Ст. 717 ЦК України –

Договір дарування це передача, або зобов’язання передати в майбутньому однією стороною (дарувальник) іншій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність.

Тобто має місце саме передача дарувальником (в нашому випадку громадянка Борисова Г. С. ) обдарованому ( в нашому випадку Селезньова І. П..) майна у власність. Тобто після смерті Борисової Г.С. договір дарування втратить чинність. На підтвердження цього проаналізуємо Ст. 723 ЦК України

1. Договором дарування може бути встановлений обов’язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини.

2. У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості.

3. Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре, договір дарування припиняється.

Отже договір дарування громадянки Борисової Г.С. після її смерті просто припиняється як такий, і відкривається спадщина щодо майна громадянки Борисової Г.С.

Тепер з'ясуємо якими будуть дії нотаріуса

Відповідно до пункту 6 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

Нотаріуси відповідно до статті 7 Закону України “Про нотаріат ” у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, — законодавством Республіки Крим; наказами Міністерства юстиції України; нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси в установленому порядку та в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 22 тієї ж інструкції

Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші не застережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

Отже: Договір дарування підлягає нотаріальному посвідченню, але згідно чинного законодавства, передача майна на випадок смерті не може відбутись за договором дарування, оскільки після смерті дарувальника втрачає чинність договір дарування. В нашому випадку нотаріус має запропонувати громадянці Борисовій Г. С скласти заповіт. Заповіт – це правочин який складається фізичною особою ( заповідачем ) на випадок смерті.

Завдання II змістового модуля

1. Теоретична частина

2.1 Державна реєстрація права на спадщину

Згідно до Ст. 1299 ЦК України

1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу).

2. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Згідно до Ст. 182 ЦК України

1. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо

нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Отже: якщо у спадщині спадкоємця є нерухоме майно, така спадщина підлягає державній реєстрації. Роздивимось як саме відбувається державна реєстрація майна.

Державній реєстрації підлягають права власності на житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, квартири у багатоквартирних будинках, інші об'єкти нерухомого майна. Порядок реєстрації врегульовано Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5.

Реєстрація прав здійснюється в бюро технічної інвентаризації (далі — БТІ) за місцем знаходження об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів шляхом занесення вказаних прав до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Реєстрація прав здійснюється лише після технічної інвентаризації об'єкта. Якщо заява про реєстрацію прав подається не пізніше дванадцяти місяців після виникнення права на нерухоме майно, то об'єкт не підлягає повторній технічній інвентаризації. Термін дії виписки з Реєстру прав — три місяці з часу її видачі, про що та термін її дії вказується в самій виписці.

Згідно до Ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року № 1952-ІV

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень

1. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.,

Отже: свідоцтво про право на спадщину, яке видане на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації за правилами ст. 182 цього кодексу. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що передбачена в ст. 182 ЦК України, є публічною і підтверджує державою факт виникнення, переходу і припинення прав на нерухоме майно. В даний час державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проводять Бюро технічної інвентаризації на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року за № 7/5. У свідоцтві про право на спадщину БТІ проставляє відмітку про проведену державну реєстрацію. З 1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнятий Закон „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. На підставі цього Закону державна реєстрація здійснюватиметься органом державної реєстрації шляхом внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Ст. 19 вищезгаданого Закону передбачає проведення обов’язкової реєстрації свідоцтва про право на спадщину, яке видане спадкоємцям.

2.2 Порядок оформлення права на спадщину

Питання оформлення права на спадщину та видачі свідоцтва про право на спадщину (далі — Свідоцтва) регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України (гл. 89, ст. ст. 1296—1301), Законами України "Про нотаріат України" (1993 р.) та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року № 1952-І\/, Інструкцією" "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від З березня 2004 року № 20/5 тощо.

Кожен спадкоємець, що прийняв спадщину, має право одержати Свідоцтво, подавши про це відповідну заяву. Але, як сказано в ЦК України, в залежності від виду і призначення спадкового майна одержання Свідоцтва може бути обов'язковим для спадкоємця і не обов'язковим.

При прийнятті спадщини, у складі якої є нерухоме майно (земельні ділянки, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, інші речі (див. ч. 1 ст. 181 ЦК України) спадкоємець зобов'язаний одержати Свідоцтво на це майно (ст. 1297 ЦК України). Якщо ж до спадкоємця переходить майно, яке не належить до нерухомого (меблі, інші предмети домашньої обстановки та вжитку (див. ч. 2 ст. 181 ЦК України), одержання нотаріального Свідоцтва не є обов'язковим, якщо в цьому нема потреби і спору на таке майно.

Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, Свідоцтва видаються на кожного з них, в яких нотаріус зазначає частку спадщини на ім'я кожного спадкоємця пропорційно їх кількості, якщо інше не зазначено в заповіті.

Виданню такого Свідоцтва має передувати перевірка часу смерті особи, місця відкриття спадщини, наявності заповіту, складу спадкоємців за законом, складу спадщини та кількості осіб, які її прийняли.

ЦК України (Cт. 1298) забороняє видачу Свідоцтва до закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, а тому нотаріус навіть в тому випадку, коли за достовірною інформацією відсутні інші спадкоємці, крім тих, що прийняли спадщину, не має права достроково, тобто до 6 місяців з дня відкриття спадщини, видати Свідоцтво. Видача Свідоцтва і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися і лише після народження дитини, якщо заповіт складено на ко­ристь зачатої, але ще не народженої дитини.

Чинне законодавство України, зокрема ст. 1300 ЦК України, передбачає можливість внесення змін нотаріусом за місцем відкриття спадщини до свідоцтва про право на спадщину, якщо є згода всіх спадкоємців, або є рішення суду на вимогу одного із спадкоємців. При цьому за згодою спадкоємців зміни до Свідоцтва мо­жуть бути внесені будь-коли на користь тих спадкоємців, хто запізнився, тобто не подав вчасно заяви про прийняття спадщини, на що останні повинні дати письмову згоду.