37065 (Правове забезпечення державного управління)

Описание файла

Документ из архива "Правове забезпечення державного управління", который расположен в категории "контрольные работы". Всё это находится в предмете "государство и право" из раздела "Студенческие работы", которые можно найти в файловом архиве Студент. Не смотря на прямую связь этого архива с Студент, его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "государство и право" в общих файлах.

Онлайн просмотр документа "37065"

Текст из документа "37065"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний технічний університет

Магістратура державного управління

Контрольна робота

з дисципліни "Правове забезпечення державного управління"

Донецьк 2010

Зміст

1. Контроль і нагляд у державному управлінні

1.1 Контроль з боку органів законодавчої влади

1.2 Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів

1.3 Контроль з боку представницьких органів місцевого самоврядування

1.4 Судовий контроль

1.5 Прокурорський нагляд за законністю й дисципліною в державному управлінні

1.6 Звернення громадян як спосіб забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні

1.7 Громадський контроль

2. Провадження в справах про адміністративні правопорушення

2.1 Завдання й порядок провадження в справах про адміністративне правопорушення

2.2 Засоби забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення

2.3 Стадії провадження в справах про адміністративне правопорушення

2.4 Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

1. Контроль і нагляд у державному управлінні

1.1 Контроль з боку органів законодавчої влади

Згідно з Конституцією України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.

Верховна Рада відповідно до наданих їй Конституцією України повноважень безпосередньо або через свої органи здійснює контроль за забезпеченням конституційних прав, свобод і обов’язків громадян України, додержання законів та інших актів, які вона приймає, виконанням загальнодержавних програм і Державного бюджету України, діяльністю органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує. Кабінет Міністрів підзвітній і відповідальний перед Верховною Радою. Верховна Рада також може заслуховувати на засіданні звіти членів Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, головного редактора газети Верховної Ради та інших органів і посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою (крім судових органів і судів).

Верховна Рада може створювати в межах своїх повноважень тимчасові спеціальні комісії для підготовки й попереднього розгляду питань.

Для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, Верховна Рада створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу.

Постійно діючим органом Верховної Ради є комітети. Вони законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради. Держані органи й організації зобов’язані виконувати вимоги комітетів, надавати їм необхідні матеріали та документи, розглядати в обов’язковому порядку рекомендації і повідомляти в установлений ними строк про результати розгляду й вжиті заходи.

Організацію та порядок діяльності комітетів, тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради встановлює закон.

Відповідно до Конституції (ст.101) та Закону України "Про Уповноваження Верховної Ради України з прав людини" від 22 грудня 1997р. (відомості Верховної Ради України – 1998 - №20) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та захист прав кожного на території України в межах його юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

- захист прав і свобод людини й громадянина, проголошених Конституцією, законами та міжнародними договорами України;

- запобігання порушенням прав і свободи людини й громадянина або сприяння їх поновленню;

  1. запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод тощо.

Підставами для порушення Уповноваженим справ і призначення перевірок є:

  1. відомості про порушення прав і свобод людини й громадянина, які він одержує;

  1. звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;

  1. звернення народних депутатів України;

  1. власна ініціатива.

Для здійснення своїх обов’язків Уповноваженому надано право:

  1. безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, бути присутнім на їх засіданнях;

  1. знайомитися з документами та одержувати їх копії в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах в установах, організаціях незалежно від форм власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах;

  1. вимагати від посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності сприяння в проведенні перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі в проведенні перевірок;

  1. направляти у відповідні органи акти реагування в разі виявлення порушень прав і свобод людини й громадянина для вжиття цими органами відповідних заходів тощо.

Рахункова палата – спеціальний контролюючий орган, який до 23 грудня 1997р. був органом Верховної Ради (Конституційний Суд України рішенням від 23 грудня 1997 року №7-зп щодо відповідності Конституції України /конституційність/ Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" згідно зі статями 150 і 152 Конституції України визнав, що Рахункова плата не може бути органом Верховної Ради /це суперечить Конституції України/. У зв’язку з цим Верховна Рада 14 січня 1998р. прийняла постанову за №18/98-ВР, відповідно до якої Закон України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" з 23 грудня 1997 року продовжить дію як Закон України "Про Рахункову палату". Таким чином, зараз Рахункова палата формально не є органом Верховної Ради, але як і раніше, вона має майже ті самі функції та завдання, що мала коли була контролюючим органам парламенту. Тому таку відокремленість від Верховної Ради можна вважати деякою мірою умовною, а контроль з боку Рахункової палати – опосередкованим контролем з боку Верховної Ради).

Завданням Рахункової палати є:

  1. організація та здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витраченням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

  1. здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності й доцільності видатків державних коштів, валютних і кредитно-фінансових ресурсів;

  1. контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

  1. контроль за законністю та своєчасністю рухів коштів.

Державного бюджету України й коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках тощо.

Для цього Рахунковій палаті надано такі повноваження:

  1. здійснювати експертно-аналітичні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів;

  1. коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів піді час здійснення загальнодержавних програм;

  1. проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді органах, а також на підприємствах і в організаціях, незалежно від форм власності, в межах, установлених законодавством;

  1. одержувати від керівників установ, організацій, що перевіряють, усю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську діяльність та ін.

До контролю з боку законодавчої вади можна віднести депутатський запит, право народного депутата України брати участь у перевірках додержання законів державними органами й органами об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій, на участь у депутатському розслідуванні, відвідувати будь-які державні органи та об’єднання громадян, підприємств, установи й організації з питань своєї депутатської діяльності тощо. Контрольні повноваження Верховної Ради України, її комітетів, депутатів, Рахункової палати закріплено в Регламенті Верховної Ради України ( відомості Верховної Ради України – 1994 - №35), законах України "Про комітети Верховної Ради України" від 04 квітня 1995р. ( відомості Верховної Ради України – 1995 - №19), "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992р./зі змінами/ (відомості Верховної Ради України – 1993 - №3), "Про Рахункову палату Верховної Ради України" від 11 липня 1996р., який з 23 грудня 1997р. діє як Закон "Про Рахункову палату" (відомості Верховної Ради України – 1998 - №24).

Контрольні повноваження Президента України визначають Конституція та Закон України "Про Президента України" від 05 липня 1991р. ( відомості Верховної Ради Української РСР – 1991 - №33). Вони поширюються на різні гілки влади. Так, Президент припиняє повноваження Верховної Ради, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочинатися, підписує закони, прийняті Верховною Радою, а в разі незгоди з ними, за умов суперечності їх Конституції або міжнародним угодам, накладає на них вето з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради, скасовує акти Кабінету Міністрів та акти Ради міністрів АРК, які не відповідають належним вимогам, утворює суди, утворює, реорганізує та ліквідує міністерства, інші центральні органи виконавчої влади тощо.

Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази й розпорядження, які є обов’язковими до виконання та території України (ст. 106 Конституції).

Всебічну контрольну діяльність здійснюють органи державної виконавчої влади всіх рівнів. Ця діяльність є одним із найважливіших елементів організаційної роботи, спрямованої на подальше укріплення законності й дисципліни в державному управлінні.

Найширші контрольні повноваження серед органів виконавчої влади належать Кабінету Міністрів України, який здійснює контроль за діяльністю міністерств, державних комітетів і відомств, за додержанням ними законодавства. Він сприяє тому, щоб ці органи в повному обсязі використовували свої повноваження, заслуховує їх звіти, доповіді та інформацію про виконання завдань, що стоять перед ними, про розвиток відповідних галузей тощо. Контрольні повноваження Кабінету Міністрів закріплено в Конституції, інших нормативних актах України.

Рада міністрів АРК має такі ж, як і Кабінет Міністрів, контрольні повноваження (за деякими винятками) відносно підконтрольних їй органів.

Центральні органи виконавчої влади, їх відділи та управління, державні адміністрації, адміністрації підприємств, установ і організацій у процесі повсякденної діяльності систематично здійснюють відомчий контроль, який поширюється на підпорядковані їм об’єкти відомчої належності (Порядок проведення відомчого контролю регулює Порядок здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2002р. №685). Вони перевіряють виконання законів, указів і урядових постанов, актів вищих органів, стан дисципліни й ефективність роботи апарату, розміщення та використання кадрів, роботу щодо розгляду звернень громадян тощо. Контроль організовують безпосередньо керівники вищих відносно підконтрольного об’єкта галузевих органів, їх структурних підрозділів і проводять працівники апарату – відповідні фахівці. В державних комітетах, міністерствах, державних адміністраціях, підрозділах центральних органів на місцях функціонує контрольно-ревізійна служба, підпорядкована безпосередньо керівникові органу.

Контрольні повноваження названих органів державної виконавчої влади закріплено в законах України, Загальному положенні про міністерства, інший орган державної виконавчої влади України, окремих положеннях про державні комітети, міністерства, відомства, їх структурні підрозділи, інших нормативних актах.

Законодавство, що регулює діяльність місцевих державних адміністрацій, надає контрольні повноваження як місцевій адміністрації в цілому, так і її окремим структурним підрозділам. При цьому контроль з боку її управлінь і відділів, які є органами галузевого управління, - до галузевого контролю.

Місцеві державні адміністрації здійснюють на відповідних територіях державний контроль за:

  1. збереженням і раціональним використанням державного майна;

  1. виконанням державних контрактів і зобов’язань перед бюджетом;

  1. належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі;

  1. використанням та охороною земель, лісів, надр, вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів;

  1. додержанням виробниками продукції стандартів, технічних та інших вимог, пов’язаних з її якістю та сертифікацією;

  1. додержанням санітарних і ветеринарних правил;

  1. додержання правил благоустрою, архітектурно-будівельних норм і стандартів тощо.

Контрольні повноваження адміністрації підприємств, установи, організації мають галузевий (внутрішньовідомчий) характер, закріплені в різних нормативних актах як на рівні закону, так і в підзаконних положеннях та статутах відповідних підприємств, установ і організацій. На керівників підприємств, установ і організацій покладено обов’язок стежити за виконанням підлеглими чинних правил і норм. Разом з бухгалтерією, юридичною та іншими службами вони організовують бухгалтерський облік, контролюють раціональне, економне й ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів, збереження державної та колективної власності. Вони зобов’язанні запобігати розбазарюванню матеріальних цінностей, порушенням фінансового й господарського законодавства тощо.

У разі виявлення адміністративних правопорушень (наприклад, розкрадання державного або колективного майна) адміністрація підприємств, установ, організацій складає протоколи про адміністративні правопорушення й надсилає їх на розгляд компетентним органам (посадовим особам); у межах, установлених законодавством, притягає винних до дисциплінарної відповідальності.

1.2 Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів