36929 (Цивільне право)

Описание файла

Документ из архива "Цивільне право", который расположен в категории "контрольные работы". Всё это находится в предмете "государство и право" из раздела "Студенческие работы", которые можно найти в файловом архиве Студент. Не смотря на прямую связь этого архива с Студент, его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "государство и право" в общих файлах.

Онлайн просмотр документа "36929"

Текст из документа "36929"

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ ЕТНОЛОГІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА

ІМЕНІ О.М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

Контрольна робота

з цивільного права

Виконала:

Студентка 4го курсу заочного відділення

Історичного факультету

Кухаренко Г.А.

Перевірила:

Доцент правових дисциплін

Короткова Л.П.

ЧЕРНІГІВ 2010

Вписок використаної літератури:

1. Господарський кодекс України: Офіційний текст. Станом на 1 жовтня 2009року. К.: Атіка, 2009р.

2. Гражданское право Украины : Учебник в 2 ч. / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Х. : Основа, 1996г. – Ч.1

3. Доліненко Л.О. Цивільне право України: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / Л.О. Доліненко, С.О. Сарновська. – К. : МАУП, 2005р.

4. Е. А. Мичурин, Гражданское право Украины в схемах, учебное пособие, Харьков Юрсвит 2006р.

5. Мазур О.С. Цивільне право України: навч. посіб. для дистанц. навч. – К.: Унт «Україна», 2006р.

6. Сімейний кодекс України: http://zakon.rada.gov.ua/

7. Цивільний кодекс України за станом на 15 серпня 2006 року, Харків «Одісей» 2006р.

8. Цивільне право України за загальною редакцією В. І Борисової, І. В. СпасибоФатеевої та В. Л. Яроцького, Київ Юринком Интер 2007р.

9. Цивільний процесуальний кодекс України із змінами та доповненнями станом на 1 січня 2007 року. Харків «Право» 2007р.

10. Черняков В. М. монографія «Реформація цивільного права» К. 1995р.

Задача 1

З вини організації здоров’ю робітника була заподіяна шкода, внаслідок чого він втратив 60% професійної працездатності. Робітник подав позов до організації про відшкодування заподіяної шкоди. Суд частково задовольнив позов, стягнувши із заподіювача шкоди збитки в заробітку, видатки по догляду за потерпілим, на його додаткове харчування і санаторнокурортне лікування. У стягненні моральної шкоди судом було відмовлено на підставі недоведення факту моральної шкоди. Чи правильне рішення суду?

Рішення суду, щодо позову робітника про відшкодування заподіяної шкоди за ст.22 Цивільного Кодексу Ураїни є правомірним, але воно було не повним. За ст.23 ч.1., ч.2. суд повинен був задовольнити позов про стягнення і моральної шкоди, оскільки робітникові було заподіянно фізичний біль, страждання і втрату 60% професійної діяльності (факт моральної шкоди доведенно). Отже, рішення суду є неповним тому, що факт моральної шкоди є присутній та доведенний, а позовні вимоги робітника, щодо морального відшкодування не виконанні.


Задача 2

Громадянин С. склав заповіт, за яким усе своє майно заповів у рівних частинах онукам К., П., Т. та О. 20 листопада 2004 року С. помер. Після його смерті залишилося майно: будинок (140 тис. грн.), автомобіль (15 тис.грн.), телевізор, холодильник, меблі та інші предмети домашньої обстановки (30 тис.грн) та вклад в банку (12 тис.грн.). Т. та П. подали заяву у нотаріальну контору про прийняття спадщини, К відмовився від належної йому частини спадщини на користь сестри Т., з якою проживав спадкодавець, О. не вчинив жодних дій, що свідчать про прийняття спадщини. Із заявами про прийняття спадщини звернулися також Г. (брат померлого) та Ж. (дочка померлого). Визначте коло спадкоємців та вартість майна, яке кожен з них спадкує.

З ч.1. ст.1223 Цивільного Кодексу України право на спадок мають всі спадкоємці вказані у заповіті. Спадкоємці Т. і П. за ст.1269 отримають свої рівні частки спадку. Спадкоємець К. відмовився від спадку на користь своєї сестри Т згідно з ч.1. ст.1274. Спадкоємець О. не вчинив жодних дій, що свідчать про прийняття спадщини. Згідно Ст.1272 п.1. він вважається таким, що не прийняв її. Згідно з ч.2. ст.1223 частина спадщини спадкоємця О. розподіляється між громадянами Г. і Ж. (брат та дочка померлого), по черговості права спадкування зазначених у ст. 1261 і ст.1262. Отже, за діями кожного громадянина в даній задачі спадкоємцями є чотири особи: спадкоємиця Т. отримає 98,5тис.грн., спадкоємець П. 49,25тис.грн., а спадкоємці Г. і Ж. по 24,62тис.грн.

Варіант 9

1. Філії та представництва.

2. Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту, у гардеробі організації, у готелі.


Задача 1

З вини організації здоров’ю робітника була заподіяна шкода, внаслідок чого він втратив 60% професійної працездатності. Робітник подав позов до організації про відшкодування заподіяної шкоди. Суд частково задовольнив позов, стягнувши із заподіювача шкоди збитки в заробітку, видатки по догляду за потерпілим, на його додаткове харчування і санаторнокурортне лікування. У стягненні моральної шкоди судом було відмовлено на підставі недоведення факту моральної шкоди. Чи правильне рішення суду?

Задача 2

Громадянин С. склав заповіт, за яким усе своє майно заповів у рівних частинах онукам К., П., Т. та О. 20 листопада 2004 року С. помер. Після його смерті залишилося майно: будинок (140 тис. грн.), автомобіль (15 тис.грн.), телевізор, холодильник, меблі та інші предмети домашньої обстановки (30 тис.грн) та вклад в банку (12 тис.грн.). Т. та П. подали заяву у нотаріальну контору про прийняття спадщини, К відмовився від належної йому частини спадщини на користь сестри Т., з якою проживав спадкодавець, О. не вчинив жодних дій, що свідчать про прийняття спадщини. Із заявами про прийняття спадщини звернулися також Г. (брат померлого) та Ж. (дочка померлого). Визначте коло спадкоємців та вартість майна, яке кожен з них спадкує.

1.Філії та представництва

Багато юридичних осіб здійснюють свою господарську діяльність на території різних регіонів держави у формі філій або представництв. Згідно зі ст. 31 Цивільного кодексу України юридична особа може відкривати філії і представництва в порядку, встановленому цивільним законодавством. Філія являє собою відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем його перебування і реалізує всі його функції чи їх частину, в тому числі функції представництва, тоді як представництво — це відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза місцем її перебування, що представляє та захищає інтереси юридичної особи1. Отже, представництво створюється лише для вираження зовні інтересів юридичної особи і забезпечення їхнього захисту, ніяких виробничогосподарських функцій воно не виконує. Філія ж — ширше поняття: вона може займатися усіма видами діяльності юридичної особи чи частиною їх, тобто безпосередньо виробничогосподарською діяльністю, і поряд з цим бути представником. І філії, і представництва створюються як відокремлені підрозділи, тобто вони не користуються правами юридичної особи і діють на підставі положень, що затверджуються юридичною особою.

Суб'єктом цивільних правовідносин може бути не лише фізична особа, й юридична особа, тобто організація, створена та зареєстрована у встановленому законом порядку (ст. 80 ЦК).

Однак для того, щоб певну організацію було визнано юридичною особою, вона повинна мати такі ознаки:

організаційна єдність, тобто юридична особа повинна мати певну структуру, яка характеризується наявністю системи соціальних взаємозв'язків членів юридичної особи та їх структурною і функціональною диференціацією (органи управління, структурні підрозділи тощо). Переважно зазначена організаційна структура закріплюється в установчих документах організації;

реєстрація у встановленому законом порядку, тобто юридичну особу має бути легалізовано державою, шляхом засвідчення факту її створення. Державна реєстрація юридичної особи здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців". Дані державної реєстрації вносяться до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення;

наявність цивільної правоздатності та дієздатності, тобто юридична особа повинна мати соціальноправову можливість бути визнаною учасником цивільних правовідносин;

майнова відокремленість, тобто юридична особа повинна мати в наявності відокремлене майно. При цьому, вказане майно має бути відокремлено як від майна колективу, так і від майна держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади та інших юридичних осіб, в тому числі й вищого рівня. Це майно може перебувати в особи як на праві власності, так і на інших речових правах;

самостійна майнова відповідальність за зобов'язаннями, тобто юридична особа повинна нести самостійну відповідальність за зобов'язаннями всім своїм майном. При цьому, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом;

виступ у цивільному обігу та при вирішенні спорів в судах від власного імені, тобто кожна юридична особа виступає в правовідносинах від свого імені. При цьому, найменування юридичної особи має містити інформацію про її організаційноправову форму (AT, ТзОВ тощо) та характер діяльності. Крім повного найменування юридична особа може мати скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи (ст. 90 ЦК).

Як і будьякий учасник цивільного обороту, юридична особа має бути наділена правоздатністю та дієздатністю.

Цивільна правоздатність юридичної особи має загальний (універсальний) характер, тобто вона здатна мати такий самий обсяг цивільної правоздатності, що й фізична особа, крім тих прав, які за своєю природою можуть належати лише людині, наприклад, право на життя, здоров'я, честь, гідність тощо. При цьому, окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, юридична особа може здійснювати після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Іноді за рішенням суду обсяг цивільної правоздатності юридичної особи може бути обмежено. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 91 ЦК).

Цивільна дієздатність юридичної особи виникає одночасно з виникненням у неї цивільної правоздатності. Цивільна дієздатність юридичної особи здійснюється або через систему органів юридичної особи, або, у випадках, встановлених законом, через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ст. 92 ЦК).

Що ж до цивільної деліктоздатності юридичної особи, то юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним їй майном, тобто учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Однак, переважно, юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, які діють відповідно до закону та установчого документа, формують та виражають зовні волю юридичної особи як самостійного суб'єкта права. Органи юридичної особи можуть бути одноособовими (директор, президент, генеральний директор тощо) та колегіальними (правління, спостережна рада, загальні збори тощо). Одноособові органи або призначають засновники, або обирають учасники чи створений ними колективний орган. Колективні органи або обираються всіма учасниками, або складаються з них. Органи створюються з метою формування волі юридичної особи та її вираження зовні, щодо всіх третіх осіб. Склад та компетенція органів визначаються в законодавстві або в установчих документах.

Важливу роль для участі юридичної особи в цивільних правовідносинах відіграє її місцезнаходження, яке визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місце знаходження юридичної особи вказується в її, установчих документах (ст. 93 ЦК).

Податкове законодавство неоднозначно підходить до визначення відокремлених підрозділів платниками податків: в одних випадках на них покладається цілий комплекс податкових обов’язків (податкова реєстрація, сплата податку, податкова звітність); в інших — тільки частина такого комплексу (наприклад, обов’язок зі сплати податку виконує відокремлений підрозділ, а обов’язок з податкової звітності виконує юридична особа); у третіх — юридична особа, яка зареєструвала відокремлений підрозділ, усі податкові обов’язки такого підрозділу виконує самостійно.

Іноді юридичні особи здійснюють певну діяльність і за межами свого місця знаходження. З цією метою вони створюють відособлені підрозділи — представництво та філію.

Представництво — це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філія — це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Юридична особа як учасник цивільних правовідносин має певний період "життя", який визначається моментами її створення та припинення.

Юридичну особу може бути створено шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Моментом створення юридичної особи є день її державної реєстрації. Першим етапом створення юридичної особи є розробка її учасниками (засновниками) установчих документів, які викладаються письмово та підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Другим етапом створення юридичної особи є її державна реєстрація, яка здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців". Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є єдиною підставою для відмови в державній реєстрації юридичної особи. Після проведення державної реєстрації її дані вносяться до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційноправову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Діяльність юридичної особи може бути припинено в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) чи ліквідації юридичної особи.