36238 (Поняття сторін у господарському процесі), страница 3

В умовах нестабільності ринкових перетворень виникає загроза навмисного та фіктивного банкрутства. Тому необхідно їх розрізняти від вимушеного об'єктивного банкрутства. Під фіктивним банкрутством визнається подання боржником до господарського суду заяви про визнання його банкрутом при наявності у нього можливостей задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі. У випадках фіктивного банкрутства боржника кредитори вправі вимагати від нього відшкодування спричинених цим збитків. Навмисним банкрутством є неможливість задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів, які виникли з вини самого боржника (його посадових осіб, засновників або інших осіб, які діяли за його дорученням).

Банкрутство - тривала та складна процедура. Тому до боржника можуть бути застосовані спеціальні процедури:

позасудові засоби запобігання банкрутству - домовленість боржника та кредиторів про узгодження умов продовження його діяльності або добровільної самоліквідації;

досудова санація, спеціальне управління його майном, мирова угода та примусова ліквідація.

Мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за згодою сторін. Останнє розглядається як різновид прощення боргів.[1, ст. 35]

3. Заява про визнання суб’єкта підприємництва банкрутом

Господарський суд м. Києва

244011 м. Суми, вул. Рибалка, 2

Кредитор: Відкрите Акціонерне Товариство «Експорт»

244000 м. Ромни, вул. Соборна , 36

р/р 0000000000, МФО 000000, код ЄДРПОУ Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс»

244000 м. Ромни, вул. Катерини Зеленко, 5

р/р 3333333333, МФО 333333, код ЄДРПОУ 33333333

Заява про порушення справи про банкрутство 22.07.2009 р. між Відкритим Акціонерним Товариством «Експорт» (надалі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс» (надалі - боржник) було укладено Договір підряду № 00, надалі - Договір (копія додається). Відповідно до умов Договору боржник зобов'язався виконати електротехнічні роботи на об'єкті за адресою: Сумська обл, Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Набережна 28, а кредитор - прийняти їх та оплатити на умовах і в порядку, визначеному Договором. Відповідно до п. 5.1. Договору кредитор перерахував боржнику передплату по договору в сумі 24000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.07.2009 р. № 000 (копія додається). Відповідно до п.1.2. Договору боржник зобов'язався повністю завершити виконання робіт по Договору і здати їх и строк не пізніше 01.05.2010 р., однак роботи у визначені строки не було виконано. Зважаючи на вказане, кредитор, в порядку ст. 615 Цивільного кодексу України, відмовився від договору підряду від 22.07.2009 р. № 00 і просив повернути грошові кошти в сумі 24000 грн. 01.06.2010 р. шляхом перерахування зазначеної суми на р/р 0000000000 у відділенні АКБ «П», м. Київ, що підтверджується Претензією від 27.04.2009 р. вих. № 00 (копія додається). Боржник вказану претензію визнав, зобов'язався в строк не пізніше 01.06.2010 р. повернути грошові кошти в сумі 24000 грн., отримані як передплата по договору підряду від 22.07.2009 р. № 00 (копія відповіді додається). Станом на 01.09.2010 р передплата по договору підряду № 00 від 22.07.2009 р. в сумі 24000 грн., кредитору повернута не була, про що свідчить лист АКБ «П» від 27.07.2010 р. № 27573/222 (копія листа додається).

Висновок

Перетворення органів державного арбітражу в систему господарських судів відбиває процес становлення в Україні незалежної й ефективної судової влади. Зміст існування господарського суду як окремої ланки судової влади полягає в тому, щоб показати нові принципи функціонування системи розгляду й вирішення економічних спорів, відмінні від адміністративного та цивільного судочинства, продемонструвати перехід від адміністративних методів управління господарством до рівноправності суб’єктів господарювання в умовах ринкових відносин. Здійснюючи правосуддя, господарські суди безпосередньо сприяють позитивним економічним перетворенням у державі, формуванню конкурентного середовища для суб’єктів господарювання всіх форм власності. Діяльність господарських судів стала важливим інституційним засобом реалізації державної економічної політики, оскільки, приймаючи рішення у господарських справах, вони здійснюють оцінку законності конкретних дій суб’єктів господарювання і спрямовують їх у правове поле, їх рішення сприяють наповненню державного бюджету.

Господарське процесуальне законодавство не містить загального визначення поняття сторін судового процесу, але визначає коло осіб, які можуть ними бути.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, установи інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені особи можуть бути позивачами та відповідачами в господарському процесі лише за умов їхньої юридичної легалізації. Також сторонами можуть бути іноземні юридичні особи.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92

2. Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 02.11.2010

3. Закон України «Про оплату праці» від 24.04. 1995р

4. Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91р

5. Президія Вищого Господарського Суду. Рекомендації «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"» від 04.06.2004 р.

6. Господарсько-процесуальний кодекс України. Станом на 07.07.2010. Харків «Одіссей» , 2010 р.

7. Цивільний кодекс України. Станом на 09.09.2010 . Харків «Одіссей» , 2010

8. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002.

9. Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. 4-е вид., перероб. та доп. — Харків: Консум, 2004.

10. В. Д. Чернадчук, В. В. Сухонос , В. П. Нагребельнии, Д. М. Лук'янець; Підручник. За заг. ред. к. ю. н. В. Д. Чернадчука. - 2-ге вид., пере-роб. і доп. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2009