31194 (Поняття процесуальних строків, їх види та значення)

Варіант № 19

Теоретичні питання:

1. Поняття процесуальних строків, їх види та значення

2. Виправлення недоліків рішення судом, що його ухвалив

3. Задача

При поверненні з відрядження Тітов дізнався, що його вітчима засуджено за розкрадання майна. Для забезпечення позову слідчий прокуратури провів опис майна, у тому числі й того, що належало Тітову як у м. Києві, так і в м. Коростені.

У якому суді має бути розглянута справа за позовом про виключення майна з опису - за місцем знаходження прокуратури, за місцем знаходження товариства садоводів, якому нанесені були засудженим збитки, за місцем відбуття покарання вітчима, за місцем знаходження майна чи за місцем останнього проживання відповідача?

План

1. Поняття процесуальних строків, їх види та значення

1.1. Поняття процесуальних строків та їх ознаки

1.2. Види процесуальних строків

1.3. Значення процесуальних строків

1.4. Обчислення, зупинення, поновлення і продовження цивільних процесуальних строків

2. Виправлення недоліків рішення судом, що його ухвалив

2.1. Поняття недоліків рішення суду

2.2. Виправлення описки чи явної арифметичної помилки

2.3. Ухвалення додаткового рішення

2.4. Роз'яснення рішення суду

3. Задача

1. Поняття процесуальних строків, їх види та значення

1. Поняття процесуальних строків та їх ознаки

У сучасному цивільному процесуальному праві відсутні фундаментальні дослідження законодавчих основ інституту процесуальних строків. Найдетальніше інститут термінів розглянутий в науці цивільного права. Тому ряд висновків про значення і суть строків в цивільному праві ми можемо використовувати і для характеристики строків в цивільному процесуальному праві.

Здійснюючи свою діяльність, людина активно використовує час. Люди можуть приурочити здійснення тієї чи іншої діяльності до визначеного моменту в часі або до визначеного відрізку часу, вони можуть установлювати визначені строки для здійснення тих або інших дій.

У зв’язку з цим необхідно розрізняти час і строк. Строк є лише момент у часі або визначений період часу. Співвідношення між часом та строком – є співвідношення загального та окремого. Разом з тим співвідношення часу та строку є також у звісній мірі співвідношення об’єктивного і суб’єктивного.

Строки, які пов’язані з здійсненням цивільних прав і обов’язків встановлюються людьми. Вони передбачені або безпосередньо нормами цивільного права, або самими учасниками цивільних правовідносин, або органами, які розглядають цивільно – правові спори. В законі, в договорі або в рішенні компетентного органу може бути точно встановлені початок і закінчення певного строку. Самі строки можуть бути більшими або меншими в залежності від різних обставин. А з цього випливає, що строк як юридичний факт у своєму виникненні носить вольовий характер.

Встановлені законом строки є особливого роду процесуальні юридичні факти, які забезпечують єдність і процесуальний розвиток процесу по конкретній цивільній справі. Професор В.В. Ярков відносить процесуальні строки до „своєрідних юридичних фактів”, які визначають основні етапи виникнення, розвитку й припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Цивільне процесуальне законодавство не містить офіційного поняття інституту процесуальних строків, тому у посібниках з цивільного права пропонують наступну дефініцію:

Процесуальні строки — це період часу, встановлений законом або судом, впродовж якого може або повинна бути здійснена певна процесуальна дія судом, сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З огляду на це визначення можна виділити такі ознаки цивільного процесуального строку:

• це певний темпоральний період у часі;

• це період, регламентований в законі або встановлений судом;

• впродовж цього періоду суб’єкти цивільного процесу мають право або зобов’язані здійснити певні процесуальні дії. Відповідно до ст. 68 ЦПК цивільний процесуальний строк обчислюється роками, місяцями і днями, а також може визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Однак в окремих випадках такий строк вимірюється годинами.

Призначення процесуальних строків полягає в тому, що вони створюють оптимальний часовий режим для відправлення правосуддя: з одного боку прискорюють провадження по справі, а з іншого – протидіють поспіху в реалізації процесуальних прав та обов’язків. Ціллю правосуддя є своєчасність, а не швидкість розгляду та розв’язання справи.

1.2. Види процесуальних строків

Важливим питанням є видова класифікація цивільних процесуальних строків. Залежно від критеріїв, покладених в її основу можна виділити такі різновиди.

З огляду на те, яким чином легітимований строк, виділяють: строки, встановлені законом, та строки, встановлені судом. При цьому пріоритет мають ті, що встановлені законом, і лише у випадку, коли цивільний процесуальний строк не визначений законом, він може бути встановлений судом.

Згідно ст. 67 ЦПК строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не визначені законом, — встановлюються судом.

Законні строки – це ті строки, вказівка на які міститься в нормах ЦПК і які не можуть бути змінені по волі суб’єктів цивільного судочинства. До них відносяться: строк проведення попереднього судового засідання (ст.129 ЦПК); строки розгляду справи (ст. 157 ЦПК); строк подання заяви про перегляд заочного рішення(ч.2 ст. 228 ЦПК); строки апеляційного оскарження(ст.294 ЦПК); строк на касаційне оскарження(ст. 325 ЦПК); строк подання заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами (ст. 362 ЦПК) тощо.

Судовий строк – строк, встановлений на розсуд суду. До даного виду відносяться строки:

а) не встановлені законом;

б) які визначаються виходячи з конкретних обставин справи;

в) які визначаються судом або суддею.

Встановлюючи строк, впродовж якого повинна бути здійснена визначена процесуальна дія, суд повинен виходити з конкретних обставин діла. Цей строк повинен бути достатнім для здійснення процесуальної дії і зараз з тим не занадто довгим, щоб не створювати умов для затримки кінцевого розв’язання спору, який надійшов до суду. До судових строків відносяться, наприклад, строк для виправлення недоліків позовної заяви (ч.1 ст. 121 ЦПК); строк надання доказів (ст. 131 ЦПК); строк відкладання розгляду справи (ст.191 ЦПК).

В залежності від суб’єкта, якому адресовані конкретні процесуальні строки, їх можна поділити на три групи:

1) процесуальні строки для здійснення дій суддею (судом) завжди встановлюються законом і охоплюють весь комплекс процесуальних дій, що здійснюються на різних стадіях судочинства.

2) процесуальні строки для здійснення дій учасниками процесу зазвичай встановлюються законом, але в ряді випадків можуть встановлюватися судом (суддею) або державним виконувачем.

3) процесуальні строки для здійснення дій іншими особами, які зобов’язані виконати припис суду. Такі строки також можуть бути законними або судовими.

Процесуальні строки можна класифікувати за характером здійснюваних процесуальних дій: строки порушеного позовного провадження; строки розгляду справи по суті; строки перегляду судових актів, строки в виконавчому провадженні.

Залежно від того, як чітко визначені цивільні процесуальні строки, виділяють: абсолютно визначені (ті, що мають чітку визначеність шляхом встановлення їх тривалості, наприклад, З, 5, 7, 10 днів тощо), відносно визначені (ті, що мають відносну визначеність і можуть пов’язуватись з іншими подіями, наприклад, із позовною давністю (ст. 381 ЦПК), чи завершенням вчинення тієї чи іншої процесуальної дії) та невизначені (це строки, які не мають жодних вказівок на певну визначеність, наприклад, так званий розумний строк (ч. 4 ст. 9 ЦПК).

За ознакою тривалості можна визначити:

строк не пізніше наступного дня від вчинення певної процесуальної дії передбачено для:

• оформлення протоколу (ч. З ст. 200 ЦПК);

• надіслання апеляційним судом копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі (ст. 298 ЦПК);

• повідомлення судом відповідного відділу державної виконавчої служби про подання скарги (ст. 384 ЦПК).

24-х годинний строк встановлений для таких випадків:

• психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку, якщо відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів (ч. 4 ст.280 ЦПК);

• розгляду судом заяви про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом госпіталізації особи до психіатричного закладу (ч. 1 ст. 281 ЦПК);

• подання заяви про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу(ст. 284 ЦПК).

дводенний строк встановлюється для:

• розгляду судом заяви про забезпечення позову, що надійшла до подання позовної заяви (ч. 2 ст. 153 ЦПК);

• розгляду судом заяви, що подана особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення (ч. 2 ст. 154 ЦПК).

триденний строк передбачений для:

• видачі судового наказу по суті заявлених вимог у разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу (ст. 102 ЦПК);

- набрання судовим наказом законної сили у випадку, коли в цей період не надійшла заява від боржника (ст. 105 ЦПК);

- надіслання копій ухвал стягувачеві та боржникові після її постановлення (ст. 106 ЦПК);

- розгляду судом заяви про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом психіатричного огляду (ч. 1 ст. 281 ЦПК);

- розгляду судом справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування після відкриття провадження у справі (ст. 285 ЦПК);

- надіслання судом першої інстанції справи до апеляційного суду (ст. 296 ЦПК);

- вирішення суддею-доповідачем питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом (ст. 297 ЦПК);

- подання мирової угоди, укладеної між сторонами, або відмови стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення (ч. 1 ст. 372 ЦПК);

- звернення учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (ст. 385 ЦПК);

- надіслання судом стягувачеві та боржникові копії ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання (ст. 395 ЦПК);

- надіслання судом заінтересованим особам копії ухвали про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, з дня постановлення ухвали (ч. 8 ст. 401 ЦПК).

п’ятиденний строк встановлюється у випадках, коли:

- судом розглядається заява боржника про скасування судового наказу, що подана в установлений строк (ст. 106 ЦПК);

• розглядається заява про забезпечення доказів (ч. 2 ст. 135 ЦПК);

• особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки повідомляють суд (ч. 4 ст. 137 ЦПК);

• розглядаються зауваження щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання (ч.4 ст.199 ЦПК);

• залежно від складності справи відкладається складання повного рішення (ч. З ст. 209 ЦПК);

• видаються копії судового рішення особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу (ч. 2 ст. 222 ЦПК);

• видаються копії судового рішення особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні(ч. 3 ст. 223 ЦПК);

• копія заочного рішення направляється рекомендованим листом із повідомленням відповідачам, які не з’явилися в судове засідання (ст. 227 ЦПК);

• подається заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції (ст. 294 ЦПК);

• розглядається справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю (ч. 1 ст. 289 ЦПК);

• оскаржується ухвалене судом рішення особою, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявником до апеляційного суду (ч. З ст. 290 ЦПК);

• проводиться попередній розгляд справи в касаційному провадженні після складення доповіді суддею-доповідачем (ст. 332 ЦПК);

• здійснюється письмове повідомлення боржника про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (ст. 395 ЦПК);

• суд письмово повідомляє заінтересовану особу про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню (ст. 401 ЦПК).

семиденний строк встановлюється у разі:

• вручення судової повістки про виклик особі, яку викликають (ч. 4 ст. 74 ЦПК);

• подання суду особами, які беруть участь у справі, письмових зауважень щодо неповноти або неправильності їх запису, у разі їх ознайомлення із технічним записом або журналом судового засідання (ч. 1 ст. 199 ЦПК);

• направлення справи до суду першої інстанції, який її розглядав, після закінчення апеляційного провадження (ст. 322 ЦПК);

• направлення справи до суду, який її розглядав, після закінчення касаційного провадження (ст. 352 ЦПК).

десятиденний строк передбачений для:

• вирішення суддею питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі (ст. 122 ЦПК);

• подання заявником позовної заяви, коли цьому передувала заява про забезпечення доказів або позову (ч. 4 ст. 133 та ч. 4 ст. 151 ЦПК);

• подання заяви до суду особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, про скасування таких заходів (ч. 2 ст. 154 ЦПК);

• розгляду заяви про роз’яснення рішення суду (ч. З ст. 221 ЦПК);

• подання заяви про перегляд заочного рішення (ч. 2 ст. 228 ЦПК);

• розгляду заяви про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації (ч. 1 ст. 281 ЦПК);

• подання апеляційної скарги на ухвалу суду (ст. 294 ЦПК);

• вчинення суддею-доповідачем низки дій, пов’язаних із забезпеченням апеляційного розгляду справи (ст. 301 ЦПК);

• вирішення суддею-доповідачем питання про прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом (ч. 1 ст. 327 ЦПК);

• витребування судом касаційної інстанції справи, надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлення строку, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу (ч. 1 ст. 328 ЦПК);

• подання заяви про приєднання до касаційної скарги (ст. 329 ЦПК);

• підготовки доповіді суддею-доповідачем, у якій він викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з’ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі (ст. 331 ЦПК);

• постановлення ухвали суддею-доповідачем про надходження скарги, оформленої без дотримання вимог, або у разі несплати суми судового збору чи несплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду (ст. 355 ЦПК);

• розгляду заяви про поновлення пропущеного строку (ч. 2 ст. 371 ЦПК);

• розгляду судом питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ч. 2 ст. 374 ЦПК);

• розгляду судом подання державного виконавця (ст. 375 ЦПК);

• розгляду судом питання про вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (ч. 2 ст. 378 ЦПК);

• розгляду судом питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (ч. 2 ст. 379 ЦПК);

• подання учасником виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення (ст. 385 ЦПК);

• розгляду такої скарги у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються (ст. 386 ЦПК).

п’ятнадцятиденний строк встановлюється, коли:

• призначається справа до розгляду після закінчення дій підготовки до судового розгляду (ч. 2 ст. 156 ЦПК);

• розглядається заява про перегляд заочного рішення (ст. 230 ЦПК);

• вирішується питання про допуск скарги до провадження у зв’язку з винятковими обставинами і витребування справи (ст. 356 ЦПК).

двадцятиденний строк має місце, коли подається апеляційна скарга на рішення суду після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 294 ЦПК).