14271 (Ринок картоплі та овочів), страница 4

Оптимальний період між збиранням помідорів дорівнює б днів. Зменшення або збільшення його знижує врожайність за рахунок втрат продукції. При проведенні збору через 3-4 дні втрати становлять до 7 %, а при збільшенні до 12-15 днів -·12-19%.

Оптимальний період збирання цибулі становить 7 днів. Запізнення тільки на 2 дні призводить до втрат врожаю на 2,2 % за рахунок проростання та загнивання цибулин, за кожний наступний день втрати збільшуються на 0,4 %. Агротехнічні строки проведення збирання зеленого гороху 2 дні, при продовженні їх на 2 дні витрати уже становлять близько 9 % врожаю і за кожний наступний день вони збільшуються на 6 % при одночасному зниженні якості. Аналогічні приклади можна привести і по інших овочевих культурах.

У зв'язку з цим спеціалісти і керівники окремих ланок господарств повинні приділити особливу увагу організації своєчасного збирання овочевих культур, а також здійснювати конкретні заходи по впровадженню науково-технічного прогресу в овочівництві. Господарства слід забезпечити спеціалізованими збиральними машинами, сортувальними лініями.

Значні втрати сільськогосподарської продукції, особливо овочевої, виникають при безтарному транспортуванні. Це пов'язано з недостатнім рівнем забезпеченості господарств і заготівельних організацій контейнерною і ящиковою тарою. Широке застосування контейнерної тари дає змогу раціональніше і ефективніше використовувати транспортні засоби, створює умови для комплексної механізації трудомістких вантажно-розвантажувальних робіт, забезпечує збереження продукції від механічних пошкоджень і підвищує її якість.

Особливу увагу слід приділити збільшенню виготовлення і використання тарних ящиків із пластику, які дають економічний ефект 5-7 грн.. на 1 т продукції. Така тара довговічніша в експлуатації, за сезон її можна використовувати в межах області 10-15 разів, вона більш гігієнічна, оскільки легко обробляється синтетичними миючими засобами. Проте таких ящиків поки що недостатньо.

Один з важливих резервів скорочення втрат овочевої продукції - це транспортування її після збирання. Навіть відсортовані овочі, якщо перевозити їх з порушенням правил затарювання, укладання і кріплення в кузові, механічно пошкоджуються (натиск, проколювання м'якоті плода). Така продукція перетворюється в нестандартну, технічний або абсолютний брак і практично уже не використовується споживачем або частково відвантажується на переробні підприємства чи на годівлю худобі.

Перед відвантаженням овочі слід довести на сортувально-здавальних пунктах або при збиранні на полі до високої якості і закласти у відповідну контейнерну чи ящикову тару, щоб створити оптимальні умови транспортування з мінімальним зниженням якості в дорозі, Овочі повинні бути свіжими, чистими, без механічних пошкоджень шкідниками і уражень хворобами, однорідними за ступенем стиглості в кожній підготовленій до відвантаження партії. При міжобласних перевезеннях доцільно проводити також короткочасне охолодження.

Укладають відсортовану продукцію в ящики врівні з краями тари при висоті штабеля на рівні 2,2-2,4 м. Такі овочеві культури, як морква, буряки столові, капуста пізніх строків достигання, доцільно транспортувати в контейнерній тарі, проте за домовленістю з заготівельником ці овочі можна перевозити й насипом, але при строгому дотриманні висоти вороху продукції і температурного режиму.

Необхідно прийняти відповідні заходи щодо скорочення втрат і зниження якості при промисловій переробці овочевої продукції. На переробку необхідно відвантажувати овочі, які відповідають стандарту за ступенем стиглості, однорідності за розміром плодів і якості На переробні підприємства овочеву сировину відвантажують великими партіями, тому не завжди в міру збирання врожаю вона потрапляє рівномірно згідно з розробленими графіками. Бувають випадки, коли порушуються строки збирання, відвантажуються перезрілі овочі тощо,

Все це призводить до погіршення якості й кількісних втрат при переробці сировини і знижує вихід продукції переробних підприємств. Так, за останні роки внаслідок комплексу негативних факторів якість овочевої сировини на Херсонському консервному комбінаті різко погіршилась. Питома вага нестандартної продукції в загальному обсязі капусти становила 54,9%, огірків - 47,9, кабачків - 42,9, моркви - 46,2 %. Після переробки сировини з такою кількістю нестандартної не може бути високоякісної консервної продукції. Слід також відмітити, що при реалізації нестандартної сировини заготівельник розраховується з постачальником за домовленими цінами і знижка може становити в закупівельній ціні до 50 %, господарства недобирають значні суми грошових надходжень.

Особливу увагу слід приділяти скороченню втрат при доставці сировини на переробні підприємства. Як показує досвід, тільки 50 % овочів транспортують на державні консервні заводи на відстань до 25 км, другу половину до 75 км і навіть на більшу відстань, що призводить до значних втрат сировини. Так, при транспортуванні помідорів до 25 км їх збереженість становить 80-85 %, до 80 км -55-60 %, а на більшу відстань - 40- 45 %.

Для запобігання цим втратам необхідно добиватись скорочення радіусу постачання сировини. Насамперед цього можна досягти шляхом підвищення концентрації виробництва в спеціалізованих господарствах, які входять в сировинну зону переробних підприємств, або за рахунок приближення переробних підприємств до сировинної зони.

Поряд з цим значну частину свіжих овочів, які за зовнішнім виглядом не відповідають стандарту, можна відправляти в цехи на квашення, соління, виготовлення салатів, де її за технологією шинкують, обварюють або обжарюють без втрат якості.

Організація цехів по переробці овочів з дещо зниженою за зовнішнім виглядом якістю, але придатною для переробки в сфері торгівлі і споживчої кооперації, дає змогу скоротити втрати за рахунок їх переробки особливо в масовий період заготівлі,

Скорочення втрат овочевої сировини на переробних підприємствах залежить від забезпечення технологічних ліній безперервною роботою, що вимагає поліпшення постачання переробних цехів відповідним технологічним і лабораторним обладнанням, запасними частинами, паливом, спеціями і окремими видами сировини промислового виробництва, допоміжними матеріалами.

Література

1. В.А. Павчак, Р.А. Іванух, В.Г. Поплавський Економіка сільського господарства. К.: Вища школа. – 1995. - 398 с.

2. С. Мочерний Основи економічних знань. К.: Феміна. – 1995, - 350 с.

3. В.П. Ступаков, П.М. Кондратенко, М.І. Самокиш Основи сільського господарства. К.: Вища школа. – 1992. – 242 с.

4. Основи сільського господарства. Практикум. Під редакцією Польського Б.Н. – К.: Вища школа, 1983.

5. П.Д. Клименко Основи землеробства і тваринництва. К.: - Вища школа, 1991.

6. З.Ф. Бриндзя, І.О. Джула Система технологій в рослинництві. Навчальний посібник. Тернопіль: Консультаційний центр. – 2000, 188 с.