14271 (567761), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Вимогливість овочевих культур до вологи висока. Транспіраційний коефіцієнт у них коливається в межах 300-800. Розрахунки показують, що при врожайності рослинної маси 100 т/га витрата води на випаровування становить близько 6000 м3. Вимоги овочевих культур до вологи грунту зумовлюються особливостями розвитку кореневої системи та інтенсивністю виграти рослиною вологи. Вміст води у товарній частині овочів становить 77-96 %. При недостатньому забезпеченні овочевих культур вологою в плодах, стеблах і листках дуже розвивається судинна тканина, внаслідок чого овочі стають грубими, дерев'янистими. Особливо вимогливі до води капуста, огірки, салат, редиска, ріпа, селера. Вони потребують достатньої кількості вологи протягом періоду вегетації. Цибуля-ріпка вимоглива до води в першій половині вегетації, а перезволоження в другій половині вегетації може спричинити загнивання її. Багато вологи потрібно для набубнявіння насіння. Так, насіння капусти і огірків потребує для цього вологи близько 50 %, насіння зонтичних культур - 100, бобових - 150 % їхньої маси.
На ріст і розвиток овочевих культур впливає вологість не лише грунту, а й повітря. За вимогливістю до вологості повітря їх поділяють на 3 групи. До першої належать культури, для яких оптимальна вологість повітря становить 60-70 % (помідори, баклажани, перець, квасоля); до другої - 70-75 % (цвітна і білоголова капуста, щавель, кріп, петрушка); до третьої - 80-90 % (огірки, салат, шпинат, цибуля-порей та ін.). У зв'язку з високою потребою у воді овочеві культури, як правило, вирощують на низинних зволожених угіддях або на зрошуваних землях.
Всі овочеві культури дуже вимогливі до родючості ґрунту, оскільки коренева система їх менше розвинена, а потреба в поживних речовинах у них значно більша, ніж у польових культур. Кислі та лужні ґрунти для більшості овочевих непридатні.
Овочеві культури різняться тривалістю вегетації. Наприклад, технічна стиглість редиски, зеленої цибулі, салату настає через 25-30 днів після висівання, головки ранньої капусти та плоди помідорів утворюються через 100-120, а головки пізньої капусти - через 180 днів.
У зв'язку з високою вимогливістю овочевих культур до вологи велике значення для них має повітряний режим ґрунту. Ось чому кількість обробітків ґрунту під овочеві, як правило, більша, ніж під польові культури.
Відповідно до особливостей вирощування окремих культур розрізняють овочівництво відкритого і закритого ґрунту. Овочівництво відкритого ґрунту - це вирощування овочів на ділянках висіванням або садінням розсади. Вирощування овочів у штучно створених умовах у парниках, теплицях та інших спорудах називають овочівництвом закритого ґрунту.
3. Агротехніка вирощування овочевих культур
Агротехніка кожної овочевої культури має свої особливості, однак є спільні питання для овочівництва, правильне вирішення яких забезпечує підвищення продуктивності цієї галузі.
За агробіологічними властивостями всі овочеві культури можна поділити на 5 груп. З цього виходять при визначенні кількості полів у сівозміні з тим, щоб кожну групу культур розмістити в окремому полі.
Культури родини гарбузових (огірки, кабачки, гарбузи) мають підвищені вимоги до вмісту в ґрунті азоту, не потребують інтенсивного розпушування ґрунту.
Коренеплодам (бурякам, моркві, ріпі, редьці, пастернаку, селері) потрібне насамперед фосфорне і калійне підживлення, а також розпушування ґрунту, яке забезпечують багаторазовим обробітком міжрядь.
Листоплідні та зеленні (капуста білоголова, кольорова, кольрабі, брюссельська, салат, шпинат) мають підвищені вимоги до азоту.
Цибулинні і плодові (цибуля, часник, помідори, баклажани, перець) вимогливі до всіх елементів живлення, добре ростуть на незабур'янених площах. Надмірне азотне живлення затримує утворення плодів та ріст плодових.
Бобові (горох, квасоля, боби) невимогливі до азоту та частих розпушувань ґрунту.
Найчастіше в овочевій сівозміні буває 4-5 полів. Якщо за площею посіву окремих груп культур і розміром угіддя доцільно нарізати 4-пільпу сівозміну, то баштанні і листоплідні розміщують в одному полі.
Капуста належить до родини хрестоцвітих. У виробництві найбільш поширена білоголова капуста. Вирощують також червоноголову, кольрабі, брюссельську та ін.
Це холодостійка культура, витримує приморозки до мінус 7е С. Капуста починає проростати при температурі 3-4 °С. Вона вологолюбна, але надмірне зволоження для неї шкідливе. Потребує родючого грунту, особливо добре реагує на внесення азотних і калійних добрив. Поживність її невисока, бо вміст води в товарній частині капусти досягає 90 %, але вона має високі смакові якості і містить багато вітаміну С.
Розрізняють ранні (Димерська 7), середні (Слава 1305) та пізні (Амагер 611) сорти капусти. Найбільш урожайні пізні сорти, проте при застосуванні правильної агротехніки збирають високі врожаї і середніх сортів.
Огірки - теплолюбна культура. Насіння їх починає проростати при температурі 13-14 °С. Оптимальна температура 20-28°С Приморозки мінус 1°С для огірків згубні. Гинуть вони навіть при тривалому зниженні температури до мінус 3-5 0С. Краще витримують зниження температури рослини, вирощені із загартованого насіння. Для загартування трохи зволожене насіння, яке почало проростати, витримують протягом 10-12 діб в умовах змінної температури: 12 год. при 1°С, а наступні 12 год при 18-20°С. Огірки належать до волого- і світлолюбних культур. У теплу погоду за умов достатнього зволоження й освітлення товарні плоди утворюються на 6-й день після запліднення.
Помідори - тепло- і світлолюбна культура. Добре розвиваються при температурі 20-25° тепла. Приморозки мінус 1 °С для них згубні. Відносно стійкі до посухи, але в разі нестачі вологи в ґрунті утворюються дрібні плоди і знижується врожайність їх. При надмірних поливах, особливо навесні, коли ґрунт ще добре не прогрівся, ріст помідорів затримується. Вони добре ростуть лише на родючих ґрунтах, чутливі до нестачі фосфору, У виробництві поширені ранньо-, середньо- і пізньостиглі сорти, серед них Новинка Придністров'я, Донецький 3/2-1, Київський 139.
Вирощують помідори здебільшого способом розсади.
Урожай починають збирати наприкінці липня.
Коренеплоди. Основними овочевими коренеплодами є столові буряки і столова морква. Це дворічні культури, вимогливі до родючості ґрунту, холодостійкі, світлолюбні культури, які погано розвиваються при надмірно високих температурах.
Найбільш поширені сорти столових буряків Бордо 237, Носівський плоский, моркви - Нантська харківська, Шаитене сквирс-ка. При вирощуванні столових буряків під час передпосівного обробітку у ґрунт треба вносити аміачної селітри - 1,5 ц/га, суперфосфату - 2 і калійної солі - 1,5 ц/га.
Зберігають столові коренеплоди в овочесховищах, буртах і траншеях: буряки насипом, а моркву пересипають пошарово вологим піском. Температура зберігання 0-1 °С.
Збирати моркву треба до настання приморозків, а столові буряки і пізніше, але до встановлення стійкої холодної погоди.
Цибуля має велике харчове значення. Вона містить цукор, білок, мінеральні солі, фітонциди. Незамінна цибуля і як смаковий продукт, що не тільки робить їжу приємною, а й сприяє її засвоєнню.
На Україні поширена одно- і дворічна культура цибулі. При однорічній культурі за одне літо з насіння (чорнушки) мають товарну цибулю-ріпку. При дворічній культурі в перший рік з насіння вирощують дрібну цибулю-ріпку, яку сортують на сіянку-арбажейку (діаметром до 2,2 см) і вибірок (2,2-3 см). На другий рік арбажейку рано навесні висаджують і вирощують цибулю-ріпку, а вибірок доцільно використовувати для вирощування цибулі на перо. Найбільш поширені сорти цибулі Стригунівська носівська, Сквирська.
Цибуля - холодостійка культура. Насіння її проростає при температурі 4-5 °С, а молоді сходи витримують приморозки до мінус З-6 °С. Оптимальна температура для росту цибулі 18-20 °С.
Щоб виростити цибулю-сіянку з насіння, застосовують стрічковий дворядний спосіб з відстанню між рядками в стрічці 12, а між стрічками - 58 см. На таких посівах використовують систему машин для повної механізації вирощування цибулі. Сіянку для вирощування цибулі-ріпки садять рано навесні сівалкою СЛН-8Б рядковим способом з міжряддями 25 см. Норма садіння 6-11 ц/га залежно від величини сіянки Догляд за сіянкою і удобрювання такі самі, як і при вирощуванні цибулі-ріпки з насіння. Проривання не провадять.
Останнім часом при вирощуванні цибулі сіянки та цибулі-ріпки з насіння широко застосовують широкосмуговий спосіб сівби. Ширина смуги становить 12-16, міжряддя - 60 см. Норма висіву насіння при вирощуванні цибулі-ріпки 20, а цибулі-сіянки 80 кг/га. При такому способі сівби немає потреби в проріджуванні посівів. До появи сходів грунт боронують легкими боронами, а потім міжряддя систематично розпушують культиваторами.
Збирають цибулю, коли листя прив'яне і лежатиме на землі, а верхні листки цибулини стануть сухими. Особливо старанно протягом 2-3 тижнів сушать цибулю-сіянку. Потім цибулю сортують і обрізують на ній підсохле листя. До настання стійкої холодної погоди сіянку зберігають у сухому приміщенні при температурі 18- 20 °С.
Овочеві бобові. До овочевих бобових належать квасоля і горох, Квасоля - теплолюбна культура, погано росте при зниженій температурі. Приморозки і навіть зниження температури до 0° для неї згубні. Горох - холодостійка культура, витримує приморозки до мінус 5-6 °С. Різняться вони і за вимогами до вологи. Квасоля - досить посухостійка, за винятком деяких сортів, а горох потребує достатнього зволоження. Обидві культури світлолюбні і вимогливі до родючості ґрунту, потребують внесення фосфорно-калійних добрив. Квасоля і горох містять багато білка, жиру, цукру, а також вітамінів. Крім того, бобові в овочевій сівозміні підвищують родючість ґрунту, збагачуючи його на сполуки азоту.
Найбільш поширеними сортами гороху є Неістощимий 195, Овочевий 76, Ранній консервний 20/21; квасолі - Білозерна 361, Ювілейна 287. У стулках бобів гороху сорту Неістощимий 195 (цукровий сорт) немає грубого пергаментного шару, тому його можна використовувати для приготування їжі та консервів у вигляді зеленого горошку або бобів. Всі інші сорти лущильні і їх споживають і консервують у вигляді зеленого горошку.
Горох висівають рано навесні разом з ранніми зерновими, а квасолю, коли ґрунт прогріється до 10-12 °С. Спосіб сівби гороху суцільний (міжряддя 15 см) або широкорядний (45 см), а квасолі - широкорядний з міжряддями 45 см або стрічковий дворядний з відстанню між рядками у стрічці 30, а між стрічками 60-70 см, Норма висіву залежить від способу сівби та крупності насіння: гороху 120-200, а квасолі 100-150 кг/га кондиційного насіння.
Удобрюють посіви овочевих бобових переважно фосфорно-калійними добривами: суперфосфату - 1,5-2 і калійної солі - 1 ц/га. Добрива вносять під зяблеву оранку або під час передпосівної підготовки ґрунту. Кірку на поверхні грунту до появи сходів знищують легкими або дротяними боронами на малій швидкості трактора. Вдруге посіви боронують по діагоналі або впоперек напряму рядків після появи сходів, у фазі 2-3 листочків. Дальший догляд за широкорядними посівами полягає у розпушуванні міжрядь.
Збирати врожай починають тоді, коли утворюються придатні для їжі або консервування лопатки із зеленим насінням.
4. Скорочення втрат при вирощуванні і збиранні врожаю картоплі
На Україні картоплю вирощують на площі близько 500 тис, га. Для задоволення потреб населення і переробної промисловості країни валове виробництво картоплі необхідно збільшити в 1,3-1,5 рази. При цьому врожайність повинна зрости до 150-160 ц/га. Така врожайність при відповідному рівні матеріально-технічної бази галузі реальна. Наприклад, в Чернігівській області за останні роки врожайність картоплі доведена до 155,4 ц/га. Окремі господарства одержують врожаї продовольчої картоплі по 200-225 ц/га і більше.
Недобір потенціального врожаю і втрати вирощеної картоплі в країні становлять понад 2,5 млн. т. Основними причинами цього є недотримання вимог внутрішньогосподарського насінництва, недостатня забезпеченість добривами, пестицидами, спеціальною технікою для їх внесення, низький рівень забезпеченості місткостями сховищ, контейнерною тарою, а також недосконалість форм заготівель і реалізації продукції.
В останні роки в основному вирішене питання товарного виробництва насінної картоплі в спеціалізованих господарствах, якого достатньо для забезпечення планових сортозмін і сортооновлення районованих перспективних сортів. Проте навіть в спеціалізованих картоплярських господарствах нерайоновані сорти вирощують на площі понад 20 %, не виділяються насіннєві ділянки для розмноження високоякісного посівного матеріалу в повній потребі. В приміських господарствах бувають випадки, коли насінну картоплю високих репродукцій використовують на продовольчі цілі.
Необхідно уже зараз повністю освоїти нову систему насінництва, яка вимагає щорічного завезення в кожне спеціалізоване на вирощуванні картоплі господарство Полісся і Лісостепу насінного матеріалу з розрахунку 45 т на кожні 100 га насаджень культури. В південних областях насіння картоплі необхідно завозити на всю площу насаджень.
У господарствах України щорічно на зберігання закладають 2,6-2,8 млн. т насінної картоплі, із них тільки близько 25 % зберігають в типових сховищах. Решту закладають в траншеї і бурти, де не забезпечуються необхідні умови зберігання, внаслідок чого відхід (втрати) становить 15-25 % і більше, знижуються продуктивні властивості садивного матеріалу: 17-20 % бульб не дають ростків. Стільки ж уражених вірусними і бактеріальними хворобами гине в період вегетації або дає низьку продуктивність. Тому хоча на 1 га і висаджують близько 70 тис. картоплин, до початку збирання кількість кущів часто не перевищує 30-40 тис. Прямі втрати тільки насіння картоплі по країні становлять близько 800 тис. т.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
