14271 (Ринок картоплі та овочів)

Контрольна робота на тему:

Ринок картоплі та овочів

Зміст

Вступ

1. Біологічні особливості та агротехніка вирощування картоплі

2. Овочівництво, як важлива галузь сільського господарства

3. Агротехніка вирощування овочевих культур

4. Скорочення втрат при вирощуванні і збиранні врожаю картоплі

5. Застосування прогресивних методів зберігання картоплі

6. Скорочення втрат при вирощуванні і збиранні овочів

Література

Вступ

Серед сільськогосподарських культур картопля займає одне із перших місць за різноманітністю використання. Вона є одночасно продовольчою кормовою і технічною культурою.

Бульби картоплі мають високі смакові та поживні якості і сприятливий для здоров'я людний хімічний склад. Вони містять від 14 до 25% крохмалю,1.5-3% білка, 0,8-1.0% мінеральних речові багато вітамінів С, групи В, РР, каротиноїдів. Використовують картоплю для приготування більше двохсот страв. Крохмаль використовують в кондитерському, ковбасному, текстильному та іншому виробництві.

Картопля має велике значення як кормова культура. У багатьох країнах вона є важливим кормом для годівлі свиней, птиці.

За виходом кормових одиниць картопля поступається лише перед кормовими буряками та кукурудзою. Для великої рогатої худоби на корм використовуються відходи технічної переробки бульб - барда, вичавки тощо.

Бульби картоплі цінна сировина для виробництва крохмалю, спирту, глюкози, декстрину та іншої продукції. З 1 тонни бульб одержують в середньому 1.4ц крохмалю, до 95л спирту, 1 ц декстрину.

Велике й агротехнічне значення картоплі, бо як просапна культура очищає поле від бур'янів, під неї вносять органічні добрива і тому є кращим попередником для зернобобових, зернових, льону-довгунця та інших культур.

Вирощують картоплю майже у в всіх країнах світу на площі більше 23млн.га. Найбільші площі картоплі мають Росія, Німеччина, Польща, Франція, США, та прибалтійські країни. На Україні картопля займає близько 6% від загальної площі посівів. Більшість площі картоплі зосереджена на Поліссі та західних областях України.

1. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА АГРОТЕХНІКА ВИРОЩУВАННЯ КАРТОПЛІ

В культурі картопля відома як однорічна рослина. Розмножується вегетативним способом - бульбами та їх частинами, а для одержання нових сортів і насінням. Коренева система картоплі мичкувата, слабо розвинена і розміщується переважно у верхньому шарі ґрунту до 40-70 см, тільки окремі корені проникають на глибину 150-200 см.

Бульби - це потовщені закінчення підземних стебел, які називаються столони. На бульбах, як і на стеблах, є бруньки, що розміщуються у вічках. У кожному вічці, як правило, є три бруньки, з яких проростає одна, а інші залишаються в стані спокою і проростають при обламуванні перших проростків.

Кількість і характер проростання вічок залежить від сорту та посівних якостей бульб.

Під впливом сонячного проміння у бульбах картоплі утворюється хлорофіл і нагромаджується отруйна речовина соланін. При запарюванні картоплі соланін руйнується. Вміст соланіну в бульбах, призначених для садіння, корисний, так як він підвищує стійкість їх проти ураження хворобами.

Стебла картоплі трав'янисті, висотою 50-100 см і більше, розгалуженні та опущені. Кількість стебел у кущі залежить від розміру бульб і кількості вічок, які проросли.

Квітки правильного п'ятірного типу, зібрані в суцвіття. Пелюстки білі, сині, фіолетові, червоні і є однією з сортових ознак. Картопля самозапильна. Деякі сорти зовсім не утворюють плодів.

Плід картоплі - двогніздна багатонасінна ягода, маса 1000 насінин близько 0,5 г. Насіння використовується у селекційній практиці.

Картопля - рослина помірного клімату. У розвитку картоплі розрізняють три періоди. У першому періоді, який триває від сходів до початку цвітіння, збільшується маса бадилля, у другому періоді, від початку цвітіння до припинення росту бадилля, найбільш інтенсивно наростає маса бульб, у третьому періоді, від припинення росту до в'янення бадилля, маса бульб наростає менш інтенсивно. Таким чином, бульби ростуть від початку цвітіння до повного в’яненн я бадилля.

Картопля - вибаглива до світла. При затіненні рослини, як правило, жовтіють, витягуються, у них порушується фотосинтез і ґрунтове живлення. Кращий розвиток вегетативних органів і вищий урожай картоплі спостерігаються в районах з довгим світловим днем та прохолодною погодою при температурі 17-18 ⁰С.

Бульби проростають при прогріванні ґрунту до 8-10°С. Найбільш сприятливою температурою для проростання бульб і насіння є 18-20 ⁰С, при якій сходи з'являються на 12-1З-й день. Якщо в період бульбоутворення ґрунт прогрівається до 25°С ріст бульб затримується, а при 29-30°С він припиняється і можливе проростання вічок із з'явленням еталонів, на кінцях яких утворюються маленькі бульби. Треба відзначити, що високі температури не тільки затримують ріст бульб, а й призводять до виродження картоплі.

Рослина дуже чутлива до незначних приморозків. Наприклад, 6ульби її при зниженні температури до мінус 1 -2 ⁰С, а бадилля - при мінус 2-3°С. До вологи картопля досить вибаглива. Висока продуктивність її спостерігається лише при вологості ґрунту в період вегетації біля 80-85% ПВ. Проте надмірне зволоження ґрунту шкідливе для картоплі. Якою в період бульбоутворення випадають часті дощі й вологість ґрунту перевищує 85% ПВ, передчасно відмирає бадилля, припиняється ріст бульб і вони масово загнивають.

Найбільш придатними для картоплі с достатньо удобренні супіщані й суглинкові ґрунти та легкі за механічним складом чорноземи. Вона добре росте на окультурених некислих торфовищах і в заплавах річок, де створюються сприятливі умови зволоження і температурний режим. Малопридатні для неї глинисті ґрунти, особливо з близьким заляганням підгрунтових вод. Тут формуються дрібні бульби з пониженим вмістом крохмалю. Погано родить картопля на солонцюватих ґрунтах, де бульби сильно уражується паршею.

Найвищий урожай картоплі формується при слабокислій реакції ґрунтового розчину.

Картопля засвоює з ґрунту багато основних елементів живлення. Так, при врожаї 150 ц/га бульб з ґрунту виноситься азоту 85-90 кг/га, фосфору - 30-40, калію 110-120 кг/га, при врожаї бульб 300-350 ц/га - відповідно 150-200; 60-70 і 200-300 кг/га. Тому бідні ґрунти для неї малопридатні.

Отже, картопля засвоює найбільше калію. Однак не всі форми калійних добрив позитивно впливають на врожай і якість бульб. Добрива, що містять хлор, знижують урожай і вміст крохмалю в бульбах, погіршують смакові якості.

По селекції картоплі ведеться велика робота і виведено багато сортів. Залежно від використання сорту бульби картоплі поділяють на чотири групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Це поділ досить умовний, бо на якість бульб впливають умови вирощування. Але до названих груп сортів ставляться різні вимоги.

Столові сорти повинні мати бульби високих кулінарних і смакових якостей швидко розварюватись, але не розсипатись, мати круглу або овальну форму і небагато мало заглиблених вічок.

Кормові сорти повинні мати високий вміст сухих речовин і білка, високу врожайність добре зберігатись, бути стійкими проти пошкодження хворобами.

Технічні сорти картоплі мають високий вміст (18-25%) крупнозернистого крохмалю і м'якоть їх не чорніє при розварюванні.

Універсальні сорти займають проміжне місце між столовими і технічними. Використовують їх залежно від потреби - як, столові, технічні або кормові.

Залежно від тривалості вегетаційного періоду сорти картоплі поділяють на ранньостиглі -65-90 днів, середньостиглі - 90-120 днів і пізньостиглі - 120-150 днів. Щоб мати столову картоплю у ранні строки вирощують ранньостиглі сорти. На технічні та кормові цілі використовують переважно пізньостиглі сорти.

Картопля відноситься до культур, які добре витримують беззмінні посіви. Проте при вирощуванні в беззмінних посівах картопля більше уражується різними хворобами і шкідниками, менш продуктивно використовує поживні речовини ґрунту.

Тому найвищі врожаї картоплі одержують при розміщенні її в сівозмінні після кращих попередників. Найвищі врожаї картоплі одержують після озимих культур по пласту багаторічних трав, зернобобових культур та однорічних трав. На Поліссі кращими попередниками для картоплі є люпин на зерно, льон-довгунець.

У лісостепових районах України добре росте картопля також, після кукурудзи на силос, а в умовах достатнього зволоження - після цукрових буряків.

У південних районах високі врожаї картоплі збирають лише на зрошуваних ділянках, в заплавах річок, на низинних землях.

Картоплю часто садять першою культурою після освоєння болотних, заплавних і торфових ґрунтів. На цих ґрунтах картопля є добрим попередником для багатьох культур, особливо для багаторічних трав, які висівають для залуження.

Картопля є одним з кращих попередників для ранніх ярих зернових культур і льону-довгунця.

Внесення добрив під картоплю є обов'язковою умовою одержання високих врожаїв бульб. Вона засвоює з ґрунту значно більше елементів живлення, ніж інші сільськогосподарські культури, за винятком бур'янів.

Найбільш цінним добривом для картоплі є органічне, зокрема гній. Вона добре реагує на внесення високих норм гною до 60-80 т/га Але при збільшенні норми гною понад 50 т/га знижується їх ефективність та підвищується собівартість картоплі. Тому вносять під картоплю залежно від ґрунтово-кліматичних умов зони та агротехніки такі норми гною: на Поліссі-40-50 т/га , у лісостеповій зоні - 30-40 т/га і у Степу 20-30 т/га. Норми рідкого гною збільшуються у 1.5-2 рази. Кращі результати дає внесення гною восени під зяблеву оранку. В районах Полісся можна вносити і навесні під культивацію або нашій зябу. Оптимальні норми внесення мінеральних добрив рекомендують азоту - 90-120, фосфору - 90-120 і калію - 120-150 кг діючої речовини на гектар. Мінеральні добрива повинні бути збалансовані за елементами живлення і найкраще співвідношення М:Р:К - 1:1:1.3. Основну частину мінеральних добрив вносять під зяблеву оранку. Азотні добрива вносять весною, під передпосівний обробіток ґрунту. Ефективним є локальне внесення добрив підчас нарізання ґрунту. Решту добрив вносять при посадці: азоту -15-20, фосфору 15-20 і калію - 20-25 кг діючої речовини на гектар і 30-40 кг азоту в підживлення.

Кращими для картоплі азотними добривами є сечовина, сірчанокислий амоній і аміачна селітра, з калійних - сульфат калію і калімагнезія, фосфорних - суперфосфат.

2. Овочівництво, як важлива галузь сільського господарства

Овочами називають різні соковиті органи або частини органів трав'янистих рослин (корені, бульби, стебла, квітки, листки, плоди, кореневища), які людина використовує як їжу.

Овочеві культури містять багато вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин. Часник, цибуля та інші овочі містять ще й особливі речовини - фітонциди, які запобігають багатьом захворюванням людини.

Середня річна норма споживання овочів на одну людину становить 146 кг. Площі під овочевими культурами значно розширились і в останні роки займають в країні близько 500 тис. га.

За тривалістю життя розрізняють однорічні овочеві культури, що утворюють насіння в рік висівання; дворічні - у перший рік дають овочевий продукт, а на другий рік - насіння; багаторічні - овочевий продукт і насіння дають протягом кількох років.

Основні овочеві культури. Однорічні: помідори, баклажани, перець (пасльонові); огірки, гарбузи, кабачки (гарбузові); горох, квасоля, боби (бобові); редиска (хрестоцвіті); кріп (зонтичні); салат (складноцвіті).

Дворічні: капуста, редька, бруква, ріпа (хрестоцвіті); буряки (лободові); цибуля, часник (лілійні); морква, пастернак, селера, петрушка (зонтичні).

Багаторічні: щавель, ревінь (гречкові); хрін (хрестоцвіті); спаржа (лілійні); естрагон (складноцвіті).

Вимоги до тепла в овочевих культур неоднакові, тому серед них розрізняють: а) холодостійкі - всі багаторічні культури, а також цибуля, часник, капуста, морква, буряки, кріп, салат. Багаторічні витримують тривалі морози під час перезимівлі у ґрунті, а одно- і дворічні переносять приморозки до мінус 5 ° С, а іноді й до мінус 10°С. Краще ростуть і розвиваються рослини цієї групи культур при температурі 15-17°; б) теплолюбні: помідори, перці, баклажани, огірки, квасоля, кабачки, гарбузи. Ці культури гинуть від приморозків і найкраще розвиваються при температурі 20-25 ^СС.