13937 (Особливості планування водопостачання), страница 3
Описание файла
Документ из архива "Особливості планування водопостачання", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "ботаника" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "ботаника и сельское хоз-во" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "13937"
Текст 3 страницы из документа "13937"
За укомплектованим графіком поливу дощувальної машини будуємо графік водопостачання насосної станції.
4.5 Основні показники виконання плану поливу
До основних показників виконання плану поливу відносяться:
Площа поливу нетто складає Fнетто = 640 га;
Площа поливу в гектарополивах складає Fнетто = 3442 га/пол;
Об’єм води який необхідне для поливу культур на полі W = 1718,02 тис.м3;
Об’єм води який необхідне для поливу культур у точці водовиділу W = 1952,46 тис.м3;
Загальний коефіцієнт корисної дії господарської мережі:
(4.4)
Середньо виважена зрошувальна норма:
, тис. м3/га(4.5)
тис. м3/га
Середня кількість поливів культури:
(4.6)
4.6 Впровадження плану поливу
Проведення внутрігосподарського плану включає в себе:
Підготовка зрошувальної мережі до поливів
Підготовка зрошувальних площ до поливів
Організація поливів.
Облік води при поливі.
Контроль за меліоративним станом земель.
Ремонтні роботи.
Для підготовки поля до поливу проводять експлуатаційне планування і вирівнювання поверхні, нарізання і зарівнювання тимчасових зрошувачів.
Ремонтні роботи поділяються на поточні і капітальні. Особливий вид представляють аварійні ремонти, які виникають з-за стихійних лих. Поточний ремонт проводять для виключення дефектів і ушкоджень. В склад робіт входить: щорічне очищення трубопроводів і каналів від замулення; виключення ушкоджень окремих елементів споруди, підготовка споруд і обладнання до зимового періоду, очищення споруд від сміття, льоду та інше. Капітальний ремонт включає заміну елементів споруди, облицювання каналів, заміну ділянок дорожнього полотна, заміну обладнання. Канали, гідротехнічні споруди, експлуатаційні дороги, лотки, трубопроводи і насосно-силове обладнання оглядають 2 рази на рік: восени після закінчення роботи для об’ємів виключення дефектів які залишилися і підготовки мережі до зрошень. Поточний ремонт проводять на основі дефектних відомостей і калькуляційних робіт, капітальний ремонт – на основі технічних проектів і кошторису. Зрошувана мережа в зимовий період повинна бути вільна від води. В південних районах в зимовий час проводять вологозаряджаючі поливи, поливи садів і древесних насаджень, а також промивку засолених земель. В цих випадках канали працюють згідно за планом водокористування, складений для не вегетаційного періоду. В наслідок накопичення снігу в каналах утворюються затори. В періоди морозів в працюючих каналах накопичення снігу і дрібного льоду досягають великого розміру. Необхідно по можливості виключати систему на весь зимовий період. В випадках необхідності пропуску води на каналах в такі періоди, необхідно встановлювати надзор за ділянками, де можуть утворюватись затори, своєчасно очищати русло. Ділянки з недостатніми запасами міцності в дамбах і повинні бути укріпленими.
5. Системне водокористування
5.1 Основні положення планового водокористування для системи
Водокористування – це діяльність, забору, транспортування, розподілу, а також по здійсненню поливів.
Планове водокористування – діяльність по забору води по заздалегідь складеному плану.
Планування водокористування на зрошуваних землях виконується по ланці системи.
За багатолітній досвід експлуатації гідромеліоративних систем можна сформувати наступні принципи планового водокористування:
Планування водокористування починається з поля і закінчується джерелом зрошення при цьому враховується структура гідромеліоративної системи і соподчиненості, як усередині гідромеліоративної системи так і по джерелу зрошення. План водоподачі включає в себе:
господарські плани по кожному водокористувачу;
міжгосподарські плани водорозподілу по міжгосподарській мережі;
міжгосподарські плани водорозподілу по джерелу зрошення;
При складанні плану водокористування виходячи з режиму зрошення сільськогосподарських культур, які узгоджуються з технікою поливу, вимогами агротехніки і меліоративного стану зрошуваних систем;
При складанні планів враховуючи можливості джерел зрошення, які виражають лімітами на забір води на основі водобалансових розрахунків і уточнюються кожного року;
При складанні планів водокористування враховується структура поливних площ, ККД міжгосподарських каналів, а також режими зрошення культур які вирощуються на цих землях;
Вода в точки виділу повинна подаватися безперервно;
Контроль за здійсненням планів поливів покладених на ІОС і контрольовані організації по екології;
Положення планового водокористування можна скласти наступним чином:
гідромеліоративні системи необхідно удосконалювати таким чином, щоб вони дозволяли забезпечувати раціональне використання води, охорони навколишнього середовища, родючість ґрунтів;
водокористування повинно проводитись згідно плану і не повинно бути надлишковим;
на державному рівні здійснюється облік водних ресурсів усіх вододжерел;
водокористування повинно бути платним, яким воно і є.
5.2 План подачі води у точки водовиділу
План подачі води у точки водовиділу в виробничих умовах складає інженер, спільно з інженером-гідротехніком господарства по внутрішньогосподарському плану, але ми в даному курсовому проекті розраховуємо по розрахунковому господарству вважаючи, що сівозміна однакова у всіх господарствах і додержуючись пропорційності між витратами і об’ємами. Розрахунок (таблиця 5.1) проводимо згідно наступної пропорційності:
(5.1)
5.3 Диспетчерський графік
Диспетчеризація – централізоване оперативне і безперервне управління процесами водорозподілу з урахуванням впливу зовнішніх факторів діючих на систему.
Забір води з джерела зрошення, розподіл її по системі і подачу господарствам здійснюється за графіком.
Для розробки диспетчерського графіка складають схему зрошувальної системи (рис. 5.1.).
На рисунку 5.1. арабськими цифрами позначені водовипуски, а римськими – розподільчі вузли.
Розрахунки по складанню диспетчерського графіку ведуть починаючи з самого віддаленого вузла системи від джерела зрошення.
Вихідні дані для складання диспетчерського графіка:
Для складання диспетчерського графіка водораспределения необхідні дані про витрати води господарством у точках виділу по декадах які визначаються по складених внутрішньогосподарських планах водокористування. Форма диспетчерського графіка забору води і її розподіл приводяться в таблиці 5.2.
5.4 Основні показники виконання системного плану
Площа зрошення нетто га;
Площа зрошення га/пол,:
, га/Пол(5.2)
де - площі які займають окремі культури, у % від ;
n – кількість поливів і-тої культури;
Загальна кількість води, яку необхідно забрати із джерела зрошення за зрошуваний період:
, тис.м3(5.3)
де - середньодекадні витрати води в голові системи;
Норма водозабору і водоподачі:
, тис.м3/га(5.4)
, тис.м3/га(5.5)
тис.м3/га;
, тис.м3/га
Загальна кількість води яку необхідно подати на поля:
, тис м3/га(5.6)
де - середньозважена зрошувана норма, тис. м3/га;
, тис м3/га
Загальний ККД зрошуваної системи:
(5.7)
Об’єм води, що необхідно подати в точки водовиділу: 51062 тис м3;
ККД міжгосподарської мережі:
(5.8)
Загальний ККД господарської мережі:
(5.9)
5.5 Впровадження системного плану поливу
Експлуатаційна служба забезпечує надійність дії усіх ланок. Необхідно визначити нормальний стан кожного елемента системи і підтримувати його в процесі експлуатації. Склад заходів по утриманню приладів системи: охорона, протипожежні заходи, періодичні огляди, нагляд за роботою і підтримкою у робочому стані. На спорудах і каналах повинні бути попереджуючі знаки і вказівки – кілометрові стовпи, репери, марки, п’єзометричні створи для спостереження за деформацією та фільтрацією.
Територію навколо споруди і будівель упорядковують, забезпечуючи відвід поверхневих вод, насаджують дерева, чагарники, квіти і сіють трави.
Вузлові споруди устатковують постами обліку води, опорними реперами і марками, покажчиками рівня води, знаками розповсюдження кривих підпорів і спадів, границь вузлових споруд та інше.
Зміни в розташуванні постів, знаків і пристроїв на вузлових спорудах вносить експертна служба ІОС. До ремонтних робіт на вузлових спорудах приступають після закінчення поливів або при перекачуванні води по обводному руслу в літній період. На відповідальних вузлових спорудах вночі повинно бути освітлення, обгороджені небезпечні місця і розміщенні рятівні засоби. Під час паводків на головних спорудах організовують цілодобові чергування, повинні бути складені інструкції по експлуатації вузлових споруд. Необхідно мати документи: план вузла споруди, поздовжні і поперечні профілі, виконавчі креслення, технічні паспорти, журнал роботи по вузлу і виконання подачі води і інші.
Крім вузлових споруд на ділянках каналу між вузлами можуть бути лінійні випуски.
Обслуговування акведуків зводиться до підтримки їх в робочому стані. Для цього необхідно спостерігати, щоб пропуск води через акведук не викликав розливу вхідної і вихідної його частин. Спокійний вхід і вихід потоку свідчать про правильну роботу цих частин акведуку. Порушення у вхідній частині можуть відбутися в наслідок попадання сторонніх предметів, а також утворення підпорів. В цих випадках при підході до акведуку вода може піднятися вище граничного горизонту, можуть утворитися водовороти, які спричиняють розмив понура і інших явищ, які притягають за собою аварію. Своєчасною очисткою головної частини акведуку від сторонніх предметів і спостереженнями за станом ущільнень ґрунту біля антифільтраційних стінок і запусків.
Вихідна частина може бути розруйнована і обійдена водою в результаті розриву низових кріплень, утворення заторів, при зниженні пропускної спроможності у каналі, який приймає воду з акведука. В цих випадках також потребується спостереження, очистка низової частини каналу від заторів.
Обслуговування дюкерів і труб. Дюкери і труби виправно працюють тільки в тому випадку, якщо швидкісний режим і витрати споруд співпадають з проектними.