163298 (Вплив тіньової економіки на оподаткування)

У системі ринкових відносин ухилення від сплати податків базується на принципах, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу доходів. При розгляді цих проблем необхідно враховувати обставини, за яких застосовуються схеми ухилення від сплати податків. У працівників, які отримують доходи у формі заробітної плати, податок справляється з доходу до одержання заробітної плати (спосіб стягнення податків — «у джерела»), тому суб'єктом ухилення може бути роботодавець. У працівників, які беруть безпосередню участь у процесі підприємницької діяльності як суб'єкти господарювання, оподаткування здійснюється на основі декларації (спосіб стягнення податків — «за декларацією»). І саме в цьому випадку існує можливість для податкових зловживань.

Під тіньовою економікою розуміють сукупність економічної діяльності, не врахованої офіційною статистикою і не включеної до валового національного продукту країни. Таке визначення хоча й визнається більшістю фахівців, але через узагальнений характер допускає віднесення до цієї категорії досить широкого переліку видів діяльності. В результаті у конкретних ситуаціях фахівці по-різному тлумачать поняття тіньової економіки.

Багато дослідників виділяють структурні компоненти тіньової економіки. Вагомою складовою тіньового сектора вважають так званий чорний ринок (або кримінальну економіку), що тісно пов'язаний зі сферою грошового обігу і виникає внаслідок шахрайства, розкрадання, рекету, незаконних валютних операцій тощо. Іншою складовою тіньового сектора господарства країни є так звана паралельна економіка, що більшою мірою, ніж чорний ринок, пов'язана зі сферою виробництва.

1. Ухилення від оподаткування — загроза економічній безпеці держави

Одним із ключових чинників тінізації економіки є недосконалість і переважно фіскальний характер податкової політики, а також нестабільність її законодавчої бази. Чинне податкове законодавство України не стимулює суб'єктів господарювання інвестувати капітали в легальну економіку.

За оцінками експертів, загальне податкове навантаження в Україні майже вдвічі перевищує цей показник в інших країнах. Це стимулює приховування реальних обсягів економічної діяльності, виведення її у «тінь». Окремо слід зазначити недосконалість механізму відшкодування ПДВ та застосування кримінальних схем у зовнішньоекономічній діяльності. Зрештою, саме через тінізацію ПДВ фактично перетворився з джерела бюджетних надходжень на чинник формування державного боргу.

Обтяжливість податкової системи України визначається не величиною податкових ставок, а насамперед нерівномірністю податкового навантаження, заплутаністю й нестабільністю податкового законодавства, деформаціями грошової сфери та фінансів підприємств. Податкове навантаження розподіляється між суб'єктами економічної діяльності вкрай нерівномірно. За даними ДПА України, сума фактично отриманих пільг в оподаткуванні юридичних осіб становила у 2002 р. 46,8 млрд. грн., у 2003 р. — 51,2 млрд. грн., у 2004 р. — 56,3 млрд. грн., у 2005 р. — 29,9 млрд. грн.

При цьому податкові пільги не спрямовані на стимулювання економічного зростання та інвестиційно-інноваційних процесів. З 2002 р. співвідношення наданих пільг як до доходів Зведеного бюджету, так і до ВВП, постійно зменшувалося, причому випереджальними темпами зменшувалася частка пільг щодо податку на прибуток. Скасовано дію податкових стимулів до інновацій, передбачених Законом України від 04.07.2002 р. N 40-IV «Про інноваційну діяльність». Це свідчить про подальшу фіскалізацію податкової політики та поступову відмову від здійснення податкового регулювання під тиском потреб фіскального збалансування, оскільки саме пільги щодо податку на прибуток відіграють роль стимуляторів інвестиційних процесів та економічного розвитку. Таким чином, існуючі недоліки податкової системи України стримують процеси накопичення та збільшення інвестицій в основний капітал. Акцент на непрямих податках призводить до негайного вилучення у підприємств значної частини доходу, отриманого завдяки зростанню сукупного попиту, гальмуючи стимуляційний вплив останнього. Це створює необмежені можливості для підприємств уникати оподаткування прибутків, заганяє в «тінь» значну частину обороту товарів та послуг. За даними опитувань, у середньому підприємства в Україні приховують близько 21% свого доходу від реалізації продукції.

У податковому праві йдеться про дві форми несплати податків: податкове правопорушення й ухилення від оподаткування. Вітчизняна юриспруденція визначає податкові правопорушення як протиправні діяння (або бездіяльність), що проявляються у невиконанні або виконанні неналежним чином обов'язків, порушенні прав і законних інтересів учасників податкових правовідносин, за що передбачається юридична відповідальність. Основним фіскальним правопорушенням у сфері оподаткування є ухилення від сплати податків, головним критерієм якого є навмисне порушення діючого податкового законодавства. У свою чергу, діяльність підприємств, установ, організацій або громадян щодо заниження податкових платежів у межах закону називається податковим плануванням. Так, податкове планування припускає надання правдивої інформації про об'єкт оподаткування для того, щоб передбачені законом податкові пільги використовувались у повному обсязі і без порушень. Ще на початку XX ст. відомий юрист Дж. Санзерленд зазначав, що право кожного платника податків — уникати податків, використовуючи для цього всі дозволені засоби, тобто ті, які прямо не заборонені законом і які ніким не можуть бути оспорені. Водночас ухилення від сплати податків характеризується наявністю у платників податків чітко спрямованого умислу, корисливих мотивів і мети, що полягають у порушенні норм податкового законодавства, навмисному невиконанні конституційного обов'язку кожного громадянина сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом, а це є значною суспільною небезпекою. По-перше, держава недоотримує значні бюджетні кошти, у зв'язку з чим скорочується фінансування державних програм. По-друге, неплатники податків перебувають у вигіднішому становищі порівняно із законослухняними платниками з точки зору ринкової конкуренції і можуть провокувати своїми діями інших суб'єктів економічної діяльності. По-третє, при значному поширенні фіскальних злочинів, що ведуть до дефіциту дохідної частини бюджету, держава вдається до компенсації нестачі бюджетних надходжень шляхом уведення нових податкових платежів, збільшення ставок діючих податків і зборів. Тому в інтересах як суспільства, так і кожного платника податків, щоб податкове законодавство не порушувалось систематично.

Слушно буде зазначити, що вітчизняний законодавець справедливо підійшов до визначення ступеня суспільної небезпеки за вчинення даного правопорушення, враховуючи суму недоотриманих бюджетом та державними цільовими фондами коштів, тобто завдану державі і суспільству шкоду від несплачених податків, зборів та інших обов'язкових платежів. При цьому враховується також і характеристика правопорушника, наприклад, якщо особа раніше була засуджена за ухилення від сплати податків або вчинила порушення за зговором з групою осіб. А це, в свою чергу, сприяє більш диференційованому підходу до призначення покарання. Суб'єктами складу злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України «Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів», можуть бути як посадові особи підприємства, організації, установи незалежно від форм власності, на яких покладено обов'язки щодо ведення бухгалтерського обліку, подання податкової та бухгалтерської звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів та інших податкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів (керівники підприємств, установ, організацій, їхні заступники, головні бухгалтери, посадові особи бухгалтерії, а також інші посадові особи, які мають право підпису платіжних документів), так і громадяни, в тому числі громадяни-підприємці, які зобов'язані подавати до податкових органів документи, розрахунки за сплаченими податками, отриманими доходами чи сплачувати обов'язкові платежі і збори.

Аналіз порушених кримінальних справ за фактами ухилення від сплати податків у різних регіонах країни свідчить, що найхарактернішими способами скоєння зазначеного виду злочину є:

неподання або подання у невстановлені строки органам податкової служби документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів та інших обов'язкових платежів, наприклад, декларації про прибуток, з податку на додану вартість чи розрахунків зі сплати акцизного збору;

приховування об'єктів оподаткування, тобто невідображення у відповідних звітних документах об'єктів оподаткування: наприклад, приховування платником податків наявності у його власності земельної ділянки — ухилення від сплати податку на землю; невідображення у декларації про прибуток отриманих від цієї ділянки доходів — ухилення від сплати податку на прибуток тощо. Неподання податкової декларації є одночасно і приховуванням об'єкта оподаткування;

заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів, тобто умисне неправильне обчислення сум обов'язкових платежів, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів, при правильному відображенні об'єктів оподаткування та без їх заниження чи приховування;

заниження об'єктів оподаткування, зменшення бази оподаткування, а саме: невідображення у звітних документах, поданих до податкових органів, у повному обсязі об'єктів оподаткування, умисне неправильне обчислення оподатковуваної бази, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов'язкові платежі, які повинні бути сплачені платником податку, сплачуються ним у неповному обсязі. Так, заниження прибутку може виражатися у частковому чи повному невключенні в суму оподатковуваного прибутку коштів, отриманих від виконання робіт, надання послуг тощо, або шляхом завищення розмірів сум, на які зменшується оподатковуваний прибуток, зокрема, завищення вартості матеріальних витрат, які відносяться до собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг, завищення витрат на службові відрядження, представницькі цілі тощо;

неутримання чи неперерахування до бюджету сум податку з доходів громадян, яким виплачувались доходи;

приховування (неповідомлення) втрати підстав на пільги з оподаткування, тобто незаконне користування податковими пільгами.

Ухилення від сплати податків відбувається також шляхом створення підприємств для здійснення одноразових операцій з метою отримання готівкою перерахованих на їхні рахунки грошових коштів, здійснення операцій через страхові компанії або створення корпорацій, об'єднань шляхом поділу їх на малі підприємства.

Досить часто ухилення від сплати податків поєднується з різноманітними посадовими злочинами, зокрема посадовим підлогом, коли посадова особа юридичної особи — платника податків подає неправдиві відомості про об'єкт оподаткування. Наприклад, завищення ціни реалізованого товару і відображення в бухгалтерських документах ціни, нижчої за фактичну. Якщо посадова особа, відповідальна за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, віддає розпорядження про внесення неправдивих відомостей у документи первинного обліку, то це кваліфікується як зловживання владою чи посадовим становищем. Мають місце факти халатності посадової особи, коли через невиконання чи неналежне виконання нею своїх обов'язків або через недбале чи несумлінне ставлення до них, що проявилося у неправильному застосуванні норм податкового законодавства, помилках при обчисленні сум обов'язкових платежів, що підлягають сплаті до бюджетів та державних цільових фондів, відсутність контролю чи його неналежне здійснення за діяльністю працівників, уповноважених вести бухгалтерський облік та складати звітність до бюджетів чи державних цільових фондів, не надійшли кошти в особливо великих розмірах, тобто у сумі, яка в тисячу і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тобто несплата чи неповна сплата юридичною особою обов'язкових платежів стала наслідком халатності посадової особи.

Матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи за ухилення від сплати податків дають підстави стверджувати, що протиправна діяльність платників податків досить різноманітна. Так, основним порушенням податкового законодавства у сфері використання державних та пільгових кредитів є їх нецільове використання, а саме:

передача кредитних ресурсів малим та приватним підприємствам в особистих цілях;

передача державних та пільгових кредитних ресурсів на депозитні рахунки комерційних банків.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин має місце такий вид порушення податкового та валютного законодавства, як здійснення незаконних бартерних операцій. При здійсненні бартерних операцій з нерезидентами України різниця між вартістю продукції (товару) перераховується на особисті рахунки, зокрема валютні, які відкриваються за кордоном з порушенням встановленого порядку або сплачуються готівкою чи у вигляді інвестицій.

Для тіньового сектора також характерно неведення або подвійне ведення бухгалтерського обліку, фальсифікація бухгалтерських та звітних документів.

У сфері оподаткування існує ціла низка правопорушень, які умовно можна поділити на:

правопорушення, спрямовані проти системи гарантій виконання обов'язків платника податків, зокрема, незаконне відкриття банківських рахунків, порушення касової дисципліни, одержання коштів без установлених законом підстав;

правопорушення, спрямовані проти контролюючої функції податкових органів, пов'язані з несвоєчасною реєстрацією в державних органах або ухиленням від такої реєстрації, перешкоджання здійсненню контролюючої діяльності, податкових перевірок, невиконання законних вимог посадової особи органу податкової служби, її образа, погроза вбивством, насиллям, пошкодження її майна та інші протиправні дії, що тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.