158642 (Проблема відчуження у філософії К.Маркса і Е.Фромма), страница 4
Описание файла
Документ из архива "Проблема відчуження у філософії К.Маркса і Е.Фромма", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "философия" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "философия" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "158642"
Текст 4 страницы из документа "158642"
Основна думка книги Фромма полягає в подвійності свободи для сучасної людини: він звільнився від колишньої влади і перетворився в "індивіда", але в той же час став ізольований і неспроможний, став знаряддям зовнішніх цілей. Такий стан підриває людську особистість. Позитивна ж свобода означає повну реалізацію здібностей індивіда, дає можливість жити активно і спонтанно. Свобода досягла критичної крапки, у якій вона може перетворитися у свою протилежність. Майбутнє демократії залежить від реалізації індивідуалізму. Свобода може перемогти тільки в тому випадку, якщо демократія розвинеться в суспільство, у якому індивід, його розвиток і щастя стануть метою і змістом. Проблема, з якою суспільство зштовхнулося сьогодні -- така організація соціальних і економічних сил, щоб людина стала їхнім хазяїном. Шлях рішення, на думку Фромма, полягає в збереженні досягнень сучасної демократії і її прогресі в напрямку розвитку свободи, ініціативи і спонтанності індивіда; причому не тільки в особистих цілях, але насамперед у його праці. Необхідною умовою для цього є суспільство з плановою економікою, що дозволила б поєднувати і концентрувати зусилля всього суспільства. Суспільство повинне опанувати соціальними процесами так само, як воно опанувало природними процесами. Головна умова для цього -- знищення таємної влади невеликої купки ділків, що господарюють в економіці, не відповідаючи нізащо. Важливо створити раціональну економічну систему, що служила би інтересам народу. Важливо, щоб індивіду була надана можливість справжньої активності при виконанні своєї роботи [5,с.225-226].
На питання про те, чи сприяє деяка економічна чи політична система справі свободи, не можна відповісти з погляду однієї лише політики чи економіки. Єдиний критерій реалізації свободи -- активна участь індивіда у визначенні своєї власної долі і життя суспільства не тільки актом голосування, але всією повсякденною роботою, відносинами з іншими людьми.
"Тільки коли людина опанує суспільством і підкорить економічну машину цілям людського щастя, тільки коли вона буде активно брати участь у соціальному процесі, тільки тоді вона зможе перебороти причини свого нинішнього розпачу: самітність і почуття безсилля. Сьогодні людина страждає не тільки від бідності, скільки від того, що перетворилася у гвинтик гігантської машини, у робота, від того, що життя його позбавилося змісту. Перемога над авторитарними системами усіх видів стане можливою лише в тому випадку, якщо демократія буде не відступати, а наступати, здійснюючи ті цілі , до яких прагнули борці за свободу протягом останніх сторіч. Демократія переможе лише в тому випадку, якщо зможе вдихнути в людей найсильнішу віру, на яку здатна людина, -- віру в життя, правду і свободу -- у свободу активної і спонтанної реалізації людської особистості." От на такій оптимістично-повчальній ноті закінчує свою працю "Утеча від свободи" німецький (чи американський) філософ, психолог і соціолог Е. Фромм.
Висновки
Отже, відчужену працю Маркс розглядав в таких аспектах.
Робітник використовує матеріали, узяті в природи й одержує в підсумку потрібні для життя предмети, продукти праці. Ні вихідний матеріал, ні продукт йому не належать - вони йому чужі. Чим більше робітник працює, тим більше світ предметів не належить йому. Природа робиться для робітника тільки засобом праці, а предмети, що створюються у виробництві - засобом життя, фізичного існування. Робітник цілком від них залежить.
Процес праці для робітника примусовий. Але така праця - це не задоволення потреби в праці, а тільки засіб для задоволення інших потреб. Тільки поза працею робітник розпоряджається собою - тобто вільний. Праця - форма діяльності для робітника представляється приниженням у собі людини.
Праця підневільна віднімає в людини його "родове" життя. Рід людини живе в природі. Життя людини нерозривно зв'язане з природою. Цей зв'язок - діяльний контакт із природою, в якій головне - праця, виробництво: "...виробниче життя і є родове життя". Але для робітника праця - лише засіб для підтримки власного життя, а не роду. Робітник відноситься до природи і виробництва не як вільна людина, а як робітник, тобто відчужено. Це і означає, що в робітника відібрані і родове життя і людська сутність.
Підневільна праця породжує відчуженість між людьми. Робітники чужі один одному, оскільки вони конкурують за можливість працювати.
Не тільки робітники, але і всі люди є відчуженими. Відносини між людьми теж відчужені і розходження тільки у видах і рівнях відчуженості. Маркс указує на існування первинних і вторинних рівнів відчуженості Чому ж людина стає відчуженою? Відчужена праця рівнозначна існуванню приватної власності. Приватна власність - основа економічного життя. На приватновласницькійй економіці тримається вся історія. Це значить, що економічна історія - ключ до розуміння людського життя. "Релігія, родина, держава, право, мораль, наука, мистецтво... є лише особливі види виробництва і підкоряються його загальному закону". Життя людей в умовах відчуження калічить їх, робить "частковими індивідами" чи нерозвиненими. "Приватна власність зробила нас настільки дурними й однобічними, що який-небудь предет є нашим лише коли ми володіємо ним... коли ми ним безпосередньо володіємо, їмо його, п'ємо - використовуємо... Тому на місце усіх фізичних і духовних почуттів стало просте відчуження всіх цих почуттів - почуття володіння".
Усунення відчуження -процес, зворотний відчуженню, - присвоєння людиною власної справжньої сутності. Маркс зв'язує його із суспільними перетвореннями, зі звільненням яке в основі має знищення відчуження праці. Що буде , якщо людина почне працювати як людина, тобто не підневільно. У цьому випадку праця стане засобом саморозвитку людини, реалізацією людиною своїх кращих сторін.
Характеристика присвоєння людиною власної сутності, чи перетворення праці з примусової в людську розглядається Марксом по тим ж параметрам, що і процес відчуження: 1. по присвоєнню предмета праці і його результату 2. по звільненню самої діяльності 3.присвоювання людиною праці загальної родової сутності 4.гармонізації відносин між людьми.
Тут Маркс створює грандіозну по своєму пафосі картину людини, що живе в єдності з природою. Гармонія із зовнішньою природою здійснюється в діяльності, у якій людина реалізує свої цілі не за законами користі, а за законами краси. Внутрішня природа людини також зміниться. Замість відчуженої недолюдини з'являється людина з великої букви "Л".
Універсально розвита, живуча у єдності і гармонії із зовнішньою і внутрішньою природою людина - такий ідеальний філосовський образ, що пояснюється Марксом як ядро комуністичного ідеалу. Знищення приватної власності необхідно, але недостатньо для присвоєння людьми людської сутності.
У своїй книзі Утеча від свободи Еріх Фромм розвиває основи динамічної психології й аналізує такий стан людської психіки, як стан тривоги. Виявляється, що для більшості людей свобода є психологічною проблемою, що може привести до дуже негативних наслідків. Свобода принесла людині незалежність, але одночасно ізолювала його і розбудила в ньому почуття безсилля і тривоги. Ізоляція породжує почуття самітності, і далі можливі два варіанти розвитку подій: людина біжить від тягаря свободи і шукає підпорядкування в зовнішньої могутньої сили — наприклад, встає під прапори диктатора — або людина бере на себе тягар свободи і повною мірою реалізує свій внутрішній потенціал.
Ще один аспект досліджень Еріха Фромма — це проблема розвитку повноцінної особистості в сучасному суспільстві. Кожному індивідууму приходиться тісно взаємодіяти із суспільством, він є основою для будь-якого соціального процесу. Тому, для того щоб зрозуміти динаміку соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, необхідно зрозуміти суть психологічних механізмів, що рухають окремим індивідуумом. У сучасному суспільстві унікальність і індивідуальність особистості перебувають під загрозою. Існує дуже багато факторів, що придушують сучасну людину психологічно: ми як вогню боїмося суспільної думки; людина почуває себе дрібною і незначною в порівнянні з рядом гігантських промислових підприємств і величезних компаній-монополістів; залишається тривога, безпорадність і непевність у завтрашньому дні. Ще один бич сучасного суспільства, на який мало хто звертає увагу, — це відсталий розвиток емоцій людини в порівнянні з його інтелектуальним розвитком. Усе вище перераховане і багато інших факторів відносяться до негативних проявів свободи. У результаті, заради того, щоб позбутися занепокоєння і набути впевненості, людина готова встати під прапори якого-небудь чи диктатора, що ще більш характерно для сучасності, стати маленькою деталлю величезної машини, добре одягненим і ситим роботом.
Еріх Фромм намагається розробити конструктивні шляхи для рішення цих проблем, проходження яких дозволить сучасній людині розвити свою індивідуальність, позитивно реалізувати свій внутрішній потенціал і домогтися втраченої гармонії з природою й іншими людьми.
Література
-
Философский словарь // Под. ред. И.Т. Фролова. М.: Наука, 1991.-- 560 с.
-
Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів.--К.: Видавничий центр "Академія", 2001.-- 576 с.
-
Платонов С. После коммунизма. -- М., 1989. ("самиздат").
-
Отчуждение человека в перспективе глобализации мира. Сб. статей. Выпуск I // Под ред. Маркова Б.В., Солонина Ю.Н., Парцвания В.В. Санкт-Петербург. Издательство «Петрополис». 2001. , 340 с.
-
Фромм Э. Бегство от свободы: Пер с англ. // Общ. ред. и послесл. П.С. Гуревича. -- М.: Прогресс, 1989. -- 272 с.
-
Фромм Э. Человек для себя // Пер. с англ. И послесл. Л.А.Чернышевой. - Мн.: "Коллегиум", 1992. - 253 с.
-
Антология мировой философии: В 4-х т. М., 1969. T. 3-4.
-
История философии в кратком изложении // Пер. с чеш. И.И. Богута - М.:Мысль, 1991. - 590 с.
-
Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 р.// Маркс К., Енгельс Ф. З ранніх творів. К., 1973
-
Маркс К. До критики політичної економії. Передмова // Маркс К., Енгельс Ф. З ранніх творів. К., 1973
-
Советский энциклопедический словарь. М.: Сов. Энциклопедия, 1985. 1352 с.
9