141682 (Підготовка і проведення конкретно-соціологічних досліджень), страница 4

Підкреслюю, що цей тест являє собою специфічну техніку виміру досить конкретного виду міжособистісних відносин, які виражаються в різних і оцінках і судженнях одних членів групи відносно інших в плані бажання або небажання взаємодіяти один з одним. Соціометричний тест дозволяє дати кілі кісну оцінку виборів індивідів стосовно один одного в процесі виконання певного виду діяльності. Він є достатньо ефективним методом опису і оцінки соціально-психологічного стану міжособистісних відносин, психологічної структури групи і її загального психологічного клімату.

За допомогою соціометричного тесту можна одержати оптимальну І інформацію про позиції індивідів в групі /наприклад, про ступінь популярності, про типи міжособистісних відносин, про наявність підгрупи, неформального лідера в групі, про групову згуртованість і т.д./ і на їх основі виявити позитивні, конфліктні, напружені або індиферентні ділянки, що має дуже і велике значення для корегування міжособистісних відносин в групі.

Звертаю увагу, що інтерперсональні вибори можуть вивчатися на двох рівнях:

• поведінковому, коли дослідник безпосередньо спостерігає поведінку індивідів в якихось конкретних ситуаціях, реєструючи дані своїх спо­стережень, потім аналізуючи їх;

• вербально-прожективному, коли дослідник за допомогою опитування на основі спеціальної анкети-питальника виявляє бажані типи відносин і між індивідами, ті, яким вони надають перевагу.

Соціометричний тест формулюється у вигляді запитань, відповіді на які і слугують підґрунтям для встановлення структури взаємовідносин. Вибір того чи іншого способу конструювання тесту визначається як завданнями дослідження, так і характеристиками групи, що вивчається. Згідно Я.Морено, тест має відповідати таким, вимогам:

• межі групи, в якій проводиться тест, мають бути чітко визначеними;

• індивіди невинні робити необмежене число виборів;

• індивіди повинні бути опитані з метою виявлення їх вибору в термінах певного критерію;

• результати соціометричного тесту повинні бути згодом використані для того, щоб реконструювати групу;

• всі вибори членами групи повинні здійснюватися самостійно;

• питання повинні формулюватися таким чином, щоб вони були в рівній мірі зрозумілими всім членам групи.

Підкреслюю, що найчастіше соціометричний тест застосовується до вивчення малих груп /до 10-25 чоловік/, де він дає найбільший ефект, хоча з його допомогою іноді вивчають і структури відносин та зв’язків у великих групах. Соціометричне опитування можна проводити лише в колективах які мають деякий досвід сумісної діяльності три і більше місяців /на основі якої вже виникли певні сталі взаємовідносини між його членами. В іншому випадку дослідження зафіксує випадкову структуру.

Процедура соціометричного опитування складається з декількох етапів:

• визначення проблеми, вибору об’єкта дослідження, ознайомлення з величиною і різними соціально-демографічними характеристиками групи;

• входження дослідника в прямий контакт з членами колективу і вияву довір^’я до себе, а також з встановлення змісту соціометричних тестів;

• власне опитування /інструктування респондентів, роздача соціометричних карток, заповнення їх респондентами, збір карток/;

• обробка інформації і представлення її в аналітичному вигляді;

• формулювання висновків і рекомендацій.

Звертаю увагу курсантів на те, що соціометричне опитування може проводитися як у формі роздавального анкетування на місці, так і у формі своєрідної анкети-інтерв’ю. В першому випадку дослідник просто роздає респондентам анкети, контролює їх заповнення, а потім збирає їх. У другому; випадку дослідник зачитує питальник респондентам, кожний з яких на чистому аркуші паперу, нумеруючи черговість запитань, відразу ж відповідаючи на них.

Соціологи використовують чимало різних методів обробки даних соціометричного опитування, які можна поділити на дві групи: 1) графічні методи /соціограми/; 2) кількісні методи /індекси статистичний аналіз, факторний аналіз/.

Соціограма являє собою графічне зображення структури міжособистісних відносин в групі. При її побудові користуються такими графічними волами:

А↔Б - взаємний позитивний вибір;

А→Б - однобічний позитивний вибір; 22.

А--->Б - взаємний негативний вибір;

А--->Б - однобічний негативний вибір;

А-->Б -. несумісний вибір /В заперечує А, А вибирає Б/;

А Б - взаємна байдужість.

Першим етапом обробки результатів соціометричного опитування є побудова соціоматриці, тобто зведення всіх результатів опитування в таблицю:

		Кого обирають								Кількість здійснених виборів
		а	б	в	г	д	е	ж	Т+		Т-
	а		+	+					2		0	2
	б	+			+	+			3		0	3
	в	+	+						2		0	2
	г	+		+				-	2		1	3
	д	+						-	1		1	2
	е								0		0	0
	ж	-				-			0		2	2
	Т+	4	2	2	1	1	0	0
	Т-	1	0	0	0	1	0	2
		5	2	2	1	2	0	2

Позначення:

• + – позитивний вибір;

• - – взаємний позитивний вибір;

• Ο – негативний вибір

• Ο – взаємний негативний вибір.

Стан байдужого ставлення індивідів один до одного зазвичай позначається нулем або взагалі не позначається /тоді клітинка в таблиці залишається порожньою/. На основі даних соціоматриці визначають індивідуальні і групові індекси, за допомогою яких здійснюється характеристика статусу індивіда в групі і його ставлення до інших членів групи, а також групова інтеграція, групова стійкість і групова експансивність.

Соціометричний статус військовослужбовця в групі

/Sї/

де а /+/, в /-/ - кількість позитивних та негативних виборів, отриманих даним індивідом;

n - чисельність групи; m - кількість використаних критеріїв.

Індекс групової згуртованості - індекс згуртованості або щільність соціальних зв’язків у групі:

Р = АД/ + А/-/

де А/+/, А/-/ - кількість позитивних та негативних взаємовиборів в групі.

Отже, за допомогою соціометричного опитування можна досить швидко зробити моментальний знімок з динаміки внутрішньогрупових відносин - встановити типи взаємовідносин, виявити підгрупи, охарактеризувати позицію кожного члена групи, соціально-політичний клімат в групі і т.д.

Звертаю увагу курсантів на те, що достатньо розповсюдженою формою соціологічних опитувань є інтерв’ю. Найбільш характерна його особливість як специфічного виду опитування полягає в тому, що інтерв’юер /той, хто опитує/ і респондент /той, кого опитують/ зводяться обличчям в обличчя, що інформація, яка цікавить дослідника, міститься у відповідях індивіда на за дане йому в усній формі запитання.

Інтерв’ю - це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв^’юера з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв'юера і є предметом прикладного соціологічного дослідження.

Широкою є сфера застосування інтерв’ю:

• воно може бути використано на ранній стадії дослідження з метою уточнення загальної проблематики і формулювання дослідницьких гіпотез;

• інтерв^’ю часто використовується для розробки методики великих опитувань-обстежень;

• воно може бути застосовано в якості основного методу отримання інформації при обмеженій або малій вибірці;

• інтерв^’ю застосовують в якості додаткового методу одержання інформації разом з анкетуванням, спостереженням і т.д.;

• нарешті, воно використовується в так званих контрольних дослідженнях для уточнення і перевірки даних, отриманих іншими методами.

За формою розрізняють декілька видів інтерв’ю:

• вільне інтерв^’ю, коли як правило, немає плану і завчасно сформульованих запитань. Його проводять не інтерв'юери, а соціологи, які самі визначають тему бесіди, формулюють запитання, їх послідовність, уточнюють тему і т.д. Таке інтерв’ю є незамінним методом на ранніх розвідувальних стадіях дослідження;

• глибинне інтерв’ю має за мету отримати інформацію, яка засвідчує не лише наявність того чи іншого соціального факту, явища, але й пояснює причини появи даних фактів, явищ;

• фокусоване спрямоване інтерв’ю - вивчення громадської думки відносно конкретної події, факту, ситуації;

• -стандартизоване (формалізоване) інтерв’ю, коли формулювання запитань, їх порядок, кількість і перелік можливих альтернативних відповідей, їх кодування і форма запису передбачаються заздалегідь і суворо фіксуються в своїй одноманітності. Цей вид інтерв’ю - найбільш поширений, найчастіше його застосовують при перепису населення.

В залежності від мети, інтерв’ю ділять на:

• інтерв’ю думок і відносин стосовно актуальних подій, явищ;

• документальне інтерв’ю – мета відтворення яких не будь минулих фактів, соціальних подій шляхом опитування їх свідків, безпосередніх учасників.

За типом суб’єктів, що опитуються:

• з відповідальною офіційною особою;

• експертом;

• респондентом буквально - представником певної групи населення.

За процедурою проведення відрізняють такі типи інтерв'юю:

• панельне (повторне) інтерв’ю - спрямоване на вивчення трансформації відносин і думок якоїсь групи людей протягом певного проміжку часу (від декілька місяців до двох років);

• групове інтерв’ю – запланована бесіда в колі сім^’ї, групи студентів, виробничої бригади, в процесі якої дослідник прагне викликати дискусію;

• багаторазове інтерв’ю - один із варіантів повторного інтерв'ю для всебічного і глибокого вивчення особистості респондента протягом тривалого проміжку часу;

• неспрямоване інтерв’ю - різновид неформалізованого /вільного/ інтерв’ю, виконує яскраво виражену психотерапевтичну функцію. Вся ініціатива ведення бесіди знаходиться в руках респондента. Завдання інтерв’юера-уважно вислуховувати висловлювання респондента на певні теми, що його хвилюють.

Звертаю увагу курсантів на те, що успіх інтерв’ю багато в чому залежить від підготовки інтерв’юерів. Вона передбачає:

• ознайомлення їх із загальними принципами вимірювання, роз’яснення їм ролі і значення збору первинної соціологічної інформації;

• засвоєння інтерв'юерами основних принципів поведінки в процесі опитування;

• навчання їх техніці інтерв'ювання;

• надання їм можливості пройти практику проведення інтерв’ю;

• набуття інтерв'юером вміння ретельно аналізувати і оцінювати процедуру інтерв'ю.

Звертаю увагу курсантів на ще один метод збирання соціологічної інформації як спостереження.