141682 (Підготовка і проведення конкретно-соціологічних досліджень), страница 3

Третій блок охоплює заходи, пов^’язані з підготовкою зібраної інформації до обробки та її обробкою.

Четвертий блок включає аналіз отриманих даних, підготовку звітів і вироблення рекомендацій.

Підкреслюю, що у плані кожний захід визначається відповідальний і встановлюється термін виконання. За формою він довільний, як правило, відповідає загальноприйнятим взірцям.

Методичні вказівки до третього питання: "Методична частина програми конкретно-соціологічного дослідження".

Соціологічна практика виробила цілий комплекс методів збору соціологічної інформації: опитування, інтерв^’ю, спостереження, експеримент, аналіз документів, експертна оцінка, тестування, фоку е-групи, ведення бесіди тощо. Підкреслюю, що "використання соціологом того або іншого методу, в тому числі їх сукупності, залежить від умов, місця і часу, мети і завдань дослідження також його виду.

Аналіз документів.

Звертаю увагу курсантів на те, що найдавнішим і найпоширенішим способом одержання соціологічної інформації є метод вивчення документів, які є в будь-якому цивілізованому суспільстві. Під документом в соціології розуміють ті або інші джерела, які містять інформацію про соціальні факти і явища суспільного життя, про ті або інші соціальні суб^’єкти, що функціонують у суспільстві.

Підкреслюю, що коло власне соціологічних документів, які віддзеркалюють різні сторони суспільного життя в наш час технізації і інформатизації настільки широке, що будь-яке емпіричне соціологічне дослідження не і слід планувати, а тим більше виходити на польові дослідження, не проаналізувавши попередньо офіційні статистичні дані, не вивчивши минулі і сучасні дослідження з даної теми, якщо вони є, матеріали книг і журналів, звіти різних відомств і т.д.

Щоб добре орієнтуватися в багатоманітності документів, перш за все необхідна їх класифікація, підвалиною якої служить форма, в якій той або інший документ фіксує вміщену в ньому інформацію, від форми, в якій той або інший документ фіксує вміщену в ньому інформацію, залежіть цілі його використання і методи аналізу.

За формою фіксації інформації документи діляться на:

• письмові документи (в них відомості подаються у формі тексту);

• статистичні дані (цифрова форма викладу);

• іконографічна документація (кіно-, відео-, фотодокументація, картини);

• фонетичні документі.

В соціологічних дослідженнях найбільш поширеними є традиційний (класичний) і формалізований (якісно-кількісний метод аналізу документів).

Суттєво відрізняючись один від одного, вони не виключають, а взаємно доповнюють себе, дозволяючи компенсувати наявні в кожному вади.

Під традиційним, класичним аналізом розуміється вся багатоманітність розумових операцій, спрямованих на інтеграцію відомостей, що містяться в документі з певної точки зору, застосованого дослідником в кожному конкретному випадку. Традиційний аналіз дає можливість соціологу дати свою інтерпретацію змісту документа, проникнути в сутність явища, що вивчається, виявити логічні зв’язки і протиріччя між ними, оцінити ці явища і факти з певних дослідницьких позицій. Разом з тим основною слабкістю традиційного аналізу документа є суб'єктивність: якби соціолог-дослідник не прагнув бути об'єктивним при оцінці інформації, яка міститься в документі, його інтерпретація завжди в меншій чи більшій мірі буде суб’єктивною.

Бажання позбутися суб'єктивності традиційного аналізу обумовило появу принципово нового, формалізованого метода аналізу документів, який одержав назву “контент-аналіз”. Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа /наприклад, частота вживання певних термінів/, які з необхідністю віддзеркалювали б певні суттєві сторони змісту. Тоді зміст документу стає вимірюваним, доступним точним обчислювальним операціям. Разом з тим обмеженість контент-аналізу полягає в тому, що далеко не все багатство змісту документа може бути виміряне за допомогою формальних /кількісних/ показників.

Підкреслюю, що робота з документами вимагає від соціолога крім соціальних знань великої винахідливості, вона завжди є дослідницьким пошуком.

Серед розповсюджених методів опитування респондентів важливе місце займає метод анкетного опитування. Надзвичайна популярність цього методу пояснюється різноманітністю і якістю соціологічної інформації, яку можна одержати за його допомогою. Даний метод засновується на висловлю­ваннях окремих осіб і проводиться з метою виявлення найтонших нюансів в думках респондентів, основним інструментом його є питальник або анкета.

Анкета, як правило, починається з преамбули - звернення до респондента. В ньому вказується, хто проводить дослідження, описується мета дослідження, характер використання результатів, підкреслюється анонімність дослідження, спосіб заповнення анкети, а також висловлюються подяка /вона можлива і в кінці анкети/ за участь в анкетуванні. Далі йде основна частина анкети, яка містить блоки запитань до опитуваних, і третя частина – паспортичка, в якій представлені відомості про опитуваних /стать, вік, освіта, місце мешкання, соціальний стан і т.д./.

Звертаю увагу курсантів на деякі вимоги до самої анкети та анкетного опитування;

• опитування не повинно тривати більше 30/40 хвилин у зв’язку з тим, що респондент втомлюється, і останні запитання залишаються зазвичай без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25-30 запитань;

• важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався. Тому більш складні за змістом /і розумінням/ запитання повинні йти слідом за більш простими;

• перше запитання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим. Хай краще воно буде нейтральним;

• важкі запитання доцільно вмістити в середині анкети, щоб респондент включився в тему;

• запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам;

• запитання повинні відповідати логічним вимогам: спочатку мова повинна йти про встановлення того чи іншого факту події, а потім вже про його оцінку;

• якщо в анкеті з’являється новий розділ, то необхідно "підвести" опитуваного до нової теми.

За предметним змістом запитання анкети поділяються на:

• запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про поведінку і дії самого г респондента, його вік, стать, освіту, соціальне становище і т.д.

• запитання про знання, мета яких - з’ясувати, що знає і що може повідомити респондент. Як правило, це запитання, які мають мету виявити рівень по інформованості респондента і його знань в певній галузі.

• запитання про думку респондента, вони мають на меті зафіксувати факти, побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть торкатися будь-яких проблем і особистості самого респондента;

• запитання про мотиви, покликані викликати суб^’єктивне уявлення людини про мотиви своєї діяльності.

За своєю логічною природою запитання класифікуються:

• .основні запитання, відповіді на які є основою побудови висновків про явища, що вивчаються. Саме вони становлять більшу частину анкети;

• запитання-фільтри ставляться для того, щоб відсіяти некомпетентних осіб при опитуванні з проблем дослідження або ж для того, щоб виділити частину респондентів із всього масиву за мовною ознакою;

• контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правдивості і несуперечливості відповідей, визначення їх достовірності і щирості. Контрольні запитання зазвичай розташовуються в анкеті на деякій відстані як від основного, так і від один одного. Різновидом контрольного може бути повторне запитання із збереженням тих же умов - на увесь обсяг вибірки (напельне опитування) або на 5%–10% осіб, вже опитаних раніше;

• запитання, які наводять на думку допомагають респонденту у правильному осмисленні основного запитання, знайти точну відповідь.

За своєю психологічною функцією, яка визначає ставлення респондента до самого факту анкетування і до тих запитань, на які йому треба буде відповідати, останні діляться на:

• контактні запитання, які слугують встановленню контакту з респондентами. їх мета - створити інтерес до дослідження, надихнути взяти в ньому участь. Як правило, це перше або одне з перших запитань анкети, яке за формою повинно бути досить простим і торкатися самого респондента, ніби налаштовувати його на зацікавлену участь у анкетуванні;

• буферні запитання, як правило, починаються із загальної формули: "Як Ви думаєте?" - і далі йде опис нової проблеми. Мета цього виду запитань - перевести увагу респондента з однієї проблеми на іншу;

• прямі запитання спрямовані на виявлення ставлення респондента щодо проблеми, яка вивчається, її оцінку з його власної позиції;

• опосередковані запитання дозволяють респонденту ніби приховати свою власну позицію і посилити критичний акцент своїх висловлювань. Респондент тут відповідає на запитання від імені групи, колективу, в безособовій формі. Такі запитання ставляться й тоді, коли прямі запитання не зручно ставити або є передсторога, що на них не буде одержана щира відповідь.

За характером відповідей на поставлені запитання вони розподіляються на такі види:

• відкриті запитання передбачають вільну форму відповіді;

• запитання закритого типу;

• запитання напівзакритого типу;

• запитання-меню пропонує респонденту вибрати будь-яке поєднання варіантів запропонованих відповідей;

• шкальні запитання - відповідь на це запитання дається у вигляді шкали, в якій необхідно відмітити той або інший показник;

• дихотомічні запитання /або-або/.

Звертаю увагу курсантів на те, що за способом розповсюдження анкет опитування поділяються на:

• роздавальні анкет ер особисто вручає анкету і чека е, поки вона заповнюється, тут же одержує її – очне роздавальне опитування, одержує заповнену анкету через декілька днів - заочне роздавальне опитування;

• поштове - анкета за попередньою домовленістю висилається і одержується поштою;

• пресове - анкету пропонують заповнити читачеві газети чи журналу і надіслати в редакцію;

• телетайпні цим способом розповсюдження і збір анкети здійснюється через електронний зв^’язок.

За типом дослідницьких завдань опитування бувають:

• стандартизоване націлене на одержання статистичної інформації;

• фокусоване - збираються дані за умов конкретної ситуації;

• глибинне - спрямоване на одержання пошукової інформації.

За рівнем компетентності респондентів розрізняють:

• масове опитування /думка неспеціалістів з тої чи іншої теми/;

• масове опитування у співробітництві з дослідником /передбачає інформаційну допомогу респонденту з боку анкетера в осмисленні ситуації, що аналізується/;

• - симптоматичне опитування /достатнє знання у респондента загальної інформації без глибокого осмислення цілей і завдань досліджень/;

• експертне опитування /опитування спеціалістів з проблеми, що вивчається/.

Звертаю увагу курсантів на те, що основними етапами здійснення і анкетного опитування є:

• підготовчий .етап - він включає розробку програми опитування, складання плану і сітьового графіка роботи, проектування анкети, її апробацію, тиражування анкети, складання інструкцій для анкетера, респондента та інших учасників опитування, підбір і підготовка інтерв'юерів, анкетерів, розв’язання організаційно-технічних і фінансових проблем/;

• оперативний етап - сам процес анкетування, який також має свої власні стадії і підетапи;

• підсумковий етап /результуючий етап/ - обробка і аналіз одержаної інформації, оформлення звіту.

Підкреслюю, що за допомогою методу анкетного опитування ми може­мо зібрати основну масу соціологічної інформації, але щоб вона була більш достовірною, можна поєднувати його з іншими методами: анкетування і спостереження, анкетування і вільне інтерв’ю.

Соціометричний метод - це метод опитування, націлений на виявлення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи.

Підкреслюю, що наявність анкети-питальника, характер її заповнення вимоги до контакту з опитуваним - ці та деякі інші ознаки дають підставу вважати соціометричний метод, на дивлячись на наявність відмінних рис, одним із видів опитування. Його особливість та відмінність від інших традиційних методів опитування /анкетного і інтерв^’ю/ полягає у цілеспрямованій орієнтації дослідження особливостей міжособистісних відносин в малих групах.

Поява соціометричного методу або просто соціометрії в арсеналі соціологічного дослідження пов’язано з іменем американського соціального психолога і соціолога Я. Морено /1892-1974 рр./. Термін "соціометрія", запропонований ним, походить від двох латинських слів: "осі" - друг, товариш і “еl” - вимірювання, міра, тобто в буквальному сенсі "соціометрія" означає вимір ступеня дружніх відносин і є своєрідним способом кількісної оцінки міжособистісних відносин між індивідами в групі.

Звертаю увагу курсантів на те, що повсякденний життєвий досвід свідчить про те, що в процесі сумісної діяльності індивідів завжди є наявними почуття симпатії і антипатії один до одного .Одні індивіди прагнуть /позитивний вибір/ співпрацювати з певними людьми в якійсь конкретній ситуації, в процесі якогось досить визначеного виду діяльності, інші індивіди, навпаки, висловлюють небажання /негативний вибір/ взаємодіяти з цими особами. Процес інтерперсональних позитивних або негативних виборів є невід'ємною характеристикою повсякденної життєдіяльності групи. Соціометричний тест якраз і має своєю метою виміряти почуття симпатії або антипатії що проявляються у міжособистісних відносинах.