141682 (Підготовка і проведення конкретно-соціологічних досліджень), страница 2

Індикатор - доступна спостереженню та вимірюванню характеристика /ознака/ об^’єкту, який досліджується. Індикатором виступають ті факти, які піддаються кількісній та якісній характеристиці, але це також можуть бути оцінки, припущення, міркування військовослужбовців, які виражають їх ставлення до різних явищ життєдіяльності військових колективів. Вони є можливими варіантами відповідей на питання.

Звертаю увагу на те, що при виборі індикаторів необхідно керуватися тим, що:

1) Вибір індикаторів зумовлений операціональними поняттями; саме вони окреслюють коло тих факторів, які можуть бути використані як індикатори.

2) Є операціональні поняття, які самі виконують роль індикаторів. Це такі як: вік, національність, військове звання тощо.

3) Є операціональні поняття, які потребують використання не одного, а кількох індикаторів. Наприклад, коли вимірюють активність військовослужбовців при виконанні ними завдань бойової підготовки, використовується кілька індикаторів.

4) У кожному випадку вибір сукупності індикаторів залежить від характеру об’єкта військово-соціологічного дослідження, умов, в яких він знаходиться.

Підкреслюю, що розміщення відповідей у певній послідовності утворює шкалу вимірювання.

У соціологічних дослідженнях для вимірювання використовуються такі типи шкал: номінальна /найменувань/, рангова /порядків/, інтервальна /метрична/.

Номінальна шкала - це така, яка відбиває лише якості об’єктів, якими вони відрізняються один від одного. Об’єкти /явища/, які аналізуються, зводяться у групи відносно якоїсь ознаки і їм присвоюються числа.

Наприклад:

стать – 1) чоловіча; 2) жіноча;

національність – 1) українець; 2) росіянин; 3) білорус…

Про міру важливості цієї властивості чи ознаки нічого не говориться, фіксується лише факт її наявності.

За допомогою цієї шкали вимірюються інтереси людей, їх думка, рід занять, сімейний стан і таке інше.

Рангова чи порядкова шкала - це така, яка відбиває ступінь вираженості вимірюваної якості. Згідно цієї шкали відповіді, які відбивають вимірювану якість, розташовуються у визначеному порядку від найбільш до найменш значимої позиції чи навпаки.

Наприклад, у межах даної шкали відповіді на питання: "В якій мірі Ви здібні керувати своїми емоціями" розташовують таким чином:

- Завжди керую своїми емоціями;

- У більшості випадків можу керувати собою;

- Бував, що зовсім не можу опанувати собою. Номери відповідей представляють собою ранги. Інтервальна /метрична/ шкала служить в основному для вимірювання кількісних характеристик, тобто, дозволяє визначити не тільки ступінь, але й міру вираження якої-небудь ознаки явища, яке вивчається. Головним чином це ті ознаки, які можна виразити числом. Це вік, строк служби, час, витрачений на той чи іншій від діяльності.

Звертаю увагу курсантів на те, що вибір шкали, в якій передбачається вимірювання, роблять виходячи з вимог, які ставляться перед нею: валідність, повнота та чутливість.

Валідність виражається у тому, що шкала, яка використовується вимірює саме ті якості чи властивості явища, які дослідник має намір виміряти.

Повнота шкали вимірювання припускає, що у варіантах відповідей на питання враховані вві значення індикатора.

Чутливість шкали - це здатність виявити відношення респондентів до явища, яке вивчається, з тією чи іншою мірою диференціації. Вона визначається кількістю позицій у варіантах відповідей на питання. Звично використовуються шкали з трьома, п’ятьма та сімома позиціями. Чим більше позицій, тим вище чутливість шкали.

Висунення гіпотез та постановка завдань дослідження.

Гіпотеза - це обґрунтоване припущення, яке висунуте для пояснення якихось фактів, явищ, процесів, що потрібно підтвердити чи спростувати.

Гіпотези виникають на стикові знання та незнання. При цьому початкові передумови для їх висунення - відсутність знань, які дозволяють дати пояснення та припущення про причини явищ, процесів, тобто, явище відоме, а причини, які породжують його, – ні. На основі відомого робиться припущення про причини даного явища, а потім у ході дослідження збираються дані, які підтверджують чи спростовують висунуте припущення.

З точки зору задач дослідження гіпотези поділяються на основні і неосновні. Перші відкосяться до центрального питання /проблеми/, до основної задачі. Другі - до додаткових задач. Тому у ході дослідження нерідко висувається не одна, а кілька гіпотез.

Підкреслюю, що при висуненні гіпотез необхідно керуватись наступними вимогами:

1) Гіпотези не повинні бути тривіальними, тобто ;такими, доказ чи спростування яких нічого не дає соціологічній науці .Вони повинні виходити за межі повсякденної свідомості.

2) Вони не повинні бути надто загальними, без строгих формулювань, тому що в цьому випадку їх не можна перевірити.

3) Вени повинні бути доступні перевірці у процесі даного соціологічного дослідження.

4) Вони не повинні - суперечити відомим і перевіреним фактам, а також одна одній /хоча і можуть бути альтернативними/.

Слід пам’ятати, що від правильного формулювання гіпотез, багато в чому залежать спрямованість та результати дослідження.

Задачі дослідження формулюються у відповідності з метою дослідження і гіпотезами. Вони, як і гіпотези, умовно розділяються на основні і неосновні /додаткові/ .

Основні задачі обумовлені метою дослідження і містяться у пошуках відповіді на центральне питання, тобто, виявлення шляхів і засобів вирішення даної військово-соціологічної проблеми.

Додаткові .задачі носять допоміжний характер. Вони сприяють вирішенню основної задачі, а їх вирішення може бути підготовкою.

Розробка методико-організаційного розділу програми включає:

• визначення сукупності, яка досліджується, та обґрунтування системи вибірки одиниць спостереження;

• характеристику методів, які використовуються при зборі первин­ної військово-соціологічної інформації;

• логічну структуру інструментарію для збору військово-соціологічної інформації;

• робочий план військово-соціологічного дослідження.

Визначення сукупності, яка досліджується та обґрунтування системи вибірки одиниць спостереження.

Сукупність, яка досліджується - це кількісна характеристика об’єкта, що буде досліджуватися. Якщо цей об’єкт /колектив чи соціальна група/ нечисленний, то можуть бути охоплені дослідженням усі сто відсотків його чисельності. Але якщо об’єкт численний, а це, як правило, так і буває, то стовідсоткове охоплення неможливе. У цьому випадку використовується вибірковий метод. Він полягає в тому, що з множини одиниць спостереження /підрозділу чи військовослужбовців/ відбирається обмежена кількість для . подальшого всебічного вивчення.

Цей метод заснований, по-перше, на взаємозв'язку і взаємообумовленості якісних характеристик соціальних об’єктів, по-друге, на правомірності висновків про ціле на основі вивчення його частини при умові, що по своїй структурі частини е мікромоделлю цілого.

Звертаю увагу курсантів на те, що основними поняттями при здійсненні вибірки є генеральна сукупність, вибіркова сукупність, одиниця відбору, репрезентативність.

Генеральна сукупність - об’єкт дослідження, який матеріально, територіально, виробничо у часі "локалізований" і на який розповсюджуються висновки дослідження. Наприклад, вивчається стан морально-психологічної підготовки у з’єднанні. У даному випадку особовий склад з’єднання буде генеральною сукупністю.

Вибіркова сукупність - це визначена кількість елементів генеральної сукупності, які відібрані за чітко визначеним правилом і підлягають дослідження. Стосовно приведеного прикладу, то це конкретні частини, підрозділи, в яких буде вивчатися стан морально-психологічної підготовки особового складу. Висновки, які одержані в результаті дослідження, екстраполюються (переносяться) на весь особовий склад з’єднання, тобто, на всю генеральну сукупність.

Елементи, які відібрані за особливим планом на кожному етапі вибірки, мають назву одиниця відбору. Якщо генеральною сукупністю є з'єднання, то одиницями відберу будуть полк, батальйон, рота, тобто, та організаційна структура, яка потрапляє у вибірку.

Елементи вибіркової сукупності, які підлягають безпосередньому вивченню, називаються одиницями аналізу. Це конкретні військовослужбовці, що потрапили у вибірку.

Перелік елементів генеральної сукупності /списки особового складу, номери документів/ ,за допомогою яких відбираються одиниці аналізу, називаються основами вибірки.

Репрезентативність - це властивість вибіркової сукупності відтворювати характеристики генеральної сукупності з деякою погрішністю. Репрезентативність тим вища, чим більшою кількістю одиниць аналізу буде представлена вибіркова сукупність - це, по-перше, і, по-друге, чим одноріднішими будуть одиниці аналізу.

Звертаю увагу курсантів на те, що .головними вимогами при формуванні вибірки є:

• забезпечення всім елементам генеральної сукупності однакових можливостей потрапити у вибірку;

• - вибіркова сукупність повинна бути мікромоделлю генеральної сукупності; вона відтворює останню з деякою помилкою, помилка повинна бути мінімальною, підвищена надійність результатів обстеження припускає помилку вибірки до 3%, звичайна - від 3% до 10%, приблизна - від 10% до 20 %, орієнтовна - від 20% до 40%, а прикидочна - більш 40%. Помилка вибірки істотно залежить від її об’єму. Чим більшій її об^’єм, тим менша помилка. Підкреслюю, що у практиці військово-соціологічних досліджень помилка частіше приймається рівною 5% - 7%. Цьому відповідає мінімальний обсяг регіональної вибірки -200-400 чоловік .Це і є оптимальна чисельність респондентів, яка дозволяє робити досить обґрунтовані висновки за даний регіон. Звідси висновок: обсяг мінімальної вибірки при масових дослідженнях повинен бути в межах 200-400 військовослужбовців. Якщо величина генеральної сукупності - 5000 військовослужбовців і більше, то вибіркова повинна бути 10% її складу /але не більше, ніж 2000-25000 чоловік/.

Звертаю увагу курсантів на те, що за В.І. Паніотто є такими розрахунки репрезентативної вибірки з допущенням 5% помилки:

Підкреслюю, що у практиці військово-соціологічних досліджень зустрічаються ситуації, які характеризуються дефіцитом часу, сил і засобів для проведення досліджень. У таких випадках можна зменшити обсяг вибірки до 100 і, навіть до 50 чоловік. Однак необхідно пам’ятати про істотні особливості таких вибірок, а саме про те, що вони статистично обґрунтовані тоді, коли відсоткові розподіли перевищують 50%-60% усіх опитаних військовослужбовців. Це значить, що змістовні висновки у таких випадках можна робити тільки з тих питань, які зібрали не менше половини чи 2/3 усіх відповідей.

Існує декілька прийомів вибірки: гніздова, серійна, механічна, власне випадкова, стихійна, квотна, основного масиву, комбінована.

Гніздова - припускає відбір одиниці дослідження не окремих респондентів, а групи чи колективи з наступним суцільним опитуванням у відібраних групах .

Серійна - полягає у розбивці генеральної сукупності на однорідні частини /серії/ за заданою ознакою. Відбір здійснюється по кожній серії окремо, пропорційно числу елементів у ній.

Механічна - полягає у тому, що всі елементи генеральної сукупності зводяться у єдиний список і з нього через рівні інтервали відбирається відповідне число респондентів.

Власне випадкова - одиниці аналізу вибираються суто випадково без дотримання послідовності.

Стихійна - її прикладом служить поштове опитування читачів журналу чи газети.

Квотна - коли вже є інформація про розподіл одиниць спостереження у генеральній сукупності, тобто, норма представництва за контрольними ознаками. У такому випадку її числове значення виступає як параметр квот. Число ознак, які лежать в основі квот, як правило, не перевищує трьох-чотирьох.

Основного масиву - зручніше використовувати у розвідувальних дослідженнях для зондажу якого-небудь контрольного питання. Метод основного масиву передбачає, як правило, опитування – 50%-70% усієї чисельності особового складу конкретного військового колективу.

Комбінована - полягає, як правило, у тому, що спочатку звично робиться гніздова вибірка /відбір колективів/, а потім вже проводиться випадковий чи суцільний відбір респондентів для опитування.

Звертаю увагу курсантів на те, що практикою військово-соціологічних досліджень встановленого достовірність опитування досягається при таких показниках: рота - 16-17 чол., батальйон - 50 чол., полк - 100 чол., дивізія - 200 чол. при випадковій чи квотній вибірці.

Після складення попередньої схеми вибіркової сукупності. конкретизуються об’єкти вивчення і визначаються методи збору інформації.

Характеристика методів, які використовуються при зборі військово-соціологічної інформації.

Підкреслюю, що в залежності від виду і характеру дослідження це може бути чи опитування /анкетування, інтерв’ю/, чи спостереження, чи аналіз документів. Для отримання різнобічної соціологічної інформації ці методи, як правило, використовуються комплексно. У програмі вказується, які питання якими методами вивчаються.

Логічна структура інструментарію для збору військово-соціологічної інформації повинна відображати на виявлення яких характеристик предмету дослідження спрямовано той чи інший блок питань і порядок розташування питань в інструментарії, наприклад, у анкеті. Базується логічна структура інструментарію на логічному аналізі основних понять.

Логічна схема обробки інформації полягає у логічній побудові методів обробки і аналізу одержаної інформації, зокрема, тут пояснюється, як і обробляється одержана інформація: вручну чи на ЕОМ, як аналізується: за допомогою таблиць чи графіків, математичних підрахунків чи комплексно.

В кінці програми дається робочий план військово-соціологічного дослідження. Він представляє собою алгоритм роботи дослідника, починаючи від отримання і формування соціального замовлення на його проведення і закінчуючи обробкою, аналізом отриманої інформації, видачею конкретних рекомендацій. У плані передбачаються організаційні та фінансові витрати, організаційно-технічні процедури дослідження.

Звертаю увагу на те, що як правило, план має чотири блоки заходів. Перший блок об’єднує заходи, пов’язані з підготовкою дослідження: порядок складання і затвердження програми та інструментарію дослідження, формування та інструктаж груп збору інформації, проведення пробного дослідження, розмноження анкет.

Другий блок містить перелік всіх організаційних і методичних робіт, які забезпечують збір військово-соціологічної методичної інформації: прибуття у підрозділи і частини, доповіді посадовим особам про мету і зміст дослідження, уточнення порядку його проведення, безпосередній збір інформації.