126278 (Випробування гум до дії роздирання, ударного навантаження та тертя), страница 2

Рис. 5. Методи стирання гум

а – 100 % проковзання; б, в – контролюєте ковзання ;

в – бічний вид гумового кільця;

1 – гума; 2 – абразив; Х та У – відповідно напрямок руху абразиву та зразка; F - притискуюче зусилля.

Сутність методу полягає в стиранні зразків, які притиснуто до абразивної поверхні, яка обертається з постійною швидкістю диска за постійної нормальної сили. Зносостійкість можна визначити за формулою:

,

де l – шлях, який проходить зразок за стирання;

a та n – емпіричні константи.

Зразки для випробування виготовляють методом формування та мають певну конфігурацію і розміри (рис. 6).

Рис. 6. Зразок для випробування гуми на стирання за ковзання

Випробують не менше 6 зразків (3 пари) за температури 23±2 ºС не раніше 16 годин та не пізніше 30 діб після вулканізації. Зразки спочатку притирають не менше 15 хвилин. Притерті зразки очищують від пилу щіткою, знімають з їх країв часточки гуми та зважують з похибкою не більше 0,001 г. Зважені зразки закріплюють і стирають за постійної сили , яка врівноважує важіль машини. Після 200 обертів диска, що контролюється за приладом, мотор автоматично відключається. Зразки очищують та зважують. Втрата маси по винна бути не менше 0,5 г, інакше тривалість випробування збільшують. Для розрахунків треба знати густину даної гуми, яку треба визначити попередньо.

Убуток об’єму розраховують за формулою:

, мм³,

де m₁ та m₂ – маси двох зразків до та після випробування, кг;

ρ – густина гуми, кг/м³.

Розраховують роботу тертя за формулою:

,

де F – середнє значення сили тертя за час випробування, Н;

l – шлях тертя, який дорівнює:

,

де U – швидкість ковзання по центру зразків, м’с;

t – тривалість випробування;

d – відстань між центрами зразків, м;

n – кількість обертів диска за час випробування.

Стійкість до стирання оцінюється трьома показниками:

1) стираємістю;

2) опором стиранню;

3) питомим стиранням.

Стираємість α характеризує зменшення об’єму двох зразків, яка відповідає одиниці роботи:

, м³/ТДж,

де ΔV – зменшення об’єму двох зразків;

А – робота тертя , яка витрачена на стирання двох зразків;

К – коефіцієнт, що враховує стиральну здатність абразиву.

Опір стиранню β визначає роботу в Дж, яка витрачена на стирання 1 мм³ гуми з поверхні в 1м²:

, Дж/м²

Питоме стирання І_пит характеризує зменшення об’єму гуми в м³ з поверхні 1м² за стирання на шляху довжиною 1 км:

Розраховують середньоарифметичне для менше 3 пар придатних зразків та порівнюють результат з нормами для даної гуми.

Література

1. Берштейн Л.А. Лабораторный практикум по технологии резины. - Л.: Химия, 1989. - с. 120-134.

2. Захаров Н.Д. Лабораторный практикум по технологии резины. – М.: Химия, 1988. с. 28-30, 69-72..

Размещено на Allbest.ru