124728 (Формування структури килимового виробу методом ручного ткання)
Описание файла
Документ из архива "Формування структури килимового виробу методом ручного ткання", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "промышленность, производство" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "промышленность, производство" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "124728"
Текст из документа "124728"
Формування структури килимового виробу методом ручного ткання
Безворсові килими мають переважно одношарову будову, складність їх візерунків залежить від кількості кольорів пряжі, порядку снування основи і особливостей переплетення.
Для виробництва ручних безворсових килимів використовують міцні кручені лляні, конопляні або бавовняні нитки для основи і вовняні або напіввовняні нитки для утоку.
Характер візерунків значною мірою визначається технікою їх ткання. Килими з геометричним орнаментом тчуть, як правило, па горизонтальних верстатах гак званою рахункованою технікою ткання, а з рослинним орнаментом на вертикаль них верстатах (кроснах) з використанням техніки кружляння (гребінкова), яка дозволяє ткати орнаментальні мотиви з плавно заокругленими лініями будь-якої складності.
При рахунковій техніці для кожного кольору відраховують потрібну кількість ниток основи. При цьому кольорові нитки утоку лягають чітко горизонтально і, з'єднуючись між собою, утворюють прямий або ступінчастий скінчений контур малюнка. Рахункова техніка дуже поширена в Україні.
При техніці кружляння нитки утоку кладуть вже не чітко горизонтально, як при рахунковій, а вільно змінюють їх напрямок відповідно до малюнка. Для збивання ниток утоку застосовують спеціальний молоток-гребінку, тому техніку звуть ще гребінкопаною. Особливого поширення вона набула при виготовленні двобічних безворсових килимів па Полтавщині, Київщині та у центральних і південних районах України. Такою технікою користуються прп виготовленні класичних українських килимів з квітковим орнаментом. В ціп техніці виготовлення також українські тематичні килими гобелени.
В Україні популярні також килимові вироби, він капі комбінованою технікою: полотняним переплетенням, закладним ворсовим тканням, кругленим тощо. Часто в поперечно-смугастих килимах окремі орнаментальні смуги виткані технікою закладного ткання у вічко. Залежно від способів з'єднання кольорових ниток утоку на межі двох різнокольорових площин візерунка безворсові килими бувають однобічними (гину сумах, ямані, гобелени), двобічними (типу паласів, килимів тощо).
Килими типу Сумах виготовляють па вертикальних верстатах з ниток основи, сирового і кольорового утоку. Вони міцні, на їх зворотній стороні виводяться кіпці кольорових ниток утоку (довжина до 10 см), які утворюються в результаті зміни кольору (див. рис. 1).
Поверхня килима мас вигляд косички або ялинки, які повторюються рядами по всій ширині. Напрям косички одного ряду протилежний напрямку стібкії! другою рядка.
У килимах типу Ямані візерункова кольорова нитка уток складається у вигляді косих стіжків гладдю і мас вигляд шнурка, який повторюється рядками па поверхні килима. Візерунок одноманітний. Нитки кольорового утоку одного ряду точно повторюють переплетення ниток в наступному ряді.
Після кожного петельного ряду в грунт тканини однобічних килимів полотняним переплетенням прокладається сирова нитка утоку, яка прибивається бедром до попередніх. Кіпці кольорової пряжі при зміні кольору не заробляються в тканину килима, а виводяться на зворотний бік. Виведені кіпці пряжі (3-4 см) зменшують теплопровідність килима і оберігають зворотній бік від зносу. Малюнок в килимах Сумахі і Ямані виходить лише на лицьовий бік, і тому їх називають однобічними.
Окрему групу утворюють гобелени килими-картини, що виготовляються технікою вибірного ручного ткання, І тобто тчуться окремими ділянками зліва направо, а окремі І ділянки з'єднуються на одну основну нитку.
За технікою виконання розрізняють два види гобеленів: виткані на горизонтальному верстаті та найкращі і найдорожчі вертикальному. Для основи використовують вовняні, лляні чи конопляні нитки, для утоку - вовняні, з натурального шовку золотисті та сріблясті нитки. Зразком для ткача служить карі топ, розмальований фарбами в натуральну величину виробу який підкладається під основу верстата. Вовняний уток переплітає питки основи, повністю закриваючи їх з обох боків. Малюнок тчуть не на всю ширину виробу, а лише в межах окремого кольору. Техніка гобелена передбачає виконання виробу із зворотного боку. Питки утоку після закінчення елемента візерунка обтинаються і зав'язуються, а іноді сплітаються у вигляді своєрідних ланцюжків. Обрізані кінці ниток надають зворотному боку гобелена легкої ворсистості, а лицьовому рельєфної зубастості.
У безворсовпх (гладеньких) двобічних килимах малюнок утворюється нитками кольорового утоку. Проміжний (закріплюючий) уток відсутній.
У залежності від способу з'єднання візерункових ниток між собою і з нитками основи при переміні кольору розрізняють (див. рис. 1):
-
переплетення без з'єднання різнокольорових ниток утоку між собою із закріпленням їх за різні нитки основи (типу Паласів);
-
переплетення із закріпленням кольорових ниток утоку на одну основну нитку;
-
переплетення з поєднанням різнокольорових ниток утоку між собою (тину Килимів);
-
переплетення з обвиванням основних ниток з контуром малюнка кольоровими нитками утоку (гину Думі).
Рис. 1. Схема переплетення без ворсових килимів:
-
паласа; 2 – килими; 3 – шпалери; 4 – сумахи.
У килимах типу Паласів малюнок утворюється нитками кольорової о утоку, який переплітається а нитками основи полотняним переплетенням. При зміні кольорів па межах контурів кольорових ділянок нитки кольорового утоку не з'єднуються між собою, а сусідні нитки основи і змінюють напрям на протилежний. На межах контурів кольорових ділянок орнаментє утворюються просвіти або отвори, які розташовуються паралельно ниткам основи.
Килими з переплетенням із закріпленням кольорових ниток утоку па загальну (одну) основну нитку різнокольорові нитки па границях аміни кольорів обвивають основну нитку і повертаються у зворотному напрямі, не з'єднуючись з сусідніми кольоровими нитками. Кольорова межа ділянок орнаменту може проходити не тільки у вертикальному напрямку, а й розташуватись залежно від форми малюнка.
Килими переплетені типу Килимів виготовляють з сирових ниток основи і кольорового утоку, яке щільно покриває нитки основи. Тут різнокольорові нитки утоку, межі контурів кольорових ланок з'єднуються (перевиваються) між собою і змінюють свій напрям. Межа кольорових ланок можуть мати різноманітні абриси. Питки основи і утоку перевиті між собою : без просвітів (на відміну від паласів). Цей вид переплетення використовується в українських килимах. Окремо розглянемо ЇХ асортимент.
Килими типу Думі - переплетення з обвивкою основних ниток. Кольорова ділянка малюнка виконується полотняним переплетенням, а контур малюнка підкреслений шляхом обвивки кольоровою ниткою утоку наступних основних ниток. Перевивання може йти в горизонтальному (справа наліво і навпаки) напрямку або по діагоналі. З'єднання кольорових ниток утоку є на загальній (одній) нитці основи. В ньому переплетенні дві сусідні нитки приймаються за одну пару.
У літературі застосовуються різні найменування тканих безворсових килимів, що залежать від походження й техніки виготовлення, наприклад:
-
келим (по-турсцьки «килим», по персидськії «гилим») :
-
джиджпм (по-турсцьки «дмиджим»)
-
дуррі (Індія)
-
силех
-
фірнех
-
шаддах
Узбекистан є батьківщиною так званих «Сузані» - унікальних за стилем антикварних виробів, в яких часто використовується шовкова аплікація. За своїм характером вони відповідають сукну, а тому можуть бути лише умовно віднесені до килимових виробів; проте вони є складовою частиною багатьох килимових колекцій.
Ще одну групу утворюють валяні (повстяні) килими, самі давні вироби, які виготовляються із вовни (вони знайдені у похованні Пацирика). їх застосовують в якості теплоізоляційних напольних покриттів, а також для перекриття дахів юрт.
Зустрічаються так звані «Наумда», недорогі валяні килими з Індії, прикрашені нашитими аплікаціями. Хоча ці килими й попадають у Європу, але призначені вони здебільшого для внутрішнього ринку.
До ворсових килимів ручного способу виробництва належить унікальний вид художніх тканин ліжники і коци.
Техніка виготовлення ліжників просте полотняне переплетення зі спеціально підготовленої пряжі. Карпатські ліжники звалюють у валині. Готові обробляють водою, під сильним струменем. Вичісують назовні кіпці волокон, внаслідок чого килими стають волохатими.
На Полтавщині, Київщині, Чернігівщині, Херсонщині ліжники дещо тонші за своєю структурою, їх не звалюють у воді, вони мають коротші ворсові питки. Полотняне переплетення у них щільніше порівняно з карпатськими ліжниками.
Коци представляють собою грубу вовняну одноткацький верстат тонну або картату тканину з дрібним начісним ворсом, яку після ткання ущільнюють у ступах.
Килим вважається плетеним, якщо пряжа впроваджена в його тканеву основу за допомогою плетення вузликів, і при цьому килим мас ворс. Такого роду вплетений вузлик повинен повністю охоплювати одну нитку основи.
Техніка ворсового (вузликового) ткання полягає в тому, що вертикально
натягненій на рамі вертикального верстата лляній чи конопляній основі горизонтальними рядами з відрізків різнобарвної вовняної пряжі в'яжуть вузли. Кожен вузол захоплює дві нитки основи, при ньому кіпці його висмикують назовні, що утворює на лицьовій поверхні килима ворс. Після кожного горизонтального ряду пов’язаних вузлів для їх закріплення по всій ширині килима переплітають 1-2 нитки лляного утоку, які щільно прибиваються молотком - гребінцем. Для надання рівної ворсової поверхні вузли в процесі виготовлення стрижуть залежно від способу в'язання. Деякі килими, особливо китайські, підрізають, формуючи рельєф, який чітко підкреслює малюнок.
Залежно від форми і способу в'язання килимові вузли ділять на півторашні і подвііші. В килимах з особливо високим ворсом і великою щільністю часом використовують і одинарний килимовий вузли. їх зав'язують пальцями за допомогою ножа-гачка.
Півтораішшй килимовий вузол (див. рис. 2) одержують двома способами в'язання: з утворенням петлі вузла на парній і непарній нитках основи. З лицьового боку грунту тканини півторашний вузол обвиває одну нитку основи, а з виворотного - обидві сусідні основні питки.
Закріплення півторашних вузлів в фунті тканини проходить однією або двома нитками утоку, які прокладаються полотняним переплетенням після нав'язування кожного ряду вузлів по ширині тканини. Півторашні вузли використовують звичайно при виробництві килимів з високою або середньою щільністю
Рис. 2. Схема півторашних вузликів килима:
К – основа корінна, ІІ2 ІІ1 нитки утоку; В – вузли;
1 – за 2 нитки основи (вліво); 2 – 2 нитки основи (в право);3 – за дві пари ниток основи; 4 – за дві нитки основи (вертикально)
Подвійний килимовий вузол (див. рис. 3) характеризується тим, що вузлова нитка обвиває всі сусідні вузлові нитки (парну і непарну), утворюючи по дві петлі - по одній на кожній нитці основи. В'язка звичайно проводиться за дві основні нитки. Для закріплення ворсових пучків у фунті тканини після пров'язування кожного ряду перекидаються дві нитки утоку полотняним переплетенням. Використовується подвійний вузол при виготовленні килимів з невисокою щільністю (до 900 вузлів па 1 дм.кв); середньою (900-1900 вузлів на 1 дм.кв) щільністю.
Рис. 3. Схема переплетених подвійних вузлів килима:
-
за дві нитки основи;
-
3а дві пари ниток основи;
-
За одну нитку основи;
-
За дві нитки основи (вертикально)
Одинарний килимовий вузол відрізняється тим, щв'язання здійснюється за одну нитку основи. На лицьовому боці фунту тканини є перехрещування вузлової тканини, а па зворотному подвійний обвід основи ворсовою пряжею. Для закріплення ворсових вузлів в грунті тканини служить нитка утоку, яка прокладається полотняним переплетенням після пров'язування кожного ряду ворсових вузлів.
Існують різні варіанти техніки плетення й , відповідно, різні назви вузликів:
-
Персидський вузлик
-
Турецький вузлик
-
Тибетський вузлик
-
Берберський вузлик
-
Іспанський вузлик
-
Вузлик джафті
При плетенні килимів лише персидські й турецькі плетені вузлики набули широкого розповсюдження. Менш поширені види вузликів: тибетський, іспанський, берберський, вузлик джафті
Персидський вузлик (рис. 4) в'яжеться асиметрично навколо пари розташованих поряд одна одної ниток основи; ворсова пряжа обвиває одну нитку основи повністю, а другу - тільки наполовину. Інші найменування вузликів такого типу: фарсибафф, вузлик сеннех за назвою міста Сеииех (нині Санандадж в іранському Курдистані) і асиметричний вузлик.
Турецький виклик (рис. 5) в'яжеться симетрично навколо нари поряд розташованих ниток основи; обидві нитки основи повністю обвиваються ворсовою пряжею. Інші назви вузликів такого типу: туркбафф, вузлик гердес за назвою малоазіатського міста Гердеса й симетричний вузлик. Незважаючи на назви, обидва типи вузликів не мають чіткої національної прив'язки, тому що обидва використовуються як у Туреччині, так і в Ірані. Більше того, вузлики обох форм можна зустріти в одному килимі.
Тибетський вузлик схожий на персидський, але в'яжеться він через пруток. Коли закріплюється ряд нетель у напрямку утоку, відбувається підрізування верхньої частини петель, після чого ворс розгортається. Утворюється типова для Непалу «смугаста» плетена структура, у ворсі якої добре розпізнаються окремі ряди вузликів.
Іспанський вузлик сьогодні вже не використовується. Він в'яжеться тільки навколо однієї питки основи.
Берберський вузлик являє собою килимовий вузлик, який буває одинарний і подвійний. Останній відрізняється подвійною прокладкою в'язальної нитки.