Diploma (Правовий захист підприємництва), страница 2

група Прогрес 1993. Ст.92

годи, за допомогою яких обмежується свобода учасників цих угод визначати ціни й умови постачань товарів у договорах із третіми особами. У багатьох західноєвропейських країнах обмежуючі конкуренцію угоди (так називані «обмежувальні» угоди) підлягають обов'язкової реєстрації в адміністративних і судових органах, що оцінюють їхнє утримання з позицій відповідності загальному благу або привселюдному інтересу.¹²
Найбільше тривалу історію має антимонопольне законодавство в США. Так, ще в 1890 році був прийнятий законодавчий акт Шермана, що повідомляв порушенням закону, що подає собою карний злочин, що карається покаранням, два види порушень:
- договір і об'єднання в будь-якій формі або таємна змова з метою обмеження свободи торгівлі між декількома штатами або з іншими країнами;
- монополізація або спроба монополізації будь-якою особою або об'єднанням або договір з іншою особою про монополізацію в будь-якій сфері торгівлі або комерції між декількома штатами або з іншими країнами.
Закон Клейтона, прийнятий у 1914 році, повідомляв порушеннями закону (але не карними злочинами) чотири види діяльності: цінову дискримінацію - продаж товару по різноманітних цінах покупцям , що знаходиться в подібних умовах; угоди, що зв'язують покупця умовами або дозволяючи іншими особами , що не на ринок - продаж з умовою, що покупець припинить покупку в конкурентів продавця; корпоративні злиття - придбання конкурентних компаній; наявність тих самих членів правління в конкуруючих компаніях.
Закон Робинсона-Патмана 1936 року встановлює заборона на дискримінацію цін у усіх випадках, за винятком тих, коли вона виправдується скороченням витрат або признахтся необхідної для приведення цін у відповідність із конкуренцією.
Рекомендується, що те позитивне, що є в досвіді а

12. См. Кулагин М.И. Предпренимательство и право: “Опит Запада”. – м. Издательство “Дело”, 1992 ст.77

нтимонопольного правового регулювання розвитих держав, може бути використане для удосконалювання антимонопольного законодавства України.

Правові засоби захисту підприємців від недобросовісної конкуренції

1. Поняття недобросовісної конкуренції.

Конкуренція це змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які необхідні споживачу. Таке законодавче визначення цього терміну надано в ст. 1 закону України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності.

Конкуренція є необхідним атрибутом ринкових відносин. Разом з тим здійснення підприємцем своїх прав, в тому числі і конкурентних відносинах, не повинно зачіпати права і законні інтереси інших осіб. Тому законодавством забороняється недобросовісна конкуренція.

Але на практиці недобросовісна конкуренція є самим поширеним видом правопорушень в підприємницькій діяльності.

Поняття недобросовісної конкуренції, як спеціальне на законодавчому рівні вперше було визначене в ст. 7 закону України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції". Але це по суті був тільки перелік дій, які визнавались недобросовісною конкуренцією. Всі інші питання стосовно захисту від недобросовісної конкуренції вирішувались на рівні законодавчих і підзаконних актів (наприклад засади захисту від недобросовісної конкуренції тощо).

Цей закон, визначає правові засади захисту господарюючих суб'єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції. Він спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгівлі та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Згідно ст. 1 закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначаються слідуючі дії:

По-перше це неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта тобто підприємця.

По-друге створення перешкод підприємцем в процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

По-третє - це неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі суб’єкти (підприємці), їх об'єднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об'єднання, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території.

Це можна пояснити тим, що в 1992 році на час прийняття закону приватизація ще тільки розпочиналася, більшість майна, в тому числі і цілісні майнові комплекси підприємств знаходились у державній власності, а кількість суб'єктів підприємницької діяльності недержавних форм власності взагалі була ще незначною. По суті тільки розпочиналося становлення цивілізованого підприємництва, а тому конкуренція на ринку ще не набрала сили. На ринку товарів, послуг діяли в значній більшості монополісти. Тому вимоги закону, які регулювали питання конкуренції майже повністю відповідали стану економічних відносин, які склалися на той час на ринку.

Але в подальшому в зв'язку з впровадженням ринкових реформ, роздержавленням та приватизацією, наявність різноманітних недержавних форм підприємництва (приватних, колективних і індивідуальних), появи і розвитку конкуренції на ринку України між вітчизняними та зарубіжними товаровиробниками виникла об'єктивна необхідність щодо вдосконалення правових засад захисту господарчих суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, яка з кожним роком набрала все більші масштаби.

З метою посилення захисту від недобросовісної конкуренції було прийнято спеціальний закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", який введено в дію з 1 січня 1997 року.¹³

Цей закон, визначає правові засади захисту господарюючих суб‘єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції, він спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Згідно ст.1 закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначають слідуючі дії:

- по-перше це неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб‘єкта тобто підприємця;

- по-друге створення перешкод підприємцям в процесі конкуренції на досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- по-третє – це неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі суб‘єкти (підприємці), їх об’єднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об’єднання, що не є суб‘єктами підприємницької діяльності, у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території.

1. Неправомірне використання ділової репутації господарського суб’єкта (підприємця)

Неправомірне використання ділової репутації підприємця як правопорушення передбачає зокрема такі дії:

-

13. Урядовий кур'єр № 119-120, 29.06.96

неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

- неправомірне використання товару іншого виробника;

- копіювання зовнішнього виду виробу;

- порівняльна реклама.

Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, спричиняє матеріальну і моральну шкоду діловій репутації підприємця.¹⁴

Неправомірне використання фірмового найменування іншого підприємця означає порушення його права на індивідуалізацію його як юридичної особи і яке відрізняє від інших суб’єктів підприємницької діяльності схожих з ним, яке охороняється законом. Вимоги до найменування підприємства.¹⁵ Тобто в найменуванні підприємства визначається його назва (завод, фабрика, майстерня, тощо), вид (приватне, колективне, державне) і інші. Розуміється, що це правопорушення містить і свавільне використання найменування іншого підприємця.

Неправомірне використання знаків для товарів і послуг також розповсюджений вид правопорушень.

Як відомо, знак для товарів і послуг - це позначення, яке відрізняє товари одних підприємців від однорідних товарів інших підприємців.

З

14. ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції

15. ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні"

16. Див. ВВРУ, 1994р. №21, ст. 36.

акон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.93р. визначає, що право на знак посвідчується свідоцтвом, яке надає його володарю виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд. Воно також надає його володарю право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за виключенням коли використання знаку не визнається порушенням права володаря свідоцтва. Тому можна прийняти до висновку, що неправомірним визнається будь - яке використання знака для товарів і послуг третіми особами без дозволу його володаря в тому числі і використання його на товарах і при наданні послуг.¹⁶

Необхідно відмітити, що Україна в 1992р. приєдналась до Паризької конвенції по охороні промислової власності, яка передбачає охорону товарних знаків. Але на практиці охоронні заходи, які передбачені Паризькою конвенцією в багатьох випадках є неефективними в боротьбі з такими порушеннями в умовах нецивілізованого ринку.

Більш того, при переході країн СНД до ринкових відносин збільшилась кількість спроб реалізувати вироблену продукцію під прикриттям чужих товарних знаків. Наприклад з 66 тис. товарних знаків, які користувалися правовою охороною на території колишнього Союзу РСР, біля 40 тис. Належали іноземним володарям - саме недоторканість найчастіше порушувалась.¹⁷

Серед найбільш поширених порушень, які визначаються, як недоброякісна конкуренція це контрафакція¹⁸ і обманна імітація.¹⁹

Так Антимонопольним комітетом України була розглянута справа про перевірку використання товарного знаку (обманна імітація) фірмою Сінгрем - Україна, м. Київ.

Неправомірним також визнається використання без дозволу уповноваженої на те особи рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта підприємницької діяльності, якщо має пріоритет на їх використання.

Н

17.Див. Закон і бізнес, 1994 №22. ст.8

18. Неправомірне точне або майже точне відтворення частини чи всього товарного знаку, який належить іншій особі

19. Приблизне або, точне відтворення чужого знаку, яке може визвати загрозу змішування між оригінальними і імітованими знаками

еправомірне використання товару іншого виробника є також неправомірним використанням ділової репутації підприємця. Воно полягає в тому, що правопорушник вводить в господарюючий обіг під своїм позначенням товар іншого виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіювання зовнішнього виду виробу також відноситься до неправомірного використання ділової репутації підприємця.

Під копіюванням зовнішнього вигляду виробу законодавець розуміє відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта підприємницької діяльності і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може привести до змішування з діяльністю іншого господарчого суб’єкта.²⁰

Але при цьому треба мати на увазі, що не визначається неправомірним копіюванням зовнішнього вигляду виробу або його частини, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням.

Дія ст. 6 закону не поширюється на вироби, що мають охорону об’єкта права інтелектуальної власності.

Недобросовісна реклама також визнається недобросовісною конкуренцією в підприємницькій діяльності. Недобросовісна реклама регламентується відокремлено законом України "Про рекламу".²¹ В статті 10 цього закону недобросовісною визнається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі. Отже відмінними рисами правопорушення – недобросовісна реклама є її протизаконність і можливість завдання шкоди. Якщо цю норму перевести у позитивну форму, то вона узгоджується з правилом з Міжнародного кодексу рекламної практики: “Будь-яке рекламне послання повинно бути юридично бездоганним, сумлінним, чесним і правдивим”²².

Н

20. Ст. 6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції”.

21. Урядовий кур’єр №137-138 25.07.1996р.

22. См. Бизнес 1994, № 47. ст.9

едобросовісна реклама – одне з найбільш поширених правопорушень, які є складовою недобросовісної конкуренції. Зокрема це стосується реклами цінних паперів.

Достатньо згадати в недалекому минулому скандальні історії з Укрбудтрастом, Фінтрастом та іншими, керівники яких зібрали "Багатий врожай" і зникли у невідомому напрямку. Або інша трастова епопея. 17 березня 1993 Кабінет Міністрів України прийняв декрет "Про довірчі товариства". Ним передбачалося здійснення ряду операцій, в тому числі і добровільно залучати кошти населення з наступною виплатою винагороди за їх використання. Усякі довірчі та страхові компанії почали тоді з’являтися як гриби після дощу. Так само швидко далися взнаки для більшості довірителів і наслідки їх діяльності. Внаслідок фінансового шахрайства, обману людей, умисного порушення законодавства були спричинені матеріальні й моральні збитки громадянам, завдано майнової шкоди інтересам держави. За період 1993 - 97 р.р. вкладникам завдано збитків на загальну суму 155,5 млн. гривень (без урахування інфляції) останніх трьох років, 24 млн. 721 доларів США і 354 тис. Німецьких марок.

Зокрема це вдалося зробити завдяки тотальній недобросовісній рекламній компанії з обіцянками вкладникам надзвичайних процентів і дивідендів.

Багато справ стосується і недобросовісної порівняльної реклами, яка відноситься до неправомірного використання ділової репутації підприємця.

Згідно закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції - порівняльною визнається реклама, що містить порівняння з товарами, послугами чи діяльністю іншого господарського суб’єкта (ст. 3)

Для захисту прав підприємців, споживачів від проявів недобросовісної конкуренції з боку окремих суб’єктів підприємницької діяльності законодавство передбачає низку заборон, обмежень і обов‘язків.