115205 (Планування і організація навчальної діяльності)

План

Вступ

1. Планування як основа управління навчанням

2. Навчальний план закладу освіти

3. Планування навчального предмету

4. Планування навчальних занять

5. Форми організації навчання та їх специфіка

6. Історичний розвиток форм навчання

7. Основні форми організації навчання

8. Інноваційні форми організації навчання

Висновки

Вступ

Для того, щоб будь-яка діяльність відбулася успішніше, важливо попередньо максимально повно уявити собі її процес і структуру: необхідні етапи, зміст, форми, методи, засоби, умови, поведінку суб’єктів і можливі перешкоди. Ідеалізоване уявлення майбутньої діяльності називається плануванням. Особливо значущим є планування в управлінській діяльності, оскільки управлінець повинен продумати і скоординувати діяльність багатьох людей.

Психологічно планування обумовлюється дією всієї психічної сфери людини: пам’яттю (образ минулого), сприйняттям (образ сучасного), уявленням, мисленням (образ майбутнього, передбачення). Інколи здатність передбачувати наслідки своїх дій вважають критерієм розумності людини.

Основні види планування:

1. Стратегічне – концептуальне уявлення про шляхи досягання цілі.

2. Програмне – перелік заходів та дій, необхідних для досягання мети.

1. ПЛАНУВАННЯ ЯК ОСНОВА УПРАВЛІННЯ НАВЧАННЯМ

Планування може бути ідеалізованим і матеріалізованим – вираженим на папері, неформалізованим і формалізованим – відображеним у певних документах (планах, програмах).План (найчастіше) – це документальне відображення образу майбутнього і шляхів його досягнення. До характеристик і відповідно видів планів відносять:

Цілі	комплексні; загальні; спеціалізовані.
Зміст	плани розподілу ресурсів; адаптації до засобів суб’єкта; внутрішньої координації; організаційно-стратегічного передбачення.
Час	довгострокові; тактичні; оперативні; календарні.

Планування в управлінській діяльності – це реалізація:

• політики – орієнтири, принципи вищого керівництва для прийняття рішень;

• процедур – встановлений перелік дій для типових ситуацій;

• правил – точне визначення певних дій у специфічних ситуаціях.

Основне планування в освіті – це планування навчання. Оскільки навчання – це процес засвоєння учнями соціального досвіду, то планування навчання – це складання проекту досягання цілей навчання, тобто проектування змісту і структури навчальної діяльності учня з засвоєння певного соціального досвіду. Планування навчання включає в себе:

• розподіл змісту навчання;

• організацію розподілу змісту у просторі і часі;

• відображення шляхів досягнення мети навчання.

Планування навчання відбувається на рівні конкретних закладів освіти, навчальних предметів і окремих занять і відповідно відображається у навчальних планах, навчальних програмах і планах навчальних занять.

2. НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Основним документом, що відображає зміст навчання в конкретному освітньому закладі та навчальних закладах певного типу є навчальний план. Навчальний план - це нормативний документ, затверджений Міністерством науки і освіти, який містить педагогічну інтерпретацію соціального замовлення суспільства і визначає у самих загальних рисах обсяг і зміст освітньої і професійної підготовки учнів.

В структуру навчального плану загальноосвітньої середньої школи можуть входити:

• перелік навчальних предметів і обсяг навчальних годин на їх вивчення;

• графік навчального процесу (розподіл предметів за навчальними роками, кількість навчальних годин на тиждень з вивчення певного навчального предмету).

• тривалість навчального року, навчальних чвертей та канікул;

• форми організації навчального процесу: нормативні (обов’язкові) і факультативні (вибіркові) дисципліни;

• форми і терміни перевірки знань та вмінь учнів.

У практиці загальної середньої освіти використовується декілька типів навчальних планів:

1. базисний;

2. типовий;

3. власне навчальний план школи.

Базисний навчальний план загальноосвітньої школи – це основний державний нормативний документ, що є складовою частиною Державного стандарту у цій галузі освіти (крім загального базисного навчальний плану загальноосвітньої школи можуть розроблятися базисні навчальні плани різних її видів: денних, вечірніх і заочних шкіл, профтехучилищ, і середніх спеціальних навчальних закладів, а також для шкіл з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів та шкіл нових типів: гімназій, ліцеїв і т.п.). Основою БНП ЗШ є здійснення принципу наступності між її ступенями, коли навчальні курси, що вивчаються, отримують на подальших курсах розвиток і збагачення. Цей принцип знаходить своє відображення у лінійній і концентричній структурі навчальних курсів, що презентують освітню галузь.

Типовий навчальний план – носить рекомендований характер. Він ґрунтується на базисному навчальному плані, затверджується на рівні Міністерства освіти і науки України і може мати експериментальний характер, містити врахування національних та регіональних особливостей і т.п.

Навчальний план загальноосвітньої середньої школи складається з дотриманням нормативів базисного навчального плану. Це той реальний план, за яким працює дана конкретна школа. У кожній школі ці плани можуть бути різними. Існують два типи навчальних планів школи:

• власно навчальний план школи, що розробляється на основі базисного навчального плану на тривалий період і відображає особливості даної школи (в якості навчального плану школи може бути обраний один з типових навчальних планів);

• робочий навчальний план, що розробляється з урахуванням поточних умов і затверджується педагогічною радою школи щорічно (його ще називають річний навчальний план).

Навчальний план вищого навчального закладу у сучасних умовах відповідає двухступеневій системі освіти (бакалавра і магістра) і містить такі компоненти:

• графік навчального процесу (курси, тижні, заняття);

• таблиця бюджету навчального часу (курси, тижні);

• план навчального процесу (назви навчальних предметів, терміни екзаменів, заліків, курсових робіт по семестрах, обсяг навчання в годинах (загальний, по видах аудиторних занять, індивідуальна та самостійна робота);

• аудиторні години по дисципліні на тиждень;

• терміни практики;

• форма державної атестації і т.д.

В структурі навчального плану підготовки бакалаврів прийнятий такий розподіл:

1. Нормативні предмети (65%): гуманітарні (18% - 12 назв); фундаментальні (47% - 17 назв).

2. Вибіркові предмети (35%): на вибір ВНЗ (25% - 11-23 назв), на вибір студентів (10% - 4-5 назв).

3. Планування навчального предмету

Одиницею планування, відображеною в навчальних планах будь-яких типів, є навчальний предмет. Навчальний предмет (навчальна дисципліна) є дидактично обґрунтованою системою наукових знань, практичних вмінь і навичок, що дозволяють тим, хто навчається, засвоїти на певному рівні і у відповідності з їх віковими пізнавальними можливостями основні вихідні положення науки або сторони культури, праці, виробництва. Навчальні предмети можуть поєднатись у цілі навчальні курси з певної освітньої галузі.

Наприклад, курс психолого-педагогічної підготовки в будь-якому університеті повинен включати такі нормативні навчальні предмети: базову дисципліну, декілька спеціальних дисциплін, психолого-педагогічну практику і випускну роботу (чи екзамен).

Зміст навчального предмету відображується у навчальній програмі.

Навчальна програма - це нормативний документ, що визначає структуру і процес навчання з якогось навчального предмету і може містити:

• пояснювальну записку щодо назви дисципліни, цілей її вивчення, основних вимог до знань та вмінь учнів, особливостей вивчення дисципліни, її складу, ролі і місця в структурі навчального плану та інше;

• тематичний план навчальної дисципліни, що може складатись з блоків тем, тем, рекомендованих цілей, бюджету часу, форм, методів та засобів їх вивчення, контролю;

• базу знань, що засвоюється учнями в процесі вивчення дисципліни;

• загальні вимоги до поточного і підсумкового контролю;

• перелік рекомендованої літератури з дисципліни, що рекомендується учням та викладачам для підготовки до занять з даної дисципліни.

Навчальні програми можуть бути:

1. Типові - розроблені на основі вимог державного освітнього стандарту відносно тієї чи іншої освітньої галузі (затверджуються на рівні Міністерства освіти і мають рекомендований характер).

2. Робочі - розробляються на основі типових навчальних програм з урахуванням специфіки підготовки, національних та етнічних особливостей, затверджуються на рівні певного навчального закладу.

3. Авторські - містять іншу логіку побудови навчального предмету, авторські підходи до розгляду тих чи інших теорій, власну точку зору відносно явищ і процесів, що вивчаються. Повинні мати рецензії відомих вчених в даній предметній галузі, і також затверджуються на рівні конкретного навчального закладу.

4. ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ

Найнижчою ступеню планування є планування окремих навчальних занять – одиниць навчального процесу. Підготовка до конкретного навчального заняття у певній формі включає розробку орієнтовного плану проведення даного заняття, стандартна структура якого звичайно така:

• тема заняття за навчальною програмою;

• навчальна ціль заняття;

• форма, тип, методи проведення заняття;

• матеріально-технічне забезпечення заняття;

• структура заняття (основні етапи і розподіл за часом, що відповідають типу, формі і методам проведення заняття).

5. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ТА ЇХ СПЕЦИФІКА

Термін “організація” походить від латинської “organizo” – “утворюю, упорядковую”. Сьогодні під організацією часто розуміють досягання цілісності, упорядкування складових частин якогось духовного чи матеріального об’єкту. Відповідно організацією навчальної діяльності є досягання цілісності, упорядкування складових частин навчального процесу для досягання навчальних цілей. На практиці організація процесу навчання означає вибір і застосування певних методів і форм навчальної діяльності.

Методи і форми навчання – це способи упорядкування навчальної діяльності, що стосуються відповідно її внутрішньої і зовнішньої сторін.

З грецької “metodos” буквально перекладається як шлях до чогось. Тому метод навчання – це спосіб досягання навчальних цілей, що характеризує змістовно-процесуальну або внутрішню сторону навчального процесу. Це відповідь на запитання: “Що зробити для досягнення навчальної цілі?”. Приклади методів навчання: лекція, аналіз ситуації, читання підручника, спостереження, експеримент, демонстрація, дидактична гра та інші.

Поняття форми діяльності має інший смисл, ніж поняття методу. З латинської слово “forma” позначає “зовнішній вигляд”. Це відповідь на запитання – “Як зробити?”. Якщо метод більше пов’язаний з засобами діяльності, то форма – з умовами – кількістю учасників діяльності, часом і місцем її здійснення і т.п.

Наприклад, щоб отримати необхідну інформацію з сьогоднішньої теми можна діяти декількома способами (тобто використати різні методи):

1. самостійно прочитати матеріал в літературі;

2. прийти на лекцію;

3. розпитати викладача;

4. звернутись за конспектом до одногрупника і т.д.

Ви обрали для отримання інформації з сьогоднішньої теми метод лекції, тобто прийшли послухати і законспектувати цю тему. Але кожний з вас робить це по-різному - у різній формі. Хтось – індивідуально, хтось – в групі друзів, переписуючи і обговорюючи з ними щось. Деякі з вас обрали собі перші парти, а деякі – гальорку. Хтось конспектує систематично і послідовно, а хтось час від часу.

Отже, форма навчання як дидактична категорія означає зовнішню організацію навчального процесу, яка пов’язана з кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також порядком його здіснення.

Приклади форм організації навчання: урок, семінарське заняття, лабораторна робота, екскурсія, виробнича практика та інші.

Хоч форма і метод і відображають різні сторони організації процесу діяльності, вони органічно взаємопов’язані. Одна і та ж форма навчання при використанні різних методів може суттєво змінюватись.

Наприклад, одне і те ж семінарське заняття як форма організації навчання відбудеться по-різному на основі методу виступу з рефератами або методу групової дискусії.

А один і той же метод, можна здійснювати в різних формах.