115024 (Діяльність викладача в процесі навчання), страница 3
Описание файла
Документ из архива "Діяльність викладача в процесі навчання", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "педагогика" из 6 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "педагогика" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "115024"
Текст 3 страницы из документа "115024"
Дидактика загальної педагогіки принципи навчання розглядає через конкретні рекомендації орієнтовані на досягнення цілей навчання на основі його пізнаних закономірностей. Ці рекомендації стосуються шляхом:
- регулювання різноманітних змістових стосунків учасників дидактичного процесу;
- з'ясування провідних тенденцій навчання на сучасному етапі формування національної системи освіти;
- розв'язання суперечностей процесу навчання й розумів досягнення успіхів у навчально-виховному процесі;
- визначення основних положень, на які спираються під година викладання навчальних дисциплін;
- визначення змісту, методів і форм навчальної діяльності тощо.
Поняття , принципи навчання, розглядаються , як спрямовуючі положення, нормативні вимоги до організації та проведення дидактичного процесу, які мають характер загальних вказівок, правил і норм та випливають із його закономірностей.
Основні вимоги шкільного принципу навчання віддзеркалюються в правилах дидактичної діяльності. Дидактичні правила — це конкретні вказівки педагогові про ті, як слід діяти в стандартних навчальних ситуаціях. Смороду забезпечують діалектичний зв'язок між теорією і конкретною методикою навчання. Цей перехід має бути творчим, бо навчальна діяльність не терпить шаблонові й одноманітності. Тому знання основних дидактичних правил є обов'язковим, але їх використання на практиці-справа індивідуальна, творча і вимагає інноваційного ставлення до них. Правила, з одному бокові, випливають із принципів навчання, а з іншого-є узагальненням багатовікового досвіду навчальної діяльності.
Принцип навчання, відображаючи якийсь один істотний аспект навчання, стає підґрунтям для формування правил навчання. Правила навчання залежати від принципів навчання, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації. Смороду мають чітко окреслений характер практичних вказівок, якими користуються в конкретній ситуації. Незнання принципів не відміняє їх існування та дію і робить дидактичний процес ненауковим, суперечливим, непослідовним, несистемним, й, відповідно, неефективним. Власне, тім і пояснюється наявність багатьох недоліків в організації та проведенні цього процесу в певних навчальних заставах.
Сучасна дидактика визначає кілька варіантів класифікації принципів навчання. Смороду відрізняються, першою чергою — кількістю. З історії педагогіки знаємо, що ще Я.А.Коменським було визначено шість принципів навчання: наочність, свідомість, систематичність, послідовність, доступність, міцність засвоєних знань. К.Д.Ушинський виокремлював такі дидактичні принципи: своєчасність, поступовість, органічність, постійність, стійкість засвоєння знань, самостійність учнів, відсутність надмірної напруженості та надмірної легкості, правильність, свідомість і активність навчання, наочність, послідовність, міцність знань і навичок.
Видатні вчені, дослідники, педагоги Ю.К.Бабанський, В.І.Бондар, В.І.Загвязінський, В.Оконь, В.О.Оніщук, І.П.Підласий, В.А.Попков, М.М.Скаткін та інші, наводять систему принципів навчання: систематичність, зв'язок теорії з практикою, наочність, свідомість і активність учнів у процесі навчання, постійне подолання труднощів і стабільність результатів викладання, принцип оперативності знань, принцип міцності знань, ефективність, доступність, поєднання індивідуального підходу і колективізму в навчанні, різнобічність та мотивація , принцип розвиткового і виховного характерові навчання; науковості змісту і методів навчального процесу; систематичності й послідовності в опануванні досягнень науки, культури, досвіду діяльності, свідомості, творчої активності та самостійності навчаємих, наочності, єдності конкретного та абстрактного, раціонального й емоційного, репродуктивного і продуктивного, доступності навчання: міцності результатів навчання і розвитку пізнавальних сил навчаємих, зв'язку навчання з життям, раціонального поєднання колективних та індивідуальних форм і способів навчальної роботи,
Досвід сучасної дидактичної діяльності свідчить, що цей перелік має залишатися відкритим. Ті зміни, які відбуваються в нашому суспільстві, у системі освіти інших країн, у різних галузях соціально-гуманітарних наук (психології, соціології, політології, фізіології), загальній педагогіці, педагогіки вищої школи сприяють подальшому розвиткові вузівській дидактики та її вдосконаленню. Особливо це диктується сучасним досвідом запровадження особистісно орієнтованого навчання, педагогіки співробітництва, гуманістичної педагогіки та іншим.
Література
1.Аркас Микола. Історія України – Русі. - К.: Вища шк., 2008.- 456 с.
2.Гессен С.И. Основи педагогіки: Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник для вузів.-М.: Школа – Пресс, 2008. -448с.
3.Закон України <>//Законі України / Верховна Рада України, Інститут законодавства. - К.,1997.-Т.10.-С.168-192.
4.Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. –ДО.: В освіти України, 1994.-Вип.1.-336 с.
5.Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац. Ун-т "Києво-Могилянська академія ". К.: КМ Academia, 2009.-290 с.