115024 (711539), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У процесі навчання виділяють зовнішню і внутрішню сторони. Зовнішня сторона передбачає три елементи:

= зміст навчання , полягає вивченню студентами за різними спеціальностями і спеціалізаціями у вигляді різноманітних навчальних дисциплін, спецкурсів та інших;

= викладання , під яким визначається навчальна діяльність окремого викладача, а також діяльність усіх тихнув хто вивчає студентів, співвідносячи цю діяльність з колективним об‘єктом пізнання;

= навчання , це визначається навчально–пізнавальною діяльністю окремого студента, співвідносячи цю діяльність з колективним об‘єктом пізнання.

Внутрішня сторона навчання є :

= позначка, яка спрямована на гармонійний розвиток особистості студентів, майбутніх фахівців різноманітних галузей народного господарства;

= завдання, які орієнтовані на оволодіння студентами не тільки вузівським змістом освіти, а усіма основними елементами загальнолюдської культури, а саме, уже відомими людству знаннями про природу, суспільство, техніку і мислення; досвідом становлення до навколишнього світу і людей, застосування вже відомих способів діяльності, у тому числі й професійних, а також творчої діяльності в розв‘язуванні нових проблем та інших.

Внутрішня і зовнішня сторони навчального процесу, їх взаємодія і зв'язок надають можливість визначити сфери в яких діють законі та закономірності навчання. Процес навчання у вищий школі будується згідно законів дидактики, які відрізняються за поняттями " динамічні" і " статичні":

• динамічні - характер яких перебуває в однозначно зумовленому причинному зв'язку з іншими педагогічними явищами, це такий як закон виховного впливу навчання. Зміст його в тому, що виховний вплив незалежно застосовується завжди в ході діяльності викладачів;

• статичні - смороду виступають як тенденція і в окремих випадках можуть відхилятися від загального, це такий як залежність успішності студентів від мотивованій ними цілі, чим вища оцінка студентами провідних цілей навчання, тім вища в середньому їхня успішність.

Різнобічна навчальна діяльність, у процесі якої відбувається оволодіння знаннями, вміннями і навичками, розвиває особистість студента і здійснюється відповідно закономірностей, притаманних процесу навчання.

Закономірність відображає об'єктивні, сутні, необхідні, загальні, усталені та постійно повторювані взаємозв'язки. Закономірності розглядаються, як наукові тільки в тому разі, коли:

• чітко зафіксовано об'єкти, між якими встановлено зв'язок;

• досліджено вид, форму, характер цього зв'язку;

• встановлено межі дії або виявлення цього зв'язку та інші.

Поняття "закон" це необхідні, суттєві, повторювані відносини між предметами і явищами об‘єктивної діяльності, які існують об‘єктивно поза нашими бажаннями, і мі можемо тільки відкрити його, пристосовуватися на нього і зважати на нього, алі не змінювати як процес чи співвідношення. Стосовно дидактики, закон є об‘єктивно існуючі можливості організації навчального процесу, які випливають із психофізіологічної будови людини, від: обсяги уваги, можливості сприйняття, пороги чутливості, здатність до сприйняття кольорів тощо.

Законі дидактики - це її об‘єктивні, внутрішні, суттєві та відносно стійкі зв'язки, які виявляються під година організації та проведення навчального процесу .

У вітчизняній дидактиці діють наступні законі:

• закон соціальної зумовленості цілей, змісту і методів навчання;

• закон виховного і розвиткового навчання;

• закон зумовленості навчання характером діяльності навчаємих;

• закон цілісності та єдності дидактичного процесу;

• закон єдності та взаємозв'язку теорії та практики навчання та інші.

Закономірністю можна вважати певний причинно – наслідковий зв'язок між подіями, явищами, фактами, у якому якась дія обов'язково викличе певну протидію або призведе до наперед відомих наслідків. Якщо, наприклад, студент не знає букв з іноземної мови, те закономірно, що він не навчиться читати слова.

Законі, закономірності та принципи навчання перебувають у діалектичному, змістовому й різноманітному взаємозв'язку і безпосередньо впливають на своє формування, перебіг і виявлення їх у дидактичному процесі вищого заставі.

Законі навчального процесу, що віддзеркалюють об'єктивні, внутрішні, суттєві й відносно стійкі зв'язки дидактичних явищ, виявляються в його закономірностях.

Конкретні рекомендації дидактичних закономірностей відбиваються в принципах навчання, що визначають стратегію і тактикові практичних дій суб'єктів дидактичного процесу.

Специфіка дидактичних закономірностей полягає в тому, що смороду відображають стійкі залежності між усіма елементами навчання: діяльністю викладачів, діяльністю студентів, змістом навчання, тобто об‘єктом засвоєння .

Закономірність навчання – об‘єктивний, стійкий і істотний зв'язок у навчальному процесі, що зумовлює його ефективність.

У навчальному процесі закономірності поділяються на загальні та часткові (конкретні), на зовнішні та внутрішні.

Загальні закономірності процесу навчання охоплюють своєю дією всю систему-викладання і учіння, наприклад: мету, зміст, якість, методи, управління навчанням та його стимулювання.

Позначка навчання залежить від: рівня і темпів розвитку; потреб і можливостей суспільства; рівня розвитку і можливостей педагогічної науки та практики.

Зміст навчання залежіть від суспільних потреб і цілей навчання; темпів соціального і науково-технічного прогресу; рівня розвитку теорії і практики навчання; вікових можливостей тихнув, хто навчається; матеріально-технічних і економічних можливостей вищих навчальних закладів.

Якість навчання залежіть від: досягнутих результатів викладачами і студентами у викладанні та учінні в попередньому етапі; характерові і обсягу навчального матеріалу; організаційно-педагогічного впливу тихнув, хто навчає; пізнавального рівня тихнув, хто навчається; години навчання.

Ефективність навчання залежить від: знань і навичок у використовуванні законів й закономірностей дидактики; цілей навчання; змісту навчання; вікових і психологічних особливостей тихнув, хто навчається та тихнув хто навчає; матеріально-технічного, науково-методичного забезпечення навчання; організації процесу навчання.

Управління навчанням залежіть від: інтенсивності, ефективності, продуктивності зворотного зв'язку в системі навчання; обґрунтованості корекційних впливів.

Стимулювання навчання залежить від: внутрішніх стимулів-мотивів студентів на учіння та викладачів на викладання; зовнішніх–суспільних, економічних, педагогічних та інших.

Часткові закономірності процесу навчання поширюються на окремі компоненти навчання. Виділяються серед них такі, як змістовно-процесуальні, гносеологічні, організаційні та інші.

Стосовно дидактики вищої школи розглядуються змістовно-процесуальні, тобто власні дидактичні закономірності, як:

* результати навчання залежати від способові включення тихнув, хто навчається, у навчально-пізнавальну діяльність;

* результати навчання залежати від застосованих методів, а також від використаних засобів;

* результати навчання залежати від педагогічної майстерності викладачів;

* результати навчання залежати від інтенсивності зворотних зв‘язків у системі навчання, обґрунтованості коригувальних впливів;

* результати залежати від педагогічних стимулів та інших.

Зовнішні закономірності процесу навчання породжені суттю соціальних процесів і розумів, а саме:

= соціально-економічною і політичною ситуаціями, рівнем загальної культури;

= потребами суспільства і держави в конкретному типі та рівні освіти та інші.

До них належати:

• соціальна обумовленість цілей, змісту та методів навчання;

• виховуючий та розвиваючий характер викладання та учіння;

• навчання завжди здійснюється в спілкуванні і базується на вербально -діяльнісному підході;

• залежність результатів навчання від особливостей взаємодії тихнув хто навчається, з довкіллям.

Внутрішні закономірності процесу навчання здійснюють зв'язки між компонентами процесу навчання, а саме:

* між цілями, змістом, методами, засобами і формами навчання;

* між викладачем, студентами і сутністю навчального матеріалу та інші.

Їх формулюють так:

• зумовленість процесу навчання від вирішення основної суперечності між пізнавальними або практичними завданнями і наявністю необхідного рівня знань, умінь та навичок, розумового розвитку;

• підпорядкованість результативності навчання способам його управління й активності особистості студента;

• відношення між взаємодією викладача й студента за результатами навчання;

• просунення студента від незнання до знання, від знання до уміння, від уміння до навичку, за умовами успішного вирішення одного завдання і постановці іншого.

Закономірності навчання є об'єктивними, власними викладанню й учінню за їх суттю, та суб'єктивними, залежними від особливостей викладача, його діяльності. Закономірності навчання виявляються тільки через свідому діяльність учасників навчального процесу, їх дії завжди скеровуються свідомим наміром, волею, певною метою викладачів та студентів і тому не можливі поза їхньою діяльністю, тобто смороду можуть виникати завдяки тому, що попередньо проходять через людську свідомість.

Знання закономірностей навчального процесу сприяє глибшому пізнанню його принципів. Викладання й учіння здійснюються основі обгрунтованих, перевірених практикою дидактичних принципів. Зумовлені закономірностями і завданнями виховання й освіти, принципи навчання визначають викладанню й учінню спрямованість, зміст, організаційні форми та методи.

Під принципами навчання (принципами дидактики) розуміють певну систему вихідних, основних дидактичних вимог до викладання й учіння, виконання яких забезпечує їх необхідну ефективність. Умовно смороду поділяються на: філософськи (загальнонаукові) - науковість, системність, зв'язок теорії із практикою; психологічні – індивідуальний підхід до студентів, позитивне емоційне тло навчання; дидактичні – систематичність, міцність засвоєння знань, цілеспрямованість навчання та інші.

Сучасна дидактика, трактуючи навчання як процес передачі, засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності, та відповідно до нього розглядає систему його принципів.

Принцип навчання( принцип дидактики )‑ твердження, основне положення , що визначають зміст, організаційні форми та навчальної діяльності.

Дидактичні закономірності діють не безпосередньо, а їхня сутність та основні вимоги віддзеркалюються в принципах навчання, що визначають напрям, стратегію і зміст практичних дій викладачів та студентів На сьогодні загальне визначення дидактичних принципів навчання вищої школи ще остаточно не склалося — тне з'ясовані вихідні засади для обґрунтування принципів навчання; не опрацьовані наукові основи системи принципів навчання, їх підпорядкованості, ієрархії. Власне, це з причиною того, що в різних теоріях із педагогіки та відповідних фундаментальних працях із дидактики кількість принципів навчання, їх ієрархія та формулювання значно різняться.

Дослідники й практики, по-перше, дотримуються різних концепцій і джерел під година їх виведення та, по-другу, по-різному розуміють поняття "дидактичні принципи".

Наприклад, основними джерелами виведення дидактичних принципів вищої школи для одних є досвід навчальної діяльності, для інших-або теорія пізнання, або закономірності функціонування психіки людини, або закономірності навчання. Співуче, кожний погляд має свої обґрунтування та право на існування та , в основі принципів навчання лежати законі та закономірності дидактичного процесу. Хоча між ними немає безпосередньої жорсткої залежності, смороду слугують методологічною і теоретичною підвалиною для опрацювання та обґрунтування дидактичних принципів. Безумовно, ці залежності настільки різноманітні, що, наприклад, із однієї закономірності виводиться не один, а декілька принципів навчання. А іноді — навпаки, з кількох закономірностей процесу навчання формується один принцип навчання. Це свідчить про ті, що на їх обґрунтування значно впливають не тільки власне педагогічні закономірності, а й соціальні, філософські, психологічні, гносеологічні та інші. Тому під година обґрунтування принципів навчання необхідно брати до уваги також досвід навчання різних дидактичних систем, логічні основи теорії пізнання, закономірності функціонування психіки людини, рівень розвитку науки й техніки тощо.

Характеристики

Список файлов реферата