114316 (Специфіка та типи уроку українського народознавства)

РЕФЕРАТ З УКРАЇНОЗНАВСТВА

НА ТЕМУ:

„СПЕЦИФІКА Й ТИПИ УРОКУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДОЗНАВСТВА”

Яка ж специфіка уроку українського народознавства?

На уроці народознавства учні черпають знання не з надуманих теорій, а з народного досвіду. Філософія такої науки найправильніша. Вона є чистим джерелом, з якого ми черпаємо духовність і роздаємо її учням в кожну із 45 хвилин уроку. Отже, урок українського народознавства не є вигадкою "націоналістів", як дехто вважає, і не спрямований проти росіян чи людей інших національностей, Урок українського народознавства є нагальною потребою загальної освіти молодого покоління, яке готується взяти на себе відповідальність за Україну. Громадянин кожної держави зобов’язаний поважати народ, частиною якого є сам. Але не можна примусити людину поважати народ, коли вона не знає, за що саме потрібно його поважати. Якщо людина не знає історії, культури, побуту українського народу, і ще гірше зневажає все це, чи стане вона віддавати свої здібності, таланти на благо країни? Чи стане вона на захист української землі, якщо цього вимагатиме час чи ситуація? Саме на уроці українського народознавства учні засвоюють, що вони є частинкою великого українського народу, незалежно від національності, що Гімн, Прапор і Герб України то є символи, святі для українців. Саме на уроках українського народознавства вони вивчають долю української мови в давні часи, у недалекому минулому й сьогодні, переконуючись, що володіння нею є першою ознакою поваги до українського народу. Лише на уроці народознавства вони вивчатимуть українські народні пісні, які щe донедавна звучали рідше за російські, вивчатимуть українські звичаї та обряди, які донедавна вважали дурними забобонами. Насмілюсь стверджувати, то учні сьогодні на уроках народознавства здійснюють подвиг, рятуючи самобутність української нації для майбутніх поколінь. Досить того, то їхні дідусі, бабусі були відірвані від свого природного коріння, що без духовності не процвітатиме ні промисловість, ні місто, ні село, ні культура, ні наука. Чи не через дефіцит духовності в перші тяжкі роки утвердження незалежності України талановиті науковці покинули свій народ, спокусившись на долари, марки та ін. І чи не з тієї причини опинилась у кризі економіка України, потрапивши до рук "патріотів"- товстосумів, які пограбували свій народ, той народ, що їх вивчив, але не виховав? 

Уже одне те, то учні мають змогу зайти на урок українського народознавства в кімнату, де кожна річ нагадує, що ти - українець, зміцнює в свідомості учня думку про те, що він не один у світі, а є в нього Батьківщина. Якось мене запросили провести урок у заводському клубі для учнів підшефної школи, бо в них ніколи не викладали цей предмет. Коли урок закінчився, працівники заводу сказали мені: "Як обікрали нас у дитинстві Ми не знаємо свого народу". А я більше співчувала дітям, які виходили з залу й запитували у своїх учителів: "А чому в нашій школі немає таких уроків?" Готуючись до уроку, учитель народознавства має мобілізувати всі свої знання, перевернути стоси літератури, почерпнути корисне з передового досвіду, оцінити багаж знань учнів, проаналізувати реальні умови для їх навчання, і, нарешті, приготувати урок так, щоб він відповідав низці обов'язкових епітетів: 

• багатий на навчальний матеріал, 

• цікавий методами й прийомами,

• емоційно насичений, змістовний,

•  продуманий до дрібниць, 

• живий за формою, свіжий за новизною структури, 

• потрібний та зрозумілий кожному учню, 

• справедливий щодо оцінки знань, такий, щo вшановує національну гідність кожного учня, 

• направлений на всебічний розвиток, 

• проведений чистою українською мовою, 

• насичений сюрпризами та несподіванками, 

• такий, що виховує культуру спілкування з ровесниками та вчителями, породжує чекання наступного уроку, підносить авторитет учителя. 

Урок народознавства залежить від вдало підготовленого наочного приладдя. Це копітка робота, яка входить у професійні обов'язки вчителя та без якої урок народознавства немислимий. Для її полегшення вчитель використовує кабінет народознавства. Речі побуту та народного мистецтва, хатнє начиння, інтер’єр, предмети господарювання у дворі - це також наочність, що без неї не обійтись на уроці. Досвід свідчить, що розклад уроків має сприяти праці викладача не стільки з огляду на того самого, скільки через проблему збереження дуже цінних експонатів. Наприклад, я веду уроки в чотирьох паралельних класах, Урок присвячений рушникарству. Якщо уроки будуть поставлені в різні дні, скільки ж разів потрібно буде розвішу вати та знімати рушники - справжні витвори мистецтва?! Чи довго проживуть вони? Полотно їх злежалося в бабусиних скринях і легко руйнується. ясна річ, що легше продумати зручний розклад уроків народознавства, ніж вишити рушник. Кабінет українського народознавства є матеріальною базою для уроку. Коли урок присвячується українській хаті, то я маг змогу показати її інтер’єр. Якщо йдеться про скриню - показую її. Якщо про одяг дістаю його зі скрині Отже, без кабінету народознавства успішне проведення уроку майже неможливе. Багато важить щодо цього й емоційний етан самого вчителя. Уявіть, що учні, переступивши поріг, бачать суворе і невдоволене обличчя вчителя. Вони починають здогадуватися, що, мабуть, від учителя сьогодні добра не жди. І їхні здогадки справджуються, учитель не має права "розряджатися" на нервовій системі учня. Це йому дорого коштуватиме: повна зневіра учнів, різкий спад авторитету й просто неповага. Такий "сердитий" урок може викреслити в пам’яті учнів 10-20 прекрасних уроків. Учні - це надто принципові істоти, які дуже довго не прощають помилок дорослим. Отож, краще не помиляйтесь зовсім. А коли вже так сталося, встигніть вибочитися перед наступним уроком, щоб мир і злагода знову запанували у нас на уроці - часточці їхнього дитинства і Вашого професійного життя. Учитель повинен стримувати на уроці також і не в міру веселий настрій, щоб не сталося так, що учні кепкуватимуть з нього. Отож, тримайте емоції при собі й давайте їм волю на уроці тільки тоді, коли вони сприятимуть навчанню. Емоційний настрій слід продумувати, передбачати вчителю, готуючись до кожного уроку. Пам’ятайте, що від одного слова іноді змінюється настрій. Отож, керуйте своїми почуттями, щоб перемагали не вони, а розум. Ми знаємо, як іноді від нашого одягу залежить і наш настрій. Одяг, прикраси, зачіска вчителя мають бути такими, які не викликатимуть надмірної цікавості з боку учнів. Це не означає, що вчительці заборонена косметика чи прикраси. Але має бути чуття міри. Це справа завжди потрібна, а щодо цього винятково необхідна. Учителька, яка пофарбувала волосся на голові до половини в білий колір, а іншу половину підстригла якось "по модному", хапає юнака за комір й соромить: "Подивися на себе, який у тебе чуб. Негайно ходімо в перукарню". Чи не дума учень в ту хвилину: "А сама підстриглася, як ворона..."? Діти полюбляють усе красиве. Якщо Ви - жінка, то маєте право користуватися косметикою, вишукано одягатись. Але завжди знайте міру. Мова вчителя завжди має бути "на висоті", а на уроці будь-які її недоліки - це великий недолік, негативний приклад для учнів. Адже, навчаючи дітей культурі народу, негайно засмічувати мову русизмами, різними діалектними чи "модними" слівцями. Мова вчителя народознавства є відлунням мови українського народу. Діти як чують, так і сприймають, так і відкладають у своїй пам’яті. Вони люблять чітку, виразну, дохідливу мову вчителя і намагається тоді всіляко копіювати її. І, навпаки, кепкують з учителя, який говорить не літературною мовою, або переходить на російську, коли сердиться чи "читає мораль". Мова вчителя є першим свідченням його культури. Отож, заслужіть право впевнено сказати учням: "Говоріть так красиво, як я" . Учитель виконує на уроці головну роль і , звичайно, як артист, повинен уміти користуватися інтонацією. Іноді від інтонації голосу вчителя залежить успіх учня. Від інтонації запитання залежить відповідь, від інтонації дорікання залежить усвідомлення помилки. Готуючись до уроку, вчитель повинен продумувати не тільки послідовність викладу навчального матеріалу, а й інтонацію, щоб вона не була монотонною, сухою, або з раптовими емоційними перепадами, від яких здригаються учні. Величезну роль на уроці відіграє міміка, яка часто буває вдалим педагогічним прийомом. Учитель, приміром, повинен вміти зобразити таке здивування невдачею учня, щоб той умить зрозумів свою безвідповідальність. Або ж глянути в очі так, щоб учень не приховав "гіркої правди" про погано вивчений урок. Міміка - це не тільки природжена, а й набута властивість. Що ліпше Ви володієте нею, то більше часу збережете на уроці. Адже погляд, усмішка, рух голови забирають кілька секунд часу, а словесні заперечення, невдоволення - кілька хвилин. Готуючи розповідь на урок, обміркуйте перед дзеркалом свою міміку, подивіться на своє обличчя. Артисти це роблять постійно. Учителі - майже ніколи. Ось так психологічно слід настроювати себе, готуючись до уроку. Це лише невеличка частина підготовки. Бо найголовнішим є вміння вчителя "найти спільну мову з учнями, організувати спілкування з ними. 

Учити - означає організовувати пізнавальну діяльність учнів. Ідучи на урок, учитель повинен враховувати як інтелектуальний рівень класу, так і труднощі кожної конкретної теми. Не можна бездумно слідувати стандарту, не можна провести урок у чотирьох паралельних класах з тією самою мімікою, мовою, настроєм і сподіватися на однаковий успіх. Отож, підготовка до уроку має бути диференційованою. У цьому вчителю допоможе інтуїція, знання інтелектуального фону класу й досвід. Учитель - це людина, яка навчає, виховне и розвиває дитину. Тому, крім професійної майстерності, вона повинна бути яскравою індивідуальністю. Тільки така людина мас право давати іншим урок. 

Урок українського народознавства - це основна форма організації навчальних занять, яка дає учням сукупність знань про український народ, його походження, розселення, історію, національну культуру, побут, сучасне життя. Він є безпосереднім продовженням і розвитком тих ідей, які несе в собі націоналі на школа України. Жодна інша форма навчальної праці не спроможна повністю замінити урок, виконати його функції. 

Уроки народознавства бувають різних типів, залежно від головних завдань педагогіки народознавства: 

1. Забезпечити учнів знаннями з українського народознавства; 

2. Забезпечити учнів народознавчими навичками й уміннями: 

3. Систематизувати знання учнів у логічній послідовності;

4. Навчити практично застосовувати знання, уміння, навички з народознавства; 

5. Контролювати рівень народознавчих знань, умінь і навичок учнів для підвищення ефективності процесу навчання, й також коригувати діяльність учнів і способи керівництва цією діяльністю.

На жаль, неможливо присвятити окремі уроки кожному з цих завдань, окрім першого та другого (в деяких класах п’ятого), оскільки на вивчення народознавства виділяється одна година на тиждень. Тому всі ці завдання постають перед учителем на кожному уроці. У цьому й полягає величезна складність підготовки й проведення уроку народознавства, тому такі великі вимоги ставляться до особистості та професійної майстерності вчителя. Труднощі побудови уроку народознавства полягають в тому, що вчитель повинен встигнути виконати на уроці всі дидактичні завдання, не збагнувши, що більшу частину уроку слід приділити засвоєнні нових знань чи навичок і вмінь учнів. Саме тому, готуючи урок, учитель мусить точно визначити час кожного етапу уроку й суворо дотримувались цих підрахунків. 

У процесі викладання народознавства можна виділити чотири типи уроків. 

1. Урок засвоєння нових знань

2. Урок засвоєння й застосування нових знань та вмінь. 

3. Урок перевірки, оцінки та корекції знань, навичок і вмінь. 

4. Урок сумісності дидактичних завдань (коли всі дидактичні завдання поєднуються в органічній структурі навчального процесу).

Розглянемо структуру кожного типу з приблизним розподілом часу на кожний етап.

Урок засвоєння нових знань

1. Оргмомент (1хв)

2. Засвоєння знань народного календаря "Святолік" (2хв). 

3. Актуалізація опорних знань (2 хв). 

4. Мотивація навчальної діяльності (2 хв). 

5. Повідомлення теми і мети уроку(1хв)

6. Сприйняття й осмислення нового матеріалу (нових знань) (30хв).

7. Узагальнення й систематизація знань (10 хв).

8. Підведення підсумків навчальної діяльності (1хв).

9.  Повідомлення домашнього завдання (1хв). 

На такому уроці вчитель організовує навчально-пізнавальну діяльність учнів, направлену на свідоме й міцне оволодіння кожним учнем поняттями, принципами, законами знань і способами виконання дій. Засвоєння знань учнями залежить від особливостей особистості: сприйняття, пам’яті мислення, почуттів, волі, ставлення до дійсності, нахилів та інтересів, інтелектуального рівня, і обов'язково воно залежить від методики викладання знань, тобто від особистості вчителя,, його професійного рівня. 

Завжди першим етапом будь-якого уроку є організаційний момент. Іноді вчителі навіть ігнорують його, навіть не включають до структури уроку. Але треба знати, що засвоєння знань учнями залежить від першої хвилини організації навчальної праці. 

Оргмомент – це привітання з учнями, перевірка їх матеріальної та психологічної готовності до уроку й контроль присутності учнів на уроці. За одну хвилину вчитель встигає привітатися, тактовно зробивши зауваження щодо вміння учнів зустрічати вчителя, їхнього зовнішнього вигляду та психологічної готовності до уроку, якщо це необхідно зробити. Потім відмічає в журналі відсутніх, дізнавшись про них у чергового учня, обов'язково поцікавившись причиною відсутності. За кілька секунд проходить між рядами, переконуючись, що в учнів на столі акуратно складені зошит, щоденник, є ручка, олівець, лінійка. Останнього можна й не робити щодня, якщо привчити учнів ретельно готуватися до уроку. Наступні етапи не потребують додаткових зауважень, оскільки Ви можете ознайомитися з ними самостійно, читаючи розробки уроків різних типів, зразки яких подано нижче.

Урок засвоєння й застосування нових знань і вмінь