111304 (Дидактика вищої школи та шляхи її розвитку на сучасному етапі), страница 4

Відповідно, провідними тенденціями розвитку національ­ної системи освіти мають бути:

• орієнтація на людський вимір в освітній діяльності, на визнання цінності особистості учня та її гідності;

• усвідомлення педагогами суб’єктності учня в на­вчальному процесі та її забезпечення;

• спрямованість навчального процесу до учня, на формування в цьому процесі його особистості;

• подолання відчуження культури і науки від освіти, орієнтація освіти на гуманістичні цінності світової, націо­нальної і професійної культури;

• перенесення акценту з викладацької діяльності педа­гога на пізнавальну діяльність учня, на формування творчої методики його самоучіння та самоактуалізації, в тому числі й навчально-пізнавальної діяльності;

• перехід від традиційних, інформативних, моно­логічних методів і форм навчання до діалогічних;

• комп'ютеризація і технологізація навчання;

• цілеспрямоване впровадження особистісно-орієнтова­них технологій навчання.

Таким чином, сучасна загальна дидактика, спираючись на сучасні гуманістичні концепції, має відкривати нові яви­ща в навчальному процесі та опрацьовувати такі проблеми в руслі гуманістичних дидактичних концепцій:

1. визначати мету і обґрунтовувати зміст навчання;

2. досліджувати сутність, закономірності та принципи на­вчання, а також шляхи підвищення його розвиткового та виховного впливів на учнів як суб'єктів навчання;

3. обґрунтовувати дидактичні основи забезпечення суб'єктності учнів у навчальному процесі;

4. вивчати закономірності навчально-пізнавальної діяль­ності учнів, формування її методики, шляхи активізації в процесі навчання і самоучіння;

5. обґрунтовувати систему діалогічних методів навчання і методику ефективного їх застосування в навчальному процесі;

6. визначити й удосконалювати організаційні форми на­вчальної роботи в різних освітньо-виховних системах;

7. обґрунтовувати ефективні та об'єктивні критерії оцінки результативності як усього дидактичного процесу, та і викладацької діяльності суб'єктів викладання та на­вчально-пізнавальної діяльності суб'єктів учіння;

8. переосмислювати оціночно-результативний компонент навчального процесу та наповнювати його особистісним виміром тощо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.

2. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения, т. 2. – М.: Педагогика, 1982.

3. Коменский Я.А. Великая дидактика, избранные педагогические сочинения. – М.: Учпедгиз, 1955.

4. Оконь В. Введение в общую дидактику. – М.: Высш. Шк., 1990.

5. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: В 2 кн. – М.: 1999.

6. Хуторский А.В. Современная дидактика. – СПб.: Питер, 2001.

7. Ягупов В.В. Педагогіка, навчальний посібник. – К.: Либідь, 2002.

* сучасні концепції охарактеризовані в розділі 4

* теорія формальної освіти Гербарта детальніше описана в розділі 1

* Подласый И.П. Педагогика. Кн. 1. с. 303-305