102482 (Соціальні гарантії безробітним та практика їх реалізації), страница 2

Орієнтуючись на потреби ринку праці та індивідуально-психологічні особливості безробітних, їх особисті запити, профорієнтація, профконсультація надають реальну допомогу безробітним у виборі професії чи місця роботи, профілю професійного навчання чи перенавчання та в працевлаштуванні, підвищенню їх конкурентноспроможності на ринку праці.

1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОПЛАЧУВАНИХ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ

Оплачувані громадські роботи — загальнодоступні види некваліфікованих робіт, а також кваліфіковані роботи, які організовуються з метою надання додаткової соціальної підтримки та забезпечення тимчасової зайнятості осіб, які шукають роботу;

Оплачувані громадські роботи організовуються для:

• осіб, які не мають роботи;

• зайнятих трудовою діяльністю осіб, які виявили бажання працювати у вільний від основної роботи час;

• учнівської та студентської молоді, яка виявила бажання працювати у вільний від навчання час;

• пенсіонерів, інвалідів.

Особи, зареєстровані як безробітні у службі зайнятості, залучаються до оплачуваних громадських робіт на строк, що сумарно не перевищує 180 днів у межах календарного року. Оплачувані громадські роботи проводяться виключно на спеціально створених для цього тимчасових робочих місцях. Місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевих рад та роботодавці незалежно від форми власності організовують оплачувані громадські роботи за участю державної служби зайнятості.

Оплачувані громадські роботи організовуються роботодавцями незалежно від форми власності на договірній основі. Для проведення оплачуваних громадських робіт (незалежно від джерел їх фінансування) між міським, районним, районним у місті або міськрайонним центром зайнятості та роботодавцями укладається договір про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт. Примірна форма зазначеного договору затверджується Мінпраці за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Участь в оплачуваних громадських роботах є добровільною. Направлення осіб на оплачувані громадські роботи можливе тільки за їх згодою. Тривалість робочого часу осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, встановлюється відповідно до законодавства про працю. До оплачуваного робочого часу безробітного, зайнятого на оплачуваних громадських роботах, додається дві години на місяць, призначені для пошуку підходящої роботи та відвідування центру зайнятості. Фінансування витрат на заробітну плату за цей час здійснюється за рахунок джерела оплати праці таких осіб.

Визнана в установленому порядку безробітною особа, зайнята на оплачуваних громадських роботах, може достроково розірвати трудовий договір у разі працевлаштування на постійне місце роботи та в інших випадках, передбачених законодавством.

В умовах складної ситуації на ринку праці, організація оплачуваних громадських робіт вважається ефективним засобом активної політики на ринку праці.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Розширення обсягів працевлаштування громадян можливе лише за умови плідної співпраці працівників служби зайнятості з представниками роботодавців. Керівники та працівники кадрових служб, підприємці все частіше звертаються в сектор взаємодії з роботодавцями, де їм за лічені хвилини надаєтья інформація про наявність безробітних за будь-якими спеціальностями. Постійно вивчаються актуальні потреби, економічний стан та кадрові потреби підприємств. На семінарах роботодавці отримують юридичні консультації стосовно дотримання законодавства про зайнятість, про державне страхування на випадок безробіття, а також про нові можливості взаємодії зі службою зайнятості.

Актуальним на сьогоднішній день вважаю підвищення кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві, за новими технологіями та на сучасному обладнанні як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва.

Сьогодні роботодавець потребує висококваліфікованих робітників. В організації професійного навчання незайнятого населення з робітничих професій є необхідність розширення обсягів підвищення кваліфікації з низьких розрядів на більш високі. Також вважаю за доцільне збільшувати обсяги професійного навчання з одночасним набуттям безробітними декількох споріднених професій, що збільшить можливості подальшого працевлаштування.

Вирішенню проблем зайнятості значно сприятиме розгляд на державному рівні питань щодо реалізації таких заходів, як формування державного замовлення на підготовку робітничих кадрів у ПТУ та професійного складу студентів вузів незалежно від форм навчання (за рахунок бюджетних коштів або на комерційній основі), з урахуванням попиту на відповідні професії на ринку праці, а також готувати спеціалістів з більш розширеними можливостями, наприклад, медична-сестра-масажист.

Також необхідно доповнити чинні законодавчі акти щодо зайнятості молоді положеннями, які б передбачали відповідальність роботодавців за відмову в роботі молоді, котра потребує соціального захисту.

Отже, формування національного ринку праці неможливе без ефективної державної політики зайнятості. В умовах перехідного періоду вона має бути спрямована на забезпечення гнучкості ринку праці, зміну професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, підвищення мобільності працівників, а також стимулювання трудової активності населення на працю.

Гострою проблемою в кадровій політиці є забезпечення служби кваліфікованими державними інспекторами праці та юристами. Щоб працювати з повною віддачею на цих посадах потрібні люди з вищою освітою, а то і двома.

Практика роботи показує, що успіх супроводжує тільки згуртовані, кваліфіковані, ініціативні колективи. Можна бути впевненими, що небайдужість колективу Лубенського міськрайонного центру зайнятості до долі міста та району, його громадян, тісна співпраця з органами місцевого самоврядування і соціальними партнерами уможливлять вирішення більшості проблем, пов язаних із безробіттям.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Парлам. вид-во,1999.-88 с.

2. Закон України «Про зайнятість населення» із змінами та доповненнями відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення» від 21.11.1997 р.-К.,1998.

1. Закон України « Про загальнообов’язкове державне соціальне

страхування на випадок безробіття» 2 березня 2000р.№1533-III // Праця і зарплата № 14(210) квітень 2000р.

4. Постанова від 10 вересня 2008 р. N 839 «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт і визнання такими, що втратили чинність, деяких актів» Кабінету Міністрів України .

1. Маршавін Ю., Фокас Л., Ляміна Л. Методичні рекомендації щодо

надання центрами зайнятості соціальних послуг роботодавцям. К.; Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості 2004.-с.60.

1. Піддубний В. В., Маршавін Ю. М. Довідник спеціаліста державної служби зайнятості з базових засад, загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – Т. І. – 544 с.