Національний знак відповідності (далі - знак відповідності) має форму незамкненого з правого боку основного кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника.

Від виробника вимагається наносити нацiональний знак вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері на продукцiю, вiдповiднiсть якої вiн засвiдчив декларацiєю. У разі підтвердження відповідності продукції уповноваженим органом з сертифікації до національного знаку відповідності додається ідентифікаційний номер цього органу.

Законодавчо регульована сфера

Процедура пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi для окремих видiв продукцiї, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкiлля, запроваджується технiчними регламентами з пiдтвердження вiдповiдностi (ст. 9).

Із введенням в дію технiчних регламентів з пiдтвердження вiдповiдностi спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері пiдтвердження вiдповiдностi офiцiйно публiкує перелiк національних стандартiв, добровiльне застосування яких може сприйматись як доказ вiдповiдностi продукцiї вимогам технiчних регламентів. Виробник чи постачальник також має право пiдтвердити вiдповiднiсть продукцiї вимогам технiчних регламентів iншими, нiж вiдповiднiсть стандартам, шляхами, передбаченими цими регламентами.

13 березня 2002 р. прийнята Постанова Кабінету Міністрів України N 288 «Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів

Відповідно до статті 10 закону виробник забезпечує пiдтвердження вiдповiдностi та складає декларацiю про вiдповiднiсть, якщо це встановлено технiчним регламентом з пiдтвердження вiдповiдностi на цей вид продукції. Якщо виробник не є резидентом України, вiн призначає в установленому законодавством порядку уповноважену особу - резидента України для пiдтвердження вiдповiдностi. Форма, змiст та строк зберiгання декларацiї про вiдповiднiсть встановлюються технiчним регламентом з пiдтвердження вiдповiдностi.

Виробник зобов’язаний надавати органам, що здiйснюють державний нагляд у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, декларацiю про вiдповiднiсть та документацiю, що пiдтверджує декларовану вiдповiднiсть протягом встановленого законодавством строку їх зберігання.

Сертифiкацiя в законодавчо регульованiй сферi провадиться згiдно з вимогами технiчних регламентів з пiдтвердження вiдповiдностi. За результатами проведення сертифiкацiї у разi позитивного рiшення уповноваженого органу з сертифiкацiї заявниковi видається сертифiкат вiдповiдностi, зразок якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.

Уповноваженi органи iз сертифiкацiї

здійснюють процедури підтвердження відповідності

ведуть реєстри виданих сертифiкатiв вiдповiдностi, свiдоцтв про визнання вiдповiдностi

подають iнформацiю про видані сертифікати та свiдоцтва про визнання вiдповiдностi

до державного реєстру

Пiдтвердження вiдповiдностi здiйснюється акредитованими в установленому законодавством порядку органами iз сертифiкацiї будь-якої форми власності, якi уповноваженi на здiйснення цієї дiяльностi в законодавчо регульованiй сферi. Уповноваженими органами iз сертифiкацiї можуть бути виключно резиденти України.

Уповноваженi органи iз сертифiкацiї ведуть реєстри виданих сертифiкатiв вiдповiдностi, свiдоцтв про визнання вiдповiдностi та подають в установленому порядку iнформацiю про них до державного реєстру сертифiкатiв вiдповiдностi та свiдоцтв про визнання вiдповiдностi.

Уповноваженi органи iз сертифiкацiї мають право укладати за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi угоди про взаємне визнання результатiв робiт з пiдтвердження вiдповiдностi з уповноваженими органами iнших країн.

Вимоги до уповноважених органiв iз сертифiкацiї та порядок надання їм повноважень встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Порядок надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2002 р. N 376.

Згідно з цим Порядком органам із сертифікації надаються повноваження на проведення робіт з підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу конкретним технічним регламентам з підтвердження відповідності.

Орган із сертифікації може отримати повноваження за умови, якщо він:

• є юридичною особою - резидентом України;

• акредитований в порядку, встановленому Законом України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності;

• не провадить діяльність, у тому числі консультативну, пов'язану з розробкою, виготовленням, продажем, технічним обслуговуванням, ремонтом, зберіганням, утилізацією продукції, розробкою систем якості (систем управління якістю), систем управління довкіллям, що є об'єктом підтвердження відповідності;

• має аудиторів, які атестовані у встановленому законодавством порядку та працюють на постійних умовах, у кількості, достатній для виконання робіт з підтвердження відповідності;

• не використовує частково або повністю фінансові та матеріальні ресурси розробників, виробників (постачальників) продукції;

• має власну систему управління якістю;

• має необхідне інформаційно-технічне забезпечення робіт з підтвердження відповідності;

• має власні випробувальні лабораторії (центри) для проведення випробування продукції, зазначеної в технічному регламенті з підтвердження відповідності, та/або уклав відповідні угоди з іншими акредитованими органами з оцінки відповідності;

• має досвід проведення робіт із сертифікації продукції не менше трьох років;

• має фонд нормативних документів та нормативно-правових актів за напрямами діяльності у сфері підтвердження відповідності у контрольованому стані;

• веде реєстр виданих сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання;

• має страховий фонд (страхову угоду) або кошти у розмірі, достатньому для відшкодування у встановленому законодавством порядку фізичним чи юридичним особам збитків, заподіяних внаслідок провадження ним діяльності як уповноваженого органу із сертифікації;

• гарантує нерозголошення конфіденційної інформації, отриманої під час виконання робіт з підтвердження відповідності.

Обов'язки виробникiв продукцiї, яка пiдлягає пiдтвердженню вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері:

• сприяти проведенню всiх процедур пiдтвердження вiдповiдностi, встановлених для конкретного виду продукцiї;

• наносити на продукцiю нацiональний знак вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері;

• компенсувати споживачам продукцiї завданi їм збитки в разi виявлення невiдповiдностi продукцiї вимогам, зазначеним у декларацiї про вiдповiднiсть та/або сертифiкатi вiдповiдностi чи свiдоцтвi про визнання вiдповiдностi.

Обов'язки постачальникiв продукцiї, яка пiдлягає пiдтвердженню вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері:

• реалiзовувати продукцiю за умови наявностi копiї сертифiката вiдповiдностi та/або копiї декларацiї про вiдповiднiсть чи копiї свiдоцтва про визнання вiдповiдностi, в порядку визначеному законодавством;

• припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Державний нагляд за дотриманням вимог з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованій сферi здiйснюється в порядку, встановленому законодавством.

Порядок оскарження дiй уповноважених органiв регламентує стаття 15 закону. Особа, яка є заявником з пiдтвердження вiдповiдностi, може оскаржити дiї та рiшення уповноваженого органу з сертифiкацiї шляхом подання скарги до апеляційної комісії або в судовому порядку. Скарги розглядаються апеляцiйними комiсiями, що створюються при уповноважених органах з сертифiкацiї. У разi незгоди однiєї iз сторiн з рiшенням апеляцiйної комiсiї воно може бути оскаржено у спецiально уповноваженому центральному органi виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi.

Законодавчо нерегульована сфера

Виробник може складати декларацiю про вiдповiднiсть за власною iнiцiативою або на пiдставi договору iз споживачем, при цьому вiн несе вiдповiдальнiсть за включення недостовірних відомостей у декларацію згiдно iз законами України.

Сертифiкацiя в законодавчо нерегульованiй сферi провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором мiж заявником (виробником, постачальником) та органом iз сертифiкацiї. При цьому підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу будь-яким заявленим вимогам. Орган iз сертифiкацiї встановлює правила проведення сертифiкацiї, визначає учасникiв робiт iз сертифiкацiї. Сертифiкацiя на добровiльних засадах може провадитися також органами iз сертифiкацiї, уповноваженими на провадження робiт у законодавчо регульованiй сферi.

Діяльність органів з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi фінансується за рахунок:

коштів, отриманих уповноваженими органами iз сертифiкацiї вiд заявників як плати за виконані роботи з підтвердження відповідності;

коштів Державного бюджету України;

iнших коштів, передбачених законом.

У межах видiлених бюджетних коштiв у сферi пiдтвердження вiдповiдностi фінансуються:

дiяльнiсть органiв виконавчої влади, на якi законодавством покладено функції технiчного регулювання у визначених сферах діяльності;

державний нагляд за дотриманням вимог;

науково-дослiднi роботи;

розроблення проектiв технічних регламентів, мiжнародних i нацiональних нормативних документiв, що встановлюють вiдповiднi правила та вимоги;

участь у роботi мiжнародних (регіональних) органiзацiй.

Замовниками робiт у сфері підтвердження відповідності за кошти Державного бюджету України є центральнi органи виконавчої влади, на якi законодавством покладено технiчне регулювання у визначених сферах дiяльностi.

Оплата робiт з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi здiйснюється згiдно з правилами визначення вартостi цих робiт, що затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. N 485 затверджено ПРАВИЛА визначення вартості робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері.

Усі роботи з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері оплачуються вітчизняним або іноземним виробником (постачальником) продукції (товарів, робіт, послуг) за рахунок власних коштів.

Вартість робіт з підтвердження відповідності конкретного виду продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналом встановлюється уповноваженим органом із сертифікації згідно з цими Правилами та затверджується їх керівником.

Оплаті підлягають:

• прийняття рішення за заявкою;

• аналіз технічної документації (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності);

• відбір зразків продукції, їх ідентифікація та випробування;

• оцінка стану виробництва, системи якості (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності);

• аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про видачу (відмову у видачі) сертифіката відповідності;

• видача сертифіката відповідності та додатків до нього;

• здійснення інспекційного (технічного) нагляду за сертифікованою продукцією (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності).

У додатку 1 наведено граничні нормативи трудомісткості робіт з підтвердження відповідності конкретних видів продукції, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації. Перелік робіт з підтвердження відповідності конкретних видів продукції визначається відповідним технічним регламентом.

У додатку 2 наведено граничні нормативи трудомісткості робіт з підтвердження відповідності послуг, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації.

У разі потреби уповноважені органи із сертифікації надають заявнику в межах своєї компетенції консультаційні послуги, які оплачуються з розрахунку: 1 година - не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У додатку 3 наведено граничні нормативи сумарної трудомісткості робіт із сертифікації системи якості, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації.

Групи складності продукції наведено в додатку 4.

Для визначення граничних нормативів трудомісткості робіт із сертифікації систем якості продукції другої та третьої груп складності до граничних нормативів, зазначених у додатку 3, застосовуються відповідно коефіцієнти 1,5 та 2.

Граничні нормативи оплати робіт з підтвердження відповідності продукції, що ввозиться в Україну, наведено в додатку 5.

Оплата за видачу сертифіката відповідності (свідоцтва про визначення відповідності), додатків до нього та/або його копій встановлюється у розмірі: 0,1 х Дmіn х М (Дmіn - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, М- число копій сертифіката відповідності). Окремо оплачується вартість бланків.

Оплата робiт з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо нерегульованiй сферi здiйснюється на договiрних засадах.