98298 (Розробка системи менеджменту в організації малого підприємства по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів), страница 6

В ідділ постачання. Відповідальний за створення бази даних та облік запчастин.

Р азові вимоги на видачу матеріалів та запчастин.

П ередавання накладної посильним або каналом внутрішньої комп’ютерної мережі.

О птимальний спосіб - каналом внутрішньої комп’ютерної мережі.

К омірник отримує накладну, готує запчастини до видачі.

Після видачі комірник передає данні у відділ постачання про залишки даних запчастин на складі.

Характеристика груп працівників

Види формальних груп

Види неформальних груп

Керівників

Командна

Виробнича

Торгівельна

Автохоббі

Ініціативна

Соціальна

За стажем роботи

Склад

Директор з заступниками

Начальники відділів

Бригади робітників

Менеджери по збуту

Інженери-техніки

Енергійних та винахідливих робітників

Співпрацівники, сусіди

Більш досвідчені в роботі працівники

Чисельність

4

3

36

6

5

10

20

15

Характеристика зв’язків

Безпосередня підпорядкованість

Пряма залежність

Технологічна схема ремонту

Вузька спеціалізація роботи

Професійна орієнтація

Професійні

Спонтанні безконфліктні

Обмін досвідом в ремонті авто.

Мотиви виникнення

Організація управління

Організація роботи підрозділів

Виробничі потреби

Розширення мережі збуту.

Група однодумців

Бажання досягти успіхів у роботі

Економія витрат.

Вирішення складних питань по ремонту

Заходи з підвищення ефективності

Єдність у досягненні цілей та мети організації. Логічний розподіл заробітків.

Формування витрат.

Створення колективного ділового клімату.

Професійна підготовка.

Взаємовиручка.

залежність заробітку від збуту.

Всебічна інформованість.

Інтереси до технічних новинок.

Бажання стати лідером в частині знань.

Координація взаємодії в напрямку раціоналізації транспорту до і після робочого часу.

Створення вечорів по обміну досвідом з молодим персоналом.

Характеристика груп працівників

Види раціональних формальних груп

Види раціональних неформальних груп

Група підвищення кваліфікації

Бригад виїзної технічної помочі

Робітників на підйомниках

Аматорів футболу

Водіїв

Активного відпочинку

Склад

Робітники різних спеціальностей

Найбільш досвідчені робітники

Механіки по ремонту автомобілів

Різні категорії робітників

Власники автомобілів

Співпрацівники, сусіди

Чисельність

15

9

10

20

10

20

Характеристика зв’язків

Тимчасова професійна

Цілодобове чергування

Рівнобіжність роботи

Спонтанна за інтересом

Спонтанні безконфліктні

Спонтанні безконфліктні

Мотиви виникнення

Освоєння суміжних спеціальностей

Необхідність точного „діагнозу” та швидкого ремонту

Необхідність більш якісного обслуговування авто

Підчас проведення різних чемпіонатів по футболу.

В напрямку вирішення проблем з експлуатації та ремонту власних авто

В задоволенні від відпочинку

Заходи з підвищення ефективності

Стимулювання до самовдосконалення.

Необхідність постійного обміну досвідом.

Додаткові доплати за якісне обслуговування клієнтів

Професійна підготовка.

Взаємовиручка.

Ведення статистики чемпіонатів та вивішування на дошці оголошень.

Надати можливість ремонту власних авто робітників на нашій станції.

Координація взаємодії в напрямку організації проведення дозвілля.

Підходи до ефективного керівництва

Загальна характеристика

Обґрунтування параметрів керівництва конкретними посадовими особами апарату управління

Генеральний директор

Керівник сервісу

Заступник з маркетингу

1. Форми влади:

- примусу

- винагороди

- законна

- еталонна

Виконавець вірить в те, що влада може заважати задоволенню певної потреби або спричинити інші неприємності

Виконавець вірить в те, що влада може надати йому можливість на певних умовах отримати цінну винагороду

Виконавець вірить в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов’язок – виконувати їх

Влада власного прикладу того керівника, що впливає

Використовує експертну форму владу

Способи впливу:

Переконання підлеглих, що керівник володіє запасом спеціальних знань і досвіду, які задовольнять певні потреби.

Формує довіру до себе, вміє оцінити інтелект підлеглих.

Підходи до лідерства:

З позиції особистих якостей: чесність, інтелект, економічна освіта, здоровий глузд, мудрість почуття гумору, впевненість у собі.

З позиції поведінки:

Демократичний, орієнтований на досягнення цілей.

Використовує законну форму влади.

Способи впливу:

Базуються на традиціях, які здатні задовольнити бажання підлеглих бути потрібними і захищеними

Підходи до лідерства:

З позиції особистих якостей:

чесність, технічна освіта, доброзичливість, наполегливість, вимогливість.

З позиції поведінки:

Демократичний, орієнтований на роботу.

Ситуаційний:

в залежності від конкретного моменту.

Використовує влади винагороди та законну.

Способи впливу:

Базуються на традиціях, які здатні задовольнити бажання підлеглих бути потрібними і захищеними, а також бажання підлеглих отримати певну винагороду за роботу.

Підходи до лідерства:

З позиції особистих якостей:

чесність, наполегливість, енергійність, рішучість, інтелект, економічна освіта, здоровий глузд.

З позиції поведінки:

Демократичний, орієнтований на роботу.

- експертна

Виконавець вірить, що влада має спеціальні знання, які зможуть задовольнити певні потреби

Ситуаційний:

Адаптивний, орієнтований на реальність.

Раціонально ще використовувати ще законну та еталонну форми влади.

Ситуаційний: в залежності від конкретних задач.

2. Стилі керівництва:

- на засадах систем Лайкерта

Існує чотири системи для підбору керівником стилю керівництва, які базуються на оцінці поведінки керівника по відношенню до підлеглих .

Необхідно використовувати четверту систему при якій керівник широко використовує принцип самоуправління і ініціативу підлеглих до рішення спільних цілей.

- ситуаційний підхід

„шлях-ціль”

Мітчела і Хауса

Керівник спрямовує підлеглих на досягнення цілей організації через вплив на шляхи досягнення цих цілей

Чітке формулювання задач та спрямування зусиль підлеглих на досягнення цілей, ведення наставництва, усунення перепон у роботі підлеглих, задоволення потреб підлеглих після досягнення цілей.

- на засадах прийняття рішень Врума та Йєттона

Концентрує увагу на процесі прийняття управлінських рішень і має п’ять стилів керівництва, які керівник може використовувати залежно від участі підлеглих у прийнятті рішень

Використовуючи фактори якості рішень та фактори, які обмежують згоду підлеглих керівник вибирає стилі прийняття рішень: автократичні, консультативні чи повної участі.